Постанова № 24504484, 05.06.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2012 № 38/9

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Вербицької О.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

за участю секретаря Горголь І.С.

за участю представників:

прокуратури:ОСОБА_2 (дов. № 337 від 05.06.2012 року);

позивача: ОСОБА_5 (дов. № 490 від 05.12.2011 року);

відповідача 1: ОСОБА_3 (дов. № 485 від 01.06.2012 року);

відповідача 2: не з'явився;

третьої особи: ОСОБА_4(дов. № 11\01-42\777 від 28.04.2012 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур"

на рішення господарського суду м. Києва

від 06.03.2012 року

у справі № 38/9 (суддя - Власов Ю.Л.)

за позовом Першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до 1. Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Благодійний союз"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Федерація професійних спілок України

про визнання недійсним договору, визнання права власності та витребування майна

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду м. Києва від 06.03.2012 року у справі № 38/9 за позовом Першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва (далі - прокуратура) в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (далі - позивач, ФДМУ) до Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" (далі - відповідач 1, ПрАТ "Укрпрофтур"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Благодійний союз" (далі - відповідач 2, ТОВ "Благодійний союз"), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Федерації професійних спілок України (далі - третя особа) про визнання недійсним договору, визнання права власності та витребування майна - позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду, ПрАТ "Укрпрофтур" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в позові відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач 1 зазначає, що при прийнятті спірного рішення, судом першої інстанції порушено норми процесуального права та невірно застосовано норми матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2012 року апеляційну скаргу ПрАТ "Укрпрофтур" було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10 год. 45 хв. 22.05.2012 року.

22.05.2012 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника третьої особи надійшло пояснення на апеляційну скаргу, де Федерація професійних спілок України просить рішення суду скасувати, в позові відмовити.

22.05.2012 року в судове засідання в апеляційній інстанції з'явились прокурор, представники позивача, відповідача 1, третьої особи. Представники відповідача 2 у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2012 року розгляд справи відкладено на 05.06.2012 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу.

05.06.2012 року в судове засідання в апеляційній інстанції з'явились представники прокуратури, позивачів 1 та 2, відповідача 1, третьої особи.

Представники відповідача 2 в судове засідання не з'явились. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників ТОВ "Благодійний союз".

Крім того, відповідно до ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Оскільки, визначений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, двохмісячний строк вирішення спору закінчується, а представники в судове засідання не являються, судова колегія вважає за можливе також застосувати положення Конвенції та здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників ТОВ "Благодійний союз".

Заслухавши пояснення прокуратури, представників сторін та третьої особи, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ПрАТ "Укрпрофтур" підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Задовольняючи позов повністю, місцевий господарський суд виходив з того, що власником спірного майна є держава в особі органу уповноваженого управляти державним майном - Фонду державного майна України, який Федерації професійних спілок України, як особі, що передала нерухоме майно відповідачу 2, не передавав та право на його відчуження не надавав, внаслідок чого спірне майно вибуло із володіння держави поза її волею.

Однак, з даним висновком суду першої інстанції колегія суду не може погодитись, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.05.1966 року рішенням Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих "Про відвід земельної ділянки Управлінню капітального будівництва міськвиконкому під будівництво жилого будинку" № 765/а постановлено відвести Управлінню капітального будівництва міськвиконкому земельну ділянку площею 0,2 га по вул. Павлівській, 4, 6, 8 в Шевченківському районі м. Києва під будівництво жилого будинку житлово-будівельного кооперативу "Ромашка".

29.12.1970 року державною комісією було здійснено огляд дев'яти поверхового житлового будинку 4-8 по вул. Павлівська в Шевченківському районі м. Києва, складено акт державного прийняття будинку (споруди) в експлуатацію та постановлено пред'явлений до здачі жилий 9-ти поверховий будинок на 80 квартир по вул. Павлівська, 4-8 в Шевченківському районі м. Києва з вбудованими приміщеннями на першому поверсі Української республіканської ради по туризму та екскурсіях вважати прийнятим. Рішенням Виконкому Київської міської Ради депутатів трудящих від 31.12.1970 № 2413 затверджено акт державного приймання житлової будівлі, 9-ти поверхового будинку на 80 кв. по вул. Павлівській № 4-8 в Шевченківському районі м. Києва.

Згідно довідки 12.12.1996 року № 15, вказаний житловий будинок збудований на пайовій участі житлового будівельного кооперативу "Ромашка" та Української республіканської ради по туризму та екскурсіях.

В той же час, слід зазначити, що XV з'їзд профспілок України, що відбувся в жовтні 1990 року, за рішенням делегатів був перетворений в І Установчий з'їзд незалежних профспілок України, прийняв Декларацію про утворення Федерації незалежних профспілок України та проголосив незалежність профспілок України від державних і господарських органів республіки та СРСР. Фактично зазначене рішення означало вихід із складу профспілок СРСР, відмову від діяльності відповідно до Статуту профспілок СРСР. В подальшому Федерація незалежних профспілок України перейменована на Федерацію профспілок України.

Постановою XIX з'їзду професіональних союзів СРСР "Про власність профспілок"від 27.10.1990 року було вирішено питання щодо майна, яке належало професіональним союзам СРСР.

Постановою Президії Ради Загальної Конференції Професійних Союзів СРСР № 2-1а від 18.11.1990 р. було вирішено затвердити Договір про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном.

Згідно Договору про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном від 18.11.1990 р., який було укладено між Загальною Конференцією Профспілок СРСР та Федерацією незалежних профспілок України, було вирішено "Закріпити на праві власності за Федерацією незалежних профспілок України майно згідно додатку".

18.11.90р. між Всезагальною конфедерацією Профсоюзів СРСР та Федерацією незалежних профсоюзів України було укладено договір про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профсоюзним майном (далі - Договір), відповідно до якого закріплено на праві власності за Федерацією незалежних профсоюзів України майно згідно додатку. По всім іншим питанням профсоюзного майна, не відображеним в Договорі та таким, що зачіпають інтереси ВКП СРСР та ФНП України, складається окремий договір.

В свою чергу, Президія Ради Федерації незалежних профспілок України постановою № П-7-7 від 23.08.1991 р. зі змінами від 09.10.1991 р. прийняла рішення про перетворення Української республіканської ради по туризму і екскурсіях в Акціонерне товариство "Укрпрофтур".

Рада Федерації незалежних профспілок України та Фонд соціального страхування України 04.10.1991 р. уклали установчий договір про створення на базі туристсько-екскурсійних підприємств і організацій Української республіканської ради по туризму і екскурсіях Закритого акціонерного товариства "Укрпрофтур"і затвердили його статут, який зареєстрований Київським міськвиконкомом 28.10.1991 року і перереєстрований зі змінами Шевченківським райвиконкомом м. Києва 25.10.1995 року.

На час створення Рада Федерації незалежних профспілок передала до статутного фонду АТ основні фонди і оборотні засоби туристсько-екскурсійних підприємств, об'єднань та організацій профспілок України на суму 381 206 тис. кар.

10.01.97 року Головним управлінням житлового господарства та майна міста Київської міської державної адміністрації на підставі наказу "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" від 31.12.96 року № 41 Відповідачу 1 видано свідоцтво про право власності на нежиле приміщення, площею 621,00 кв. м., яке розташоване в м. Києві по вул. Павлівській, 4-8 та належить останньому на праві колективної власності.

В свою чергу, 29.09.10 року між ПрАТ "Укрпрофтур" (далі - Продавець) та ТОВ "Благодійний союз" (далі - Покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень (далі - Договір купівлі-продажу), відповідно до умов якого Продавець продав належне йому на праві власності нерухоме майно, яким є нежилі приміщення з №1 по №12 (групи приміщень №81), а Відповідач 2 купив нежилі приміщення з №1 по №12 (групи приміщень №81), що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Павлівська, буд 4-8, загальною площею 294,2 кв. м.

Пунктом 1.2. Договору купівлі-продажу передбачено, що відчужуване нерухоме майно належить Продавцеві на підставі рішення господарського суду м. Києва від 26.08.10р. по справі № 9/332, зареєстрованого 23.09.10 р. в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна - витяг серії ССХ №809042, реєстраційний номер 31578294, номер запису 1962-П в книзі: 14п-63.

Крім того, 29.09.10 року згідно акту прийому-передачі нежилого приміщення Продавець передав у власність Покупця, а Покупець прийняв нежиле приміщення, що розташоване за адресою: вул. Павлівська, 4-8 у м. Києві.

Отже, проаналізувавши вищевказані вимоги законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суду приходить до висновку, що право власності відповідача на спірн6е майно виникло правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 3 ЦК України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства, зокрема, є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією та законами".

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Відповідно ст. 328 ЦК України право власності надувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із право чинів.Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 329 ЦК України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Слід зазначити, що в обґрунтування позову прокуратура посилається на ста. ст. 387 та 392 ЦК України. Однак, зазначені норми права не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, з огляду на наступне.

Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Однак, дослідивши вищевказані обставини справи, колегія суду приходить до висновку, що відповідач 2 володіє спірним майном на законних підставах, в той час як прокуратурою та позивачем не надано належних та допустимих доказів, в розумінні вимог ст. ст 32-34 ГПК України на підтвердження позовних вимог щодо виникнення у позивача права власності на спірний об'єкт.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що Договір про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном від 18.11.1990 р. є недійсним в силу указу Президії Верховної Ради України "Про передачу підприємств, установ організації союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" від 30.08.1991 р.

Однак, місцевий господарський суд не дав належної правової оцінки тому, що Договір про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном від 18.11.1990 р. укладено раніше ніж було прийнято мораторій, що був встановлений постановою Верховної Ради України від 29.11.1990 р. та прийнято постанову Верховної Ради України від 24 серпня 1991 р. "Про проголошення незалежності України".

Відповідно, указ Президії Верховної Ради України "Про передачу підприємств, установ організації союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" від 30.08.1991 р. не розповсюджує свою дію на Договір про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном від 18.11.1990 р.

Крім того, позивач посилається на постанови Верховної Ради України від 10.04.1992 р. № 2268 "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, які розташованого на території України" та № 3943 від 04.02.1994 р. "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР", які не передбачали вилучення майна українських профспілок в користь держави, а стосувалося майна, що перебувало у віданні центральних органів цих організації, якими були ВЦРПС і Центральна рада по туризму і екскурсіях, а тому дія цих постанов не може поширюватись на майно, передане до статутного фонду АТ "Укрпрофтур" оскільки це майно знаходилось в складі Української республіканської Ради по туризму і екскурсіях.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 92 Конституції України передбачається, що виключно законами України визначається правовий режим власності, а тому зазначені постанови не підлягають застосуванню судом в якості самостійних підстав для зміни власників і правового режиму власності.

Натомість законодавство, яке діяло на час створення спірного майна, передбачало наступне.

Відповідно до статті 87 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції 1963 року), соціалістичною власністю є: державна (загальнодержавна) власність; колгоспно-кооперативна власність; власність профспілкових та інших громадських організацій.

Також, питання правомірності створення та формування установчого фонду відповідача було предметом розгляду у судах України.

Так, Фонд державного майна України звернувся з позовною заявою до Федерації профспілок України, Фонду соціального страхування України та Акціонерного товариства "Укрпрофтур"про визнання недійсним установчих документів АТ "Укрпрофтур".

Рішенням Вищого арбітражного суду України по справі № 138/7 від 20.01.1997 р. було встановлено, що Акціонерне товариство "Укрпрофтур"було створене законно та підстав для визнання установчого договору про його створення та статуту немає, а тому в позові слід відмовити.

Крім того, судом першої інстанції не враховано, що спірне майно було створене за рахунок коштів профспілкової організації, передано профспілкам у виключне володіння чи відання.

Також, прокуратура звернулась до суду першої інстанції з клопотанням про відновлення строку позовної давності, в той час, як відповідачем 1 в ході розгляду справи заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.

У відповідності до ст. 256 ЦК України позовна давність -це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України його правила про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Оскільки на час прийняття Цивільного кодексу України строк позовної давності для захисту права, яке прокурор та позивач вважають порушеним, сплив, необхідно застосувати до спірних правовідносин статтю 80 Цивільного кодексу Української РСР, відповідно до якої закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

Проаналізувавши вищевказані обставини справи, колегія суду приходить до висновку, що строк позовної давності закінчився, в той час, як поважність причин пропуску строку позовної давності прокуратурою та позивачем, на думку колегії суду, не доведено, виходячи з наступного.

Так, як вбачається з заявленого прокуратурою клопотання про поновлення строку та матеріалів справи, Генеральна прокуратура України в 2000 році проводила перевірку формування статутного фонду ЗАТ "Укрпрофтур", про що свідчить запит від 13.09.2000 р. № 07/2-1412-99 про перелік майна, внесеного до статутного фонду ЗАТ "Укрпрофтур".

В свою чергу, ЗАТ "Укрпрофтур" 19.09.2000 році за № 334 надало Генеральній прокуратурі України необхідні документи, в тому числі запитувані переліки.

Повідомленням Фонду державного майна України від 13.06.1995 №10-16- 4105, що за окремим дорученням Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 №3737/96 з 1995 року проводиться робота по визначенню частки державної власності в майні АТ "УКРПРОФТУР".

За таких обставин, колегія суду приходить до висновку, що прокуратурою пропущений строк позовної давності, та на вбачає правових підстав для його поновлення.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, проаналізувавши вищевказані обставини справи та вимоги чинного законодавства, колегія суду приходить до висновку, що позовні вимоги Першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України про визнання недійсним договору, визнання права власності та витребування майна є не обґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На думку апеляційної інстанції ПрАТ "Укрпрофтур" доведено вимоги апеляційної скарги, отже, вона підлягає задоволенню.

Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд не повно з'ясував всі обставини справи та не дав їм належну правову оцінку, порушив норми матеріального права, що призвело до скасування рішення у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" - на рішення господарського суду м. Києва від 06.03.2012 року у справі № 38/9 задовольнити повністю.

Рішення господарського суду м. Києва від 06.03.2012 року у справі № 38/9 за позовом Першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур", Товариства з обмеженою відповідальністю "Благодійний союз", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Федерації професійних спілок України про визнання недійсним договору, визнання права власності та витребування майна - скасувати повністю.

Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову Першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур", Товариства з обмеженою відповідальністю "Благодійний союз", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Федерації професійних спілок України про визнання недійсним договору, визнання права власності та витребування майна - відмовити повністю.

Стягнути з Фонду Державного майна України (01601, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9, код ЄДРПОУ 00032945) на користь Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" (02002, м. Київ, вул.Раїси Окіпної, 2, код 02605473) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 5 170 (п'ять тисяч сто сімдесят) грн. 50 коп.

Зобов'язати господарський суд м. Києва видати відповідний наказ.

Справу № 38/9 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Вербицька О.В.

Судді Буравльов С.І.

Андрієнко В.В.