Постанова № 24506092, 06.06.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2012 р. Справа № 5023/9767/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шепітько І.І., судді Івакіна В.О., Пелипенко Н.М.

при секретарі Вороні В.С.

за участю прокурора - Василець Ю.О. ( посв. №26 від 23.02.2009 р.)

представників сторін:

1-го позивача - не з'явився

2-го позивача - ОСОБА_1 ( дов. №43 від 15.04.12)

1-го відповідача - не з'явився

2-го відповідача - не з'явився

3-ї особи -не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»(вх.№1462Х/1-8) на рішення господарського суду Харківської області від 19 березня 2012 року у справі

за позовом Заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі:

1. Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном, м. Київ;

2. Державного підприємства «Харківський науково-дослідний інститут технології машинобудування», м. Харків

до: 1. Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», м. Київ;

2. Федерації професійних спілок України, м. Київ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Дочірнє підприємство «Санаторій Ялинка» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», м. Харків

про визнання права власності

ВСТАНОВИЛА:

Заступник прокурора Харківської області в інтересах держави в особі: Міністерства промислової політики України (ухвалою від 25.01.2012 р. замінено на правонаступника - Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном) та Державного підприємства «Харківський науково-дослідний інститут технології машинобудування»звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому після уточнень просив визнати право власності за державою в особі Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном на спальний корпус (літ. «А-5») на 200 місць загальною площею 3850,1 кв. м, розташованого на території санаторію «Ялинка»за адресою: Харківська область, Зміївський район, селище Дачне, вул. Курортна; стягнути з відповідачів судові витрати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.03.2012 р. по справі № 5023/9767/11 (головуючий суддя Бринцев О.В., судді Аюпова Р.М., Жиляєв Є.М.) позов задоволено повністю.

ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального, процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Зокрема зазначає, що позивачем не доведено внаслідок якого юридичного факту у держави виникло право власності на реконструйований спальний корпус на 200 місць у будинку відпочинку ім. Орджонікідзе. Просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Прокурор проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення господарського суду законним, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що факт будівництва нового об'єкту замість ремонту існуючого підтверджений матеріалами справи та не заперечується сторонами. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду без змін.

Другий позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а вимоги апелянта - такими, що не підлягають задоволенню. Просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу ПАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця»без задоволення.

Від ПАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця»29.05.2012 р. надійшла телеграма про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.

Колегія суддів, розглянувши заявлене клопотання, враховуючи відсутність доказів в підтвердження неможливості забезпечити явку в судове засідання свого представника з поважних причин, а також неможливості направити іншого представника для участі в судовому засіданні, дійшла висновку про залишення клопотання без задоволення.

Відповідачі та третя особа вимоги ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 26.04.2012 р. не виконали, відзиви на апеляційну скаргу та документи в обґрунтування своїх заперечень не надали, в судове засідання своїх представників не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини нез'явлення суд не повідомили.

Колегія суддів вважає, що нез'явлення в судове засідання представників першого позивача, відповідачів та третьої особи не перешкоджає розгляду справи, тому справа розглядається відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення прокурора та уповноваженого представника другого позивача, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.1984 р. управлінням Харківтеркурорт, правонаступником якого є ЗАТ Лікувально-оздоровча установа профспілок України «Укрпрофоздоровниця»(замовник) і підприємством п/с В-8266, правонаступником якого є ДП «Харківський науково-дослідний інститут технології машинобудування»(забудовник) було укладено договір №1138/3. (т.1 а. с. 101-102).

Згідно з умовами договору п/с В-8266 брало участь у розвитку будинку відпочинку ім. Орджонікідзе в якості забудовника. Для цього, відповідно до п.1, 1.3, 1.4 Харківтеркурорт передав на баланс підприємству п/с В-8266 житловий будинок на 180 місць.

До початку будівництва (1986 р.) актом від 01.10.1985р. №125 спальний корпус №1 на 100 місць був списаний комісією будівництва відпочинку ім. Орджонікідзе з первинною вартістю 36787 руб., у зв'язку зі 100% зношенням та непридатністю по відновленню шляхом будівництва (т.4 а.с.107).

Протягом 1988 року підприємством п/с В-8266 було побудовано і введено в експлуатацію спальний корпус на 200 місць, загальною площею 3850,1 кв. м, розташований на території санаторію «Ялинка»за адресою: Харківська обл., Зміївський р-н, селище Дачне, вул. Курортна, 1, що підтверджено актами виконаних робіт (т.4 а.с.113-114) та актом введення в експлуатацію № 74 від 27.12.1988 р. (т.4 а. с. 109-112). Вартість виконаних робіт по будівництву спального корпусу (літ. «А- 5») на 200 місць склала в цінах 1983 року -1251,46 тис. руб.

Порядок реєстрації будівель, що існував на час спорудження вищевказаного об'єкту був регламентований Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Українського РСР, затверджений Міністерством комунального господарства Української РСР 31.01.1966 р.

Відповідно до п.4 вказаної Інструкції реєстрації підлягають всі будинки і домоволодіння в межах міст і селищ міського типу Української РСР, що належать місцевим Радам депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям. Будинки, що підлягають реєстрації, повинні бути закінчені будівництвом і прийняті в експлуатацію за актом, затвердженим виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих.

У відповідності до інструкції спальний корпус був прийнятий на баланс ДП «Харківський науково-дослідний інститут технології машинобудування», де він обліковується на даний час.

Згідно з наказом Міністерства оборонної промисловості СРСР №797 від 27.08.1990 р. інститут переведено на оренду цілісного майнового комплексу, до складу якого входив і спальний корпус на 200 місць у санаторії «Ялинка».

Міністерство промислової політики України листом від 07.07.2006 р. за №12/3-2-302 підтвердило наявність на балансі ДП ХНДІТМ спального корпусу на 200 місць (т.1 а. с. 15).

Проте відповідачі не визнають право власності Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном та право господарського відання ДП «Харківський науково-дослідний інститут технології машинобудування».

Так, за позовом першого відповідача у даній справі господарським судом м. Києва було ухвалено рішення від 05.12.2008 р. у справі №14/209, яким задоволено позовні вимоги ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»до Федерації професійних спілок України. Зобов'язано Федерацію професійних спілок України виконати належним чином свої обов'язки засновника господарського товариства шляхом передачі ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»документів, необхідних для оформлення та державної реєстрації права власності ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»на об'єкт нерухомого майна - спальний корпус (літ. «А-5») на 200 місць загальною площею 3850,1 кв.м, розташованого на території санаторію «Ялинка», визнано за ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»право власності на об'єкт нерухомого майна - спальний корпус (літ. «А-5») на 200 місць загальною площею 3850,1 кв. м.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2011 р. рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2008 скасовано повністю.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.07.2011 справа була направлена до господарського суду Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.10.2011 позов залишено без розгляду.

Станом на час будівництва вказаних споруд діяла Конституція УРСР 1978 р. та Цивільний кодекс УРСР 1963 р.

Відповідно до ст.10 Конституції УРСР основу економічної системи України становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності. Соціалістичною власністю є також майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань.

Згідно зі ст.90 Цивільного кодексу УРСР земля, її надра, води і ліси є у виключній власності держави і надаються тільки в користування. Державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв'язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави.

Статтею 87-1 Цивільного кодексу УРСР передбачено, що майно, закріплене за державними, міжколгоспними, державно-колгоспними та іншими державно-кооперативними організаціями, перебуває в оперативному управлінні цих організацій, які здійснюють у межах, встановлених законом, відповідно до цілей їх діяльності, планових завдань і призначення майна, права володіння, користування і розпорядження майном.

Згідно з Указом Президії Верховної Ради України «Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави»за №1452-ХІІ від 30 серпня 1991 р. та Законом України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» за №1540-ХІІ від 10 вересня 1991 р. майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташовані на території України, є державною власністю України.

Згідно ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно абз.2 п.4 перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Колегія суддів, враховуючи наведене, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що даному випадку у держави в особі Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном внаслідок будівництва (створення нового майна) виникло право власності на спірний спальний корпус.

Посилання відповідачів та третьої особи на те, що спірне майно перебуває не у державній власності, а у власності ПАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця»спростовуються наступним.

З матеріалів справи вбачається, що мав місце не ремонт визначеного в договорі від 27.12.1984 р. за №1138/3 спального корпусу, а будівництво нової будівлі. Тобто, новий об'єкт був створений не в порядку виконання договору, а в результаті дій, що вийшли за межі договору від 27.12.1984 р. за №1138/3.

Факт будівництва нового об'єкту замість ремонту існуючого підтверджується актом списання спального корпусу від 01.10.1985 р. за №125, висновком по відводу земельної ділянки під будівництво від 27.03.1986 р. за №24, актом вибору земельної ділянки для будівництва спального корпусу на 200 місць в Готвальдовському об'єднанні санаторно-курортних установ від 27.03.1986 р., актом прив'язки спального корпусу, акту огляду відкритих ровів та-котлованів під фундаменти від 17.10.1986 р.

Крім того, факт будівництва нового корпусу підтверджується наявними у справі документами щодо виконання підприємством п/с В-8266 будівельно-монтажних робіт: акти приймання виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт.

Відповідачами та третьою особою не надано доказів передачі на користь Харківської територіальної ради по управлінню курортами відповідної будівлі, створеної (або відремонтованої) на виконання умов договору від 27.12.1984 р.

Відповідачами не надано доказів в підтвердження їх права власності на спірне майно. Крім того, у відповідачів відсутні права на майно профспілок СРСР і на спірне майно зокрема.

Так, відповідно до ст.97 Цивільного кодексу УРСР профспілкові та інші громадські організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, що належить їм на праві власності, відповідно до їх статутів (положень).

Постановою Верховної Ради Української РСР «Про захист суверенних прав власності Української РСР»від 29 листопада 1990 року №506 введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна.

Статтею 1 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України»від 10 вересня 1991 року №1540-ХІІ встановлено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.

Постановою Верховної Ради України «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України»№2268-ХН від 10 квітня 1992 року з метою збереження майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Верховна Рада України постановлено до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР передати тимчасово Фонду державного майна України майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій. Фонду державного майна України прийняти майно цих підприємств, установ та об'єктів до 1 травня 1992 року (чого виконано не було).

Профспілки діяли за загальним статутом профспілок СРСР і до 1990 року були загальносоюзною громадською організацією. В єдиній системі профспілок колишнього Союзу РСР Укрпрофрада представляла республіканську організацію і мала статус юридичної особи. Після розпаду СРСР правонаступником Української республіканської Ради профспілок стала Рада Федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої, в свою чергу, є Федерація професійних спілок України.

Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної Ради міста Києва №971 від 23 грудня 1991 року було зареєстровано ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», яке створено на майні засновників Федерації професійних спілок України та Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності. При цьому, вкладом Федерації професійних спілок України є основні фонди та оборотні кошти санаторно-курортних закладів, підприємств і організацій профспілок загальною вартістю 751234350 грн., що становить 92,92 % розміру статутного фонду. Тобто майно, яке було передано до статутного фонду ЗАТ «Укрпрофоздоровниця»не у власність, а в господарське відання.

Вказана позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 25.09.2007 р. у справі №30/475-05-11719 та від 16.09.2008 р., в постановах Вищого господарського суду України від 07.04.2010 р. у справі №20-3-30/475-05-11719, від 04.08.2010 р. у справі №38/303-40/223-45/13, від 18.05.2011 р. у справі №2-12/2394.4-2010, від 01.09.2009 р. у справі №38/303-40/223.

Постановою Верховної Ради України «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР»від 04.02.1994 р. за №3943-ХІІ встановлено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю. Кабінету Міністрів України до 01.03.1994 р. доручено визначити органи управління зазначеним майном, що тимчасово виконуватимуть ці функції до законодавчого визначення правонаступників вищезгаданого майна. До законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Фонд державного майна України здійснює право розпорядження цим майном у процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій (їх структурних підрозділів).

Статтею 20 Закону України «Про власність»№697-ХІІ від 07.02.1991 р., визначено, що професійні спілки та їхні громадські об'єднання є суб'єктами права колективної власності.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про власність»право колективної власності виникає на підставі: добровільного об'єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об'єднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод. Виходячи з наведеного, чинне законодавство України не передбачало підстав виникнення права власності громадського об'єднання шляхом передачі майна від загальносоюзних громадських організацій новоствореним в Україні громадським організаціям або в порядку правонаступництва загальносоюзної громадської організації новоствореною республіканською громадською організацією.

Оскільки питання щодо суб'єктів права власності зазначеного майна на законодавчому рівні не врегульовано, майно колишніх профспілкових організацій на даний час залишається державною власністю, а тому правові підстави для розпорядження Федерацією профспілок України майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР відсутні.

Посилання апелянта на неправомірне незастосування місцевим судом строків позовної давності є необґрунтованим та безпідставними з огляду на наступне.

Стаття 257 Цивільного кодексу України визначає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як зазначає прокурор, що і не спростовується відповідачами, йому стало відомо про порушення інтересів держави лише при проведенні перевірки, отже, встановлений законом термін позовної давності станом на момент звернення до суду з позовною заявою, не сплив.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 19 березня 2012 року у справі №5023/9767/11 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 22, 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»про відкладення розгляду справи відмовити.

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 19 березня 2012 року у справі №5023/9767/11 залишити без змін.

Головуючий суддя Шепітько І.І.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Пелипенко Н.М.

Повний текст постанови по справі №5023/9767/11 складено та підписано 05.06.2012 р.