Постанова № 24495891, 24.05.2012, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12:15год. 24 травня 2012 року м. Чернівці Справа № 2а/2470/48/12

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Ковтюк В.О.

секретаря судового засідання Настасійчука О.В.

за участю :

представника позивача - Мазурашу М.Г.

представників відповідача - Орловської Ю.М., Ілаша О.В., Семенюк О.Ю.

представника прокуратури - Балук О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного підприємства «СВ-Ноїл» до Чернівецької обласної митниці, за участю прокуратури Чернівецької області про скасування рішення, суд -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «СВ-НОІЛ» (позивач) звернулось з адміністративним позовом до Чернівецької обласної митниці (відповідач), в якому просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 04 травня 2011 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

Протягом 2009 року позивачем здійснено ряд операцій по придбанню в Республіці Молдова безшовних сталевих труб.

Згідно із контрактом №2/11 від 25.11.08р., укладеного з британською фірмою «Milton benefits» LLP на адресу позивача з Молдови надійшли чотири партії вантажу по інвойсам №11/02/ЕХ від 11.02.09р., №12/02/ЕХ від 11.02.09р., №06/02/ЕХ від 06.0209р., №07/02/ЕХ від 06.02.09р.

Вантажі були оформлені в митному відношенні згідно ВМД №405000002/9/000060 від 09.02.09р., №405000002/9/000061 від 09.02.09р., № 405000002/9/000075 від 12.02.09р.

З врахуванням відомостей, зазначених у комерційних документах, та у відповідності до вимог чинного законодавства з питань митної справи, декларантом було задекларовано отримані вантажі з митною вартістю, визначеною на підставі консультацій з митним органом, з врахуванням відомостей про митну вартість за ціною угоди.

Всі вантажні митні декларації подавались до митного оформлення у підрозділи митниці. Пункт 18 розділу 3 наказу ДМС України «Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації» №307 від 09.07.97р. передбачає обов'язок посадових осіб митного органу перевірити правильність визначення митної вартості товарів з зазначенням в декларації митної вартості рішення, прийнятого за результатами такої перевірки.

Проте, в квітні 2011 року відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача, за результатами якої був складений акт №Н/5/11/408000000/35777504 за наслідками якого прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р» №27 від 04 травня 2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності» та нараховано податкові зобов'язання на суму 165551,94 грн.

Позивач не погоджується із вказаним рішенням та вважає, що воно не відповідає вимогам чинного законодавств виходячи з наступного.

Митний орган визначив іншу вартість товарів (всупереч даним, які містять відомості щодо вартості придбаних товарів зазначених в контракті №2/11, відомостям зазначеним в інвойсах, які надають можливість обрахувати митну вартість) при цьому контракт відповідачем не був визнаний повністю або частково недійсним, в порядку передбаченому Господарським кодексом України.

Також, відповідач не спростував жоден з поданих позивачем документів, які були підставою для здійснення зовнішньоекономічних операцій, не визнав їх такими, що містять неправдиві відомості, або отримані незаконними шляхом, тому висновок щодо можливого недобору митних платежів базується на припущеннях, що суперечить вимогам ст.62 Конституції України.

Відповідно до ст. 4 Господарського кодексу України при здійсненні імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контрактні ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку та індикативних цін.

Індикативних цін на даний вид товарів в той період не існувало, в той же час той факт, що заявлена позивачем митна вартість відповідала рівню митної вартості того періоду на подібні товари, підтверджується погодженням Кельменецької митниці, яка погодилась із запропонованою позивачем митною вартістю, оскільки в базі цінової інформації ДМСУ були зафіксовані випадки оформлення подібних товарів з такою ж ціною та митною вартістю, тобто на той час ціни світового ринку були на зазначеному рівні.

Відповідачем не було враховано той факт, що під час укладення угод позивачем застосовувалася система вільних цін, а оскільки відповідач не входить до переліку органів, які відповідно до Закону України «Про ціни та ціноутворення» уповноважені встановлювати ціни, то його дії виходять за межі вимог ст.19 Конституції України.

Крім того, відповідачем порушено вимоги ст.266 Митного кодексу України, оскільки відповідачем не дотримані вимоги статті щодо необхідності обрання кожного наступного методу виключно у випадку, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Застосування резервного методу визначення митної вартості відповідачем законодавчо не обґрунтовано, так як відповідачем не спростовано той факт, що в базі даних цінової інформації ДМСУ в лютому 2009 року були відомості щодо митної вартості на подібні товари за рівнем, який визначив позивач при оформлені декларацій митної вартості та при оформлені вантажних митних декларацій, оскільки в іншому випадку митну вартість було б скориговано.

Крім того, відповідачем не доведено, що операція по придбанню іншим іноземним суб'єктом в Румунії товарів з іншою вартістю, ніж зазначено в інвойсах, на підставі яких вантаж надійшов на нашу адресу - є порушенням чинного митного та податкового законодавства України та Молдови, а тому врахування відповідачем даної вартості для визначення митної вартості товарів із застосування резервного методу свідчить про порушення вимог п.5 ч.3 ст.273 Митного кодексу України, яким заборонено визначати митну вартість товарів на підставі ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн.

Також, позивач вважає, що відповідач повинен був, у випадку виявлення факту вчинення дій направлених на зменшення суми митних платежів, кваліфікувати дії позивача по ст. 355 Митного кодексу України та скласти протокол про порушення митних правил.

Виходячи з наведеного позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення повинно бути визнано скасованим.

В ході судового розгляду представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач проти позову заперечував та надав суду письмові заперечення на позов в яких зазначив, що невиїзна документальна перевірка позивача проводилася на підставі та у відповідності до вимог чинного законодавства. В ході перевірки встановлено, що на підставі документально-підтверджених відомостей, які надійшли від митних органів Республіки Молдова, щодо вартісних та кількісних характеристик товару «труби безшовні сталеві», інформації митного органу про вартість ідентичних товарів в країні експорту, інших документів перевірки, комісією з проведення перевірки прийнято рішення про визначення митної вартості, згідно з яким митна вартість товару «труби сталеві безшовні» за вантажно-митними деклараціями:

№405000002/9/000060 від 09.02.09р.складає - 277787,43 грн..;

№405000002/9/000061 від 09.02.09р. складає - 310843,53грн.;

№405000002/9/000074 від 12.02.09р. складає - 309377,92 грн.;

№405000002/9/000075 від 12.02.09р. складає - 309128,44 грн.

Різниця між визначеною за результатами перевірки та задекларованою митною вартістю за вантажно-митними накладними від 09.02.09р. №405000002/9/000060 є 152457,30 грн.; від 09.02.09р. №405000002/9/000061 є 170495,32 грн., від 12.02.09р. №405000002/9/000074 є 169695,61 грн., від 12.02.09р. №405000002/9/000075 є 169559,47 грн.

Отже, на думку відповідача, позивачем допущено заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вантажно-митними накладними від 09.02.09р. №405000002/9/000060 у сумі 30491,46 грн. від 09.02.09р. №405000002/9/000061 у сумі 34099,07 грн., від 12.02.09р. №405000002/9/000074 в сумі 33939,12 грн., від 12.02.09р. №405000002/9/000075 у сумі 33911,90 грн.

Таким чином, позивачем не сплачено до Державного бюджету України податок на додану вартість в сумі 132441,55 грн., у зв'язку із чим позивачу нараховані штрафні санкції в розмірі 33110,39 грн. А тому, відповідач вважає позов безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

В ході судового розгляду представники відповідача позов не визнали та наполягали на відмові у його задоволенні.

Представник прокуратури письмових заперечень на позов не подав, однак під час судового розгляду проти позову заперечував та підтримав позицію відповідача.

Заслухавши пояснення позивача представників позивача, відповідача та прокуратури, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачем 22 листопада 2008 року укладено контракт №2/11 з «Milton benefits LLP» Великобританія про поставку труб сталевих (а.с.92-95).

З наданих позивачем вантажно-митних декларацій вбачається, що позивачем ввезено на територію України чотири партії товару згідно контракту №2/11, які були оформлені вантажно-митними деклараціями від 09.02.09р. №405000002/9/000060; від 09.02.09р. №405000002/9/000061; від 12.02.09р. №405000002/9/000074, від 12.02.09р. №405000002/9/000075 (а.с. 8-23).

Відповідно до інформаційних аркушів митного контролю товарів за ВМД №405000002/9/000060, №405000002/9/000061, №405000002/9/000074, №405000002/9/000075 від 09.02.09р. 12.02.09р. вантаж і транспортні засоби відповідають відомостям заявленим у ВМД (а.с. 96-99).

13 квітня 2011 року відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів позивачем, про що складено акт № Н/5/11/408000000/36192014 (а.с. 52-66), в ході перевірки встановлено заниження митної вартості товару по вантажно-митним деклараціям від 09.02.09р. №405000002/9/000060; від 09.02.09р. №405000002/9/000061; від 12.02.09р. №405000002/9/000074, від 12.02.09р. №405000002/9/000075. у зв'язку із чим занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 132441,55 грн. (а.с.52-66).

На підставі акту 04 травня 2011 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р» №27, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності» в розмірі 132441, 55 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 33110,39 грн., а всього на суму 165551,94 грн. (а.с. 5).

До вказаних правовідносин слід застосувати такі положення закону.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.259 Митного кодексу України (надалі МК України) митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу (ч.1 ст.260 МК України).

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1947 року (ГААТ). Згідно ч.2 статті VII оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна бути заснована на дійсній вартості товару, що обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна ґрунтуватись на вартості товару вітчизняного походження або на довільних або фіктивних оцінках.

Згідно з ч.1 ст.262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до ст.266 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: основним методом визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. У випадку, якщо основний метод при визначені митної вартості товару не можна використати, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог ст.268 і 269 МК України. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог ст. ст. 268 і 269 МК України застосовуються інші методи. При цьому МК України встановлено послідовне використання кожного із зазначених методів. Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Виключення становлять методи 4 і 5, які можна використовувати якщо неможливо застосувати метод 3 у будь-якій послідовності на розсуд декларанта (ст.266 МК України). І тільки у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених ст.273 МК України.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Як вбачається з матеріалів справи при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, специфікацій, виставлених інвойсів та інших документів постачальника.

Крім того, Кельменецькою митницею митну вартість визнано, картка відмови в митному оформленні товарів не оформлялась, рішення щодо визначення митної вартості не приймалось.

Митний брокер Лісковська Л.М. у своїх поясненнях під час проведення позапланової документальної перевірки зазначила, що код товару згідно ДМВ-1 від 09.02.2009 р. та від 12.02.2009р. визначався нею після консультацій з інспектором контролю митної вартості Кельменецької митниці та на підставі коду товару зазначеного у товаросупровідних документах.

Відповідно до п.7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 (надалі Порядок № 1776) для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Суд вважає, що позивачем з самого початку було подано всі необхідні та належні документи, які дозволили визначити митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод 1), що і було підтверджено Кельменецькою митницею.

Чернівецька обласна митниця у своїх запереченнях зазначає, що під час здійснення позапланової перевірки для однозначного визначення коду товару «безшовні стальні труби» необхідні були додаткові документи, які б містили інформацію щодо призначення даних труб (інформація виробника, сертифікати якості, відповідності тощо), у зв»язку із неподанням позивачем додаткових документів, що підтверджують митну вартість, було зроблено висновок про невідповідність між зовнішньоторгівельною ціною товару «туби безшовні сталеві» на ринку експорту на момент здійснення операції та задекларованою під час імпорту в Україну. При цьому будь-яких посилань на те, що первісно подані позивачем документи були з недоліками оформлення, не містили істотної інформації, тощо, Чернівецька обласна митниця не вказує.

Пунктом 11 вказаного Порядку №1776 передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці» декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини. Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

Із змісту вказаної норми вбачається, що вона не зобов'язує позивача надати повний перелік документів відповідно до п.11 Порядку. При цьому, саме формулювання вказаної норми - «можуть подаватися», вказує на те, що витребовування таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

При винесенні податкового повідомлення-рішення та визначивши митну вартість за шостим методом, митний орган послався на неподання позивачем усіх додатково витребуваних документів, що не відповідає обставинам справи, оскільки позивачем відповідно до вищенаведених приписів Порядку №1766 надавались відповідні документи, що підтверджують митну вартість під час митного оформлення у лютому 2009р.

Митна вартість, визначена згідно з положеннями МК України, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1-6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосування цих методів. Крім того, для визначення митної вартості за резервним методом митний орган надає декларанту цінову інформацію, що є у його розпорядженні.

З акту перевірки на підставі якого відповідач прийняв рішення про визначення митної вартості товарів за шостим методом не вбачається в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості за першим методом на підставі документів, поданих позивачем, та чи взагалі була потреба у відповідача самостійно визначати митну вартість за шостим методом та не містить жодного обґрунтування неможливості застосування попередніх методів.

На підставі зазначеного відповідачем порушено принцип послідовності застосування методів визначення митної вартості, що суперечить ст.266 МК України, яка передбачає, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Враховуючи, що позивачем надані чисельні докази, які підтверджують реальну ціну товару за контрактом №2/11 з "Milton benefits LLP" Великобританія про поставку труб сталевих, специфікації до зовнішньоекономічного контракту, інвойси №11/02/ЕХ від 11.02.09р., №12/02/ЕХ від 11.02.09р., №06/02/ЕХ від 06.0209р., №07/02/ЕХ від 06.02.09р., товаро-транспортні накладні, розпорядчі листи від 06.02.2009р., по даному виду товарів державне регулювання цін не здійснюється, суд приходить до висновку, що відсутні будь - які обставини, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за першим методом.

Таким чином, суд приходить вважає, що висновок відповідача про вчинення позивачем дій, направлених на зменшення податкових зобов'язань по сплаті податку на додану вартість є необґрунтованим.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити, так як відповідач не довів правомірність прийнятого ним рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Чернівецької обласної митниці форми «Р» від 04.05.2011р. №27.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову в повному обсязі виготовлено 01 червня 2012 р.

Суддя В.О. Ковтюк