Ухвала суду № 24548071, 16.02.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2012 р. Справа № 10619/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Коваля Р.Й., Макарика В.Я.,

при секретарі судового засідання Ливак М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління державного казначейства України в Тернопільській області та Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Тернопільської області від 03 червня 2008 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Альпо»до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства України в Тернопільській області, за участю прокуратури міста Тернополя про скасування податкового повідомлення -рішення №0000432306/0/68733 від 19.10.2007р. та стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2007р. в сумі 114799,00 грн.,-

В С Т А Н О В И Л А :

товариство з обмеженою відповідальністю «Альпо»звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства України в Тернопільській області, за участю прокуратури міста Тернополя в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000432306/0/68733 від 19.10.2007 р. та стягнути з Державного бюджету України заборгованість з бюджетного відшкодування за липень 2007р. в сумі 114799,00 грн. з податку на додану вартість.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 03 червня 2008 року позовні вимоги задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення прийняте Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією №0000432306/0/68733 від 19.10.2007р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Альпо» 114799,00грн. заборгованість з бюджетного відшкодування за липень 2007 року з податку на додану вартість.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Тернопільська об`єднана державна податкова інспекція та Головне управління Державного казначейства України в Тернопільській області оскаржили його в апеляційному порядку, вважають, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а постанова винесена з порушенням норми матеріального права.

Тернопільська об`єднана державна податкова інспекція в апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до ст.1 п.1.8. Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Відповідно до пп.7.7.4 п.7.4 ст.7 вказаного Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. На підставі пп.7.7.5 п.7.5. ст.7 цього ж Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку(документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Судом першої інстанції у постанові зроблено висновок, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акту перевірки №9101/23-623/32549973, який, ніби-то, не може бути належним доказом оскільки не підтверджує порушення позивачем пп..7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Разом з тим, відповідно до п. 7.5 ст.7 вказаного Закону - датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, а як наслідок від'ємного значення по податку та права на відшкодування такого податку є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), які можуть бути підтверджені виключно первинними бухгалтерськими документами - податковою накладною, виписки відповідного рахунку (товарного чеку).

Оскільки, до перевірки з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2007 р. платником не представлено жодних оригіналів первинних документів, на підтвердження правомірності задекларованої суми ПДВ до відшкодування і це відображено у акті перевірки, Тернопільською ОДПІ на момент винесення рішення цілком правомірно не підтверджено суму бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2007р.

Враховуючи наведене просить постанову суду першої інстанції скасувати, і у задоволенні позовних вимог відмовити.

Головне управління Державного казначейства України в Тернопільській області в апеляційній скарзі зазначає, що органи Державного казначейства ведуть бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення або за рішенням суду здійснюють повернення коштів з бюджету.

Згідно зі статтею 2 Бюджетного кодексу України органи стягнення - податкові, митні та інші державні органи, яким відповідно до закону надано право стягнення до бюджету податків, зборів та інших надходжень. Додатком 8 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» встановлено перелік органів, за якими закріплено контроль за справлянням (стягненням) платежів до бюджету. Так, контроль за справлянням (стягненням) податку на додану вартість до бюджету покладено на податкові органи.

Відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку заявлених у ній даних. Після проведення перевірки податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін надати органу Державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Спільним наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України від 03.08.04 № 451/501/132, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.08.2004 за № 971/9570, передбачено, що відшкодування податку на додану вартість здійснюється органами Державного казначейства на підставі висновків згідно з реєстрами суб'єктів підприємницької діяльності на відшкодування податку на додану вартість, які надаються як регіональними податковими органами, так і Державною податковою адміністрацією України. Отримавши висновки згідно з реєстрами суб'єктів підприємницької діяльності на відшкодування податку на додану вартість, органи Державного казначейства протягом п'яти операційних днів після отримання висновку перераховують кошти з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку.

Тернопільською ОДПІ було прийняте податкове повідомлення-рішєння № 0000432306/0/68733, підставою для прийняття рішення є акт виїзної позапланової перевірки № 9101/23-623/32549973 від 16.10.2007 р. проведеної з питань достовірності нарахування товариством суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період липень 2007р., яким встановлено порушення пп.. 7.7.2 ст. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме товариством безпідставно заявлено до бюджетного відшкодування в липні 2007р. 114799,00 грн. податку на додану вартість, скільки розрахунок суми бюджетного відшкодування, в результаті не допуску до позапланової перевірки (акт не допуску №711/23-623/32549973 від 11.10.2007р.) не підтверджений необхідними документами.

Крім того апелянт зазначає, що ч. 2 ст. 95 Конституції України встановлено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Пунктом 8 статті 7 Бюджетного кодексу України передбачено принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями. Згідно з ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Останні встановлюються законом про Державний бюджет України. Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» бюджетні призначення судових витрат не передбачені тому відповідні рахунки, з яких би здійснювалось таке відшкодування, в органах Державного казначейства України не відкриті. Органи Державного казначейства України встановлювати бюджетні призначення та змінювати їх цільове спрямування не мають права. Статтями 119, 121 Бюджетного кодексу України встановлено відповідальність за нецільове використання бюджетних коштів та порушення бюджетного законодавства.

Апелянт вважає, що Тернопільською ОДПІ дотримано приписи чинного законодавства при прийняті податкового повідомлення-рішення №0000432306/0/68733 від 19.10.2007 р., яким ТзОВ «Альпо» зменшене бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за липень 2007р. на суму 114799,00 грн.

Враховуючи наведене вище просить скасувати постанову суду першої інстанції і у задоволені позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції, що стверджується матеріалами справи, встановлено, що Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією на підставі підпункту «в» пункту 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» прийняте податкове повідомлення-рішення №0000432306/0/68733 від 19.10.2007р., яким ТзОВ «Альпо» зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за липень 2007 р. на суму 114799.00 грн., підставою для прийняття такого рішення був акт виїзної позапланової перевірки № 9101/23-623/32549973 від 16.10.2007 р. проведеної з питань достовірності нарахування товариством суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період липень 2007р., яким встановлено порушення позивачем пп. 7.7.2 ст. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме товариством безпідставно заявлено до бюджетного відшкодування в липні 2007р. 114799,00 грн. податку на додану вартість, оскільки розрахунок суми бюджетного відшкодування, в результаті не допуску до позапланової перевірки (акт не допуску №711/23-623/32549973 від 11.10.2007р. ) не підтверджений необхідними документами.

Розглядаючи спір суд першої інстанції правильно врахував, що згідно ст. 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», підпунктів 2.1.4. п. 2.1., 2.3.1. п. 2.3. ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 10.4. ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» контролюючим органом стосовно сплати податків є податкові органи, які уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податкових зобов'язань платниками податків та здійснювати заходи з погашення податкового боргу та відшкодування податку на додану вартість, податкова інспекція, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації платника податку з розрахунком суми бюджетного відшкодування, проводить документальну невиїзну (камеральну) перевірку заявлених у ній даних та за наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми відшкодування зроблено з порушенням, а також в разі коли платником подано декларацію з від'ємним значенням з ПДВ більше 100 тис. грн., згідно п.п. 7.7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ( в редакції закону станом на момент подачі декларації та проведення перевірки), Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України в редакції наказу від 02.05.2001р. № 200/86 та п.9 ч.2 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» проводить позапланову виїзну перевірку, результати якої оформляються актом документальної перевірки відповідно до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005р., на підставі якого приймає податкове повідомлення-рішення.

Податковим органом визначено платнику додаткові зобов'язання по податку на податку вартість та зроблено висновок про правомірність на бюджетне відшкодування в липні 2007р. на підставі пп. 4.2.2»а», «б», п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників датків перед бюджетами та державними цільовими фондами» згідно якої контролюючий орган зобов'язаний самостійно провести таке визначення, якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію та якщо дані документальної перевірки результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. З огляду на це суд першої інстанції правильно вважав, що обставини встановлені при проведені перевірки підтверджуються актом документальної перевірки, який стверджує факт проведення перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання та є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового законодавства.

Згідно вимог пп. 1.5,1.6,1.7 вище загаданого Порядку, акт перевірки повинен містити: систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства; всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень; факти виявлених порушень викладаються чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Інформація про документи, які використані при перевірці, згруповані за типами та з зазначенням періоду охоплення їх перевіркою та методу перевірки (суцільний, вибірковий), перелік комп'ютерних автоматизованих інформаційних -систем, інформація яких використана під час перевірки, відображається у вступній частині акту перевірки, відповідно до пп.2.2.11 п.2.1 п.2 згаданого Порядку. У разі відсутності первинних документів або ненадання їх для перевірки, що підтверджують факт порушення, перелік цих документів зазначається в акті та додається пояснення платника щодо їх відсутності.

Відповідно до пп.4.3.1.п.4.3 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у випадку коли під час документальної перевірки платник податків чи його посадові особи ухиляються від надання відомостей передбачених законодавством, не підтверджують розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку, що не дає можливості визначити суму зобов'язань, таке визначення проводиться за непрямими методами відповідно до пп.4.3 ст.4 цього Закону.

Судом першої інстанції встановлено, що перевірка проводилася з 11.10.2007 р. по 16.10.2007р. у приміщенні податкової інспекції, а не товариства, а отже є камеральною перевіркою, оскільки податкові інспектори не були допущені до перевірки, про що зазначено в акті перевірки; акт перевірки оформлений тільки за результатами даних попередньої виїзної документальної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2007р. № 8576/ 23-623/ 32549973 від 01.10.2007р. (на підставі зазначеного акту податковою інспекцією прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000412306/0/66498 та №0000402306/0/66499 від 08.10.2007р., які оскаржені платником в судовому порядку і за результатами розгляду справи №7а/221-4556 рішення скасовані постановою господарського суду Тернопільської області від 11.01.2008р., декларації за липень 2007 р. та комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем податкового органу - Картка СПД, бази даних яких формуються на підставі поданих платником податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) не залежно від способу їх подання, що є допустимим, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та п.1.2 Порядку, тільки при проведенні невиїзної документальної перевірки, якою дана перевірка не була; в акті перевірки не відображені документи надані платником на вимогу податкової інспекції від 23.08.2008 р. № 56819/7/15-01 для проведення невиїзної перевірки, які отримані інспекцією 04.09.2008 р.,а саме реєстри отриманих і виданих податкових накладних за липень2007р.; банківські виписки за липень 2007р.; оборотно-сальдові відомості по бухгалтерських рахунках 36,63,643,644; довідка про вартість основних фондів з розбивкою по групах станом на 31.07.2007р.; довідка про наявність трудових ресурсів; перелік постачальників станом на 31.07.2007 р.; довідка про користування пільгами; інформація про посадових осіб підприємства; відомості про статутний фонд підприємства та обсяги оподатковуваних операцій довідка про середню заробітну плату працівників; інформація про залишки товарно матеріальних цінностей станом на 31.07.2007року, а тому інформація зазначена в п.3.2.1 та 3.2.2 «не надано підтверджуючих документів» для перевірки правильності визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту за липень 2007р.не відповідає дійсності.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції підставно вважав, що податкова інспекція застосувала непрямий метод при перевірці правильності визначення платником податкового зобов'язання, податкового кредиту та здійснила перевірку правильності нарахування суми бюджетного відшкодування з ПДВ , передбачений пп. 4.3.3, 4.3.5, 4.3.7 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого, обвинувачення особи в порушені законодавства про оподаткування не може грунтуватися на визначенні податковим органом податкового зобов'язання з використанням непрямого методу до остаточного вирішення справи судом.

Оскільки податкова інспекція до суду не зверталася з позовом щодо правомірності визначених платником сум податкового зобов'язання чи отримання дозволу на проведення позапланової перевірки в порядку передбаченому ч. 7 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», отримавши відмову від платника про допуск до проведення перевірки, то суд першої інстанції вірно вважав, що податковою інспекцією відмовлено товариству у відшкодуванні ПДВ не на підставі дослідження первинних документів, як того вимагає чинне законодавство, а на підставі суб'єктивних припущень не підтверджених доказами, що при проведені перевірки є недопустимим і даний факт підтверджений актом перевірки, який став підставою для прийняття спірного рішення.

Крім того судом першої інстанції вірно враховано, що відповідно до пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду; податковий кредит звітного періоду, складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації ( пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»); згідно пп. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 згаданого вище Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 п.7.7., має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Товариством 20.08.2007 р. подано до Тернопільської ОДПІ декларацію по податку на додану вартість та розрахунок суми бюджетного відшкодування за липень 2007 року (вх.№ 190811 від 20.08.2007р.), відповідно до якого заявлено до відшкодування 114799.00 грн. ПДВ, із розрахунку даних декларації за червень 2007 р. відповідно до якої: сума податкового зобов'язання звітного періоду (червень) складає 71730.00 грн., а сума податкового кредиту даного періоду 186529.00 грн. (сума податкового кредиту сформована у відповідності до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», про що свідчить відсутність в акті перевірки № 8576/23- 623/32549973 від 01.10.2007 р. зауважень з боку інспекції), сума від'ємного значення 114799,00 грн.

Крім того судом правильно враховано і ту обставину, що правомірності заявленої в податковій декларації за липень 2007 р. до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість в розмірі 114799,00грн. підтверджена висновком судово-бухгалтерської експертизи від 23.04.2008р. №6-294/08 проведеної науково-дослідним екпертно-криміналістичним центром УМВСУ в Тернопільській області на підставі первинних бухгалтерських та податкових документів, результати якого не заперечуються інспекцією.

Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

апеляційну скаргу Головного управління державного казначейства України в Тернопільській області та Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції -залишити без задоволення, постанову господарського суду Тернопільської області від 03 червня 2008 року у справі № 7а/220-4555 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді Р.Й. Коваль

В.Я. Макарик

Повний текст ухвали виготовлений 21.02.2012 року