Ухвала суду № 24516219, 29.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2012 р.Справа № 2а-1670/652/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дерев'янко А.О.

Представник позивача - Ніколаєнко Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "Гера" Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2012р. по справі № 2а-1670/652/12

за позовом Дочірнього підприємства "Гера" Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс"

до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Дочірнє підприємство "Гера" Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві, в якому просив суд стягнути з відповідача суми помилково сплачених страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2009 - 2010 роки в розмірі 50 769 грн. 09 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що перебуваючи на обліку в УПФ України Київського району в м. Полтаві як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування протягом 2009 - 2010 років ним помилково сплачено страхові внески по відрахуванню 33,2% від фонду оплати праці, внаслідок чого за особовим рахунком ДП "Гера" ТОВ "Компанія "Приват - Плюс" утворилася переплата по страховим внескам в розмірі 50 769 грн. 09 коп. Зазначав, що в силу п. 13 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків до солідарної системи повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків у порядку і в строки, визначені правлінням Пенсійного фонду. Однак за результатами звернення позивача із заявою до УПФ України Київського району в м. Полтаві про повернення помилково сплачених сум страхових внесків, його заяву залишено без задоволення.

Представник відповідача у наданих до суду запереченнях на адміністративний позов просив відмовити у його задоволенні посилаючись на те, що відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" сплата страхових внесків здійснюється шляхом внесення відповідних сум страхових внесків на банківські рахунки органів Пенсійного фонду. Повернення сум сплачених страхових внесків неможливе, оскільки частка єдиного податку, яка надходить до бюджету Фонду після розподілу органами Державного казначейства України, не являється страховим внеском. За таких обставин, органи Пенсійного фонду України не можуть порушувати норми податкового законодавства, тобто повертати частку єдиного податку.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2012 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства "Гера" Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс" .

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: Конституції України, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнобов'язкове державне пенсійне страхування, Постанови правління Пенсійного фонду України "Про затвердження Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження платежів зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів" від 19.01.2002 року № 2-4, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позов, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі

В судове засідання представник відповідача не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, справа розглядається за відсутності представника відповідача.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Дочірнє підприємство "Гера" Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват - Плюс" 12.10.2009 року у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Полтавської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 791196, ідентифікаційний код (код за ЄДРПОУ) - 36792518 (а.с. 10-11).

Позивач є суб'єктом солідарної системи пенсійного забезпечення, як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування протягом 2009 - 2010 років перебував на обліку в УПФ України Київського району в м. Полтаві з 14.10.2009 року, реєстраційний номер 162606146 (а.с. 8).

Протягом 2009 - 2010 років ДП "Гера" ТОВ "Компанія "Приват - Плюс" перебувало на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується копіями свідоцтв про право сплати єдиного податку (а.с. 81-82).

У період з жовтня 2009 року по грудень 2010 року включно зі сплачених позивачем сум єдиного податку Державним казначейством здійснювалися відрахування до УПФ Київського району у м. Полтаві за ставкою 42%.

Крім того, позивачем сплачувалися страхові внески в розмірі 33,2% від фонду оплати праці, як це визначено Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

Вищезазначене, на думку позивача, призвело до утворення переплати зі сплати страхових внесків в сумі 56 335 грн. 86 коп., у зв'язку з чим ДП "Гера" ТОВ "Компанія "Приват - Плюс" 10.10.2011 року звернулося до відповідача із заявою про повернення вказаної суми переплати в порядку, визначеному п. 13 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та п. 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження платежів зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів (а.с. 6).

На підставі вказаної заяви, згідно направлення від 31.10.2011 року № 302, виданого УПФ України Київського району в м. Полтаві, начальником відділу по контрольно-перевірочній роботі за нарахуванням та сплатою платежів Шашовою І.М. згідно статті 13, абзацу шостого пункту 7 розділу VІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та наказу УПФ Київського району в м. Полтаві від 13.10.2011 № 153, у період з 31.10.2011 року по 03.11.2011 року проведено позапланову перевірку ДП "Гера" ТОВ "Компанія "Приват - Плюс" щодо правильності нарахування, обчислення та сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, єдиного соціального внеску та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України за період з 12.10.2009 року по 30.09.2011 року, а також достовірності відомостей, поданих до відділу ПОІС та М за 2009-2011 роки.

За результатами перевірки відповідачем 03.11.2011 року складено довідку № 298, зі змісту якої слідує, що в ході проведеної перевірки, порушень щодо правильності нарахування та сплати страхових внесків не встановлено (а.с. 38-48).

У зв'язку з викладеним, листом від 14.11.2011 року вих. № 8779/03-13 УПФ України Київського району в м. Полтаві повідомило позивача про відмову у поверненні суми в розмірі 56 335 грн. 86 коп., оскільки при звірці з органами ДПІ не виявлено помилково або надміру сплачених сум єдиного податку, а тому правові підстави щодо повернення вказаних коштів відсутні.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач у спірний період припускав надмірну чи помилкову сплату сум страхових внесків, визначених ним самостійно у поданих до Управління щомісячних звітах, а також сум єдиного податку, що сплачувався ним на окремий рахунок відділення Державного казначейства відповідно до вимог Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва".

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV.

Згідно з п. 1 ст. 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.

Як визначено п. 1 ч. 1 ст. 14 згаданого Закону, страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

В силу положень ч. ч. 3, 4, 6 ст. 18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.

Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

За змістом ст. 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Колегія суддів зазначає, що ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" вiд 26.06.1997 року № 400/97-ВР, яким, як і Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не встановлено такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування. Закон України "Про державну підтримку малого підприємництва" від 19.10.2000 року № 2063-III також не встановлює пільг зі сплати страхових внесків або збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для платників єдиного податку.

Разом з тим, згідно з п. 6 Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником, зокрема, збору на обов'язкове соціальне страхування.

У той же час приписами пункту 16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відтак, оскільки положення статті 6 вищезгаданого Указу стосовно звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, суперечать названому Закону, то вони не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Таким чином, обов'язок зі сплати страхових внесків або збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється певним статусом платника податку, нормативні акти, що регулюють діяльність осіб, які сплачують єдиний податок, не звільняють останніх від обов'язку сплати таких внесків.

Розміри відсотків, які підлягають відрахуванню з сум єдиного податку, порядок і строк їх перерахування чітко визначені Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", статтею 2 якого передбачено, що суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до місцевого бюджету - 43 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.

Аналіз наведених положень Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" свідчить про те, що позивач не приймає участі в розподілі чи визначенні розміру відрахувань перерахованої ним до держказначейства суми єдиного податку. Даним Указом або іншими нормативними актами не встановлено підстав та порядку зменшення розміру суми відрахування з єдиного податку, перерахованого суб'єктом підприємницької діяльності до держказначейства, а позивач не наділений повноваженнями по здійсненню контролю за перерахованими грошовими коштами.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що суб'єкти підприємницької діяльності, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, зобов'язані сплачувати до Пенсійного фонду України страхові внески на загальних підставах, тобто на суми витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат, які були здійснені фактично.

Щодо посилання позивача в апеляційній скарзі на пункт 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року № 21-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 року за № 988/18283, як на підставу для повернення коштів, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 7.2 Порядку визначено, що суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.

З аналізу вказаної норми вбачається, що повернення або зарахування в рахунок майбутніх платежів страхових внесків може здійснюватися лише щодо:

1) надміру сплачених страхових внесків та інших платежів (в тому числі частина єдиного та фіксованого податків, що надходить за найманих працівників суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали відповідний особливий спосіб оподаткування);

2) помилково сплачених страхових внесків та інших платежів (в тому числі частина єдиного та фіксованого податків, що надходить за найманих працівників суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали відповідний особливий спосіб оподаткування).

Проте, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач у спірний період припускав надмірну чи помилкову сплату сум страхових внесків, визначених ним самостійно у поданих до Управління щомісячних звітах, а також сум єдиного податку, що сплачувався ним на окремий рахунок відділення Державного казначейства відповідно до вимог Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва".

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що правові підстави для задоволення позовних вимог ДП "Гера" ТОВ "Компанія "Приват - Плюс" відсутні, у зв'язку з чим у задоволенні позову необхідно відмовити.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2012 року по справі № 2а-1670/652/12 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Гера" Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2012р. по справі № 2а-1670/652/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.

Повний текст ухвали виготовлений 05.06.2012 р.