Ухвала суду № 24511185, 29.05.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2012 р.Справа № 2а-3618/11/2170

Категорія:8.2.8Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Милосердного М.М.

(у зв'язку з неприбуттям у судове засідання сторін, справа

розглядається в порядку п.2 ч.1 ст.197 КАС України)

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою представника Державної податкової інспекції у м. Херсоні (Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби) на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2011 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гєнстрой ЛТД»до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Гєнстрой ЛТД»звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.06.2011 року за № 0000661702, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників в сумі 4 666,61 грн., у тому числі за основним платежем 3 733,29 грн. та штрафними санкціями 933,32 грн.

В обґрунтування адміністративного позову зазначалося, що ДПІ неправомірно зроблений висновок в акті перевірки щодо не визначення статусу громадянина Туреччини ОСОБА_3 та громадянина Молдови ОСОБА_5, як резидентів України, лише з тих підстав, що вони не подали до податкового органу заяви з проханням вважати їх резидентами.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гєнстрой ЛТД" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволений. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.06.2011 року за № 0000661702 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників в сумі 4 666,61 грн., у т.ч. за основним платежем 3 733,29 грн. та штрафними санкціями 933,32 грн.

В апеляційній скарзі представника Державної податкової інспекції у м. Херсоні ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги представника Державної податкової інспекції у м. Херсоні, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Вирішуючи справу суд першої інстанції встановив, що Товариство з обмежено відповідальністю «Генстрой ЛТД» зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Херсонської міської ради 16.05.2005 року, про що свідчить довідка з ЄДРПОУ.

ДПІ у м. Херсоні була проведена планова виїзна перевірка TOB «Генстрой ЛТД»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої складено акт перевірки від 23.05.2011 р. № 1672/23-5/33511977.

Перевіркою встановлено, що в порушення п.7.3 ст. 7, пп. 9.11.1 пп.9.11 ст.9 Закону України № 889-IV позивачем невірно застосовано ставку податку до доходів фізичних осіб - нерезидентів, нарахованих у вигляді заробітної плати. Так робітники - іноземці ОСОБА_3 - громадянин Туреччини ( в періоді з серпня 2009 р. по липень 2010 р.) та ОСОБА_5 - громадянин Молдови (в періоді з травня по листопад 2010р. включно) не мали резидентського статусу, оскільки товариством не отримано від органу державної податкової служби письмового повідомлення про факт самостійного обрання (визначення) фізичною особою - іноземцем власного податкового статусу як резидента (на підставі письмової заяви). Таким чином у періоді з липня по грудень 2009 р. TOB «Генстрой ЛТД" до доходів у вигляді заробітної плати працівників - нерезидентів застосовано ставку податку з доходів фізичних осіб у розмірі 15% від об'єкта оподаткування, замість 30 %, що стало підставою донарахування податку з доходів фізичних осіб за 2010 р. на загальну суму 3 733,29 грн.

Згідно до п. 127.1 ст. 123 Податкового кодексу України TOB «Генстрой ЛТД" нараховані штрафні санкції у відсотках від сум визначених податкових зобов'язань в розмірі 933,32 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.06.2011 року за № 0000661702, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників в сумі 4 666,61 грн., у тому числі за основним платежем 3 733,29 грн. та штрафними санкціями 933,32 грн.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції дійшов до наступних висновків, з якими повністю погоджується колегія суддів.

Відповідно до підпункту «а»пункту 19.2 статті 19 Закону " Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-IV особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону № 889-IV передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Згідно з пунктом 2.1 статті 2 Закону № 889-IV платниками податку є: резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи; нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

Відповідно до підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону № 889-IV фізична особа - резидент - фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні.

У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.

Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому цим Законом, або її реєстрація як самозайнятої особи.

Згідно із статтею 2 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»(далі Закон № 1382-IV) громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Статтею 3 Закону № 1382-IV передбачено, що місце перебування адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Як встановлено та зазначено судом першої інстанції, в підтвердження постійного місця проживання на території України громадянином Туреччини ОСОБА_3 надано копії посвідки НОМЕР_2 на постійне проживання в Україні, виданої від 12.02.2009 р., копії трудових контрактів від 11.09.2008 року та від 29.07.2009 року, копії сторінки паспорта з відміткою реєстрації місце проживання від 28.05.2009 р. за адресою АДРЕСА_1, копію дозволу на працевлаштування № 1590 від 08.05.2007 року відносно використання праці на посаді заступника директора; громадянином Молдови ОСОБА_5 надано копії посвідки НОМЕР_4 на постійне проживання в Україні, виданої від 11.08.2009 р., копії посвідки НОМЕР_3 на постійне проживання в Україні, виданої від 23.06.2011 р., копії сторінки паспорта з відміткою реєстрації місце проживання від 23.12.2008 р. за адресою АДРЕСА_2, копії трудових контрактів від 12.05.2009 р., від 05.05.2010 р., копію дозволу на працевлаштування № 1577 від 29.07.2008 року відносно використання праці на посаді арматурника.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону № 889-IV ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті.

Пунктом 7.3 статті 7 Закону № 889-IV передбачено, що ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 цієї статті, від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразі) на користь резидентів або нерезидентів, та від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб, за винятком доходів, визначених у підпункті 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 цього Закону.

Згідно з підпунктом 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 Закону № 889-IV якщо зазначені у підпункті 9.11.1 цього пункту доходи виплачуються нерезиденту резидентом - фізичною або юридичною особою, то такий резидент вважається податковим агентом такого нерезидента стосовно таких доходів.

Підпункт 9.11.1 пункту 9.11 статті 9 Закону № 889-IV визначає правила оподаткування отриманих нерезидентами доходів з джерелом їх походження з України, перелік (визначення) яких наводиться в пункті 1.3 статті 1 Закону.

Відповідно до підпункту «д»пункту 1.3 статті 1 Закону № 889-IV дохід з джерелом його походження з України включає в себе, зокрема, доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені, надані) працедавцем внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, незалежно від того, є такий працедавець резидентом або нерезидентом.

З огляду на викладене, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає, що суд першої інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку, що заробітна плата, незалежно від джерела її виплати, яка виплачується нерезиденту працедавцем-резидентом, підлягає оподатковуванню за ставкою, визначеною пунктом 7.1 статті 7 Закону № 889-IV, а працедавець-резидент вважається податковим агентом такого нерезидента стосовно заробітної плати.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у м. Херсоні (Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби) залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: