Ухвала суду № 24549299, 24.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2012 р.Справа № 2а-16153/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.,

представника позивача - Романюка П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Московському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2012р. по справі № 2а-16153/11/2070

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ОКС"

до Державної податкової інспекції в Московському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОКС" (далі по тексту - ТОВ «ОКС», позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова, в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000471800 від 29 листопада 2011 р., № 0000491800 від 29 листопада 2011 р..

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2012 р. по справі 2-а-16153/11/2070 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКС" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень -рішень, - задоволено.

Скасовано податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова № 0000471800 від 29 листопада 2011 р.

Скасовано податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова № 0000491800 від 29 листопада 2011 р.

ДПІ в Московському районі м. Харкова, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2012 року по справі № 2-а-16153/11/2070; прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги послався на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.3, п.198.4 ст.198 Податкового кодексу України, ст.ст.6, 11, 202, 205, 203, 215, ч.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, п.1.31 ст.1, пп.4.1.1. п.4.1 ст.4, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Посилаючись на акт перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, стверджує про відсутність у контрагента позивача - ТОВ «Промтехноопт» необхідних трудових та матеріальних ресурсів для ведення господарської діяльності; відсутність ТОВ «Промтехноопт» за місцезнаходженням. З огляду на викладене, вважає правочин, укладений між позивачем та вказаним контрагентом, нікчемним, як такий, що не спрямований на настання реальних правових наслідків, суперечить інтересам держави та суспільства. У зв`язку з викладеним, відповідачем зроблено висновок про безпідставність віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту витрат по відносинам із ТОВ «Промтехноопт». Враховуючи наведене, вважає повністю правомірними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова від 29 листопада 2011 р. № 0000471800 про донарахування позивачеві податкового зобов`язання з ПДВ на суму 31979,0 грн. та № 0000491800 про визначення ТОВ «ОКС» податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 39974 грн.

Представник позивача в судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції залишити вимоги апеляційної скарги без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції -без змін. Вважає, що висновок про нікчемність правочину між позивачем та ТОВ «Промтехноопт» зроблено відповідачем за відсутності належних та допустимих доказів, та з перевищенням повноважень, наданих органам державної податкової служби Податковим кодексом України. Наголошує на тому, що дії Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Харкова та наказ на проведення перевірки ТОВ «Промтехноопт» було визнано неправомірними в судовому порядку, а відтак, акт, складений за результатами зазначеної перевірки, не є належним доказом в обґрунтування висновку про нікчемність правочину між вказаним підприємством та ТОВ «ОКС». Вказує, що контрагент позивача на час вчинення спірного правочину був належним чином зареєстрований як юридична особа та мав статус платника ПДВ, підтверджений відповідним свідоцтвом. За таких обставин, вважає, що позивачем цілком правомірно віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту суми за результатами господарських відносин із ТОВ «Промтехноопт», а відтак, спірні податкові повідомлення-рішення про визначення позивачеві податкового зобов`язання з податку на прибуток та податку на додану вартість підлягають скасуванню.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, в апеляційній скарзі просив розглянути справу без участі свого представника.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З огляду на наведену норму, враховуючи, що відповідач по справі належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, колегія суддів вважає за можливе розглянути адміністративну справу без участі представника відповідача.

Ухвалою суду Харківського апеляційної скарги від 24.05.2012 року замінено відповідача Державної податкової інспекції в Московському районі м.Харкова на її правонаступника - Державної податкової інспекції в Московському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 18.11.2011 року фахівцем ДПІ у Московському районі м. Харкова проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2011 р. по 31 березня 2011 р., за результатами якої був складений акт перевірки № 3367/18/32266705 від 18 листопада 2011 р. (а.с.11-24).

Зазначеним актом перевірки зафіксовано порушення п. 198. 4 п. 198. 3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 31979 грн. та п.5.2.1 п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

На підставі зазначених висновків акту перевірки ДПІ у Московьскому районі м. Харкова було прийнято податкові повідомлення - рішення від 29 листопада 2011 р. № 0000471800 про визначення ТОВ «ОКС» податкового зобов`язання з ПДВ на суму 31979,0 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 грн., а також № 0000491800 про визначення позивачеві податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 39974 грн. - за основним платежем та 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.9, 10).

Позивач, не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями, оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що підставою для висновку відповідача про неправомірне включення до складу податкового кредиту та валових витрат сум, сплачених позивачем на користь TOB «Промтехноопт», слугувало твердження про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та вказаним контрагентом, як такого, що здійснений без мети реального настання правових наслідків та суперечить інтересам держави і суспільства. Таке твердження, в свою чергу, обґрунтовується відповідачем відсутністю у вищезазначеного контрагента необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності (управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів).

Таким чином відповідач дійшов висновку, що у контрагента позивача - TOB «Промтехноопт» відсутні об'єкти, які підпадають під визначення ст.ст.4, 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.ст.134, 138 Податкового кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що оскільки спірні правовідносини щодо правомірності формування позивачем валових витрат за 1 квартал 2011 року податкового кредиту виникли до 01.04.2011 року (набрання чинності розділом ІІІ Податкового кодексу України «Податок на прибуток підприємств»), застосуванню при наданні оцінки правомірності формування такого показника податкового обліку підлягають положення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств». При цьому, колегія суддів відмічає, що при наданні оцінки правомірності формування податкового кредиту за січень, лютий, березень 2011 року підлягають застосуванню положення Податкового кодексу України, яким (з урахуванням періоду проведення перевірки - 18.11.2011 року) регламентовано також порядок та підстави проведення спірної перевірки.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку па додану вартість до складу податкового кредиту є придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати), в редакції закону чинній на час виникнення спірних правовідносин, - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 даного Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацем 4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 01.12.2010 року між позивачем (Покупець) та ТОВ "Промтехноопт" (Постачальник) було укладено договір № 5, за умовами якого останній зобов`язується поставити запчастини, вузли та агрегати до сільськогосподарської, автомобільної дорожної та спецтехніки, інструмент для метало оброблювальних верстатів, заготовки для деталей сантехніки, електроустаткування для АТС та телефонних компаній, надалі - Товар, за узгодженими цінами і доданими рахунками-фактурами, що є невід`ємною частиною даного договору, а Покупець - прийняти та оплатити товар (а.с.47-48).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що на підставі договору № 5 від 01.12.2010 року ТОВ «Промтехноопт» позивачеві були виписані податкові накладні № 21 від 04.01.2011 р. на суму 42207,60 грн., в т.ч. ПДВ - 7034,60 грн., № 87 від 12.01.2011 р. на суму 38190,00 грн., в т.ч. ПДВ - 6365,00 грн., № 144 від 20.01.2011 р. на суму 18079,60 грн., в т.ч. ПДВ - 2846,60 грн., № 115 від 07.02.2011 р. на суму 26450,40 грн., в т.ч. ПДВ - 4408,40 грн., № 19 від 01.03.2011 р. на суму 24013,20 грн., в т.ч. ПДВ - 4002,20 грн., № 245 від 14.03.2011 р. на суму 25053,60 грн., в т.ч. ПДВ - 4175,60 грн., № 347 від 22.03.2011 р. на суму 1883,20 грн., в т.ч. ПДВ - 3147,20 грн. (а.с.87-89, 93, 95-97).

Крім того, в рамках здійснення вказаної господарської операції постачальником було виписано видаткові накладні № 7 від 04.01.2011 р. на суму 42207,60 грн., № 41 від 12.01.2011 р. на суму 38190,00 грн., № 95 від 20.01.2011 р. на суму 17079,60 грн., № 195 від 07.02.2011 р. на суму 26450,40 грн. № 317 від 01.03.2011 р. на суму 24013,20 грн., № 407 від 14.03.2011 р. на суму 25053,60 грн., № 451 від 22.03.2011 р. на суму 18883,20 грн. (а.с.90-92, 94, 98-100).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Колегія суддів зазначає, що податкові накладні №№ 21 від 04.01.2011 р., № 87 від 12.01.2011 р., № 144 від 20.01.2011 р., № 115 від 07.02.2011 р., № 19 від 01.03.2011 р., № 245 від 14.03.2011 р., № 347 від 22.03.2011 р. містять всі обов`язкові реквізити, встановлені вимогами п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України та містять відбиток круглої печатки платника податків, який видав податкову накладну, тобто на накладних є ідентифікаційна відмітка особи, яка видала накладну, що не заперечується відповідачем по справі.

Доказами фактичного постачання товару є наявні в матеріалах справи копії товарно-транспортних накладних № 1 від 04.01.2011 р., № 2 від 12.01.29011 р., № 3 від 20.01.2011 р., № 4 від 07.02.2011 р., № 5 від 01.03.2011 р., № 6 від 14.03.2011 р., № 7 від 22.03.2011 р., з яких вбачається, що Автопідприємством - ОСОБА_2 на замовлення позивача (вантажовідправник - ТОВ «Промтехноопт», вантажоодержувач - ТОВ «ОКС») з пункту навантаження - м. Мерефа, в`їзд Залізничний, 32 до пункту розвантаження - м. Харків, Салтівське шосе, 43 автомобілем Hyundai Accent НОМЕР_4, було здійснено транспортування товару (запасні частини), який одержано позивачем (а.с.211-217).

При цьому, слід відмітити, що пунктом відвантаження є склад ТОВ «Промтехноопт», розташований у м. Мерефа, в`їзд Залізничний, 32, орендованого постачальником у ТОВ «Бласт», про що свідчить надані до матеріалів справи копії договору оренди № 11/1 від 01.12.2010 р. (а.с.42-46) та акту прийому-передачі (а.с.49), а вищезазначені товарно-транспортні накладні складені з посиланням на договір № 5 від 01.12.2010 року.

Розрахунки між ТОВ «Промтехноопт» та позивачем проводились у безготівковій формі - шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, що підтверджується копіями банківських виписок по рахунку позивача (а.с.64-86).

Матеріалами справи підтверджено, що договір № 5 від 01.12.2010 року позивачем було укладено з метою виконання власних договірних зобов`язань за договорами № 45/3-ПЦ/10 від 18.03.2010 р. на поставку запасних частин до автомобільної та тракторної техніки, № 8316-ПЦ/10 від 15.06.2010 р. на поставку автошин, укладених позивачем із КП каналізаційного господарства «Харківкомуночиствод», тобто, в рамках власної господарської діяльності позивача.

З наданих до матеріалів справи копій податкових накладних (а.с.101-137), видаткових накладних, виписаних ТОВ «ОКС» на адресу покупця КПКГ «Харківкомуночиствод» (а.с.138-148, 150-153, 155-158, 160-170) та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, виданих вказаним підприємством-покупцем (а.с.140, 149, 154, 159) вбачається, що придбані ТОВ «ОКС» у ТОВ «Промтехноопт» запчастини та автошини були в період з 11.01.2011 р. по 29.03.2011 р. реалізовані позивачем КПКГ «Харківкомуночиствод».

Підсумовуючи викладене, враховуючи види діяльності позивача за КВЕД, зазначені у довідці № 314930 з Єдиного державного реєстру підприємств, організацій та установ України (Інші види оптової торгівлі; оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям; роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям), колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції з придбання у ТОВ «Промтехноопт» запчастин повністю підтверджена первинними документами, оформленими належним чином у відповідності до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», а також податковими накладними, заповненими у відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України, а придбаний товар використано позивачем у власній господарській діяльності.

Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що посилання відповідача на акт перевірки ТОВ «Промтехноопт» не є доказом нікчемності правочинів між позивачем та вказаним контрагентом, оскільки дії податкових органів по проведенню перевірок, за результатами яких було складено такий акт, а також наказ на проведення перевірки визнано неправомірними в судовому порядку.

Так, з акту перевірки вбачається, що фахівцями ДПІ у Московському районі м. Харкова під час проведення спірної перевірки ТОВ «ОКС» було використано, зокрема акт невиїзної позапланової документальної перевірки від 01.06.2011 року № 1251/23-03-05/37092055 TOB «Промтехноопт» з питань дотримання останнім вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року, в якому зазначено про відсутність у TOB «Промтехноопт» необхідних умов для ведення господарської діяльності, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, та, як наслідок, робить висновок про нікчемність укладених ним угод з контрагентами, зокрема, з ТОВ «ОКС».

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участі ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Матеріалами справи підтверджено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2011 року по справі № 2а-9525/11/2070 задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехноопт" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова про скасування рішення, визнання дій неправомірними. Скасовано накази Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова від 16.06.2011р. №681 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Промтехноопт" (ідентифікаційний код - 37092055), від 06.05.2011р. №529 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Промтехноопт" (ідентифікаційний код - 37092055). Визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Промтехноопт" (ідентифікаційний код - 37092055), результати якої оформлені актом №1251/23-03-05/37092055 від 01.06.2011р., а також щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Промтехноопт" (ідентифікаційний код - 37092055), результати якої оформлені актом №1489/23-03-05/37092055 від 01.07.2011 р.

Зазначена постанова Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2011 року по справі № 2а-9525/11/2070 набрала законної сили, як така, що залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2012 року.

Таким чином, неправомірність дій ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова по проведенню перевірки ТОВ "Промтехноопт» встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили, а відтак, акт перевірки від 01.06.2011 року № 1251/23-03-05/37092055 не береться до уваги колегією суддів з огляду на їх невідповідність вимогам ст.70 КАС України щодо належності та допустимості доказів, оскільки одержані з порушенням закону.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку щодо неправомірного віднесення позивачем до складу податкового кредиту та валових витрат суми вартості придбаних товарів від продавця ТОВ «Промтехноопт», а також відсутність у нього необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів не може свідчити про неможливість фактичної поставки вказаним контрагентом товару позивачеві, оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами; фактів невідображення ТОВ «Промтехноопт» у податковому обліку відомостей за фінансово-господарськими операціями у відповідності до чинного законодавства відповідачем не висвітлено; спрямованість спірного правочину на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Факт оплати позивачем отриманої у ТОВ «Промтехноопт» продукції сторонами не заперечується.

При цьому колегія суддів зауважує, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Придбаний у ТОВ «Промтехноопт» товар було використано позивачем в подальшому у власній господарській діяльності, що підтверджується матеріалами справи.

Слід відмітити, що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

З приводу викладеного в акті від 18.11.2011 р. № 3367/18/32266705 судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів суд також зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключної прерогативи судових органів.

Пунктом 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984) передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п.5.2 Порядку №984 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

З огляду на приписи наведених вище норм права, колегія суддів дійшла висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Колегія суддів відмічає, що TOB «Промтехноопт» є юридичною особою, перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Харкова, є платником податку на прибуток на загальних підставах, зареєстрований платником податку на додану вартість, про що свідчать довідка з ЄДРПОУ серії АА № 317826 від 19.07.2010 року, довідка про взяття на облік платника податків № 258 від 15.07.2010 р., свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 100274116 від 15.03.2010 року, копії яких надано до матеріалів справи, тобто, як позивач, так і його контрагент мали відповідний обсяг цивільної право- та дієздатності, а також обсяг прав як платника ПДВ для укладення спірного договору.

Умови укладеного з позивачем договору виконані як позивачем, так і його контрагентом TOB «Промтехноопт» в повному обсязі, а відтак, підстави для визнання договору між позивачем та вказаним контрагентом нікчемним або недійсним у відповідача відсутні.

Колегія суддів зазначає, що відсутність ТОВ «Промтехноопт» за місцезнаходженням не позбавляє правового значення виписані ними податкові накладні по реальним господарським операціям, факт здійснення та оплати яких підтверджений документально та не заперечується відповідачем по справі; крім того, такі твердження відповідача не підтверджені відповідними доказами (акт провідсутність за місцезнаходженням, довідка з ЄДРПОУ).

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

З огляду на це, суд при вирішенні даної справи враховує існуючу практику Європейського Суду з прав людини щодо зобов'язань зі сплати ПДВ.

Так, у справі "БУЛВЕС" проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно віднесено до складу валових витрат 1 кварталу 2011 року суму в розмірі 159895 грн. та до складу податкового кредиту за січень, лютий та березень 2011 року суму в розмірі 31979 грн. по реальним господарським операціям з ТОВ «Промтехноопт», повністю підтвердженим відповідними первинними документами, сплачені в зв`язку із придбанням товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень належним чином не довів.

За таких обставин, факти вказаних в акті перевірки від 18.11.2011 р. № 3367/18/32266705 порушень, слід вважати недоведеними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова про визначення позивачеві податкового зобов`язання по податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій є протиправними та підлягають скасуванню.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Московському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2012р. по справі № 2а-16153/11/2070 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Перцова Т.С.Судді Жигилій С.П. Русанова В.Б.

Повний текст ухвали виготовлений 28.05.2012 р.