Ухвала суду № 24516217, 30.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2012 р.Справа № 2а-16507/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Білоус А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукрове" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2012р. по справі № 2а-16507/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукрове"

до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Цукрове", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області, в якому після уточнення позовних вимог просив суд скасувати податкові повідомлення -рішення від 18.08.2011 року №0000092310 та від 14.11.2011 року №№ 0000202310, 0000212310, 0000222310, 0000232310 у повному обсязі.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2012 року адміністративний позов задоволено частково.

Позивач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати в частині відмови у задоволені позовних вимог та в цій частині прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати в частині задоволення позовних вимог та в цій частині прийняти нову, якою у задоволені позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційних скарг, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Цукрове" пройшло передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) знаходиться на обліку у Кегичівському відділенні Красноградської МДПІ Харківської області.

Красноградською МДПІ Харківської області проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукрове" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, за результатами якої складено акт від 02.08.2011 року за № 800/23/31633236.

В ході проведення планової виїзної перевірки ТОВ "Цукрове", відповідач дійшов до висновку щодо порушення позивачем п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2011 року на суму 148996,00 грн., встановлено заниження податку на прибуток на суму 517664,00 грн. та донараховано податку на прибуток в сумі 517 664,00 грн.; п.п.7.4.1, п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого донараховано ПДВ всього у сумі 414 131,00 грн., в тому числі по періодах: у квітні м-ці 2010 року у розмірі 29 388,00 грн.; у липні м-ці 2010 року у розмірі 60 000,00 грн.; у серпні м-ці 2010 року у розмірі 99 750,00 грн.; у вересні м-ці 2010 року у розмірі 89 452,00 грн.; у жовтні м-ці 2010 року у розмірі 100 000,00 грн.; у листопаді м-ці 2010 року у розмірі 35 541,00 грн. - ч. 4 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано орендну плату за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності на загальну суму 434 832,17 грн., в тому числі: по земельним ділянкам Кегичівської селищної ради - 88 764,38 грн.; по земельним ділянкам Чапаєвської селищної ради - 451 626,24 грн., по земельним ділянкам Шляхівської сільської ради - 3 149,61 грн.

Вказані порушення, на думку перевіряючих, полягали в тому, що ТОВ "Цукрове"здійснено завищення валових витрат за перевіряємий період внаслідок укладання нікчемних договорів з ТОВ "ДАФ Стелла"та ТОВ "Сорекс"6"порушено п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість" у вигляді завищення рядка 10.1 колонки Б Декларацій "Придбання з ПДВ на митній території України товарів (робіт,послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та нульовою ставкою", а також порушення приписів п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"у вигляді завищення витрат на придбання товарів, робіт ( послуг).

Відповідач дійшов висновку, що договір купівлі - продажу вапняку від 18.06.2010р. за № 109/2010, укладений між ТОВ "Цукрове"та ТОВ "ДАФ Стелла", має ознаки фіктивності внаслідок: відсутності у ТОВ "ДАФ Стелла"виробничих, офісних, складських приміщень, відсутності транспортних засобів, наявності у штаті підприємства лише одного працівника в особі директора.

Виходячи з цих обставин, податкові інспектори як Красноградської МДПІ Харківської області, так і ДПА у Харківській області та ДПС України поставили під сумнів дійсність договору та зробили висновок про його нікчемність внаслідок відсутності виробничих активів у продавця, наявності одного працівника на підприємстві та знаходження підприємства від рудоуправлінь по видобуванню вапняку на відстані понад 100 км., що на думку інспекторів не дає реальної можливості продавцю для здійснення діяльності, пов'язаної з виконанням робіт за договором.

Аналогічний висновок про нікчемність правочину зроблено в акті перевірки з питань правових відносин ТОВ "Цукрове"з ТОВ "Сорекс - 2006"та відображення в обліку відповідних операцій за накладною № 27052 від 27.05.2010 року за договором № 2705-1/150 від 27.05.2010 року про поставку металопрокату та металевих труб, виходячи з того факту, що у ТОВ "Сорекс - 2006"не має виробничих активів, основних фондів, транспортних засобів, а також відсутні докази безпосередньої поставки у вигляді товарно-транспортних накладних та залізничних накладних, внаслідок чого правочин по поставці металевих виробів не був спрямований на настання правових наслідків.

За результатами Акту перевірки були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення від 18.08.2011 року №0000082310, №0000092310, №0000102310, №0000112310, № 0000122310.

ТОВ "Цукрове" була подана первинна скарга на вищевказані податкові повідомлення-рішення, за результатами розгляду якої Державна податкова адміністрація у Харківській області прийняла рішення, згідно якого були скасовані податкові повідомлення-рішення Красноградської МДПІ у Харківській області від 18.08.2011 року: № 0000082310 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток штрафні санкції) у сумі 37249 грн.; № 0000102310 в частині збільшення грошового зобов'язання з орендної плати за землю (штрафні санкції) у сумі 4435,22 грн.; № 0000112310 в частині збільшення грошового зобов'язання з орендної плати за землю штрафні санкції) у сумі 21214,53 грн.; № 0000122310 в частині збільшення грошового зобов'язання з орендної плати за землю штрафні санкції) у сумі 141,39 грн. та відповідачем були прийняті нові рішення, а саме: №0000092310 від 18.08.2011 року на суму 517664,00 грн., про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість; № 0000202310 від 14.11.2011 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 647080,00 грн.; № 0000212310 від 14.11.2011 року про збільшення грошового зобов'язання з орендної плати за землю в загальному розмірі 84329,16 грн.; №0000222310 від 14.11.2011 року про збільшення грошового зобов'язання з орендної плати за землю в загальному розмірі 430411,71 грн.; № 0000232310 від 14.11.2011 року про збільшення грошового зобов'язання з орендної плати за землю в загальному розмірі 3008,08 грн.

ТОВ "Цукрове" була подана повторна скарга до ДПА України, за результатами розгляду якої скарга підприємства залишена без задоволення, а податкові повідомлення- рішення -без змін.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу щодо порушення позивачем норм Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є документально та законодавчо необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, суперечать фактичним обставинам та чинному законодавству України, натомість оскаржувані податкові повідомлення -рішення щодо донарахування орендної плати за земельні ділянки є правомірними.

Колегія суддів погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР (далі Закон №334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону №334/94-ВР встановлено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону №334/94-ВР не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Згідно з п.п. 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"№168/97-ВР (далі Закон №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпунктом 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону №168/97-ВР встановлено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Разом з тим, норми ст. 11 Закону №334/94-ВР не встановлюють жодних вимог до форми і виду документів, які відносилися до мети податкового обліку. Відповідно до п. 11.2.1 ст. 11 даного Закону датою збільшення валових витрат виробництва вважається дата, що припадає на податковий період, на протязі якого відбувається одна із подій, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п. 1.1 договору купівлі - продажу вапняку ТОВ "ДАФ Стелла" продало, а ТОВ "Цукрове" придбало товар - вапняк в кількості 11216,1 тис. тон за ціною 145,00 грн. за 1 тону товару виробництва ПАТ "Докучаєвський флюсо - доломітний комбінат", та за ціною 133,00 грн. за 1 тону товару виробництва ПАТ "Комсомольське рудоуправління", загальною вартістю 2.308.461,00 грн. в т.ч. ПДВ 284.743,50 грн.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

На підтвердження продажу продукції ТОВ "Цукрове", ТОВ "ДАФ Стелла" виписані податкові накладні на суму 2.308.461,00 грн., а ТОВ "Сорекс - 2006" виписана податкова накладна на суму 176.326,80 грн., що встановлено при перевірці та відображено операції з продажу у податковому та бухгалтерському обліку ТОВ "Цукрове".

Податковим органом не спростований той факт, що податкові накладні, виписані ТОВ "ДАФ Стелла" та ТОВ "Сорекс - 2006" відповідають вимогам п.п.7.2.1., п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"та "Порядку заповнення податкової накладної", затвердженого Наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997р. за №233/2037.

Відповідно до п. 5.1 договору купівлі-продажу вапняку ТОВ "Цукрове" зобов'язалося оплатити товар, отриманий за договором шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "ДАФ Стелла". ТОВ "Цукрове" виконало свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару, що підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до п. 2.1 договору купівлі - продажу металевих виробів ТОВ "Цукрове" зобов'язалося оплатити товар, отриманий за договором шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Сорекс - 2006"впродовж 5-ти банківських днів згідно наданого рахунку - фактури. ТОВ "Цукрове"виконало свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару, що не спростовано відповідачем.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що ТОВ "ДАФ Стелла" та ТОВ "Сорекс - 2006" виконали свої зобов'язання відповідно договорів купівлі - продажу вапняку та металевих виробів та прийняли виконання їх умов ТОВ "Цукрове", тобто, вказані договори купівлі -продажу виконані сторонами в повному обсязі, що підтверджується накладними внутрігосподарського призначення (при використанні металевих труб), товарно - транспортними накладними та/або залізничними накладними (при перевезенні металевих виробів з ТОВ "Сорекс-2006"до ТОВ "Цукрове"), договорами з додатковими угодами, актами здачі -прийому робіт, зведеними реєстрами актами прийому -передачі, накладними на маршрут або групу вагонів (при перевезенні вапнякового каменя від ТОВ "ДАФ Стелла"до ТОВ "Цукрове").

Відповідно до статті 67 Конституції України - кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Стаття 61 Конституції України передбачає індивідуальний характер юридичної відповідальності, з чого випливає, що порушення, які допущені з вини контрагента платника податків, не впливають на результати діяльності останнього і не можуть бути підставою для притягнення його до відповідальності. Тому притягненню до відповідальності підлягає саме правопорушник.

Таким чином позивач не несе відповідальність за ведення господарської діяльності своїх контрагентів, за усі отримані від них товарно-матеріальні цінності розрахувалося та повністю використало у виробництві, що цілком відповідає меті основної діяльності ТОВ "Цукрове", а тому висновки щодо порушення позивачем вищевказаних норм Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є документально та законодавчо необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, суперечать фактичним обставинам та чинному законодавству України.

Разом з тим, колегією суддів встановлено, що ТОВ "Цукрове" на підставі договорів оренди з Чапаївською, Шляхівською та Кегичівською селищними радами має в користуванні земельні ділянки на території Кегичівського району Харківської області та є платником орендної плати за землі державної та комунальної власності.

Проте, у період з 01.04.2010 по 31.12.2010 року в порушення частини 4 статті 21 Закону України "Про оренду землі" та у період з 01.01.11року по 31.03.2011 в порушення п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України ТОВ "Цукрове" не дотримано встановленого розміру орендної плати за земельні ділянки, оскільки відповідно до вказаних нормативних документів річна орендна плата за земельні ділянки, що перебувають в державній або комунальній власності, для інших категорій земель не може бути меншою - трикратного розміру земельного податку встановленого Законом України "Про плату за землю". В результаті чого, ТОВ "Цукрове" занижено орендну плату за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності.

Відповідно до ст.2 Закону України „Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Статтею 14 Закону України „Про плату за землю" встановлено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року. Статтею 17 зазначеного Закону передбачено, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до ч. 2 статті 7 Закону України „Про плату за землю" встановлюються ставки земельного податку, які застосовуються з урахуванням коефіцієнта індексації, визначених Законом про Державний бюджет України на відповідний рік, а статтею 23 Закону України "Про плату за землю" визначено, що грошова оцінка земельної ділянки щороку, станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю"). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель під об'єктами енергетики, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, та земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель -трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату заземлю".

Статтями 269, 270 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі (ст.269 Кодексу). Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні (ст.270 Кодексу).

Відповідно до п. 274.1 ст. 274 Податкового Кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється в розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 і 278 Кодексу.

Згідно з пунктом 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського Призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Податкового кодексу України; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Податкового кодексу України.

Пунктом 286.2 ст.286 Податкового кодексу України встановлено, що платники плати за землю крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до п. 123.1 ст.123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника | податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 154.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що податковим органом правомірно, у відповідності до ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 2 КАС України та в межах повноважень, наданих йому чинним законодавством України, було винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення та донараховано орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності на загальну суму 434 832,17 грн., в тому числі: по земельним ділянкам Кегичівської селищної ради - 88 764,38 грн.; по земельним ділянкам Чапаєвської селищної ради - 451 626,24 грн., по земельним ділянкам Шляхівської сільської ради - 3 149,61 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукрове" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2012р. по справі № 2а-16507/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.Судді(підпис) (підпис) Бондар В.О. Донець Л.О. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 05.06.2012 р.