Постанова № 24496981, 07.06.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2012 р. Справа № 5015/5591/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -суддіГрека Б.М., -(доповідача у справі),суддів :Бондар С.В., Кривди Д.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного підприємства "Астра"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 14.03.12у справі№ 5015/5591/11господарського судуЛьвівської областіза позовом Прокурора Галицького району м. Львова в інтересах Львівської міської ради в особі Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго"доПриватного підприємства "Астра"простягнення сумиза участю представників від:прокуратуриТомчук М.О. (посв. №98)відповідачане з'явилися, були належно повідомлені

В С Т А Н О В И В :

Прокурор Галицького району м.Львова звернувся з позовом в інтересах держави: уповноважений орган -Львівська міська рада в особі Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго"до Приватного підприємства "Компанія "Астра" про стягнення 22 817,95 грн. з яких 20 537,98 грн. основний борг за спожиту теплову енергію, 593,00 грн. пеня, 1 111,02 грн. інфляційні нарахування та 575,95 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Львівської області від 14.12.11 (суддя

Сухович Ю.О.) позов задоволено частково: стягнено з ПП "Компанія "Астра" на користь ЛМКП "Львівтеплоенерго"20 537,98 грн. основного боргу, 562,89 грн. пені, 1111,02 грн. інфляційних нарахувань та 575,95 грн. 3% річних; стягнено з ПП "Компанія "Астра" в дохід державного бюджету 227,87 грн. державного мита та 235,68 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Рішення мотивоване тим, що відповідач теплову енергію споживав, але не оплачував.

За результатом апеляційного перегляду справи Львівський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: головуючого-судді Галушко Н.А., суддів: Краєвської М.В., Орищина Г.В.) 14.03.12 прийняв постанову, якою рішення скасував частково: в частині стягнення 11022,52 грн. основного боргу; 51,49 грн. пені; 1001,62 грн. інфляційних втрат; 466,81 грн. 3 % річних. В цій частині в позові відмовлено. В решті, щодо стягнення з відповідача на користь Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" 9515,52 грн. основного боргу; 511,40 грн. пені; 109,40 грн. інфляційних втрат; 106,14 грн. 3% річних, рішення залишено без змін. В частині відмови в позові постанова мотивована тим, що розрахунок проведений неправомірно, а в частині задоволення позову -тим, що відповідач теплову енергію спожив, але не оплатив.

Не погоджуючись із постановою, в частині задоволення позову, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати частково, а рішення -повністю, в позові відмовити повністю. Касаційна мотивована тим, що факт споживання відповідачем теплової енергії належним чином не доведений.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 15.11.06 між ПП "Компанія "Астра" (споживач) та Львівським міським комунальним підприємством "Львівтеплоенерго" (енергопостачальна організація) укладено договір №4111/Ш про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі по тексту -договір), згідно якого енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.

Теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію -в період опалювального сезону; гаряче водопостачання -протягом року згідно графіка, затвердженого органами місцевої влади (п.2.1. договору). Початок та закінчення опалювального сезону встановлюється відповідними органами влади (п.2.2. договору).

Облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку при їх наявності, а при їх відсутності -розрахунковим способом (п.5.1 договору).Розрахунковим періодом згідно п.6.2. договору є календарний місяць. Споживач до 15-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії (п.6.3. договору). Згідно п.5.3 договору споживач, що має прилади обліку щомісячно подає до енергопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії.

Як встановлено судом першої інстанції в акті № 1740 від 12.03.10 експлуатаційної перевірки вузла обліку теплової енергії вказано, що показники не подаються з листопада 2008р., а лічильник ставиться на комерційний облік з 12.03.10. У зв'язку із неподанням відповідачем показників засобу обліку лічильник не був поставлений на комерційний облік та нарахування здійснювалось розрахунковим способом. В акті № 1740 від 04.03.11 експлуатаційної перевірки вузла обліку теплової енергії вказано, що вузол обліку працює некоректно, зупинився витратомір.

Як вбачається із матеріалів справи 21.11.08 відповідач звернувся до позивача з листом вих. № 92 від 21.11.08 про проведення перерахунку кількості спожитої теплової енергії на опалення у зв'язку з неподанням показів лічильника, долучивши покази за період з 24.02.08 по 21.11.08. 24.11.08 представником позивача складено акт експлуатаційної перевірки вузла обліку № 1740, в грудні 2008р. проведено перерахунок вартості спожитої теплової енергії на опалення згідно з показниками лічильника.

Як встановлено судом першої інстанції, з 24.11.08 споживач припинив подачу показників приладу обліку в порядку вказаному у п.5.3 договору. 09.03.10 відповідач звернувся до позивача з листом вих. № 26 від 09.03.10 про проведення перерахунку кількості спожитої теплової енергії на опалення. Враховуючи те, що порушення допущено відповідачем вдруге, позивач відмовився проводити перерахунок спожитої теплової енергії, про що відповідачу направлено відповідь за вих.№37-595 від 19.03.10.

08.12.10 закінчився термін дії державної метрологічної повірки приладу обліку. Опалювальний сезон 2010-2011 р. тривав з 26.11.10 по 16.04.11.

На підставі вищевикладених обставин судом першої інстанції повністю задоволені позовні вимоги та стягнуто з відповідача вартість теплової енергії, обчисленої розрахунковим способом.

Роблячи перерахунок вартості теплоенергії в бік зменшення, апеляційний суд вказав на те, що ні договором, ні жодним нормативно-правовим актом не передбачено право енергопостачальної організації проводити розрахунок спожитої теплової енергії розрахунковим способом згідно Методики розрахунку кількості спожитої теплової енергії об'єктами теплоспоживання у випадку наявності справного приладу обліку та неподання споживачем показів лічильника. Пунктом 46 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.07 № 1198 передбачено, що за несвоєчасне повідомлення про вихід з ладу приладів комерційного обліку та несвоєчасне надання звітності за цими приладами споживач сплачує штраф згідно з законодавством. Отже, об'єм та вартість теплової енергії, отриманої ПП "Компанія "Астра" в період з 01.10.09 по 08.12.10 повинні бути визначені за показниками лічильника, оскільки до 08.12.10 визначено термін дії державної метрологічної повірки приладу обліку відповідача. Відповідно до п.3.2.17 договору, споживач несе відповідальність за недбале зберігання своїх приладів обліку, порушення їх нормальної роботи та невиконання ремонту. А тому, після закінчення терміну дії державної метрологічної повірки приладу обліку, тобто з 09.12.10 по 16.04.11, нарахування повинно здійснюватись розрахунковим способом згідно Методики розрахунку кількості спожитої теплової енергії об'єктами теплоспоживання.

Відповідач оскаржує в касаційному порядку судові акти лише в частині задоволення позову, в обґрунтування своєї позиції зазначаючи, що за сезон 2010-2011 років теплова енергія не постачалася, що підтверджується відсутністю акту про включення системи теплопостачання.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне підтримати висновки суду апеляційної інстанції та відхилити доводи касаційної скарги з огляду на наступне.

Судами встановлено, що в матеріалах справи є акт про включення системи теплопостачання від 16.10.09 на сезон 2009/2010р., акту про відключення системи тепло споживання немає. Відтак, відсутність акту про включення системи теплоспоживання за сезон 2010-2011р. не може бути доказом непоставки теплової енергії у 2010-2011р.р.

Встановлений судами факт поставки відповідачу теплової енергії у вищевказаний період не може бути переоцінений на стадії касаційного розгляду справи з огляду на вимоги ст.111-7 Господарського процесуального кодексу України.

Між сторонами існує договір на постачання теплової енергії, за умовами якого, отримавши енергію, відповідач повинен її оплатити. У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами п.7.2.3 договору споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач сплачує енергопостачальній організації пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

За таких обставин, апеляційний суд цілком правомірно визначив суму заборгованості та нарахував на неї 3% річних, інфляційні, та пеню.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Астра" залишити без задоволення, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.12 у справі №5015/5591/11 залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. Грек

Судді С. Бондар

Д. Кривда