Рішення № 24555784, 08.06.2012, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 214/735/12 Провадження № 22-ц/0290/1592/2012Головуючий в суді першої інстанції:Білик Н.В.Категорія: 57 Доповідач: Медвецький С. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2012 м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Медвецького С.К.,

суддів: Оніщука В.В., Чуприни В.О.,

при секретарі: Ковальчук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 18.04.2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виселення та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -

встановила:

У березні 2012 року ОСОБА_2 звернувся в суд з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що йому на праві власності належить житловий будинок з господарськими спорудами, який розташований по АДРЕСА_1. У 2011 році між ним та відповідачем було досягнуто домовленості про купівлю - продаж вищевказаного будинковолодіння за 16 000 доларів США, що підтверджується копією угоди від 22.05.2011 року та копією розписки від 23.07.2011 року.

ОСОБА_3 зобов'язався розрахуватися із позивачем до 15.08.2011 року, а у разі невиконання угоди звільнити будинок.

Посилаючись на те, що відповідач не виконує умов угоди, ОСОБА_2 просив виселити ОСОБА_3 із житлового будинку, який розташований по АДРЕСА_1.

ОСОБА_3 звернувся в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів, мотивуючи свої вимоги тим, що 22.05.2011 року між ними було досягнуто угоди щодо купівлі - продажу будинковолодіння по АДРЕСА_1. При цьому він передав ОСОБА_2 завдаток у сумі 1 000 доларів США, а він зобов'язався нотаріально оформити договір купівлі - продажу житлового будинку та земельної ділянки, після виготовлення правовстановлюючих документів на зазначене нерухоме майно, до 15.08.2011 року, а також передати йому документи на будинок та державний акт на земельну ділянку. Після досягнення такої угоди сторони усно домовилися, що він буде проводити ремонт у будинку.

Вартість проведених ним у будинку ремонтних робіт та придбаних будівельних матеріалів становить 1 194 грн. Після проведення ремонту він почав проживати у будинку.

Станом на 15.08.2011 року ОСОБА_2 не виготовив державний акт на право власності на землю та звернувся до нього з проханням надати йому термін для виготовлення правовстановлюючого документа на землю, а також проводити йому часткову оплату по 340 грн. щомісячно, починаючи з червня місяця, сума якої буде входити у вартість оплати за будинок. При цьому ОСОБА_2 було надано номер рахунку в Ощадбанку. Кошти він виплачував щомісячно, включно до березня 2012 року.

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 звернувся з позовом до суду про виселення його з житлового будинку, ОСОБА_3 просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь переданий йому завдаток, з урахуванням індексу інфляції, 3 % річних у сумі 16 070, 60 грн., 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, 1 194 грн. витрат на ремонт будинку, а також судові витрати по справі.

Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 18.04.2012 року позов ОСОБА_2 задоволено повністю.

Виселено ОСОБА_3 з житлового будинку АДРЕСА_1.

Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 13 029,10 грн. та вирішено питання про судові витрати.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу і пояснив, що на момент досягнення домовленості про купівлю-продаж будинку у нього були всі правовстановлюючі документи на нерухоме майно. При цьому вказав, що твердження ОСОБА_3 про те, що він мав виготовити державний акт на право власності на землю є безпідставними, оскільки 23.05.2012 року він отримав довідку відділу Держкомзему у Літинському районі про присвоєння земельній ділянці кадастрового номера, і цієї довідки було достатньо для укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна. Також вказав, що ОСОБА_3, будучи опитаний дільничним інспектором міліції, пояснював, що у нього були відсутні кошти для купівлі будинку.

Представник ОСОБА_3 заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 сторонами не оскаржувалося, а відтак перегляду не підлягає.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню з таких міркувань.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що останній не мав наміру відмовлятися від укладення угоди, а навпаки продовжував щомісячно сплачувати кошти за будинок в сумі 340 грн. Разом із тим відповідач необґрунтовано ухиляється від укладення договору. При цьому суд вважав, що 1 000 доларів США сплачених позивачем ОСОБА_2, слід вважати авансом, оскільки умовами договору не передбачалось, що передана сума є завдатком, і відповідно, немає законних підстав щодо застосування в даному випадку правил встановлених ч. 1 ст. 571 ЦК України.

Стягуючи з ОСОБА_2 кошти за проведений ремонт, суд виходив із того, що ці витрати підтвердженні належними доказами і вони є виправданими.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна.

Статтями 526, 610, 611 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума сплачених в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Установлено, що рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 06.10.2008 року за ОСОБА_2 визнано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1. 22.05.2011 року між сторонами було досягнуто домовленості щодо купівлі - продажу будинковолодіння АДРЕСА_1. Також сторони домовилися, що нотаріальне посвідчення угоди буде оформлено до 15.08.2011 року. У разі невиконання умов угоди до зазначеної дати ОСОБА_3 зобов'язався звільнити будинок (а.с.10).

Відповідно до ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або нерухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Ознакою завдатку є те, що він одночасно виступає і способом платежу і способом забезпечення виконання зобов'язання.

Судом встановлено, що 22.05.2011 року ОСОБА_3 сплатив ОСОБА_2 аванс в сумі 1 000 доларів США.

Не можна погодитись із висновком суду першої інстанції про те, що на момент досягнення домовленості про купівлю-продаж нерухомого майна, за ОСОБА_2 не було зареєстровано право власності на житловий будинок і земельну ділянку з огляду на те, що право власності на житловий будинок

АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_2 ще 15.12.2008 року (а.с.8), а земельній ділянці на якій знаходиться зазначений будинок присвоєно кадастровий номер (а.с.9).

Відповідно до п. 4 Тимчасового порядку присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, кадастровий номер присвоюється земельній ділянці незалежно від форми власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку від однієї особи до іншої, виникнення інших, крім права власності, речових прав на земельну ділянку, зміни речових прав на земельну ділянку кадастровий номер не змінюється.

Частиною 2 статті 377 ЦК України визначено, що розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти.

Викладене свідчить про те, що на момент оформлення договору купівлі-продажу - 15.08.2011 року, у ОСОБА_2 були всі необхідні правовстановлюючі документи на нерухоме майно і він не відмовлявся від оформлення угоди. При цьому долучені до матеріалів справи кредитний договір та договір іпотеки (а.с.62-64) свідчать про те, що ОСОБА_2 був зацікавлений у продажу будинку.

Висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 мав виготовити державний акт на право власності на земельну ділянку, однак станом на 15.08.2011 року не виготовив, також не заслуговує на увагу, так як ці твердження не підтверджуються належно допустимими доказами, а відповідач це заперечує.

Помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_3 не мав наміру відмовлятись від угоди, оскільки як убачається з його пояснень дільничному інспектору (а.с.58) та постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, станом на серпень 2011 року в нього не було коштів розрахуватися за будинок, тому між сторонами було досягнуто домовленості щодо найму житла. Тобто, між сторонами фактично виникли інші правовідносини, які, в свою чергу, не були оформлені відповідним договором найму житла.

Таким чином, безпідставним є висновок суду про те, що позивач щомісячно сплачував кошти саме в рахунок оплати вартості будинку, оскільки це заперечується відповідачем і також не підтверджено належними жоказами.

Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача коштів витрачених ним на ремонт будинку у розмірі 1 194 грн., оскільки відсутні будь-які обґрунтування заявлених вимог, зокрема відсутні докази того, які саме ремонтні роботи буди проведені, а надані копії накладних є неналежними доказами (а.с.23-24).

Оскільки ОСОБА_2 не мав наміру відмовлятися від укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна, у визначений сторонами строк договір не був укладений у зв'язку з відсутністю у позивача коштів, тобто саме ОСОБА_3 не виконав взяті на себе зобов'язання, а також останній не надав належно допустимих доказів про суму витрачених коштів на ремонт будинку, то його вимоги є безпідставними.

За таких обставин, в силу ст. 309 ЦПК України, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

вирішила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Літинського районного суду Вінницької області від 18.04.2012 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення коштів відмовити.

У решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: