Постанова № 24496965, 07.06.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2012 р. Справа № 5027/07/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -суддіГрека Б.М., -(доповідача у справі),суддів :Бондар С.В., Кривди Д.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 27.03.12у справі№ 5027/07/2012господарського судуЧернівецької областіза позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доМіського комунального підприємства "Чернівцітеплокомуненерго"простягнення сумиза участю представників від:позивачаОСОБА_4 (дов. від 26.12.11)відповідачаОСОБА_5 (дов. від 03.01.12)

В С Т А Н О В И В :

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду Чернівецької області з позовом про стягнення із Міського комунального підприємства "Чернівцітеплокомуненерго" заборгованості по розрахунках за спожитий природний газ у сумі 5574816,77 грн., у тому числі 4888193,60 грн. основного боргу, 379126,74 грн. пені, 200882,62 грн. інфляційних та 106613,81 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 23.02.12 (суддя Ковальчук Т.І.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого-судді Юрченка Я.О., суддів: Давид Л.Л., Данько Л.С.) від 27.03.12, позов задоволено частково: з відповідача на користь позивача стягнуто 4788193,60 грн. боргу по оплаті за спожитий природний газ, 200882,62 грн. інфляційних, 106613,81 грн. 3% річних та 51604,44 грн. судового збору. Виконання рішення розстрочити на дванадцять місяців, стягуючи щомісячно рівними частинами.

В частині задоволення рішення судові акти мотивовані наявністю непогашеної заборгованості, на яку нараховуються річні та інфляційні; в частині відмови у стягненні пені -тим, що договором передбачений такий порядок нарахування пені, який суперечить закону. Судами розстрочене виконання рішення у зв'язку з тим, що підприємство відповідача має велику соціальну значущість для населення м. Чернівці.

Не погоджуючись із судовими актами у справі в частині відмови у стягненні пені та в частині розстрочення виконання, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, задовольнити вимоги про стягнення пені, в наданні розстрочки відмовити. Скарга мотивована невірним застосуванням судами ст.232 Цивільного кодексу України, ст. 121 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 20.12.10 між позивачем та відповідачем було укладено договір № 06/10-2226 БО-38 про закупівлю природного газу за державні кошти на строк поставки газу з 1.01.11. по 31.12.11 включно. За умовами даного договору позивач (Виконавець) зобов'язався постачати відповідачеві (Покупець) природний газ загальною кількістю 18338,6 тис. куб.м щомісячно в обумовленій кількості, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити газ.

За період з січня 2011 року по 05.08.11 позивач поставив відповідачеві 7239.387 тис. м куб. природного газу на загальну суму 22490783,43 грн. Відповідач провів часткову оплату за спожитий газ в сумі 17602589,83 грн., а потім, платіжним дорученням № 73 від 07.12.11 відповідач сплатив за природний газ за березень 2011 р. згідно договору № 06/10-2226 БО-38 від 20.12.10 у сумі 100000 грн.

Відтак, судами встановлена заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті спожитого газу на суму 4788193 грн. Інфляційне збільшення суми боргу за період з лютого по червень 2011 року відбулося на 200882,62 грн., 3% річних, нарахованих на заборгованість за період з 11.02.11 по 30.12.11, складають 106613,81 грн. Правильність обчислення суми боргу, інфляційних та 3% річних сторонами не заперечується, не є предметом касаційного оскарження, а тому не перевіряється судом касаційної інстанції.

Позивач оскаржує судові акти в частині відмови у стягненні пені. Відмовляючи у стягненні пені, суди вказали на наступне.

Пунктом 7.3.1 договору № 06/10-2226 БО-38 від 20.12.10 передбачено, що в разі порушення покупцем умов п. 4.1 цього договору (щодо проведення остаточних розрахунків за газ до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу) покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують зверненню з претензією або позовом (п. 9.3 договору).

Відповідно до цих умов позивачем нараховано пеню в сумі 379126,74 грн. за період з 30.06.11 по 30.12.11.

Проте, пунктом 9.3 договору сторони фактично змінили порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення неустойки (штрафу, пені), оскільки, застосовуючи вказаний пункт договору у спірних правовідносинах, сторони фактично визначили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотного підрахунку шести місяців від дати звернення постачальника з претензією або позовом, що не відповідає положенням ч. 2 ст. 260 ЦК України.

Отже, умови п. 9.3 договору № 06/10-2226 БО-38 від 20.12.10 суперечать нормам ст.ст. 260, 261 ЦК України та положенням ч. 6 ст. 232 ГК України, тому відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, ця умова договору є нікчемною і не підлягає застосуванню судом у даній справі.

Втім, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів передчасними з огляду на наступне. Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України. За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік. Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України. Для вирішення спору в частині стягнення пені, судам слід було дослідити, чи позов заявлено в межах строку позовної давності, та чи обраховано пеню відповідно до вимог частини шостої статті 232 ГК України і положень Договору, чи наявні інші обставини, які виключають нарахування пені.

Тому судові акти в частині відмови у стягненні пені підлягають касуванню, а справа - направленню на розгляд до господарського суду першої інстанції.

Щодо вимог касаційної скарги про скасування судових актів в частині розстрочення виконання рішення, то вони не підлягають задоволенню з огляду на наступне. Частина 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України надає право господарському суду при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити його виконання.

Оцінивши наведені відповідачем доводи щодо поважності обставин, якими обґрунтоване клопотання про розстрочку виконання рішення, а саме: соціальну значущість господарської діяльності підприємства для населення м. Чернівці, його критичного фінансового стану, залежного від платежів населення, заборгованість, якого перед відповідачем станом на 01.01.12 становила 17850700 грн., сумлінне здійснення відповідачем оплати за газ по мірі надходження платежів від безпосередніх споживачів природного газу, суд дійшов правомірного висновку, що в справі існують передбачені ст. 121 ГПК України обставини для розстрочення виконання судового рішення. Тому в частині надання розстрочки судові акти скасуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити частково, рішення господарського суду Чернівецької області від 23.02.12 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.03.12 у справі №5027/07/2012 скасувати в частині відмови у стягнені пені, справу в цій частині направити на новий розгляд до господарського суду Чернівецької області. В решті постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.03.12 у справі №5027/07/2012 залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. Грек

Судді С. Бондар

Д. Кривда