Постанова № 24515137, 23.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2012 р. Справа № 2а-1670/9948/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Білоус А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерком" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.01.2012р. по справі № 2а-1670/9948/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерком"

до Державна податкова інспекція у м. Полтаві треті особи Приватне підприємство "Екобудсервіс-Плюс"

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерком" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Полтаві та просило суд постановити рішення, згідно якого визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003102301 від 22.11.2011 року, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 25 596 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.01.12 в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідач в своїх запереченнях на апеляційну скаргу посилається на законність та обґрунтованість рішення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріли справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у м. Полтаві 09.11.2011 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Енерком" щодо підтвердження господарських відносин із ПП "Екобудсервіс-Плюс" за жовтень 2010 року.

За наслідками перевірки складено акт № 8656/23-2/32717788 від 09.11.2011 року.

Перевіркою встановлено в якому вказано на порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження платником податку на додану вартість за жовтень 2010 року загалом на суму 20 477 грн. (а.с. 6-15).

На підставі акта перевірки ДПІ у м. Полтаві 22.11.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003102301, відповідно до якого ТОВ "Енерком" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 3014010100" загалом в розмірі 25 596 грн. 25 коп. (в т.ч., 20 477 грн. - основний платіж, 5 119 грн. 25 коп. - штрафні (фінансові) санкції) (а.с. 16).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення рішення винесене податковим органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законом.

Колегія суддів не може погодитися з цим висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього ж Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається із матеріалів справи, 10.09.10 між ТОВ "Енерком" (Замовник) та ПП "Екобудсервіс-Плюс" (Виконавець) було укладено договір на виконання будівельних робіт улаштування водогону до будівлі лабораторії хімічного аналізу Замовника(а.с. 30-31).

Реальність здійснення господарської операції підтверджується довідкою про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), актом прийняття виконаних робіт (форма КБ-2в), податковою накладною (ас. 32-39).

Оплата проведена в безготівковій формі (а.с. 105-106).

Колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції, що наявними в матеріалах справи доказами реальність здійснення фінансово-господарської операції між TOB «Енерком» та ПП «Екобудсервіс-Плюс» не підтверджується, з посиланням на те, що наданий акт виконаних робіт не є належним доказом, оскільки він складений не за формою, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 р. № 554.

Разом з тим, типові форми, затверджені наказом № 554 від 04.12.2009 р., підлягають обов'язковому застосуванню при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва, що здійснюється за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств державної власності.

В укладеному між TOB «Енерком» та ПП «Екобудсервіс-Плюс» договорі на виконання будівельних робіт від 10.09.2010 р. не зазначено, що сторони зобов'язуються використовувати первинні облікові документи, форма яких затверджена наказом № 455 від 04.12.2009 р.

Підпунктом 2.1.5. та 3.1.3. передбачено лише складання та підпис акту приймання виконаних робіт. По завершенню робіт такий акт між сторонами був складений.

Акт виконаних робіт також містить локальний кошторис, на відсутність якого посилався суд першої інстанції.

Враховуючи вищезазначене, позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість сплаченого в ціні вартості робіт ПП «Екобудсервіс-Плюс» як такі, що безпосередньо пов'язані з власною господарською діяльність позивача та підтверджені належним чином оформленими первинними документами.

При цьому, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що укладені між позивачем та його контрагентами договори є недійсними (нікчемними) відповідно до приписів статті 228 ЦК України, як такі, що порушують публічний порядок.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду даної справи, зазначені факти встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає. що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та рішення підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 3 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерком" задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.01.2012р. по справі № 2а-1670/9948/11 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві № 0003102301 від 22.11.11.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.Судді(підпис) (підпис) Бондар В.О. Донець Л.О.

Кононенко З.О.

Повний текст постанови виготовлений 28.05.2012 р.