Постанова № 24504459, 05.06.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2012 № 10/120-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Вербицької О.В.

Буравльова С.І.

за участю представників сторін:

від Прокуратури: не з'явився,

позивача: ОСОБА_2, довіреність № 79 від 23.05.2012 року,

відповідача: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Київської області

на рішення господарського суду Київської області від 09.08.2011 р.

у справі № 10/120-11 (суддя Привалова А.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріс-Пак

до Білоцерківської міської ради

про визнання права власності на нежитлову будівлю

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аріс-Пак" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Білоцерківської міської ради про визнання права власності на нежитлову будівлю.

Рішенням Господарського суду Київської області у справі № 10/120-11 від 09.08.2011 р. позовні вимоги задоволені повністю, визнано за товариством з обмеженою відповідальністю "Аріс-Пак" право власності на нежитлову будівлю складу літера "Л-1", розташовану по вул. Глиняна, 47-А в м. Біла Церква Київської області, площею 547,70 кв. м. (зовнішня площа), 529,20 кв. м. (внутрішня площа), вартістю 121589,00 грн.

Заступник прокурора Київської області не погодився з вказаним рішенням та подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення та винести нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував і порушив норми процесуального та матеріального права.

Зокрема прокурор стверджує про те, що позовні вимоги про визнання права власності на спірне нерухоме майно є необґрунтованими, оскільки позивачем фактично самочинно створено новий об'єкт нерухомості, без отримання відповідних дозволів та погоджень.

Позивач просив суд рішення залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

23.12.02 між ВАТ «Київспецсільгоспмонтаж» та ТОВ «Термо-Пак» (згідно зборів учасників № 5 від 16.09.04 проведено заміну назви з ТОВ «Термо-Пак» на ТОВ «Аріс-Пак») укладений договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець передав у власність покупця майданчик та споруду для складування матеріалів інв. № 4-007. що стоїть окремо за адресою вул. Київська, 47-а, в м. Біла Церква, загальною площею 526 кв. м., вартістю 12450,78 гри.

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Як вбачається з матеріалів справи вказаний договір сторонами у встановленому законом порядку не зареєстровано та нотаріально не посвідчено.

Відповідно до ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до інформації КП КОР «Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації» вищевказана житлова будівля є самочинним будівництвом.

Як зазначено позивачем, в подальшому вказану будівлю реконструйовано, але як вбачається з матеріалів справи ним фактично самочинно створено новий об'єкт нерухомості, без отримання відповідних дозволів та погоджень.

За загальним правилом, відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України, особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила самочинне будівництво не набуває права власності на нього.

Відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно побудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до вимог ст. ст. 31, 34, 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та ст. 5 Закону України «Про основи містобудування», забороняється експлуатація об'єктів, не прийнятих у встановленому законодавством порядку.

Згідно із ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту його прийняття до експлуатації, якщо прийняття цього майна до експлуатації передбачено договором або законом. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У матеріалах справи відсутні відомості про відповідність будівлі державним стандартам, нормам і правилам, відповідність матеріалів державним стандартам, технічним умовам, технологічним регламентам, забезпечення необхідної міцності, стійкості та подальшої експлуатаційної надійності.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства та організації мають право на звернення до господарського суду за захистом свої порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів.

Позивачем не доведено порушення саме Білоцерківською міською радою його суб'єктивного цивільного права власності на спірний об'єкт нерухомості.

Колегія суддів відзначає, що спору між сторонами з приводу права власності на нерухоме майно не виникало.

За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку про те, що позовні вимоги про визнання за товариством з обмеженою відповідальністю "Аріс-Пак" права власності на нежитлову будівлю складу літера "Л-1", розташовану по вул. Глиняна, 47-А в м. Біла Церква Київської області, площею 547,70 кв. м. (зовнішня площа), 529,20 кв. м. (внутрішня площа), вартістю 121589,00 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Таким чином в позові ТОВ "Аріс-Пак" належить відмовити повністю, а рішення господарського суду Київської області від 09.08.2011 р. у справі № 10/120-11 підлягає скасуванню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 99, ст.101, п.3 ст.103, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

постановив:

Рішення господарського суду Київської області у справі № 10/120-11 від 09.08.2011 р. скасувати повністю та прийняти нове рішення.

В позові відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріс-Пак" (09114, Київська область, м. Біла Церква, вул. Глиняна, 47-А; код ЄДРПОУ 20623068) в дохід Державного бюджету України 536,5 грн. судового збору за перегляд справи апеляційною інстанцією.

Видачу наказу доручити господарському суду Київської області.

Головуючий суддя Андрієнко В.В.

Судді Вербицька О.В.

Буравльов С.І.