Ухвала суду № 24553359, 08.06.2012, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 214/659/2012 Провадження № 22-ц/0290/1695/2012Головуючий в суді першої інстанції:Білик Н.В.Категорія: 27 Доповідач: Медвецький С. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2012 м. ВінницяКолегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Медвецького С.К.,

суддів: Чорного В.І., Чуприни В.О.,

при секретарі: Ковальчук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 20.04.2012 року по справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту, -

встановила:

У лютому 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 15.07.2007 року між Банком та відповідачем укладено кредитний договір № VIXRRC 05150056, за умовами якого ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 3 061,07 грн., з терміном повернення до 13.07.2008 року та зі сплатою відсотків за користування кредитом на умовах встановлених цим договором.

Свої зобов'язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконала, у зв'язку з чим у неї виникла заборгованість в сумі 22 835,03 грн.

Посилаючись на те, що відповідач не виконала умови договору, позивач просив стягнути на користь банку заборгованість в сумі 22 835,03 грн.

Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 20.04.2012 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено через сплив строку позовної давності.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Частина 1 статті 303 ЦПК України передбачає, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За змістом ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що сплив строк давності і про застосування якого було заявлено відповідачем.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що 15.07.2007 року між сторонами було укладено кредитний договір № VIXRRC 05150056, за умовами якого ПАТ КБ «ПриватБанк» надав ОСОБА_2 споживчий кредит у розмірі 3 061,07 грн., зі сплатою 12% річних та терміном повернення до 13.07.2008 року.

ОСОБА_2 не виконувала взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, що призвело до виникнення заборгованості зі сплати кредиту та встановлених договором процентів у сумі 22 835,03 грн.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Оскільки відповідач не виконала взятих на себе зобов'язань, то позивач правомірно звернувся в суд із позовом про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту.

Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідач отримала кошти 15.07.2007 року на строк один рік по 13.07.2008 року включно, і жодного разу не сплатила кошти по кредиту, відсотки за користування кредитом чи будь - які інші платежі. При цьому, протягом дії кредитного договору, позивач на вчинив будь - яких дій щодо спонукання відповідача на погашення боргу за кредитним договором.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у ч. 1 п. 31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, у зв'язку з цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Викладене свідчить, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем не доведено укладення договору про збільшення позовної давності, оскільки «Умови», які надав позивач, і які не підписані відповідачкою не можна вважати письмовим договором про збільшення строку позовної давності.

Доводи позивача про те, що відповідно до п.5.5 кредитного договору, строк позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафу по відповідному договору встановлено сторонами протягом п'яти років, колегія суддів не приймає до уваги, так як дані умови підписані головою правління банку, і в них не передбачено те, що їх має підписати позичальник.

Також, колегія суддів, не приймає до уваги посилання позивача на те, що жодна із сторін не заявляла про застосування позовної давності, так як відповідно до вищезазначених роз'яснень Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року, позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Оскільки позивачем не надано суду достовірно допустимих доказів про ознайомлення відповідачки з умовами щодо збільшення строку позовної давності до п'яти років, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, а відтак не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Літинського районного суду Вінницької області від 20.04.2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді:

З оригіналом вірно :