Ухвала суду № 24548994, 16.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2012 р.Справа № 2а-14405/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді:

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.02.2012р. по справі № 2а-14405/11/2070

за позовом Приватного акціонерного товариства "Авантаж"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ «ІБК «Авантаж» звернулось до суду із позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 0004992305 від 20.10.2011 року, № 0005002305 від 20.10.2011 року.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 01.02.2012 р. позовні вимоги задовольнив.

Скасував податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова № 0004992305 від 20.10.2011 року, № 0005002305 від 20.10.2011 року.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем вірно визначено об'єкт оподаткування за 2 квартал 2011 року, розраховано зобов'язання з податку на прибуток, у зв'язку з чим висновки податкового органу щодо порушень позивачем податкового законодавства є безпідставними, а податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 0004992305 від 20.10.2011року та № 0005002305 від 20.10.2011року, прийняті на їх підставі підлягають скасуванню.

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова не погодившись із постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати оскаржувану постанову, прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судом, фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова проведена планова виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства "ІБК "Авантаж" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 4718/2305/33901877 від 07.10.2011 року, яким встановлені порушення позивачем вимог п.5.1, п.п.5.2.2 п.5.2, п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5, пп.7.3.3 п.7.3 ст.7, п.6.1 ст.6, п.22.4 ст.22 (з урахуванням п.1.11.1 п.1.11, п.1.32 ст.1) Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року, внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 404214 грн. (у т.ч. 3 квартал 2010 року - 73 423 грн., 4 квартал 2010 року - 330791 грн.), заниження від'ємного значення об'єкту оподаткування за 2 квартал 2011 року від усіх видів діяльності у розмірі 46723334 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова прийняті наступні податкові повідомлення рішення: № 0004992305 від 20.10.2011 року, згідно із яким ПАТ "ІБК "Авантаж" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток у розмірі 46723334 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 1 грн.; № 0005002305 від 20.10.2011 року, згідно із яким ПАТ "ІБК "Авантаж" збільшено суму грошового зобов'язання із податку на прибуток у розмірі 404214 грн. та застосовано штрафні санкції - у розмірі 101053,5 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем вірно визначено об'єкт оподаткування за 2 квартал 2011 року, розраховано зобов'язання з податку на прибуток.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Висновки податкового органу щодо порушень позивачем податкового законодавства ґрунтуються на твердженні, що ПрАТ "ІБК "Авантаж" неправомірно включено до складу валових витрат за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року витрати по курсовим різницям із заборгованості в іноземній валюті та відсотків за борговими зобов'язаннями по кредитному договору № 805/6/18/8-090 від 17.07.2008 року, укладеному між ПрАТ "ІБК "Авантаж" та АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк", оскільки вказані витрати не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Із матеріалів справи вбачається, що згідно Договору про надання мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії № 805/6/18/8-090 від 17.07.2008 р., укладеному між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ВАТ "ІБК "АВАНТАЖ", кредитор зобов'язується надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Кредит надається позичальнику на наступні цілі: для оплати по договору від 15.06.2006 року № 2/В про дольову участь у будівництві торгово-офісного центру "Капіталіст", розташованого за адресою м. Харків, провулок О. Яроша.

Крім того, згідно з Договором дольової участі в будівництві № 2/У від 15.06.2006 р., укладеному між ТОВ "Віолент-Інвест" та ТОВ "У.С.К.", пайовик-1 залучає пайовика-2 для будівництва об'єкта нерухомості на земельній ділянці площею 0,206 га., розташованому за адресою: м. Харків, пров. О. Яроша, відведеному пайовикові-1 рішенням Харківської міської ради № 121/05 від 06.07.2005 року.

Згідно пункту 1.2 вказаного Договору, за рахунок грошових коштів, отриманих від пайовика-2, пайовик-1 зобов'язується побудувати Об'єкт відповідно до технічного завдання пайовика-2 (відносно нежилих приміщень, зазначених п.1.3 даного договору), що належить всім пайовикам-2 на праві загальної часткової власності. Об'єкт після прийняття в експлуатацію, підлягає розподілу в натурі між пайовиками (співвласниками), на підставі й з урахуванням акту розподілу площ. Під прийняттям їх в експлуатацію мається на увазі затвердження акту державної прийомної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта. Частки в даному договорі розподіляються у такий спосіб: пайовик-1 - 1% часток, пайовик-2 - 99% часток.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що відповідно до умов даного Договору пайовик-2 перераховує пайовикові-1 кошти в порядку й у строки зазначені в Додатку 1 "графік здійснення платежів пайовиком-2" має право призупинити внесення коштів у випадку не прийняття щоквартального звіту пайовика-1, в порядку передбаченому п.п.2.6-2.11. Загальна сума, що підлягає перерахуванню, у строки, обговорені Додатком № 1, на момент висновку даного Договору становить 40000000 грн., що в еквіваленті становить 8000000 дол. США.

Згідно умов договору про заміну сторони в зобов'язанні від 05.03.2008 р., укладеному між ТОВ "Віолент-Інвест", ТОВ "У.С.К." та ВАТ "ІБК "АВАНТАЖ", Сторона-2 передає, а Сторона-3 приймає на себе усі права й обов'язки Сторони-2 за договорами пайової участі № 2/У від 15.06.2006р., укладеного між Стороною-1 та Стороною-2.

За цим договором Сторона-3 зобов'язується замість Сторони-2 виконати всі зобов'язання, передбачені п.3.1-3.8 договору пайової участі № 2/У від 15.06.2006 року, та отримати від Сторони-1, на умовах договору пайової участі № 2/У від 15.06.2006 року, майно, зазначене в п.1.1 договору (пункт 1.2 Договору про заміну сторони в зобов'язанні від 05.03.2008 р.).

Згідно пункту 1.3 вказаного Договору 05.03.2008 р., з моменту підписання цього договору й незалежно від виконання зобов'язання Стороною-1 перед Стороною-3, у Сторони-2 виникає право вимагати від Сторони-3 компенсації витрат, понесених їм на виконання розумів договором пайової участі № 2/У від 15.06.2006 року розмірі 3412050 грн. Сторона-3 зобов'язується компенсувати Стороні-2 зазначені витрати на протязі 7-ми місяців, з моменту укладання сторонами цього договору, шляхом передачі Стороні-2 простого векселя.

Додатковою угодою від 30.09.2008 р. сторонами погоджено внесення змін до п.4.1 Договору дольової участі в будівництві № 2/У від 15.06.2006 р. та викладеного його в наступній редакції: "4.1 Розмір Пайовика за цим Договором становить 580000000 грн.". Також, пункт 4.3 Договору викладено в наступній редакції: "Внесення паю здійснюється Пайовиком шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Замовника в термін до 01.07.2009 р.".

Після цього, згідно Угоди від 13.11.2009 р. про розірвання Договору дольової участі в будівництві № 2/У від 15.06.2006 р., укладеної між ТОВ "Віолент-Інвест" та ВАТ "ІБК "Авантаж", керуючись ч. 1 ст. 651 та ст. 654 Цивільного кодексу України та п.9.1 Договору дольової участі в будівництві № 2/У від 15.06.2006 р. сторони уклали дійсну Угоду про розірвання Договору дольової участі в будівництві № 2/У від 15.06.2006 р.

Згідно пункту 2 Угоди від 13.11.2009 р., сторони домовились, що з моменту укладання цієї Догоди всі взаємні права та обов'язки Сторін за Договором припиняються.

Сторони домовились, що у зв'язку із розірванням Договору, Замовник зобов'язаний повернути Пайовику усі грошові кошти, які були сплачені Пайовиком на виконання Договору, у розмірі 49447259,86 грн. шляхом перерахування цих коштів на розрахунковий рахунок Пайовика - до 31.12.2011 р.

Як вбачається із матеріалів справи, основою встановлених актом перевірки № 4718/2305/33901877 від 07.10.2011 року порушень є викладені у акті перевірки висновки щодо неправомірності віднесення до складу валових витрат за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року курсових різниць по заборгованості в іноземній валюті (основна сума фінансового кредиту та відсотки, нараховані на основну суму фінансового кредиту) та відсотків за борговими зобов'язаннями по кредитному договору № 805/6/18/8-090 від 17.07.2008 року про надання мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії, укладеному між ВАТ "ІБК "Авантаж" та АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк", з тих підстав, що вказані витрати не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Зазначений висновок податковий орган обґрунтовує тим, що Договір дольової участі у будівництві № 2/у від 15.06.2006 року було розірвано відповідно до Угоди про розірвання Договору дольової участі від 13.11.2009 року, укладеної між Позивачем та ТОВ "Віолент-Інвест", тому залученні по Договору кредиту кредитні кошти в рамках Договору дольової участі не пов'язані з веденням господарської діяльності позивача.

Такі твердженням не приймаються колегією суддів з оглядну на наступне.

У відповідності до вимог п. 1.32 ст. 1 Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств №334/94-ВР від 28.12.1994 р. господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п.1.11.1 ст.1 Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" фінансовий кредит - кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент.

Так, виходячи з поняття "фінансового кредиту" критеріями за якими можна класифікувати відповідний договір як договір фінансового кредиту є: надання грошових коштів банківською установою у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк; цільове використання коштів, наданих банківською установою у позику юридичній або фізичній особі; надання грошових коштів банківською установою у позику юридичній або фізичній особі під процент.

Таким чином, колегія суддів вказує, що позивачем обґрунтовано кваліфіковано за вказаними вище критеріями договір № 805/6/18/8-090 від 17.07.2008 року про надання мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії, укладеного між позивачем та АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" як договір фінансового кредиту, у зв'язку із чим позивачем правомірно у порядку п.п.7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону №334/94-ВР здійснено перерахунок балансової вартості заборгованості в іноземній валюті та включено до складу валових витрат за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 р. витрати по курсовим різницям із заборгованості в іноземній валюті (основна сума фінансового кредиту та відсотки, нараховані на основну суму фінансового кредиту), що в подальшому вплинуло на виникнення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток у 2 кварталі 2011 року у розмірі 46723334 грн.

У відповідності до п.п. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення).

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення).

Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку.

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеної абзацем другим цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеної абзацем третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).

Для цілей цього підпункту під терміном "заборгованість" розуміються: основна сума (непогашена частина основної суми) фінансового кредиту, депозиту (вкладу); сума процентів, нарахованих на таку основну суму фінансового кредиту, депозиту (вкладу), строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду; вартість (непогашена частина вартості) об'єкта фінансового лізингу; платежі за такий об'єкт фінансового лізингу, строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду; балансова вартість цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, а також товарних чи фондових деривативів, якщо інше не встановлено нормами цього Закону.

Отже, платник податку має право віднести до складу валових витрат витрати із заборгованості в іноземній валюті (основна непогашена сума фінансового кредиту та відсотки, нараховані на основну суму фінансового кредиту) у разі якщо при здійсненні платником податку перерахунку у порядку вказаної норми балансова вартість такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення) перевищує балансову вартість такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення).

При цьому, пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону №334/94-ВР передбачено, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Таким чином, посилання відповідача на те, що залученні по Договору кредиту кредитні кошти не пов'язані з веденням господарської діяльності позивача, з тих підстав, що Договір дольової участі у будівництві № 2/У від 15.06.2006 року було розірвано згідно угоди про розірвання Договору дольової участі від 13.11.2009 року, укладеної між ПрАТ "ІБК "Авантаж" та ТОВ "Віолент-Інвест", є необґрунтованим.

Отже, договір № 805/6/18/8-090 від 17.07.2008 року про надання мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії, укладений між позивачем та АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" не втрачає ознак договору фінансового кредиту навіть після розірвання Договору дольової участі, у зв'язку з чим позивачем правомірно у відповідні податкові періоди витрати по курсовим різницям із заборгованості в іноземній валюті (основна сума фінансового кредиту та відсотки, нараховані на основну суму фінансового кредиту) відображені у податковому обліку з податку на прибуток підприємств.

Позивач при укладенні договору про дольову участь в будівництві торгово-офісного центру "Капіталіст" № 2/В від 15.06.2006 року мав на меті отримання прибутку і здійснював господарську діяльність у відповідності з визначеними цілями, однак діяльність не дала очікуваного результату. При цьому, розірвання договору в подальшому чи неотримання товариством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю товариства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що встановлені податковим органом порушення п.5.1, п.п.5.2.2 п.5.2, п.п.5.5.1 п..п.5.5 ст.5, п.п.7.3.3 п.7.3 ст. 7, п.6.1 ст.6, п.22.4 ст. 22 (з урахуванням п. 1.11.1 п. 1.11, п. 1.32 ст.1) Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та є безпідставними, а податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 0004992305 від 20.10.2011року та № 0005002305 від 20.10.2011року, прийняті на їх підставі підлягають скасуванню.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги ПрАТ "ІБК "Авантаж" обґрунтовані.

За таких обставин, колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.02.2012 року - без змін.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.02.2012р. по справі № 2а-14405/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.