Ухвала суду № 24515808, 23.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2012 р.Справа № 2а-13017/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмежено відповідальністю фірми "Престижснаб" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2011р. по справі № 2а-13017/11/2070

за позовом Товариства з обмежено відповідальністю фірма "Престижснаб"

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Престижснаб", звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом та просило суд скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова № 0000191800 від 15 серпня 2011 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2011 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Виходячи з приписів ст.197 КАС України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що згідно довідки №3929 головного управління статистики у Харківській області Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Престижснаб" має правовий статус юридичної особи.

В період з 18.07.2011 по 22.07.2011 Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі м. Харкова була проведена документальна невиїзна перевірка TOB фірма "Престижснаб" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з TOB "Рекламна агенція "Скай" за період з 01.03.2009 по 31.05.2009.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі м. Харкова 29 липня 2011 року був складений акт № 2480/18-007/25469235 у висновку якого зазначено порушення вимог п.п.7.2.3. п.п. 7.2.6. п.п 7.4.1.п.п 7.4.4. п.п.7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" за змінами та доповненнями, в результаті чого платником занижено податок на додану вартість з 01.05.2009 року по 31.10.2009 року до сплати в бюджет на суму 22468,68 грн., в тому числі по періодах: за березень 2009 року - сума ПДВ-2722,00 грн., за квітень 2009 року - сума ПДВ-11698,07 грн., за травень 2009 року - сума ПДВ -5048,61 грн.

На підставі вищезазначеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000191800, яким нараховано Позивачу податок на додану вартість у сумі 22468,68 грн., та штрафні санкції у сумі 5617,17 грн. всього на суму 28085,5 грн.

Відмовляючи у задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем неправомірно, без наявності законодавчо встановлених підстав було занижено податок на додану вартість, а податковим органом в свою чергу правомірно донараховано позивачу податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом норм Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду (п.1.7 Закону України "Про податок на додану вартість", виникає в межах господарських операцій, що є об'єктом оподаткування ПДВ.

Відповідно до підпункту 3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Колегією суддів встановлено, що між позивачем (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Скай" (Виконавець) 27.03.2009 року було укладено договір №0302 "Про розміщення реклами в засобах масової інформації" (а.с.22-24).

За умовами вказаного договору Замовник доручає, а Виконавець виконує роботи по плануванню рекламної компанії і розміщення рекламних матеріалів замовника в засобах масової інформації про енергозберігаючі люмінесцентні лампи (преса, радіо, телебачення, метро, зовнішня реклама і. т.д.) (п. 1.1 Договору).

Вартість, вид та місце розміщення послуг визначені у додатках до вказаного договору (а. с. 25-27).

На виконання умов вказаного договору TOB "Престижснаб" здійснив оплату послуг TOB "Скай" 30.03.2009 р., у сумі 34475,05 грн., що підтверджується довідкою банку, 02.04.2009 р., у сумі 70480,85 грн., 26.05.2009 р., у сумі 30417,90 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 170 та № 255.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Скай" були виписані податкові накладні № 300312 від 30.03.2009 року на суму 34475,05 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 5722,00 грн., № 20401 від 02.04.2009 року на суму 70480,85 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 11698,07 грн., № 220502 від 26.05.2009 року на суму 30417,90 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 5048,61 грн.

На виконання наданих послуг між позивачем та контрагентом підписані акти виконаних робіт (послуг): 30.04.2009 року на суму 34475,05 грн., 30.04.2009 року на суму 70480,85 грн., 2009 року на суму 30417,90 грн.

При цьому в договорі про надання маркетингових послуг не визначено як загальну вартість договору, так і вартість окремих послуг, які передбачав позивач отримати, а TOB «Скай» надати на виконання договору. Також, не можуть бути прийняті у якості належного доказу узгодження вартості послуг з контрагентом, оскільки зазначені додатки не містять ні вартості кожної окремої послуги, ні якісних показників та умов надання маркетингових послуг.

З копій актів сдачі - приймання виконаних робіт, підписаних позивачем з контрагентом, вбачається, що в них не зазначено зміст маркетингових послуг, не розмежовано їх вартість, не зазначено, яким чином формувалася їх вартість та в якому обсязі були надані послуги позивачу.

Колегія суддів не може визнати акти сдачі-приймання такими, що беззаперечно підтверджують такі витрати, оскільки первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». В іншому ж випадку, у платника податку не виникає права відносити до складу валових витрат витрати без належних на те документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Валові витрати можуть бути підтверджені лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст, обсяг наданих послуг та їх вартість.

Положення ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює до первинних документів такий обов'язковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що у разі, коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу і податкового кредиту не включаються.

З огляду на вимоги наведених правових норм встановлення в судовому процесі факту безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків (використання у власній господарській діяльності придбаних (виготовлених) товарів (послуг) або ж призначення останніх для такого використання) є підставою для задоволення позову з приводу спору щодо правомірності зменшення платником податків об'єкту оподаткування (податкових зобов'язань на у витрат з придбання (виготовлення) товарів (послуг).

В свою чергу, факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик товару (послуг), які б однозначно свідчили про призначення придбаних (виготовлених) товарів (послуг) для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

За своєю суттю маркетинг для підприємства - це система організації його праці, за якою виробничі рішення приймаються спеціальним вивченням вимог ринку, прогнозуванням та їх управлінням. У систему маркетингу входить вивчення кон'юнктури та динаміки платоспроможного попиту на продукцію, що виробляється (збувається) підприємством; аналіз зміни цін на продукцію та замінники; прогнозування доходів потенційних споживачів і їх потреб у певному товарі; використання реклами як основного способу нецінової боротьби з конкуруючими фірмами, стимулювання збуту продукції; планування товарного асортименту з урахуванням соціально - психологічних настанов різних груп споживачів; спеціальна організація обслуговування споживачів, яка передбачає максимальне наближення товару до потенційного споживача.

Будь-які докази одержання за вказаними договорами способів чи методів позиціювання товарів, вивчення сегментації ринку тощо позивачем не були надані.

Надання оголошення до засобів масової інформації є операцією, яка не потребує спеціальних навичок, а отже залучення до виконання таких послуг додаткових ресурсів, в тому числі, по договірним відносинам з контрагентом, є безпідставними.

Розумні економічні причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок відшкодування з бюджету податку на додану вартість. Намір одержати доход лише в зазначений спосіб, без здійснення реальної господарської діяльності, не можна розглядати як самостійну ділову мету. Встановлення таких обставин дає підставу для відмови у відшкодуванні податку на додану вартість.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 6, 18 порядку заповнення податкової накладної, який затверджений наказом ДПА України від 30.05.1997 року за № 165 зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037 зі змінами та доповненнями "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповненнями" (далі - Порядок), податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця відповідно до вимог п. 7.3 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року за № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями, оригінал податкової накладної надається покупцю товарів (послуг) на його вимогу, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку -продавця.

Підпунктами. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань у продавця та є одночасно звітним податковим і розрахунковим документами, її оригінал надається покупцю, а копія залишається у продавця; податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари, роботи і послуги) на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що податкові накладні виписані TOB "Рекламна агенція "Скай" на адресу TOB ФІРМА "Престижснаб" оформлені з порушенням п. 6, 18 Порядку, пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а тому не можуть вважатися звітними податковими та одночасно розрахунковими документами і не можуть бути підставою для формування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми додатку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

За таких обставин, висновок податкового органу про заниження TOB фірма "Престижснаб" податку на додану вартість на суму 22468,68 грн. є правомірним.

На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що позивач не надав належних доказів протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, натомість відповідачем належним чином доведена законність та правомірність вказаного правового акту індивідуальної дії.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмежено відповідальністю фірми "Престижснаб" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2011р. по справі № 2а-13017/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.Судді(підпис) (підпис) Бондар В.О. Донець Л.О. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Кононенко З.О.