Ухвала суду № 24549325, 23.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2012 р.Справа № 2а-15209/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Бершова Г.Є. , Рєзнікової С.С.

при секретарі судового засідання Галан О.О.

за участі:

прокурора - Оленич В.Ю.

представників позивача - Мирошника Р.С., Голик О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.02.2012р. по справі № 2а-15209/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нертус"

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

17 листопада 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Нертус" звернулось до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова № 0000320700, № 0000310700 та № 00001462330 від 10.11.2011 року.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 01.02.2012 р. позовні вимоги задовольнив частково.

Скасував податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Харкова від 10.11.2011 року № 0000310700 та № 00001462330.

Скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Харкова № 0000320700 від 10.11.2011 року в сумі 9 784 800 грн., у тому числі: за основним платежем - 9 593 935 грн. та за штрафними санкціями - 190 865 грн.

У задоволенні позову щодо скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Харкова № 0000320700 від 10.11.2011 року в сумі 27733,75 грн., у тому числі: за основним платежем 22187 грн. та за штрафними санкціями - 5546,75 грн. відмовив.

ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова не погодившись із постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати оскаржувану постанову, прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

У судовому засіданні представники позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечували, вважали постанову суду першої інстанції такою, що не підлягає скасуванню.

Представник відповідача до судового засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, фахівцями ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Нертус" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року.

За результатами перевірки ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова складено акт № 2078/23-30/31942246 від 27.10.2011 року, яким встановлено порушення ТОВ "Нертус" п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 2 грудня 2010 року, в результаті чого донараховано податок на прибуток в сумі 935552 грн. за II квартал 2011року; п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року та ст. 185, ст. 187, ст. 188, ст. 198, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від № 2755-VІ від 2 грудня 2010 року, в результаті чого суб'єктом господарювання занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет в сумі 9616122 грн.; п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.2 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року та ст. 185, ст. 187, ст. 188, ст. 198 п.198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 2 грудня 2010 року завищено залишок від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включаються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за червень 2011 року в сумі 2638097 грн.

На підставі висновків акту перевірки ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова винесено податкове повідомлення - рішення № 0000320700 від 10.11.2011 року, яким ТОВ "Нертус" визначено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 9812533,75 грн. в т.ч. за основним платежем 9616122 грн. та штрафні (фінансові) санкції 196411,75 грн.; податкове повідомлення - рішення № 0000310700 від 10.11.2011 року, яким ТОВ "Нертус" зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 2638097 грн.; податкове повідомлення - рішення № 0001462330 від 10.11.2011 року, яким ТОВ "Нертус" визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 935552 грн.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо часткової обґрунтованості позовних вимог з огляду на наступне.

Стосовно правомірності податкового повідомлення-рішення ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова № 0001462330 від 10.11.2011 року колегія суддів зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що висновок ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова про порушення ТОВ "Нертус" п. 150.1 ст. 150 Податкового Кодексу України з урахуванням пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування в податковій декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року зроблений у зв'язку з включенням позивачем до декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року по рядку 06.6 суми в розмірі 5017262 грн. Так, згідно висновків Акту перевірки ТОВ "Нертус" за 2010 рік отримано від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у сумі 4067619 грн., за 1 квартал 2011 року від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток склало 953606 грн.

Слід зазначити, що правильність формування та розмір валових витрат, включених ТОВ "Нертус" до декларації 2 кварталу 2011 року сторонами не заперечуються. ДПІ в Орджонікідзевському м. Харкова вважає, що до валових витрат 2 кварталу 2011 року ТОВ "Нертус" повинно віднести суму в розмірі 953606 грн., а не 5017262 грн.

Відповідно до пункту 1 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України - розділ III "Податок на прибуток" цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Згідно розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України, Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств " втрачає чинність з 01 квітня 2011 року.

Аналіз викладених положень ПК України свідчить про те, що в період з 01.01.2011 року по 01.04.2011 року правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника цього податку регулювались Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", а починаючи з 01.04.2011 року - положеннями Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 3 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Податковим органом не врахованого того, що в періоді до 01.04.2011 року положення Податкового кодексу України не діяли, однак діяв Закон України " Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до пункту 6.1 ст. 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

Згідно із пунктом 22.4 ст. 22 вказаного Закону у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.

У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Таким чином, від»ємне значення минулих років, зокрема, 2010 року - це правомірна складова витрат 1 кварталу 2011 року, оскільки його включення до складу витрат, саме в цьому періоді, було передбачене нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що діяв на той час.

Відповідно до пункту 3 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" розділу XX "Перехідні положення", якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що пункт 3 підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення" Кодексу не містить заборони на врахування у 2011 році видатків, які виникли до 01.01.2011 року, а отже, такі видатки можуть враховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що відповідачем не надано доказів правомірності винесеного податкового повідомлення - рішення № 0001462330 від 10.11.2011 року.

Таким чином, позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення - рішення № 0001462330 від 10.11.2011 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про скасування податкових повідомлень - рішень № 0000310700 та № 0000320700 від 10.11.2011 року, колегія суддів зазначає наступне.

Зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова було визначено ТОВ "Нертус" податкове зобов'язання з податку на додану вартість у зв'язку з висновком відповідача про порушення позивачем п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року та ст. 185, ст. 187, ст. 188, ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від № 2755-VІ від 2 грудня 2010 року.

Зазначений висновок ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова ґрунтується на застосуванні відповідачем рівня звичайних цін до правовідносин позивача з ТОВ "Віконт Плюс" за період липень 2010 року по лютий 2011 року та визнанні нікчемним правочину з ТОВ "Віконт Плюс" за період березень - травень 2011 року та включені позивачем до складу податкового кредиту у вересні 2010 року податкової накладної № 24011 від 29.09.2011 року.

ТОВ "Нертус" укладено з ТОВ "Віконт Плюс" договір купівлі - продажу № 01/04-1 від 01.04.2009 року, згідно якого продавець зобов'язується передавати узгодженими партіями товар у власність покупця, а покупець зобов'язаний приймати товар та сплатити грошові кошти. Термін дії договору до 31.12.2012 року. За договором ТОВ "Віконт Плюс" поставило ТОВ "Нертус" в період липень 2010 року по лютий 2011 року засоби для захисту рослин на суму 56034375,23 грн. в тому числі ПДВ 9339062,54 грн. Суми податку на додану вартість сплачені позивачем ТОВ "Віконт Плюс" в ціні придбаних товарів були включені до податкового кредиту відповідного податкового періоду.

ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова не ставить під сумнів реальність укладання та виконання договору купівлі - продажу за період липень 2010 року по лютий 2011 року, а робить висновок про застосування рівня звичайних цін до правовідносин позивача з ТОВ "Віконт Плюс" за період липень 2010 року по лютий 2011 року.

Відповідно до п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 року (діяв на час виникнення спірних правовідносин) (надалі - Закон № 334) якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону № 334 для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Відповідно до п.п. 1.20.10. п. 1.20 ст. 1 Закону № 334 донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Згідно п. 4.3. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від 21.12.2000 року якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. За непрямим методом податкове зобов'язання визначається за оцінкою витрат платника податків, приросту його активів, кількості осіб, які перебувають з ним у відносинах найму, а також оцінкою інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобов'язання щодо конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) відповідно до закону. Якщо підставою для застосування непрямих методів є відсутність окремих документів обліку, такий метод може застосовуватися виключно для визначення об'єкта оподаткування або його елементів, пов'язаних із такими документами. Якщо платник податків подає інші документи обліку або інші підтвердження, достатні для визначення показників відсутніх документів обліку, непрямі методи не застосовуються. Методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків. Застосування непрямого методу для визначення податкових зобов'язань платників податків у випадках, не передбачених цим пунктом, не дозволяється. Рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 цього пункту. Нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

Якщо непрямий метод було застосовано у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його структурного підрозділу, місцезнаходження фізичної особи - платника податків, обов'язок доведення того, що податковий орган здійснив достатні заходи для встановлення місцезнаходження такого платника податків, покладається на податковий орган.

Відповідно до п. 13 Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" № 817/98 від 23.07.1998 року індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (діяв на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, застосування звичайної ціни товару та донарахування податкових зобов'язань платнику податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється виключно у випадках та порядку встановленому Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 року, Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від 21.12.2000 року та Указом Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" № 817/98 від 23.07.1998 року.

У свою чергу, ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова не зазначила підстав для визначення та застосування рівня звичайних цін, встановлених вказаними Законами України. Крім того, відповідачем не направлявся запит до відповідного уповноваженого державного органу щодо статистичної оцінки рівня цін реалізації засобів для захисту рослин (придбаних позивачем) на внутрішньому ринку України. Відповідачем за звичайну ціну самостійно визначено вартість засобів для захисту рослин (придбаних позивачем) за якою ТОВ "Спектр Гранд" ввозило на територію України зазначені товари. Разом з тим, позивач придбав засоби для захисту рослин у ТОВ "Віконт Плюс" за ціною вищою ніж ТОВ "Віконт Плюс" придбало зазначений товар у постачальників, які також не були імпортерами товару.

Також, суд зазначає, що ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова в акті перевірки посилається на придбання ТОВ "Нертус" товарів за ціною вищою ніж звичайна ціна на такі товари взагалі, між тим не вказуючи чітку ціну товару в гривнях України.

Також, відповідно п.п. 1.20.8. п. 1.20 ст. 1 Закону № 334 обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Отже, колегія суддів зазначає, що відповідачем під час визначення рівня звичайних цін не дотримані вимоги Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 року, Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від 21.12.2000 року та Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" № 817/98 від 23.07.1998 року.

Щодо посилання ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова в акті перевірки на нікчемність правочину укладеного позивачем з ТОВ "Віконт Плюс" за період березень - травень 2011 року та завищення податкового кредиту на суму 10421084 грн., колегія суддів зазначає наступне.

ТОВ "Нертус" та ТОВ "Віконт Плюс" укладено договір купівлі - продажу № 01/04-1 від 01.04.2009 року, згідно якого продавець зобов'язується передавати узгодженими партіями товар у власність покупця, а покупець зобов'язаний приймати товар та сплатити грошові кошти. Термін дії договору до 31.12.2012 року. За договором ТОВ "Віконт Плюс" поставило ТОВ "Нертус" в період березень - травень 2011 року засоби для захисту рослин на загальну суму 61580765,10 в т.ч. ПДВ 10263460,85 грн. згідно з відповідними видатковими накладними. У свою чергу ТОВ "Віконт Плюс" видано позивачу відповідні податкові накладні.

ТОВ "Нертус" на виконання умов договору було здійснено оплату зазначеного товару у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця, що підтверджується виписками з рахунку позивача.

Також, позивачем надано докази подальшої реалізації придбаних у ТОВ "Віконт Плюс" товарів.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що позивачем надано належним чином оформлені документи, які підтверджують факт реального виконання договору купівлі продажу, укладеного з ТОВ "Віконт Плюс".

Суми податку на додану вартість сплачені позивачем в ціні отриманого товару, на підставі виданих ТОВ "Віконт Плюс" податкових накладних, були включені позивачем до складу податкового кредиту в податкових деклараціях за березень - травень 2011 року.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року (надалі - Кодексу) підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За змістом пункту 198.3 статті 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Кодексу не відносяться до складу податкового кредиту суми податку сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Нертус" виконав вимоги, передбачені пунктом 198.3 статті 198 Кодексу, сплативши податок на додану вартість в ціні отриманих товарів від ТОВ "Віконт Плюс", який в свою чергу, виконав вимоги п. 201.1 ст. 201 Кодексу - видав ТОВ "Нертус" належним чином оформлені податкові накладні на сплачені ним суми податку.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбудеться раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів /послуг, що підтверджено податковою накладною.

Отже, наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому податкових накладних і сплата вартості отриманих товарів та послуг з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту за березень - травень 2011 року суми податку на додану вартість, сплачені позивачем в ціні отриманих товарів від ТОВ "Віконт Плюс".

Відповідні норми містились в Законі України "Про податок на додану вартість" на порушення яких ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова посилається в акті в перевірки.

При цьому, колегія суддів не приймає до уваги твердження відповідача про нікчемність (недійсність) правочину, вчиненого ТОВ "Нертус" з ТОВ "Віконт Плюс" з наступних підстав.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

В даному випадку, відповідачем не надано відповідних доказів нікчемності (недійсності) правочину вчиненого ТОВ "Нертус" з ТОВ "Віконт Плюс".

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вище зазначене колегія суддів вважає, що позовні вимоги щодо скасування податкових повідомлень-рішень № 0000310700 від 10.11.2011 року та № 0000320700 від 10.11.2011 року в сумі 9784800 грн., у тому числі: за основним платежем - 9593935 грн. та за штрафними санкціями - 190865 грн. підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000320700 від 10.11.2011 року в сумі 27733,75 грн., у тому числі: за основним платежем 22187 грн. та штрафні санкції - 5546,75 грн., колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції та вказує таке.

Вказане рішення винесене ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова у зв'язку із включенням позивачем до складу податкового кредиту у вересні 2010 року податкової накладної №24011 від 29.09.2011р.

Так, ТОВ "Нертус" до складу податкового кредиту у вересні 2010 року включено податкову накладну № 24011 від 29.09.2011 року на суму 133120 грн. у т.ч. ПДВ 22186,67 грн. на придбання легкового автомобіля Шевроле NA19B1KL1NA19BE9K 038075150 (видаткова накладна № А-3-0053304-3 від 30.09.2011 року).

Відповідно до абз. 2 п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року не включаються до складу податкового кредиту та відносяться до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включаються до складу основних фондів.

Отже, ТОВ "Нертус" в порушення абз. 2 п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року віднесло до складу податкового кредиту у вересні 2010 року суму в розмірі 22186,67 грн. та відповідно зависило податковий кредит на вказану суму.

Таким чином, позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0000320700 від 10.11.2011 року в сумі 27733,75 грн., у тому числі: за основним платежем 22187 грн. та за штрафними санкціями - 5546,75 грн. не підлягають задоволенню.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги ТОВ «Нертус» частково обґрунтовані.

За таких обставин, колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.02.2012 року - без змін.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.02.2012р. по справі № 2а-15209/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Бершов Г.Є. Рєзнікова С.С.

Повний текст ухвали виготовлений 28.05.2012 р.