Постанова № 24486630, 30.05.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2012 р. Справа № 1/142

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. -головуючий, Жукової Л.В. (доповідач), Студенця В.І.,

розглянувши касаційну скаргупублічного акціонерного товариства "Київенерго"на ухвалугосподарського суду міста Києва від 17.02.2012 р.та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 19.03.2012 р.у справі № 1/142 господарського суду міста Києваза позовомдочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"допублічного акціонерного товариства "Київенерго"простягнення 141 590 080,30 грн. в судовому засіданні взяли участь представники від:

позивача: ОСОБА_4 (дов. від 26.12.2011р.);

відповідача: ОСОБА_5 (дов. від 16.02.2012р.), ОСОБА_6 (дов. від 16.02.2012р.),

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2012р. боржник -ПАТ "Київенерго" у порядку ст.117 ГПК України звернувся до суду першої інстанції із заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення із ПАТ "Київенерго" на користь Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 61 367 993,52 грн. основного боргу, 9 052 265,07 грн. пені, 21 266 601,26 грн. інфляційних втрат та 9 288 182,52 грн. 3% річних.

Заява боржника мотивована добровільним виконанням ним судового рішення в частині сплати на користь стягувача суми основного боргу у розмірі 61 367 993,52 грн., що підтверджується платіжним дорученням №10500 від 07.07.2011р., а також списанням заборгованості ПАТ "Київенерго" зі сплати на користь стягувача 9 052 265,07 грн. пені, 21 266 601,26 грн. інфляційних втрат та 9 288 182,52 грн. 3% річних на підставі п.2.2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", який набрав чинності 04.06.2011р. Обґрунтовуючи цю обставину, боржник послався на рішення створеної ним Комісії з питань списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, оформлене Протоколом №2 від 08.02.2011р., направлено на адресу стягувача письмовим повідомленням №В06/11063 від 12.12.2011р. про суми списаної заборгованості.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.02.2012р. №1/142 (суддя -Мельник В.І.) у задоволенні заяви ПАТ "Київенерго" про визнання наказу господарського суду від 24.11.2011р. №1/142 таким, що частково не підлягає виконанню, відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2012 р. (головуючий суддя: Кропивна Л.В., Поляк О.І., Рудченко С.Г.), апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задоволено частково.

Скасовано ухвалу господарського суду м. Києва від 17.02.2012р. у справі №1/142 в частині відмови у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про визнання наказу господарського суду м. Києва від 24.11.2011р. №1/142 таким, що не підлягає виконанню, в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 61 367 993,52 грн. основного боргу. Прийнято у цій частині нове рішення, яким заяву Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задоволено. Визнано наказ господарського суду м. Києва від 24.11.2011р. №1/142 таким, що не підлягає виконанню, в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 61 367 993,52 грн. основного боргу. В іншій частині ухвалу господарського суду м. Києва від 17.02.2012р. у справі №1/142 залишено без змін.

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2012 р. та ухвалу господарського суду м.Києва від 17.02.2012р. у справі №1/142 в частині, якою відмовлено в задоволенні заяви ПАТ "Київенерго" про визнання наказу таким що не підлягає виконанню в частині стягнення 9052265,07 грн. пені, 21166601,26 грн. інфляційних втрат, 9288182,52 грн. 3% річних та прийняти нове рішення, яким заяву ПАТ "Київенерго" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню частково задовольнити, визнати наказ №1/142 виданий господарським судом м.Києва таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з ПАТ "Київенерго" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 61367993,52 грн. -основного боргу, 9052265,07 грн. -пені, 21266601,26 грн. -інфляційних втрат, 9288182,52 грн. -3% річних.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що господарськими судами попередніх інстанцій належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані ст.ст. 4, 33-35, 43 ГПК України, Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" та Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію".

Відповідач не скористався правом, наданим ст.1112 ГПК України та не надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає касаційному перегляду оскаржених судових актів.

Заслухавши представників позивача та відповідачів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням господарського суду м. Києва від 17.06.2011р. у справі №1/142 (суддя -Мельник В.І.) позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ "Київенерго" на користь Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 61 367 993,52 грн. основного боргу, 100 000,00 грн. пені, 21 266 601,26 грн. інфляційних втрат та 9 288 182,52 грн. 3% річних. В частині позовних вимог про стягнення 26 606 500,00 грн. провадження припинено на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2011р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Ткаченко Б.О., судді: Лобань О.І., Федорчук Р.В.), залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 16.11.2011р., рішення місцевого господарського суду від 17.06.2011р. у справі №1/142 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення із відповідача пені у розмірі 8 952 265,07 грн. скасовано з прийняттям у цій частині нового судового рішення про задоволення позову Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України". З відповідача на користь позивача стягнуто 61 367 993,52 грн. основного боргу, 9 052 265,07 грн. пені, 21 266 601,26 грн. інфляційних втрат та 9 288 182,52 грн. 3% річних. Судові витрати за розгляд справи у суді першої та апеляційної інстанції покладено на відповідача.

На виконання судового рішення 24.11.2011р. господарським судом м. Києва видано наказ №1/142.

Відмовляючи у задоволенні поданої боржником заяви, місцевий господарський суд погодився із запереченнями стягувача та виходив з того, що заборгованість ПАТ "Київенерго" зі сплаті на користь Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 9 052 265,07 грн. пені, 21 266 601,26 грн. інфляційних втрат та 9 288 182,52 грн. 3% річних не підлягає списанню, оскільки судове рішення у даній справі, на підставі якого визначена ця заборгованість, набрало законної сили 05.09.2011р., після набрання чинності Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію"- 04.06.2011р. Наведене, за оцінкою господарського суду, свідчить про необхідність застосування спеціальної процедури проведення списання такої заборгованості, передбаченої п.7 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011р. №894, а саме: шляхом підписання відповідних договорів між учасниками процедури списання, які укладені не були.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 ГПК України рішення та постанови господарських судів приймаються іменем України та є обов'язковими до виконання.

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (ч. 1 ст. 116 ГПК України).

Приписами ч.ч. 2, 4 ст. 117 ГПК України встановлено, що господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Звертаючись до суду першої інстанції із заявою про визнання наказу господарського суду від 24.11.2011р. у справі №1/142 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення із ПАТ "Київенерго" на користь Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 61 367 993,52 грн. основного боргу, 9 052 265,07 грн. пені, 21 266 601,26 грн. інфляційних втрат та 9 288 182,52 грн. 3% річних, боржник посилався на відсутність у нього перед кредитором обов'язку в частині сплати основного боргу у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням, а також на відсутність у нього обов'язку в частині сплати пені та штрафних санкцій (інфляційних та 3% річних) у зв'язку з його припиненням шляхом списання заборгованості на підставі Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію".

Утім, місцевий господарський суд доводи боржника повністю відхилив, посилаючись на порушення встановленої Порядком списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011р. №894, процедури списання заборгованості.

Скасовуючи частково ухвалу господарського суду м.Києва від 17.02.2012 року у справі №1/142 Київський апеляційний господарський суд виходив з того, що відповідно до п.2.2 ст. 2 названого Закону на умовах, визначених цим Законом, підлягає списанню, зокрема, заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Отже, правові підстави стверджувати про припинення обов'язку боржника в частині сплати пені та штрафних санкцій (інфляційних та 3% річних) згідно наказу господарського суду від 24.11.2011р. №1/142 відсутні.

Апеляційний суд в постанові посилається на той факт, що ПАТ "Київенерго" утворило комісію з питань списання заборгованості і прийняло оформлене протоколом №2 від 08.12.2011р. рішення про її списання, яке затверджене головою комісії боржника. Натомість, іншим учасником такого списання -стягувачем, Дочірньою компанією "Газ України" НАК "Нафтогаз України", комісія з питань списання заборгованості не утворювалася і будь-яких рішень зі списання кредиторської заборгованості до боржника не приймалося.

Крім того, господарський суд апеляційної інстанції зазначив, що з матеріалів справи вбачається, що договорів сторони не укладали, заборгованість ПАТ "Київенерго" перед Дочірньою компанією "Газ України" НАК "Нафтогаз України" зі сплати 9 052 265,07 грн. пені, 21 266 601,26 грн. інфляційних втрат та 9 288 182,52 грн. 3% річних у визначеному Законом порядку списана не була. Отже, обов'язок боржника зі сплати зазначених сум не припинився, а тому підстави для задоволення заяви ПАТ "Київенерго" про визнання наказу господарського суду від 24.11.2011р. №1/142 у цій частині відсутні.

Однак, висновки судів щодо відмови в задоволенні заяви боржника в частині сплати пені та штрафних санкцій (інфляційних та 3% річних) згідно наказу господарського суду від 24.11.2011р. у справі №1/142 передчасні.

Відповідно до п.2.5 ст.2 Закону списання заборгованості здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011р. №894 затверджено Порядок списання заборгованості за природний газ та електричну енергію (далі -Порядок). Даний Порядок визначає механізм списання заборгованості (у тому числі реструктуризованої) за природний газ та електричну енергію, зокрема із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій, що нараховані на заборгованість за природний газ, відповідно до Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію".

Встановлений механізм передбачає вчинення низки дій, направлених на здійснення списання заборгованості, зокрема утворення повноважних комісій, складання відповідних протоколів та актів. Згідно п.6 Порядку, кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника, як голова комісії, та головний бухгалтер і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів. Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу.

Відповідно до п.7 Порядку заборгованість із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій (3 відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані учасникам процедури списання на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997р. по 1 січня 2011р., щодо стягнення яких до набрання чинності Законом розпочата процедура судового врегулювання спору і відсутнє судове рішення, яке набрало законної сили, визначається у відповідних договорах, що укладаються між учасниками процедури списання відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, заборгованість ПАТ "Київенерго" зі сплати 9 052 265,07 грн. пені, 21 266 601,26 грн. інфляційних втрат та 9 288 182,52 грн. 3% річних була нарахована стягувачем на суму основного боргу за спожитий боржником протягом жовтня 2009р. - вересня 2010р. природний газ. При цьому, станом на 04.06.2011р. (дата набрання чинності Законом) судового рішення зі спору про стягнення із боржника основного боргу та штрафних санкцій, яке набрало законної сили, не було, оскільки постанова Київського апеляційного господарського суду у даній справі №1/142 набрала законної сили 05.09.2011р.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного господарського суду про наявність підстав для задоволення заяви боржника у визнанні наказу господарського суду від 24.11.2011р. №1/142 таким, що не підлягає виконанню, в частині стягнення з нього основного боргу у розмірі 61 367 993,52 грн., адже наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення №10500 від 07.07.2011р. підтверджується сплата на користь стягувача основного боргу у розмірі 61 367 993,52 грн., оскільки обов'язок боржника в частині сплати основного боргу є припиненим.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судами встановлено, що визначений порядок відповідачем дотриманий.

Положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України містить вичерпний перелік підстав, за наявності яких, господарський суд може визнати накази такими, що не підлягають виконанню, а саме: якщо його видано помилково; якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

В силу ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому, згідно ч.3 цієї статті, одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Так, односторонній правочин може створювати обов'язки лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Згідно ст.203 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Таким чином, господарськими судами при розгляді спору слід було з'ясувати правовідносини сторін з огляду на положення вищенаведеного законодавства та з'ясувати питання чи припинилися обов'язки боржника.

При цьому, посилання скаржника на п.7 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 р. № 894, судами не було прийнято до уваги.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Отже, суди попередніх судових інстанцій припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень у справі.

З огляду на наведене справа в частині відмови в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про визнання наказу господарського суду м.Києва від 24.11.2011р. №1/142 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 9052265,07 грн. пені, 21266601,26 грн. інфляційних витрат та 9288182,52 грн., 3% річних підлягає скасуванню та передачі в цій частині справи №1/142 до господарського суду м.Києва на новий розгляд, при новому розгляді справи суду належить врахувати вищевикладене, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київенерго" задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 17.02.2012 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2012 р. у справі № 1/142 в частині відмови в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про визнання наказу господарського суду м.Києва від 24.11.2011р. №1/142 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 9052265,07 грн. пені, 21266601,26 грн. інфляційних витрат та 9288182,52 грн., 3% річних скасувати. В цій частині справу №1/142 направити до господарського суду м.Києва на новий розгляд.

В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2012р. у справі №1/142 залишити без змін.

Головуючий Черкащенко М.М.

Судді Жукова Л.В.

Студенець В.І.