Постанова № 24504474, 06.06.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2012 № 6/491

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Кондес Л.О.

Рябухи В.І.

при секретарі судового засідання - Кондратюк О.А.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю № 93/2012/02/13-20 від 13.02.2012 р.;

від відповідача: ОСОБА_3 - представник за довіреністю б/н від 09.11.2011 р.;

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго» на рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2012 р.

у справі № 6/491 (головуючий суддя Ковтун С.А., судді Власов Ю.Л., Смирнова Ю.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-1»

про стягнення 1 987 665,11 грн.

Суть рішення і апеляційної скарги:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-1» за використану теплову енергію в сумі 1 646 249,65 грн. Позивачем на суму заборгованості також нараховано інфляційні в сумі 179 633,80 грн., три відсотки річних - 63 767,51 грн. та пеню - 98 014,15 грн., які разом склали ціну позову.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 28.10.1999 р. № 24-0158. в частині оплати вартості використаної теплової енергії. Щодо вимог про стягнення пені позивач з посиланням на приписи ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" та умови договору просить стягнути за період з 01.03.2011 р. по 01.10.2011 р. (в межах скороченого строку позовної давності) пеню в розмірі 98 014,15 грн. Підстава позову в частині 3% річних та інфляційних обґрунтована несвоєчасною оплатою з посиланням на приписи ст. 625 ЦК України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.03.2012 р. у справі № 6/491 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-1» на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» 1 411 167,68 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 10 000 грн. пені, 62 967,46 грн. - 3% річних та судові витрати. Провадження в частині стягнення 402 030,87 грн. основного боргу припинено. В іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Київенерго» 26.03.2012 р. (згідно поштового штемпелю на конверті) звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2012 р. у справі № 6/491 скасувати в частині відмови у стягненні 10 014,33 грн. основного боргу, 20 672,57 грн. інфляційної складової боргу, 800,05 грн. 3% річних, 88 014,15 грн. пені та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення господарського суду міста Києва винесено з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права в частині перерахунку судом основного боргу, зменшення 3% річних, інфляційної складової боргу та зменшення пені.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2012 р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 07.05.2012 р.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 77 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.05.2012 р. розгляд справи відкладався на 06.06.2012 р.

В судовому засіданні 06.06.2012 р. представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти доводів апелянта та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, оглянувши оригінали наданих сторонами документів, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем був укладений договір № 24-0158 від 28.10.1999 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - договір).

Між постачальником (позивачем) та абонентом (відповідачем) також укладено додатки до договору № 24-0158, якими визначено обсяги постачання теплової енергії відповідачу, тарифи на теплову енергію, порядок розрахунків за теплову енергію, умови припинення подачі теплової енергії.

Згідно з пунктом 1.1. договору предметом даного договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим договором.

У відповідності до положень п. 2.1. договору при виконанні умов договору, а також при вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобовязуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 2.2.1. договору постачальник зобов'язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.

Порядок розрахунків сторони погодили в додатку № 4 до договору, відповідно до умов якого абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту № 3 за адресою: вул. Щекавицька 37/48, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду. Сплату за вказаними у додатку 4 документами абонент виконує не пізніше 28 числа поточного місяця.

Договір було укладено строком до 31.12.1999 р. Згідно п. 8.4 договору, він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Доказів, які б свідчили про припинення договірних відносин між сторонами матеріали справи не містять, а тому він вважається пролонгованим.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач виконав свої обов'язки за договором, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання належним чином та не провів розрахунки за отриману електроенергію в повному обсязі, внаслідок чого за період з 01.02.2009 р. по 01.10.2011 р. виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.10.2011 р. становить 1 646 249,65 грн., що підтверджується обліковими картами (табуляграмами), відомостями обліку споживання теплової енергії за спірний період та довідкою про розрахунок основного боргу.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача.

Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.

За таких обставин, у даній справі підставою позову є неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості поставленої теплової енергії. Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за договором від 28.10.1999 року N 24-0158 у вказаний період.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не заперечує свою заборгованість перед позивачем та обіцяє повністю погасити борг в найкоротший час. (Т. 2 а.с. 36). Проте, станом на момент розгляду апеляційної скарги заборгованість так і не погашена.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Предметом даного договору є постачання позивачем за плату відповідачу теплової енергії у вигляді гарячої води, тобто за своєю правовою природою він є договором енергопостачання, платником за яким є сторона за договором, на користь якої він укладений, тобто відповідач.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання, підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі -енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 ст.276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Як встановлено місцевим господарським судом, позивачем нарахована відповідачу за лютий 2009 р. плата за постачання теплової енергії за тарифами, затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 127, № 128 від 05.02.2009 р.

Указом Президента України № 76/2009 від 09.02.2009 р. розпорядження голови Київської міської державної адміністрації № 127 від 05.02.2009 р. та № 128 від 05.02.2009 р. були скасовані у зв'язку з їх невідповідністю Конституції та іншим законам України.

Відповідно до ч. 2 ст.4 ГПК України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Вказані розпорядження КМДА були скасовані з моменту їх видання.

Виходячи з вищевикладеного, Київський апеляційний господарський суд погоджується з судом першої інстанції щодо перерахунку вартості спожитої відповідачем теплової енергії у лютому 2009 р. за тарифами на теплову енергію, затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31.01.2007 (в редакції розпорядження КМДА № 715 від 18.06.2007) та розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1575 від 30.10.2006 р. (в редакції розпорядження КМДА № 142 від 12.02.2007 р.).

Таким чином, з врахуванням встановлених обставин, судова колегія погоджується з розрахунком місцевого господарського суду (зробленим з урахуванням тарифів, встановлених чинними розпорядженнями КМДА), у відповідності до якого у лютому 2009 р. абонентом було спожито теплової енергії на суму 452 567,95 грн., тоді як, позивачем заявлено до стягнення 462 582,28 грн., що на 10 014,33 грн. більше встановленого. З урахуванням вищевикладеного заборгованість відповідача складає 1 636 235,32 грн.

За наведеного судом апеляційної інстанції не приймаються, як необґрунтовані, твердження скаржника про те, що розрахунок за спірний період потрібно здійснювати на підставі розпорядження КМДА № № 127, 128 від 05.02.2009р.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем було погашено 402 030,87 грн. заборгованості за договором, тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про припинення провадження у справі в частині стягнення 402 030,87 грн. основного боргу на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору. Позивач в апеляційній скарзі не заперечує проти припинення провадження в частині стягнення 402 030,87 грн.

З урахуванням викладеного та за результатами перегляду рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2012 р. в апеляційному порядку Київський апеляційний господарський суд погоджується з судом першої інстанції, що позов в частині стягнення основного боргу в сумі 1 234 204,45 грн. нормативно та документально доведений, а тому підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 7 додатку № 4 до договору передбачено, що у разі несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду нараховується пеня на суму фактичного боргу у розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

У відповідності до положень ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем у відповідності до п. 7 додатку № 4 до договору правомірно нараховано відповідачу пеню у сумі 98 014,15 грн.

Згідно зі здійсненою апеляційною інстанцією перевіркою розрахунку заявленої до стягнення пені, виходячи з встановленого розміру вхідного сальдо станом на початок визначеного позивачем періоду та з урахуванням місячних нарахувань по поточному споживанню теплової енергії, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача правильно вирахуваний позивачем та становить 98 014,15 грн.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У відзиві на позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-1» просить суд не стягувати з відповідача пеню, обґрунтовуючи це тим, що споживачами теплової енергії є власники житлових та нежитлових приміщень, які заборгували перед відповідачем. А отже, неналежне виконання зобов'язань сталося з вини власників жилих приміщень (фактичних споживачів теплової енергії). В цьому є винятковість випадку.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Враховуючи те, що неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором пов'язане з несвоєчасною сплатою споживачами за житлово-комунальні послуги, які надаються Товариством з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-1», а також, з огляду на часткову оплату відповідачем вартості теплової енергії, в тому числі під час розгляду справи в суді першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність зменшення розміру пені. Проте, суд апеляційної інстанції вважає, що клопотання відповідача про несплату пені в повному обсязі є безпідставним. Крім того, стороною не подано необхідних документів в його обґрунтування.

Київський апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до п. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. А тому, вважає необґрунтованим зменшення місцевим господарським судом розміру пені до 10 000 грн.

У той же час, суд апеляційної інстанції, виходячи з вищевикладеного вважає за можливе зменшити розмір пені до 60 000,00 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Як вбачається з матеріалів справи, за отриману теплову енергію відповідач розрахувався з порушенням строків, встановлених додатком № 4 до договору, а отже, в силу ст. 611 ЦК України, ч. 2 ст. 625 ЦК України має сплатити позивачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних від простроченої суми.

За змістом чинного законодавства індекс інфляції сплачується в разі, коли величина індексу перевищує 100% (поріг індексації).

Чинне законодавство не передбачає зменшення інфляційної складової боргу в період, коли індекс інфляції був менше одиниці та відсутня методика розрахунків з приводу зазначеного.

Київський апеляційний господарський суд при вирахуванні інфляційної складової боргу в межах періоду, заявленого позивачем дійшов висновку, що суд першої інстанції безпідставно погодився з розрахунком позивача у відповідності до якого останнім було помилково здійснено подвійне нарахування інфляційної складової на суму боргу.

За розрахунком суду апеляційної інстанції інфляційна складова боргу становить 137 119,67 грн.

Розрахунок інфляційної складової боргу згідно з договором № 24-0158

В цій частині рішення господарського суду міста Києва підлягає зміні.

Оскільки відповідач прострочив строки (встановлені додатком № 4 до договору) виконання грошового зобов'язання за договором на користь позивача підлягає стягненню за розрахунком суду 137 119,67 грн. інфляційної складової боргу та 3% річних в розмірі 62 967,46 грн.

За таких обставин колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Київенерго» підлягає лише частковому задоволенню, оскільки частково рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2012 р. прийняте за неправильного застосування норм матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення (ч. 1 п. 4 ст. 104 ГПК України), що є підставою для його часткової зміни.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку ч. 1 п. 2 ст. 49 ГПК України.

Судові витрати в частині стягнення пені повністю покладаються на відповідача, (як за розгляд позовної заяви судом першої інстанції, так і за подачу апеляційної скарги) оскільки позивачем правильно вирахувано розмір пені, а її зменшення не впливає на результат вирішення спору по суті (ч. 2 ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 32 - 34, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго» на рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2012 р. у справі № 6/491 задовольнити частково.

2. Частину 2 резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2012 р. у справі № 6/491 змінити, виклавши її в наступній редакції:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-1» (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 16-Д, код 30044995) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код 00131305) 1 234 204 (один мільйон двісті тридцять чотири тисячі двісті чотири) грн. 45 коп. основного боргу, 60 000 (шістдесят тисяч) грн. пені, 137 119 (сто тридцять сім тисяч сто дев'ятнадцять гривень) грн. 67 коп. інфляційної складової боргу, 62 967 (шістдесят дві тисячі дев'ятсот шістдесят сім) грн. 46 коп. трьох процентів річних, 14 942 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот сорок дві) грн. 91 коп. державного мита, 177 (сто

сімдесят сім) грн. 42 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині (частини 1, 3, 4 резолютивної частини) рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2012 р. у справі № 6/491 залишити без змін.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-1» (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 16-Д, код 30044995) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код 00131305) 980 (девятсот вісімдесят) грн. 14 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

6. В решті задоволення вимог апеляційної скарги відмовити.

7. Матеріали справи № 6/491 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Коротун О.М.

Судді Кондес Л.О.

Рябуха В.І.