Ухвала суду № 24516249, 29.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2012 р.Справа № 2а-5158/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дерев'янко А.О.

Представник позивача - Мозгова О.С. Д Лаби О. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "НВ-Інвест" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2011р. по справі № 2а-5158/11/2070

за позовом Приватного підприємства "НВ-Інвест"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова за участю прокуратури Київського району м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "НВ-Інвест", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова , за участю прокуратури Київського району м. Харкова, в якому просив суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова від 15.04.2011 за №0001542302 на суму 2190861,00грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова від 15.04.2011 за №0001572302 на суму 1752689,00грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що працівниками відповідача була проведена планова виїзна перевірка Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.12.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.12.2010р., за результатами якої було складено Акт перевірки за № 1011/23-5/33478432 від 24 березня 2011 року. Згідно висновків акту перевірки було встановлено порушення позивачем: ст. 4 п. 4.1, ст. 7 п. 7.4.3., п. п. 7.4.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР, із змінами та доповненнями, та занижено податок на прибуток в сумі 1 752 689,00 грн. за рахунок застосування звичайних цін; п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, із змінами та доповненнями, та з урахуванням п. п. 1.20.1, п. п. 1.20.8 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», занижено суму податку на додану вартість на суму 1 402 151,00 грн. за рахунок застосування звичайних цін.

Позивач не погоджується із висновками Відповідача щодо заниження податку на прибуток в сумі 1 752 689,00 грн. за рахунок застосування звичайних цін, визначених за 1 кв.м переданих у власність фізичним особам нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею всієї будівлі, згідно витягу КП «ХМБТІ», 3581,3 кв.м., та порушення підприємством Позивача п. 4.1 ст. 4, п. 7.4.3, п.п. 7.4.1. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки Позивачем на підприємстві не здійснювався окремий облік балансової вартості реалізованих приміщень як окремого структурного компоненту, тому визначення різниці між вартістю реалізації і балансовою вартістю цього окремого структурного компоненту з боку Відповідача є недоцільним. Крім того, застосування коефіцієнтів, заснованих на вартостях вказаних у довідках БТІ, або заснованих на співвідношенні реалізованих метрів до загальної площі будівлі, з подальшою екстраполяцією цих коефіцієнтів на балансову вартість реалізованих метрів, є законодавчо необґрунтованим та протизаконним.

Позивач зазначає, що в разі продажу основних засобів не коректно застосовувати звичайні ціни у зв'язку з тим, що у п.п. 8.4.3 та п.п. 8.4.4. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» йдеться про «балансову вартість», «виручку від продажу», «суму вартості продажу», а не про «доходи та витрати», щодо яких Закон визначає принципи застосування звичайних цін. Відповідно, п.п. 7.4.1. цього Закону, що регулює порядок визначення доходу від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, не передбачається необхідність застосування звичайних цін при продажу необоротних активів платника податків.

Відповідач, ДПІ у Київському районі м.Харкова, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що вважає свої дії правомірними, пояснив суду, що проведеною перевіркою підприємства Позивача встановлена передача в рахунок погашення боргу у власність фізичним особам: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 частини приміщень за адресою: АДРЕСА_1, нижче собівартості (1 кв.м ) на 2625,948 грн.

Також зазначає, що ДПІ в ході проведення перевірки звернулась до платника з листом від 16.03.2011р. № 4913/10/23-511 з проханням надати обґрунтування розміру вартості частини нежитлових приміщень супермаркету з гостьовою стоянкою за вищезазначеною адресою, які було передано у власність вищенаведеним фізичним особам, але Позивачем ПП «НВ - Інвест» відповідь надана без документального обґрунтування та підтвердження заниження звичайної ціни. Таким чином, в порушення п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» з урахуванням п.п. 1.20.1, п.п.1.20.8 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ПП «НВ - Інвест» занижено суму задекларованих показників у рядку 1Б Декларацій «Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків, крім імпорту товарів» на суму 1402151,0 грн. у травні 2010 року за звичайними цінами.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2011 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "НВ-Інвест" .

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства , з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позов, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання представник відповідача та прокуратури не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, справа розглядається за відсутності представників відповідача та прокуратури.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ПП «НВ - Інвест» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Харківської міської ради 22.04.2005 року (а.с. 8-9).

ДПІ у Київському районі м. Харкова на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.1, п.77.4 ст. 77 Податкового кодексу України та відповідно до плану - графіку проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ПП "НВ - Інвест" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2010 року, відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатом якої складений акт перевірки №1011/23-5/33478432 від 24.03.2011р., в якому встановлені порушення: п.4.1 ст.4, п.7.4 п.п.7.4.3, п.п.7.4.1 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме занижено ПП "НВ - Інвест" податок на прибуток в сумі 1752689,0 грн. у 2 кварталі 2010року за рахунок застосування звичайних цін; п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» та з урахуванням п.1.20.1, п.п.1.20.8 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ПП «НВ - Інвест» занижено суму податку на додану вартість на суму 1402151,0 грн. у травні 2010р. за рахунок застосування звичайних цін.

На підставі вищезазначеного акту перевірки податковим органом винесені наступні податкові повідомлення - рішення:

- №0001542302 від 15.04.2011р. про нарахування податку на прибуток у розмірі 2190861,0 грн. (в т.ч. основний платіж - 1752689,0 грн., штрафні санкції - 438172,0 грн.);

- №0001572302 від 15.04.2011р. про нарахування податку на додану вартість у розмірі 1752689,0 грн. (в т.ч. основний платіж - 1402151,0 грн., штрафні санкції - 350538,0 грн.).

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що в порушення п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та з урахуванням п.п. 1.20.1, п.п.1.20.8 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприєм ств»ПП «НВ - Інвест»занижено суму задекларованих показників у рядку 01.1 Декларацій «доходи від продажу товарів (робіт, послуг)»на суму 7010757,0 грн. за 2 квартал 2010р. за звичайними цінами. В порушення п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»з урахуванням п.п. 1.20.1, п.п.1.20.8 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем занижено суму задекларованих показників у рядку 1Б декларацій «Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків, крім імпорту товарів» на суму 1402151,0 грн. у травні 2010 року за звичайними цінами. Таким чином, відповідачем обґрунтовано винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0001572302 від 15.04.2011р., №0001542302 від 15.04.2011р.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідно до договору позики від 29.04.2008р. позикодавець ОСОБА_4 передав позичальнику ОСОБА_6, який в період з 23.05.06р. по 25.03.2010р. був директором ПП «НВ - Інвест», у власність грошові кошти в сумі 3000000,0 грн. на фінансування проекту супермаркету на вул. Клочківській в місті Харкові (а.с. 88). Згідно угоди про перевод боргу від 01.04.2010р. первинний боржник ОСОБА_6 переводить борг по договору позики від 29.04.2008р., який був укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а новий боржник ПП «НВ - Інвест»приймає на себе зобов'язання по договору позики від 29.04.2008р. Сторони домовились про встановлення грошової оцінки переводимого боргу у розмірі 3000000,0 грн. Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 13.05.2010р. по справі №2-4346/10/02 за позовом ОСОБА_4 до ПП «НВ - Інвест» про стягнення заборгованості затверджена мирова угода, згідно до якої ПП «НВ - Інвест»замість заборгованості у розмірі 3000000,0 грн. передає у власність ОСОБА_4 нежитлові приміщення загальною площею 1287,3 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які належали йому на праві власності, а ОСОБА_4 стає власником зазначених приміщень.

Судом встановлено, що згідно договору позики від 14.03.2008р. позикодавець ОСОБА_5 передав позичальнику ОСОБА_6, який в період з 23.05.06р. по 25.03.2010р. був директором ПП «НВ - Інвест», у власність грошові кошти в сумі 3042607,0 грн. на фінансування проекту супермаркету на вул. Клочківській в місті Харкові. Згідно угоди про перевод боргу від 01.04.2010р., первинний боржник ОСОБА_6 переводить борг по договору позики від 14.03.2008р., який був укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, а новий боржник ПП «НВ - Інвест»приймає на себе зобов'язання по договору позики від 14.03.2008р. Сторони домовились про встановлення грошової оцінки переводимого боргу у розмірі 3042607,0 грн. Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 12.05.2010р. по справі №2-2850/09/02 за позовом ОСОБА_5 до ПП «НВ - Інвест»про стягнення заборгованості, затверджена мирова угода, згідно до якої ПП «НВ - Інвест» замість заборгованості у розмірі 3042607,0 грн. передає у власність позивача ОСОБА_5 нежитлові приміщення загальною площею 1281,4 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які належали йому на праві власності, а позивач ОСОБА_5 стає власником зазначених приміщень.

Дослідження судом Акту перевірки №1011/23-5/33478432 від 24.03.2011р. показало, що продаж активів ПП «НВ - Інвест»відобразило у бухгалтерському обліку наступним чином: Дт 361 Кт 742 - відображено доход від продажу активів у сумі 6046253,42 грн. (у т.ч. ПДВ та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 3646,0 грн.). Підприємством до складу валового доходу у рядку 01.1 Декларацій «доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» включена сума 5035505,0 грн. (продаж активів).

Відповідно до положень частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. №996-ХІУ, на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарських операцій є основа для податкового обліку.

Відповідно до пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. N 92, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 р. за № 288/4509, із змінами та доповненнями, основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк використання (експлуатація) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Згідно до п.9 зазначеного Положення первісна вартість об'єктів основних засобів, зобов'язання за які визначені загальною сумою, визначається розподілом цієї суми пропорційно до справедливої вартості окремого об'єкта основних засобів. Відповідно до п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів.

Тим чином, фактичну собівартість частин будівлі, що передані у власність фізичним особам ОСОБА_7 та ОСОБА_5, можна визначити виходячи з розрахунку фактичної собівартості 1 м будівлі (5035505,0 грн. без ПДВ) : 2669,8 м2 = 1886,098 грн.).

Керуючись положеннями Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99р. № 291, собівартість проданих активів Позивач відобразив у бухгалтерському обліку наступним чином: Дт 972 Кт 103 - списано собівартість реалізованих необоротних активів у сумі 12 046262,28 грн. (без ПДВ).

При вибутті об'єкта основних засобів внаслідок продажу з балансу списується його залишкова (балансова) вартість.

Загальна площа побудованого супермаркету згідно Витягу "Про реєстрацію права власності на нерухоме майно "КП "ХМБТІ", номер витягу 26647537 від 08.07.2010р. (а.с. 129), складає 3581,3 кв.м., вартість всієї будівлі Д-т рах. 103 складає 16158993,62 грн. (без ПДВ), вартість 1кв.м будівлі складає 4512,0467 грн. (без ПДВ) (16158993,62 грн. : 3581,3 кв.м. дорівнює 4512,046 грн.).

З матеріалів справи вбачається, що частина приміщень була передана позивачем фізичним особам нижче собівартості за 1 кв.м на 2625,948 грн.

Згідно з п.3.1.1 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 р., в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Згідно п.1.4. ст.1. Закону «Про податок на додану вартість», поставка товарів - будь-які операцій, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які, зокрема, передбачають передачу прав власності на такі товари.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Пунктом 4.2 ст. 4 вищезазначеного Закону передбачено, що у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижче звичайної ціни.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що проводячи перевірку правильності визначення бази оподаткування, податковий орган правомірно мав враховувати рівень звичайних цін на товари (послуги), що поставляються, і в разі встановлення факту заниження позивачем договірних цін порівняно з рівнем звичайних цін більше, ніж на 20 відсотків, та повинен був базу оподаткування в таких операціях визначити за звичайними цінами.

Відповідно до пункту 1.18 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з підпунктами 1.20.1, 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 за № 334/94-ВР, із змінами та доповненнями, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Матеріали справи свідчать, що відповідач в ході проведення перевірки звернувся до ПП «НВ-Інвест» з листом від 16.03.2011р. № 4913/10/23-511 з проханням надати обґрунтування розміру вартості частини нежитлових приміщень супермаркету з гостьовою стоянкою за адресою: АДРЕСА_1 (ріг вул. Херсонської), які було передано у власність фізичним особам -ОСОБА_7 та ОСОБА_5, але позивачем відповідь надана без документального обґрунтування та підтвердження заниження звичайної ціни (а.с.100-101).

Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентований підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», на підставі якого податковий орган зобов'язаний діяти при визначенні рівня звичайних цін. Цією нормою передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності -однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Згідно з п. 1.26 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97 -ВР від 22.05.1997р., пов'язана особа - особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку;

фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-я прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини);

посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.

Відповідно до пп. 3.1. пункту 3 наказу Міністерства фінансів України від 18.06.2001року № 303 Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 23 "Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 2001 року за № 539/5730, пов'язаними сторонами, зокрема, вважаються підприємства, які перебувають під контролем або суттєвим впливом інших осіб.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ПП «НВ-Інвест» є пов'язаною особою з фізичними особами : ОСОБА_7 та ОСОБА_5

Згідно ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», операції з пов'язаними особами є такими, що належать до операцій особливого виду.

Відповідно п.7.4.1 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на ткі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Згідно п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" положення п.п. 7.4.1 та п.п.7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Згідно з вимогами наказу Міністерства фінансів України від 18.06.2001року № 303 Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 23 "Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 2001 року за № 539/5730, підприємство повинно у фінансовій звітності розкривати інформацію щодо характеру відносин та операцій між пов'язаними особами. При цьому, оцінка активів або зобов'язань по операціях пов'язаних сторін повинна здійснюватися за методами, встановленими вищезазначеним Положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку № 23.

Відповідно п.6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 23 «Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.06.2001р. №303 оцінка активів або зобов'язань в операціях пов'язаних сторін здійснюється, за методами зокрема - балансової вартості.

Пунктом 10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 23 «Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.06.2001р. №303, за методом балансової вартості оцінка активів або зобов'язань здійснюється за балансовою вартістю, що визначається згідно з відповідними положенням бухгалтерського обліку.

Пунктами 11, 12, 13 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. N 92, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 р. за № 288/4509, із змінами та доповненнями, передбачено що первісна вартість об'єктів, переведених до основних засобів з оборотних активів, товарів, готової продукції тощо дорівнює її собівартості, яка визначається згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" та 16 "Витрати" (п. 11); первісна вартість об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, дорівнює залишковій вартості переданого об'єкта основних засобів. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, є справедлива вартість переданого об'єкта з включенням різниці до витрат звітного періоду (п.12); первісна вартість об'єкта основних засобів, придбаного в обмін (або частковий обмін) на неподібний актив, дорівнює справедливій вартості переданого немонетарного активу, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну ( п.13).

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в порушення п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та з урахуванням п.п. 1.20.1, п.п.1.20.8 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ПП «НВ - Інвест» занижено суму задекларованих показників у рядку 01.1 Декларацій «доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» на суму 7010757,0 грн. за 2 квартал 2010р. за звичайними цінами. Також в порушення п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» з урахуванням п.п. 1.20.1, п.п.1.20.8 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем занижено суму задекларованих показників у рядку 1Б декларацій «Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків, крім імпорту товарів» на суму 1402151,0 грн. у травні 2010 року за звичайними цінами.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем обґрунтовано винесене податкове повідомлення-рішення №0001572302 від 15.04.2011р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1752689,0 грн. (в т.ч. основний платіж - 1402151,0 грн., штрафні санкції - 350538,0 грн.) та податкове повідомлення-рішення №0001542302 від 15.04.2011р., яким підприємству позивача нараховано податку на прибуток у розмірі 2190861,0 грн. (в т.ч. основний платіж - 1752689,0 грн., штрафні санкції - 438172,0 грн.).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач у даному випадку повністю довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень та надав докази в спростування позовних вимог, на відміну від позивача, який не довів обґрунтованість своїх позовних вимог.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те , що позовні вимоги є такими, що документально та нормативно не доведені, а тому не підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2011 року по справі № 2а-5158/11/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "НВ-Інвест" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2011р. по справі № 2а-5158/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.

Повний текст ухвали виготовлений 05.06.2012 р.