Вирок № 24529840, 28.03.2012, Дарницький районний суд міста Києва

Справа № 1-1122/11

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2012 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Просалової О.М.,

при секретарі Линичук Ю.П.,

за участю прокурора Демчишена А.В.,

захисника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 року у м. Ул?янівка Кіровоградської області, є громадянином України, має середню спеціальну освіту, не одружений, на утриманні має неповнолітню дитину, 1994 року народження і малолітню дитину, 2011 року народження, працює президентом благодійного фонду «Любов'ю та добродіянням», зареєстрований у АДРЕСА_1, проживає у АДРЕСА_2, не судимий,

-за ч.1 ст. 263 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 наприкінці 2010 року близько12 години 30 хвилин, знаходячись у лісі Борзнянського району Чернігівської області з метою придбання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу, знайшов нарізний самозарядний пістолет зразка 1930-33 рр. конструкції Токарева (ТТ) №КП НОМЕР_1 1942 року випуску, виробництва СРСР, який відноситься до вогнепальної зброї, придатний для стрільби, який, незаконно зберігаючи при собі, переніс у кімнату будинку на АДРЕСА_3 де незаконно зберігав.

5 квітня 2011 року ОСОБА_2, незаконно зберігаючи при собі зазначений вище пістолет, перевіз у будинок, що на АДРЕСА_2 де продовжив зберігати без передбаченого законом дозволу, а 11 серпня 2011 року близько 23 години з його письмового дозволу був проведений огляд вказаного будинку працівниками міліції, в ході якого вони виявили та вилучили зазначений вище нарізний самозарядний пістолет.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, визнав обставини зазначені вище та суду показав, що дійсно в кінці жовтня 2010 року він під час полювання у лісі, що знаходиться в Борзнянському районі Чернігівської області він знайшов у рові пістолет, який забрав собі і поки жив у с. Щасливе зберігав його там в своєму будинку. Вдома він кинув його до кислоти для того, щоб злізла їржа, після чого він його висушив та покрив фарбою та поклав у коробку. Потім у 2011 році він перевіз зброю на АДРЕСА_2 оскільки зміни місце проживання. Хотів оформити на нього дозвіл, однак забув за нього. У серпні 2011 року біля кафе до нього підійшли працівники міліції з метою перевірити його особу, але документи його були вдома і він сказав працівникам міліції, що якщо вони хочуть, то можуть приїхати туди і подивитись. Близько 11 години працівники міліції приїхали до нього додому і вдома побачили пістолет. Він одразу працівникам міліції розказав як у нього з'явився цей пістолет. Просив суворо його не карати.

Обмежившись в судовому засіданні за згодою учасників процесу в порядку ч.3 ст.299, 301-1 КПК України поясненнями підсудного, який повністю визнав себе винним у вчиненні злочину, суд приходить до висновку про недоцільність дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. Учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви стосовно добровільності та істинності їх позиції. Учасникам судового розгляду роз'яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, суд вважає доведеною винність ОСОБА_3 умисних діях, які виразились у незаконному носінні, зберіганні та придбанні вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 263 КК України.

Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_3, згідно ст.66 КК України, суд визнає щире каяття підсудного, активне сприяння розкриттю злочину, яке виразилось у наданні допомоги правоохоронним органам у встановленні обставин справи.

Обставин, які обтяжують покарання, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_3 покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані що характеризують особу підсудного, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, працює у благодійному фонді, має на утриманні неповнолітню дитину, 1994 року народження і малолітню дитину, 2011 року народження, приймаючи до уваги відношення підсудного до вчиненого, враховуючи наявність декількох обставин, які пом'якшують покарання, а саме щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, те, що відсутні обставини, які обтяжують покарання, суд вважає, що ОСОБА_3 має бути призначено реальна міра покарання, оскільки підстав для застосування ст. 75 КК України суд не вбачає.

Разом з тим, з урахуванням наведеним вище обставин, суд вважає можливим згідно ст. 69 КК України перейти до більш м'якого виду основного покарання, яке не передбачене санкцією ч.1 ст. 263 КК України і призначити ОСОБА_3 покарання у виді штрафу. Таке покарання суд вважає необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження нових злочинів.

Розмір штрафу суд визначає з урахуванням тяжкості вчиненого злочину та майнового стану підсудного ОСОБА_3

Питання речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.81 КПК України.

Судові витрати суд покладає на підсудного ОСОБА_3

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд,

ЗАСУДИВ:

Визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2 550 гривень (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят гривень).

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити без зміни у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.

Речові докази по справі знищити (а.с. 42-43).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві, ГУДКУ у Київській області р/р № 31253272210699, код ЗКПО 25575285, МФО 821018 («За проведення експертизи та дослідження») судові витрати у розмірі 2 280 гривень 31 копійку (дві тисячі двісті вісімдесят грн.. 31 коп.) за проведення експертизи №255 від 19 вересня 2011 року (а.с.33-38).

Вирок суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом 15 діб з дня проголошення через Дарницький районний суд м. Києва.

Суддя