Постанова № 24505979, 31.05.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2012 р. Справа № 5023/1001/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А.,

суддя Білоусова Я.О., суддя Камишева Л.М.,

при секретарі Козікові І.В. ,

за участю прокурора -Коваленко Ю.В. (посвідчення № 102 від 22.06.2010 року),

за участю представників сторін:

1-го позивача - не з*явився,

2-го позивача- представник ОСОБА_1 за довіреністю № 38-4425/395 від 23.11.2010 р.,

відповідача- ФОП ОСОБА_2 -особисто; представник ОСОБА_3 за довіреністю 21.03.2012 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду відповідача -фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м. Харків, ( вх. 1595Х/2-7) на рішення господарського суду Харківської області від 11.04.2012 р. у справі №5023/1001/12,

за позовом -прокурора Московського району м. Харкова в інтересах держави в особі:

1. Харківської міської ради, м. Харків,

2. Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», м. Харків,

до - фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків,

про стягнення коштів у сумі 2509,70 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.04.2012 р. по справі №5023/1001/12 ( суддя Жиляєв Є.М.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь КП «Харківські теплові мережі»- 2509,70 грн. заборгованості. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь державного бюджету України -1609,50 грн. судового збору.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд рішення господарського суду Харківської області від 11.04.2012 р. скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що позивач на протязі майже трьох років виставляв рахунки - вимоги з довільно названою кількістю Гкал спожитої відповідачем теплової енергії, отримував по них від відповідача оплату, не надавши йому щомісячних розрахунків та інших правових і документальних доказів щодо факту надання послуг, не надав своєчасно розрахунків і до суду, який вимагав це у своїх рішеннях від 21.03.2012 року та від 27.02.2012 року. Окрім того, у 2012 році позивач надав розрахунки, але без мотивації міняв розрахунки на зовсім протилежні, тоді як всі розрахунки не мають правового обґрунтування з масою арифметичних помилок, а тому, на думку апелянта, зовсім не відповідають дійсності. Також, позивач до позовної заяви додав договір № 3869 від 01.04.2008 року, який розірваний відповідачем з 31.02.2010 року шляхом направлення позивачу заяви про розірвання договору, факт розриву договору підтвердив у своїх розрахунках за 20120-2011 р. р. від 12.04.2011 року. Платіжні доручення відповідача також свідчать про відсутність договору.

Апелянт вважає, що місцевий господарський суд при прийнятті рішення у даній справі незаконно послався на спірний договір, та на не чинний додаток № 1, який відсутній з 10.08.2009 р., так як відповідач його не підписав. Позивач підтвердив розірвання договору, так як акти звірки розрахунків за період з 01.01.2010 року по 12.04.2011 року зробив на підставі розірваного договору. Посилання суду на розпорядження про початок та закінчення опалювального сезону як на факт, що підтверджує подачу відповідачу тепла позивачем повному обсязі, внаслідок чого відповідач зобов'язаний оплачувати начебто надану йому в повному обсязі теплову енергію, вважає також необґрунтованим, оскільки фактична кількість спожитої відповідачем теплової енергії визначається щомісячними розрахунками на основі показів лічильника тепла та пропорційно тепловому навантаженню.

2-й позивач надав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просить суд апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 11.04.2012 року у справі №5023/1001/12 -без змін.

У судове засідання представник 1-го позивача не з*явився, про причину неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином і в установлений законом строк.

Прокурор, другий позивач та відповідач не заперечують проти слухання справи у відсутності першого позивача.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши у судовому засіданні пояснення прокурора, представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та, повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Прокурор Московського району м. Харкова у лютому 2012 року в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Комунального підприємства «Харківські теплові мережі»звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь КП «Харківські теплові мережі»суму боргу за невиконання договірних зобов'язань -2 509,70 грн.

Свої вимоги прокурор обґрунтував тим, що перевіркою, проведеною у КП «Харківські теплові мережі», встановлено, що згідно укладеного договору про постачання теплової енергії № 3869 від 01.04.2008 року між ФОП ОСОБА_2 та КП «Харківські теплові мережі», останнє здійснило відпустку теплової енергії відповідачу за адресою: АДРЕСА_1, за договором у повному обсязі. На підставі чого відповідачу були направлені рахунки за спожиту теплову енергію. Відповідач сплатив рахунки, але не в повному обсязі, чим завдано КП «Харківські теплові мережі»збитки. Борг за неналежне виконання договірних обов'язків станом на 01.01.2012 року складає 2 509,70 грн., який утворився за період з грудня 2010 року по грудень 2011 року.

Відповідач вважає, що не має заборгованості перед тепловими мережами у сумі 2509,70 грн. При цьому ФОП ОСОБА_2 посилається на те, що платіжні доручення ( а.с.59-66 т.1) підтверджують факт оплати на підставі показників приладів обліку та у відповідності із тепловим навантаженням. Окрім того, останній вважає, що навпаки КП «ХТМ»заборгували аптеці на протязі 2009-2011 років більше 6000,00 грн., оскільки підприємство не належним чином виконувало договір № 3869 від 01.04.2008 року, розділ 5, п.6,10-б-, п.7.1.2, тому, що на протязі майже трьох років виставляли рахунки та акти виконаних робіт (помісячно), піврічні та річні акти і по них отримували оплату, при цьому ні в одному із вказаних документів не було розрахунків і обґрунтування кількості фактично спожитих Гкал. Лише у 2012 році на неодноразові звернення відповідача до другого позивача, КП «ХТМ» надали звані розрахунки, проте, зроблені всупереч алгоритму помісячного розрахунку та розподілу тепла. Отже, всі цифри у розрахунку № 351 від 03.03.2012 року, вважає відповідач, не відповідають дійсності, а саме: аптека разом з іншими споживачами, в тому числі з населенням, знаходиться на одному приладі обліку, але покази цього приладу виставляються різні для населення і аптеки, споживання тепла на аптеку необґрунтовано збільшене майже у два рази, і це при тому, що навантаження на 1м кв в аптеці складає 0,0049 Гкал, а на будинок -0,0068 Гкал.

11.04.2012 р. місцевим господарським судом постановлено оскаржуване судове рішення. При цьому, задовольняючи позовні вимоги прокурора, суд виходив з того, що відповідач свої обов'язки за спірним договором від 01.04.2008 року виконав неналежним чином, за отриману теплову енергію не розрахувався у повному обсязі, у зв'язку з чим у нього перед другим позивачем за період з грудня 2010 року по грудень 2011 року утворилась заборгованість у сумі 2509,70 грн., яка до теперішнього часу не відшкодована.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, виходячи із наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано цього в апеляційній інстанції, 01.04.2008 року між другим позивачем ( КП «ХТМ») та відповідачем -ФОП ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 3869, відповідно до умов якого підприємство взяло на себе зобов'язання постачати відповідачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач (споживач) -оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно пункту 3.2.6 договору споживач ( відповідач) зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, передбачені договору.

Згідно п.3.2.19 договору споживач гарантує оплату теплопостачальній організації вартості фактично спожитої теплової енергії до укладання даного договору з моменту виникнення права користування приміщенням. Сума, яка підлягає сплаті, надається теплопостачальною організацією.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій або в іншій формі, яка не суперечить чинному законодавству України, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів, діючих на період постачання теплової енергії, та на підставі показників приладів комерційного обліку теплової енергії, а при їх відсутності -виконаних розрахунків відповідно до теплових навантажень.

Пунктом 6.4 договору передбачено, що споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду самостійно, ініціативним дорученням сплачує теплопостачальній організації вартість зазначеної в додатку № 1 до договору кількості теплової енергії, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію споживач здійснює: до 28-го числа поточного місяця, при розрахунках за показниками приладів обліку; до 18- го числа місяця, наступного за розрахунковим, при відсутності приладів комерційного обліку.

Пунктом 6.7. договору встановлено, що у разі зміни тарифів, затверджених органами місцевого самоврядування, теплопостачальна організація повідомляє споживача у відповідності з п.4.2.4, споживач здійснює розрахунки за спожиті послуги за новими тарифами з моменту їх введення. Зміна тарифів не є підставою для переукладання договору.

Згідно з пунктом 10.4 договору останній вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією із сторін.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Колегією суддів встановлено, що договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 3869 від 01.04.2008 року є діючим, чинним, не визнаний недійсним у встановленому законом порядку, підписаний уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до приписів статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що другий позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі, на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 3869 від 01.04.2008 року та в період з грудня 2010 по грудень 2011 року поставив відповідачеві теплову енергію в гарячій воді, що підтверджується наявними в матеріалах справи актом про підключення вбудованого споживача до джерела теплової енергії № 175/12851-В від 08.10.2010 року, актом про відключення вбудованого споживача від джерела теплової енергії № 175/12572-В від 19.04.2011 року ( а.с.19 т.1) та актом про підключення вбудованого споживача до джерела теплової енергії № 175/13422-В від 17.10.2011 року ( а.с. 31 т.1). Крім того, факт постачання теплової енергії у гарячій воді та виконання позивачем своїх зобов'язань самим відповідачем не заперечується.

Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав належним чином узяті на себе за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 3869 від 01.04.2008 року зобов'язання, не повністю сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість отриманої теплової енергії за період з грудня 2010 року по грудень 2011 року, внаслідок чого за вказаний період утворилась заборгованість у сумі 2509,70 грн., яка є до цього часу не погашеною. Будь-яких доказів на підтвердження оплати боргу за спірний період відповідач до суду не надав.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 2509,70 грн. є належною та такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно посилання апелянта на те, що договір № 3869 від 01.04.2008 року розірваний відповідачем з 31.02.2010 року шляхом направлення позивачу заяви про розірвання договору, колегія суддів зазначає, такі твердження спростовуються матеріалами справи.

Так, на підставі звернення відповідача до КП «ХТМ»про внесення змін у діючий договір щодо зменшення теплового навантаження на підставі розрахунку теплового навантаження, зробленого незалежною організацією, відповідачу було направлено два екземпляри договору № 3869 від 01.08.2008 року для підпису. Однак, відповідач не підписав запропонований другим позивачем договір. Цей факт свідчить про наявність договірних зобов'язань між позивачем та відповідачем на підставі договору № 3969 в редакції від 01.04.2008 року.

Посилання апелянта на те, що він звертався до позивача про визнання договору № 3869 від 01.04.2008 року не дійсним також не підтверджується матеріалами справи. А саме, відповідно до звернення (вх. 5440 від 30.11.2009 р.) відповідач просив зробити перерахунок за теплову енергію за опалювальний період 2008/09 роки. На звернення ФОП Карповець КП «ХТМ»було надано відповідь за вих. 36/т2321 від 08.12.2009 р. ( а.с. 89 т.1), в якій підприємство пояснило, що відповідно до пункту 5.6 договору № 3869 від 01.04.2008 року у разі підключення споживача без приладів комерційного обліку теплової енергії до центрального теплового пункту (ЦТП) з приладами комерційного обліку -від загального обсягу теплової енергії, визначеної за приладами комерційного обліку ЦТП, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені за показаннями приладів комерційного обліку споживачів, підключених до ЦТП, а решта обсягу спожитої теплової енергії розподіляється споживачу пропорційно до його договірного максимального приєднаного теплового навантаження та фактичного часу споживання теплової енергії.

У разі розбіжностей між сторонами, які пов'язані з виконанням, зміною та розірванням договору, відповідно до п.8.1 договору № 3869 від 01.04.2008 року, вирішуються шляхом переговорів або укладанням додаткових угод. Пропозиції щодо зміни договірних величин обсягів споживання теплової енергії розглядаються сторонами протягом 30 днів. Відповідно до п.8.2 договору у разі неможливості досягти згоди сторони мають право звернутись до суду для вирішення спірного питання.

Тобто, відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням позивачем щодо проведення перерахунку на підставі зменшення об*єму спожитої теплової енергії, мав право звернутися до суду для вирішення цього спірного питання.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відповідність рішення суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь другого позивача 2509,70 грн. заборгованості за споживання теплової енергії за період з грудня 2010 року по грудень 2011 року та необхідність залишення оскаржуваного судового рішення без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, п.1 ч.1 статті 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 залишии без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 11.04.2012 р. у справі №5023/1001/12 залишити без змін.

Головуючий суддя О.А.Пуль

суддя Я.О.Білоусова

суддя Л.М.Камишева

повний текст постанови складено 30 . 05.2012 р.