Постанова № 24506108, 07.06.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2012 р. Справа № 5023/1135/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача -ОСОБА_1, довіреность № 28-08/24 від 21.02.2011 р.; ОСОБА_2, довіреность № 01-407 від 28.05.2012 р.

першого відповідача - ОСОБА_3, довіреность б/н від 30.01.2012 р.

другого відповідача - ОСОБА_4, довіреностю № 863 від 03.10.2011 р.

третього відповідача -не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу другого відповідача (вх. № 1584 С/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 18.04.2012 р. по справі № 5023/1135/12

за позовом Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка, м. Харків

до 1. Приватного акціонерного товариства "Хлібозавод "Салтівський", м. Харків

2. Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія", м. Харків

3. Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО", м. Донецьк

про стягнення 13739,00 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2012 року позивач - Харківський національний технічний університет сільського господарства імені Петра Василенка, м. Харків звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідачів: Приватного акціонерного товариства "Хлібозавод "Салтівський", м. Харків, Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія", м. Харків, Приватного акціонерного товариство "Страхова компанія "ВУСО", м. Донецьк, суму збитку у розмірі 13739,00 грн. та суму судового збору у розмірі 1609, 50 грн.

В процесі розгляду справи у квітні 2012 р. позивач - Харківський національний технічний університет сільського господарства імені Петра Василенка, м. Харків звернувся до господарського суду з заявою про уточнення позовних вимог (а. с. 103-105), в якій просив виключити зі складу відповідачів ПрАТ СК "ВУСО", як неналежного відповідача; стягнути з ТДВ "МСК" суму страхового відшкодування у розмірі 6388,17 грн.; стягнути з ЗАТ "Хлібзавод "Салтіський" суму безпосереднього збитку у розмірі 7350,83 грн. Крім того, судові витрати просив стягнути з відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог посилається на ст. 1187 ЦК України, ст. ст. 6, 22, 29 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та ін.

Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Погорєлова О.В.) від 18.04.2012 р. у справі № 5023/1135/12 клопотання позивача про виключення зі складу відповідачів як неналежного відповідача ПрАТ СК "ВУСО" -задоволено, виключено зі складу відповідачів, як неналежного відповідача - Приватне акціонерне товариство Страхова компанія "ВУСО", позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" на користь Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка - 6388,17 грн. шкоди та 748,36 грн. судового збору, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Хлібзавод "Салтівський" на користь Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка - 510,00 грн. франшизи та 59,74 грн. судового збору, в решті позову - відмовлено.

Рішення мотивоване з посиланням на часткову законність та обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог.

Другий відповідач з рішенням господарського суду Харківської області не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм чинного законодавства, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення змінити, стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" 2684,08 грн. страхового відшкодування, в задоволені інших позовних вимог до Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" відмовити, розподілити між сторонами судові витрати по сплаті судового збору, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі. Зокрема, посилається на те, що положеннями "Правил дорожнього руху України"щодо правил буксирування вина розповсюджується на обох водіїв і виключається можливість запобіганню порушень вказаних правил лише діями одного з водіїв. На його думку порушення положень Правил дорожнього руху України припустили обидва водії, безпосереднє зіткнення з автомобілем позивача допустив ОСОБА_6 під час керування автомобілем ГАЗ 3307, державний номерний знак НОМЕР_7. Тобто, ДТП скоєно з вини двох водіїв, ступінь вини є рівною, ТДВ "МСК"вважає, що має відшкодувати позивачу 50 % спричиненої шкоди внаслідок ДТП. На його думку, суд повинен стягнути з ТДВ "МСК"2684 грн. 08 коп. (6388,17 грн. / 2 - 510 грн. франшизи = 2684,08 грн.). Але всупереч вищевказаному, суд стягнув з ТДВ "МСК"суму у розмірі 6388 грн. 17 коп. та ін.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, з мотивів викладених у відзиві та ін.

Третій відповідач у призначене судове засідання не з'явився.

Враховуючи факт належного повідомлення третього відповідача про час та місце розгляду апеляційної скарги, та те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Неявка в судове засідання представника третього відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 16.02.2010 року о 08 год. 10 хв. у м Харкові, по вул. Рибалко, біля будинку № 51 сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю автомобіля марки ЗИЛ-131 державний номерний знак НОМЕР_4 (який належить ЗАТ "Хлібзавод "Салтівський") під керуванням водія ОСОБА_7 перед початком буксирування автомобіля ГАЗ-3307 державний номерний знак НОМЕР_7 (який належить ЗАТ "Хлібзавод "Салтівський"), під керуванням водія ОСОБА_6, не узгодивши з водієм ОСОБА_6 порядок подачі сигналів, зокрема для зупинки транспортних засобів, почав буксирування транспортного засобу на гнучкому зчеплені під час ожеледиці, внаслідок чого сталося зіткнення автомобіля ГАЗ-3307 державний номерний знак НОМЕР_7 під керуванням водія ОСОБА_6 з автомобілем марки "Daewoo Leganza" державний номер НОМЕР_1 (який належить позивачу) під керуванням водія ОСОБА_8, внаслідок чого автомобілі зазнали механічних пошкоджень.

Згідно з постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16.03.2010 року по справі № 3-800/2010 водій ОСОБА_7 визнаний винним у порушенні Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів та притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.

На момент скоєння ДТП, ОСОБА_7 знаходився в трудових відносинах с ПрАТ "Хлібзавод "Салтіський".

Товариство з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (далі - ТДВ "МСК") згідно з умовами Договору ГПО № 3003/09-04 від 03.03.2009 року (а. с. 62-65), полісу ВС/4606877 від 10.03.2009 року (а. с. 67) та на умовах Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно -правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", здійснювало страхування цивільно-правової відповідальності водіїв ЗАТ "Хлібзавод Салтівський", що на відповідних правових підставах керували автомобілем "ЗІЛ 131", державний номер НОМЕР_4.

Приватне акціонерне товариство страхова компанія "ВУСО", згідно Полісу ВС/8820415 від 10.11.2009 року здійснювало страхування цивільно-правової відповідальності водія автомобіля "ГАЗ 3307", державний номер НОМЕР_7, який належить ЗАТ "Хлібзавод "Салтівський".

Відповідно до Звіту № 60/02/10 ТОВ "Інкон-Капітал" (а. с. 19-29) про оцінку колісного транспортного засобу (далі - "Звіт спеціаліста"), що міститься в матеріалах справи, у результаті проведеної оцінки 17.02.2010 року, вартість матеріальних збитків, заподіяних власнику автомобіля "Daewoo Leganza" державний номер НОМЕР_1 в результаті ДТП, яка сталася 16.02.2010 року, складає 6388,17 грн.

Позивач звернувся із заявою про відшкодування завданих збитків до вищевказаних страхових компаній. У задоволенні вимог йому відмовлено листами (а. с. 42-44).

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відшкодовувати збитки спричинені ДТП зобов'язана страхова компанія - ТДВ "Міжнародна страхова компанія" у рамках ліміту відповідальності, установленого полісом ВС/4606877 від 15.03.2009 р., а у випадку недостатності страхового відшкодування для повного відшкодування заподіяної йому шкоди, ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" зобов'язано оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди й страховим відшкодуванням (ст. 1194 ЦК України), та франшизу по договору страхування, розмір якої становить 510,00 грн.

Однак, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм не надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим, є підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування прийнятого по справі рішення в частині стягнення з другого відповідача на користь позивача - 510 грн. шкоди та в позові в цієї частині відмовити.

З такими висновками суду першої інстанції частково не погоджується колегія суддів апеляційного суду виходячи з наступного.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди.

Згідно з ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відносини у сфері страхування регулюються Цивільним Кодексом України, Законом України "Про страхування" та іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку)

виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з п. 3 ст. 980 ЦК України, відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Згідно з п. 4 ст. 988 ЦК України, відшкодувати витрати, понесені страхувальником у разі настання страхового випадку з метою запобігання або зменшення збитків, якщо це встановлено договором.

Згідно з п. 1 ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта

(аварійного сертифіката).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування", страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (надалі - Закон), страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до п. 1 та 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Цивільно-правова відповідальність водіїв ЗАТ "Хлібзавод Салтівський" на момент ДТП застрахована в ТДВ "МСК" згідно з умовами договору ГПО № 3003/09-04 від 03.03.2009 року, полісу ВС/4606877 від 10.03.2009 року, які на відповідних правових підставах керували автомобілем "ЗІЛ 131", державний номер НОМЕР_4.

Цивільно-правова відповідальність водіїв ЗАТ "Хлібзавод Салтівський" на момент ДТП застрахована в ПАТ страхової компанії "ВУСО" згідно Полісу ВС/8820415 від 10.11.2009 року здійснювало страхування цивільно-правової відповідальності водія автомобіля "ГАЗ 3307", державний номер НОМЕР_7, який належить ЗАТ "Хлібзавод "Салтівський".

Згідно зі ст. 3 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та /або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, як вказано у ст. 5 Закону. Скоєння дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої спричинена шкода, є страховим випадком, за ст. 6 даного Закону.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", встановлений обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілого, становить 25500,00 грн. на одного потерпілого.

Як вже зазначалося вище, відповідно до звіту № 60/02/10 від 17.02.2010 р. ТОВ "Інкол-Капітал", розмір матеріального збитку, який було спричинено власнику автомобілю "Daewoo Leganza" державний номер НОМЕР_1 внаслідок ДТП становить 6388,17 грн.

Згідно зі ст. 1192 ч. 1 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Окрім того, приймаючи вказаний звіт як доказ дійсної вартості завданої матеріальної шкоди, суд враховує, що при здійсненні оцінки експертами крім іншого було також враховано реальну вартість пошкодженого майна, а також роботи, які були фактично проведені з метою відновлення та ремонтом транспортного засобу та усунення інших негативних наслідків неправомірних дій заподіювача шкоди.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Факт наявності вини водія підприємства відповідача в виниклій ДТП підтверджується постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16.03.2010 року про притягнення водія відповідача ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності. Слід зазначити, що вина водія ОСОБА_6 в ДТП судом не встановлена.

При цьому, постанова Фрунзенського районного суду м. Харкова у справі про адміністративне правопорушення набула законної сили, не оскаржена і не скасована.

Посилання ж другого відповідача, що вина водіїв автомобілів ЗИЛ-131 державний номерний знак НОМЕР_4 та "ГАЗ-3307" державний номерний знак НОМЕР_7 є обопільною, наявними у матеріалах справи доказами не підтверджено. Слід звернути увагу, що порушення "Правил дорожнього руху", в силу ст. 286 Кримінального кодексу України або в силу ст. ст. 121-128 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є кримінально караним діянням або адміністративним правопорушенням, а тому обставини вчинення такого порушення та вина певної особи у вчиненому має встановлюватися вироком суду або постановою у справі про адміністративне правопорушення.

Доказів, які б свідчили про порушення водієм ОСОБА_6 "Правил дорожнього руху" у матеріалах справи відсутні.

Виходячи з положень Закону та ст. 1194 ЦК України, у разі спричинення шкоди власником транспортного засобу, цивільна правова відповідальність якого застрахована, особами, які повинні відшкодовувати спричинену шкоду є страхова компанія - яка застрахувала цивільно-правову відповідальність особи, так і особа, яка спричинила шкоду - в тій частині, яка не підлягає відшкодуванню страховою компанією.

Пунктом 37.4 ст. 37 Закону, по договору страхування передбачене право страховика (ТДВ "МСК") у разі настання страхового випадку проводити виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілий особі.

Таким чином, особою відповідальною за завдану винуватцем ДТП шкоду є відповідач - ТДВ "МСК" відповідно до положень Закону України „Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс ВС/4606877), оскільки заявлена до відшкодування сума знаходиться в цих межах.

В апеляційній скарзі ТДВ "МСК" наголошує на тому, що розмір страхового відшкодування повинен визначатись за вирахуванням франшизи за полісом № 3003/09-04 у розмірі 510,00 грн.

Згідно зі ст. 12 цього ж Закону встановлено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров'ю потерпілих, не застосовується.

Пунктом 3.2 договору ГПО № 3003/09-04 від 03.03.2009 року, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяний майну третіх осіб внаслідок ДТП, встановлюється в розмірі 25500 грн. на одного потерпілого-третьої особи.

Пунктом 3.4 цього ж договору, передбачена франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих-третіх осіб, встановлена в розмірі 2% від ліміту відповідальності зазначеної в п. 3.2, тобто в розмірі 510 грн.

Згідно з п. 5.3 договору, за шкоду, заподіяного майну потерпілої-третьої особи у результаті ДТП, Страховик здійснює виплату страхового відшкодування в обсягах ліміту відповідальності на підставі документів, вказаних в п.5.1, за відрахуванням франшизи, вказаної в п. 3.4., у випадках встановлених договором.

Отже, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Зважаючи на вищевикладене, ТДВ "МСК" повинен сплатити на користь позивача страхове відшкодування за полісом страхового відшкодування № 3003/09-04 від 03.03.2009 року, за вирахуванням 510,00 грн. суми франшизи (6388,17 грн. -510,00 грн.=5878,17 грн.), тобто суму у розмірі 5878,17 грн.

Таким чином, за результатами перегляду справи апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки із загальної суми страхового відшкодування, заявленого позивачем до стягнення, не було вираховано суму франшизи у розмірі 510,00 грн., що суперечить вимогам ст. 12 Закону України „Про страхування".

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду частково не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника апеляційної скарги, з яких він оспорює вказане рішення, можуть бути підставами для його часткового скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1, 3 ст. 104, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 18.04.2012 р. по справі № 5023/1135/12 в частині стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (61023, м. Харків, вул. Мироносицька, 99, літера А-3, код ЄДРПОУ 31236795, відомості про відкриті поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка (61002, м. Харків, вул. Артема, 44, код ЄДРПОУ 00493741, р/р 31250273210111 ГУДКУ в Харківській області, МФО 851011) -510 грн. шкоди скасувати та в позові в цієї частині відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 05.06.2012 р.

Головуючий суддя Пушай В.І.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Істоміна О.А.