Постанова № 24505966, 31.05.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2012 р. Справа № 5023/181/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А.,

суддя Білоусова Я.О., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Деркач Ю. О.,

за участю представників сторін:

позивача - предст. ОСОБА_1 за довіреністю № 02-15/1-739 від 27.12.2011 р.,

відповідача -предст. ОСОБА_2 за довіреністю від 13.02.2012 року,

третя особа -не з*явилася,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрон», Чугуївський район, Харківська область ( вх. 1311Х/2-7) на рішення господарського суду Харківської області від 21.03.2012 р. у справі №5023/181/12,

за позовом -Публічного акціонерного товариства «Земельний банк», м. Харків,

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрон», смт. Новопокровка, Чугуївський район, Харківська область,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -ОСОБА_3, м.Київ,

про визнання недійсним правочину,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач -ПАТ «Земельний банк», звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрон»про визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого відповідачем, про припинення зобов'язань у сумі 386523,54 грн. за кредитним договором № 16-08/К від 07.03.2008 р. перед позивачем шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у сумі 386523,54 грн. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрон»до ПАТ «Земельний банк»за договором строкового банківського вкладу № Д-3050-3/980 від 22.02.2008 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.03.2012 р. по справі №5023/181/12 (колегія суддів: головуючий суддя Рильова В.В., судді: Аюпова Р.М., Бринцев О.В.) позов задоволено повністю. Визнано недійсним односторонній правочин, вчинений Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Агротрон», про припинення зобов'язань у сумі 386523,54 грн. за кредитним договором № 16-08/К від 07.03.2008 р. перед ПАТ «Земельний банк»шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у сумі 386523,54 грн. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрон» до ПАТ «Земельний банк»за договором строкового банківського вкладу № Д-3050-3/980 від 22.02.2008 р. Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрон»на користь ПАТ «Земельний банк»судовий збір у розмірі 1073,00 грн.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд рішення господарського суду Харківської області від 21.03.2012 р. скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що у жовтні 2010 року ( по справі № 62/260-10) СТОВ «Агротрон»звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про зобов'язання відповідача -ПАТ «Земельний Банк»припинити зобов'язання за договором про надання кредиту №16-08/К від 07.03.2008 р. та договором строкового банківського вкладу

№ Д-3050-3/980 від 22.02.2008р. шляхом здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог за договором про надання кредиту № 16-08/К від 07.03.2008 р. та договором строкового банківського вкладу № д-3050-3/980 від 22.02.2008р, а також про здійснення відповідних дій щодо зняття обтяжень із земельної ділянки, кадастровий № 63251835000020020074 (предмет іпотеки), яка передавалась в іпотеку відповідно до договору іпотеки (майнової поруки) від 07.03.2008 р. з метою забезпечення зобов'язань позивача за договором про надання кредиту № 16-08/К від 07.03.2008 р., а саме, вжити заходів щодо внесення відповідних відомостей про виключення запису з Державного реєстру іпотек та заходів щодо реєстрації відомостей про зняття заборони відчуження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

18.10.2010 р. ПАТ «Земельний Банк» подав зустрічну позовну заяву про стягнення з СТОВ «Агротрон»349724,73 грн. суми кредиту, 7425,66 грн. простроченої заборгованості по процентам та 31672,00 грн. пені за прострочення виконанні зобов'язань.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.12.2010 р. у справі №62/260-10 (а.с.107-112 т.1), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.02.2011 р. ( а.с.113-119 т.1) та залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.04.2011 р. ( а.с. 81 -87 т.1), позовні вимоги СТОВ «Агротрон»задоволено частково. Виключено з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис № 6748008 від 07.03.2008 р. про заборону на нерухоме майно. В решті позовних вимог СТОВ «Агротрон»відмовлено. У задоволенні позовних вимог ПАТ «Земельний Банк»відмовлено.

Отже, апелянт посилається на те, що вищевказаним рішенням суду були встановлені факти та правовідносини між СТОВ «Агротрон»та ПАТ «Земельний Банк», які стосуються проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме, судом було встановлено, що вимоги за зобов'язаннями з договору

№ 16-08/К про надання кредиту від 07.03.2008 р. та договору строкового банківського вкладу № Д-3050-3/980 від 22.02.2008 р. є зустрічними і однорідними. Зарахування зустрічних однорідних вимог є одностороннім правочином, доказів визнання його недійсним учасниками судового процесу не надано, отже, суд дійшов висновку, що здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог з договору № 16-08/К про надання кредиту від 07.03.3008 р. та договору строкового банківського вкладу №Д-3050-3/980 від 22.02.2008 р. за заявою СТОВ є правомірним, а зобов'язання СТОВ «Агротрон»за договором № 16-08/К про надання кредиту від 07.03.2008 р. щодо повернення суми кредиту таким, що припинилися 01.09.2010 р. внаслідок зарахування у сумі 386523,54 грн. відповідно до заяви СТОВ «Агротрон». Також судом було встановлено, що зобов'язання ПАТ «Земельний Банк»за договором строкового банківського вкладу №Д-3050-3/980 від 22.02.2008 р. не є вимогами до ПАТ «Земельний Банк»у розумінні статті 96 Закону України «Про банки та банківську діяльність», оскільки вони не заявлялися ні ОСОБА_3, ні СТОВ «Агротрон»як новим кредитором та не були включені ПАТ «Земельний Банк»до реєстру вимог кредиторів. Отже, при оцінці правомірності припинення зобов'язання за спірними кредитним та депозитним договорами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, не можуть бути застосовані положення статті 96 Закону України «Про банки та банківську діяльність», які регулюють порядок та черговість задоволення заявлених вимог.

Окрім того, апелянт вважає, що Закон України «Про банки та банківську діяльність»не містить положення щодо неможливості зарахування зустрічних однорідних вимог після початку процедури ліквідації банку. Апелянт вважає, що у постановах Верховного Суду України, на які посилається позивач, акцентується увага на тому, що задоволення вимог кредиторів здійснюється банком у порядку, встановленому статтею 96 Закону України «Про банки та банківську діяльність», саме, після затвердження переліку вимог кредиторів, а не з моменту початку ліквідаційної процедури.

Отже, на думку апелянта, правова оцінка конкретним правовідносинам, яка надана судовим рішенням у справі № 62/260-10, яке набрало законної сили, є обов'язковою та пріоритетною перед правовою позицією Верховного Суду України до тих пір, поки відповідне судове рішення не скасовано.

Позивач надав відзив на апеляційну скарги, в якому просить відмовити у її задоволенні, та залишити рішення господарського суду Харківської області від 08.05.2012 року без змін. При цьому, позивач вважає, що відповідачу законодавчими нормами не надано право на припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у процедурі ліквідації банку. Закон про банки надає право усім кредиторам заявляти ліквідатору майнові вимоги до банку, щодо яких ліквідатор має визначити їх під ставність, черговість задоволення та включити до переліку вимог кредиторів, надати перелік для затвердження НБУ. Виконання зобов'язань банку перед кредиторам провадиться виключно у порядку встановленої черговості за рахунок утвореної ліквідаційної маси. Винятків щодо порядку задоволення вимог кредиторів Закон про банківську діяльність не містить.

30.05.2012 року позивач на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 14.05.2012 року надав пояснення, в яких повідомив суд, що відповідно до норм статті 35 ГПК України преюдиціальне значення має не сам факт прийняття відповідного рішення або висновок суду зі спірного питання, а факти, встановлені судом у відповідному рішенні. Викладений в іншому рішенні порядок застосування та тлумачення судом норм законодавства в іншій справі, але стосовно тих самих правовідносин між тими ж сторонами також не має преюдиціального значення у розумінні норм частини 2 статті 35 ГПК України.

Предметом позову у справі № 62/260-10 господарського суду Харківської області є зобов'язання ПАТ «Земельний банк»вчинити певні дії -припинити зобов'язання за кредитним договором № 16-08/К, предметом позову у справі № 5023/181/12 є визнання недійсним правочину, яким відповідач припинив зобов'язання за тим же кредитним договором.

Посилання відповідача на законність вчиненого правочину 01.09.2010 року, у зв'язку з тим, що, оскільки суд встановив факт припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі статей 598,601,602 ЦК України рішенням, яке набрало законної сили, чого не заперечує позивач, не є підставою для задоволення апеляційної скарги та відмови у позові. Отже, тлумачення судом норм Закону України «Про банки та банківську діяльність»у справі № 62/260-10 не є преюдиціальним у справі № 5023/181/12.

Дійсність правочину зазначеним рішенням суду у справі № 62/260-10, на думку банку, не встановлена, право позивача звернутися з позовом про визнання недійсним правочину, яким припинено зобов'язання, не є обмеженим рішенням у справі №62/260-10.

Третя особа у судове засідання не з*явилася, про причину неявки суд не повідомила, хоча про час та місце розгляду даної справи була повідомлена належним чином і в установлений законом строк.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

07.03.2008 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Агротрон»та Харківським акціонерним комерційним Земельним банком (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Земельний Банк»укладено договір про надання кредиту № 16-08/К, відповідно до умов якого банк надає позичальнику грошові кошти (кредит) у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, платності та цільового характеру використання кредиту у сумі 600000,00 грн. на поповнення обігових коштів, з можливістю отримання окремих кредитів (траншей). Кожен окремий кредит (транш) оформлюється додатковою угодою, яка є невід*ємною частиною даного договору ( а.с. 25-30 т.1).

Пунктом 1.2 договору встановлено, що кредит надається строком з 07.03.2008р. по 05.03.2009 р, включно. Процентна ставка за користування кредитом складає 20% річних.

Відповідно до пункту 3.2 договору банк надає позичальнику кредит в межах суми кредиту, вказаній в п.1.1 даного договору, шляхом сплати розрахункових документів згідно мети використання кредиту з позичкового рахунку, а також шляхом перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника № 26001019330 в ХАК «Зембанк», МФО 351652, що повинно погоджуватись окремо при кожній видачі кредиту (траншу) у додатковій угоді до цього договору.

11.03.2008 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання кредиту № 16-08/К від 07.03.3008 р., якою сторони погодили надання банком позичальникові кредиту (траншу) зі строком повернення цього кредиту до 05.03.2009 року ( а.с. 32 т.1).

25.03.2008 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору про надання кредиту № 16-08/К від 07.03.2008 р., якою сторони погодили надання банком позичальникові кредиту (траншу) для передплати за молодняк перепелів у сумі 250000,00 грн. зі строком повернення цього кредиту до 05.03.2009 року ( а.с. 33 т.1).

Додатковою угодою № 3 від 05.03.2008 р. до договору про надання кредиту №16-08/К від 07.03.2008 р., сторони продовжили строк повернення кредиту до 06.04.2009 р., а додатковою угодою № 4 від 06.04.2009 р. -до 05.04.2010 року, склавши графік погашення заборгованості (додаток № 2), а також збільшили розмір процентної ставки до 25% річних ( а.с. 34-36 т.1).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, свої зобов'язання за договором та додатковими угодами банком виконано у повному обсязі. Факт надання грошових коштів у сумі 350 000,00 грн. та 250 000,00 грн. баком СТОВ «Агротрон»підтверджується матеріалами справи, а саме, платіжними дорученнями № 1 від 11.03.2008 року та № 2 від 25.03.2008 року ( а.с. 38,39 т.1).

З матеріалів справи вбачається, що 22.02.2008 року між Харківським акціонерним комерційним банком Земельним банком (правонаступником якого є ПАТ «Земельний банк») -банк та фізичною особою ОСОБА_3 - вкладник, укладено договір строкового банківського вкладу

№ Д-3050-3/980 ( а.с. 49-50 т.1), відповідно до умов якого вкладник вносить грошові кошти на депозитний рахунок, що відкривається у банку - № 26353013050, у сумі 2607870,00 грн. терміном з 22.02.2008 р. по 03.03.2009 р.

Пунктом 3.1 договору строкового банківського вкладу № Д-3050-3/980 від 22.02.2008 р. встановлено, що проценти по вкладу нараховуються щомісяця у розмірі 16% річних від наступного за днем надходження коштів у банк до дня, який передує поверненню коштів, встановленого у пункті 1.1 даного договору.

Додатковими угодами №№ 1,2,3,4,5,6 до договору строкового банківського вкладу № Д-3050-3/980 від 22.02.2008 р. сторони договору неодноразово змінювали розміри внесків вкладника та розмір процентів, що нараховуються по вкладу, а також дати повернення депозиту (а.с.51-55 т.1). Так, згідно умов додаткової угоди № 6 від 13.03.2010 р., датою повернення депозиту є 23.03.2011р.

15.07.2010 р. між фізичною особою ОСОБА_3 (первісний кредитор, третя особа у справі)та СТОВ «Агротрон»(відповідач у справі, новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор приймає в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, право вимоги виконання зобов'язань ПАТ «Земельний банк»за депозитним договором № Д-3050-3/980 від 22.02.2008 р. та всіма додатковими угодами до нього, укладеними між фізичною особою ОСОБА_3 та ПАТ «Земельний банк»( а.с. 47-48 т.1).

Пунктом 2.1 договору про відступлення права вимоги від 15.07.2010 р. встановлено, що до нового кредитора переходять наступні права та вимоги первісного кредитора по депозитному договору: повернення частки депозиту у розмірі 386 523,54 грн. Первісний кредитор гарантує новому кредитору, що право вимоги, яке відступається за зобов'язанням згідно з цим договором, є дійсним, не відступлено третім особам і не обтяжено іншими зобов'язаннями.

Як встановлено судом першої інстанції і цього не спростовано в апеляційній інстанції, СТОВ «Агротрон» листом, датованим 15.07.2010 р. та отриманим ПАТ «Зембанк»01.09.2010 р., повідомив останнього про зарахування зустрічних однорідних вимог у порядку частини 2 статті 601 ЦК України та частини 3 статті 203 Господарського кодексу України за кредитним договором № 16-08/К від 07.03.2008 р. та депозитним договором № Д-3050-3/980 у розмірі 386 523,54 грн., заявивши про припинення зобов'язань між ним та банком, та звернувся до позивача з проханням здійснити дії щодо зняття обтяжень з земельної ділянки, яка передавалась у забезпечення виконання зобов'язань, згідно договору майнової поруки (іпотеки) від 07.03.2008 р. (а.с. 24 т.1 ).

Листом, датованим 15.07.2010 р. та отриманим банком 03.09.2010 р.( вх. 02-14/3722), ОСОБА_3 також повідомив ПАТ «Зембанк»про відступлення права згідно договору від 15.07.2010 р., в якому повідомив банк, що ним відступлено право вимоги до ПАТ «Зембанк»за депозитним договором №Д-3050-3/980 у розмірі 386 523,54 грн. на користь СТОВ «Агротрон», що є новим кредитором ПАТ «Зембанк»за депозитним договором починаючи з 15.07.2010 р. (а.с 60 т1).

При цьому, доказів надсилання банку вказаних листів, саме, 15.07.2010 р. товариством та третьою особою не надано ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Земельний банк»надав до позовної заяви про визнання правочину нечінним постанову Правління НБУ № 375 від 30.07.2010 р. «Про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора ПАТ «Земельний банк»з 02.08.2010 р. ( а.с. 20).

Окрім того, 02.03.2012 р. на вимогу суду позивач надав копію постанови Правління НБУ № 231 від 11.05.2010 р. «Про призначення тимчасової адміністрації у ПАТ «Земельний банк», якою введений мораторій на задоволення вимог кредиторів строком з 12.05.2010 р. до 11.08.2010 р., про що здійснено публікацію оголошення в газеті «Урядовий кур*єр»15.05.2010 р.

Відповідно до приписів статей 2, 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність»на період дії мораторію зупиняються виконання зобов'язань перед кредиторами та заходи, спрямовані на виконання цих зобов'язань.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що оголошення про початок ліквідаційної процедури опубліковано в газеті «Голос України»№ 144 від 05.08.2010 р. ( а.с. 21 т.1).

Отже, колегія суддів вважає, що 15.07.2010 р. СТОВ «Агротрон»уже був позбавлений права на припинення зобов'язань за кредитним договором № 16-08/К шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Як свідчать матеріали справи, у справі № 62/260-10 у задоволенні зустрічного позову ПАТ «Земельний банк»до СТОВ «Агротрон»про стягнення 388 822,39 грн. було відмовлено у зв*язку з зарахуванням зустрічних однорідних вимог за договором № 16-08/К про надання кредиту від 07.03.2008 р. за заявою СТОВ «Агротрон», що і стало підставою для позивача звернутися до господарського суду з даним позовом про визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого відповідачем, про припинення зобов'язань у сумі 386523,54 грн. за договором №16-08/К про надання кредиту від 07.03.2008 р. перед позивачем шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у сумі 386 523,54 грн. СТОВ «Агротрон»до ПАТ «Земельний банк» за договором строкового банківського вкладу

№ Д-3050-3/980 від 22.02.2008 р.

Аналізуючи наведені обставини справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до приписів статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управленої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами, а також згідно частини 2 цієї статті в разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Згідно частини 3 статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Відповідно до частини 1 статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є однією з форм припинення зобов'язання, внаслідок якого має місце індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора за рахунок майна боржника.

Статтею 602 Цивільного кодексу України встановлено, що не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров*я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що банк знаходиться на стадії ліквідації і відносно нього відкрита ліквідаційна процедура, яка проводиться у відповідності до положень Закону України «Про банки і банківську діяльність». Відтак, названий закон є спеціальним, а тому всі інші закони України можуть застосовуватись до правовідносин, в яких стороною є позивач, лише в тій частині, що не суперечить положенням спеціального закону.

Статтями 2,89,93,96 Закону України «Про банки та банківську діяльність»передбачено наступні правові відносини між кредитором банку та банком, що ліквідується, по виконанню зобов'язань, що існували на дату початку ліквідації: заявлення кредитором документально підтверджених майнових вимог до ліквідатора, визначення суми заборгованості кожному кредитору; їх акцепт та віднесення вимог до певної черги їх задоволення, включення до переліку (реєстру) вимог кредиторів, який затверджується Національним банком України. Після утворення ліквідаційної маси ліквідатор з погодженням Національного банку України задовольняє вимоги кредиторів у порядку черговості.

Тобто, вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури. Кредитори банку протягом одного місяця з дня опублікування оголошення про відкриття ліквідаційної процедури мають право заявляти ліквідатору про свої вимоги до банку, які ліквідатор розглядає та в разі акцепту вносить до реєстру вимог кредиторів. Ліквідатор при прийнятті рішень про відчуження активів, до яких відносяться надані кредити, та/або зобов'язань банку зобов'язаний забезпечити пріоритетність захисту інтересів кредиторів банку відповідно до черговості задоволення вимог кредиторів, встановленої статтею 96 Закону про банківську діяльність. Задоволення вимог кредиторів здійснюється за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідаційної процедури, достатніх для повного або пропорційного задоволення вимог однієї черги, відповідно до реєстру вимог кредиторів.

Задоволення вимог кредиторів ліквідатор здійснює виключно відповідно до складеного реєстру вимог кредиторів на підставі визнаних ним заяв кредиторів про майнові вимоги. Згідно з приписами частини 9 статті 96 Закону про банківську діяльність вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.

Інший порядок виконання зобов'язань, які виникли до відкриття ліквідаційної процедури, порушує встановлені законом порядок виконання зобов'язань банком -банкрутом, а також черговість задоволення вимог кредиторів.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, що заявлений 01.09.2010 р. позивачу відповідачем правочин - дія, спрямована на припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог суперечить вказаним вище законодавчим нормам, що є підставою для визнання його недійсним на підставі статей 203,215 Цивільного кодексу України.

Згідно частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Частиною 2 цієї статті встановлено, що особа, яка вчиняє право чин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Аналізуючи положення глави 16 (ліквідація банків) Закону України «Про банки і банківську діяльність», колегія суддів вважає, що нормами вказаного Закону передбачений певний порядок погашення вимог кредиторів, а залік зустрічних однорідних вимог між кредитором та боржником у період здійснення ліквідаційної процедури банка не може бути проведений, оскільки фактично є погашенням вимог кредитора в порушення порядку, встановленого статтями 93,06 Закону України «Про банки і банківську діяльність», та поза межами встановленої ліквідаційної процедури.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, що вимоги позивача є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню, оскільки зміст оспорюваного правочину суперечить положенням Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Посилання апелянта на те, що судову практику постанов Верховного Суду України від 03.10.2011 р. № 27/292-10; від 03.10.2011 р. № 27/291-10; від 10.10.2011 р. № 57/216-10; від 24.10.2011 р.; № 16/041-10 неможливо застосувати до даної справи спростовуються нормами чинного законодавства, а саме, відповідно до приписів статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з момотів неоднакового застосуванням судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб*єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України . Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 24.11.2011 р. № 01-06/1642/2011 на доповнення до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 р. № 01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України», прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів», доведено до відома правові позиції Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами перегляду судових рішень господарських судів у порядку, передбаченому розділом ХІІ -2 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, те, що у процедурі ліквідації банку зарахування однорідних зустрічних вимог є незаконним, оскільки це призвело б до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого Законом України «Про банки і банківську діяльність»( постанови Верховного Суду України від 03.10.2011 р. № 27/292-10; від 03.10.2011 р. № 27/291-10; від 10.10.2011 р. № 57/216-10; від 24.10.2011 р.; № 16/041-10).

Стосовно посилання апелянта на те, рішенням суду у справі № 62/260-10 були встановлені факти та правовідносини між СТОВ «Агротрон»та ПАТ «Земельний Банк», які стосуються проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, колегія суддів зазначає, що такі факти було дійсно встановлено, але вони ніяким чином не можуть впливати на предмет спору у даній справі -про визнання недійсним правочину, оскільки предметом спору у справі № 62/260-10 за первісним позовом СТОВ «Агротрон», зокрема, була вимога: зобов'язати відповідача -ПАТ «Земельний Банк»припинити зобов'язання за договором про надання кредиту №16-08/К від 07.03.2008 р. та договором строкового банківського вкладу № Д-3050-3/980 від 22.02.2008р. шляхом здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог за договором про надання кредиту №16-08/К від 07.03.2008 р. та договором строкового банківського вкладу

№ Д-3050-3/980 від 22.02.2008р., в задоволенні якої судом відмовлено.

Враховуючи вищевикладене, колегія судді дійшла висновку про відсутність законних підстав для скасування рішення господарського суду Харківської області від 21.03.2012 року, а тому рішення слід залишити без змін, апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, п.1 ч.1 статті 103, статті 105, Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрон» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 21.03.2012 р. у справі № 5023/181/12 залишити без змін.

Головуючий суддя О.А.Пуль

суддя Я.О.Білоусова

суддя В.С.Хачатрян

повний текст постанови складено 31.05.2012 р.