Постанова № 24486636, 24.05.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2012 р. Справа № 5005/1378/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач), Вовк І.В., Кондратова І.Д.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Профайн Логістик Україна" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.03.2012 у справі №5005/1378/2011 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Статуспартнер"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Профайн Логістик Україна"простягнення 1 279 407, 66 грн.,

за участю представниківпозивача: Лущик О.А.,відповідача: Галаган С.О., Панченко А.В., В С Т А Н О В И В :

У лютому 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Статуспартнер" подало до господарського суду позовну заяву, в якій, згідно з подальшим уточненням, просило стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Профайн Логістик Україна" 1 279 407, 66 грн. заборгованості з орендної плати за користування майном протягом періоду з 05.10.2010 по 31.03.2011.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2011, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.03.2012, позов задоволено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у даній справі, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, внаслідок чого судами зроблено помилкові висновки про наявність у відповідача грошових зобов'язань перед позивачем.

Переглянувши постанову апеляційного господарського суду та рішення суду першої інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою позовних вимог у даній справі визначено обставини неналежного виконання відповідачем зобов'язань зі сплати орендних платежів за користування майном, що було передано позивачем відповідачу 05.10.2010 на підставі договорів оренди (суборенди) нерухомого майна № 1/11-08, № 2/11-08 протягом періоду з 05.10.2011 по 31.03.2011, а в подальшому зазначено про наявність у відповідача обов'язку відшкодувати позивачу неодержану орендну плату на підставі ст. 216 Цивільного кодексу України у зв'язку з недійсністю правочинів.

Дослідивши докази, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, господарські суди обох інстанцій дійшли висновків, що відповідач дійсно користувався майном протягом зазначеного періоду, проте взагалі не сплачував позивачу обумовлених договорами орендних платежів.

Щодо посилання відповідача на те, що вказані договори суборенди були в судовому порядку визнані недійсними, відтак не створили жодних юридичних наслідків для обох сторін, господарські суди зазначили, що грошові кошти за користування приміщеннями відповідач має сплатити позивачу на підставі ст. 216 Цивільного кодексу України в якості відшкодування неодержаної орендної плати за фактичне користування майном.

Проте, погодитись з такими висновками господарських судів неможливо з огляду на те, що всупереч приписам ст. 43 Господарського процесуального кодексу України вони зроблені з неповним з'ясуванням всіх обставин спору.

З матеріалів справи вбачається, що приміщення, плата за користування якими є предметом позову у даній справі, не належать позивачу на праві власності. Як зазначено судами, власником цих приміщень є ТОВ "Дніпропетровський завод теплоізоляційних та базальтових виробів", яке передало позивачу вказані приміщення на підставі договорів оренди № 10/11-10 від 05.10.2010, та № 02/11-10 від 05.10.2010.

Разом з цим, судами з'ясовано, що 05.11.2008 між ТОВ "Профистар" (суборендодавець) та ТОВ "Профайн Логістик Україна" (суборендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 05/01-08 про передачу в строкове платне користування (суборенду): приміщення в адміністративній будівлі - Літера А '" - площею 53,1 кв.м., приміщення в адміністративній будівлі - Літера А " - площею 78 кв.м., крана козлового ККС вантажопідйомністю 12,5 тн 1 шт; ККГ-3 ванатожопідйомністю - 25 тн. 1 шт разом з частиною мостіння -літера- 8 -загальною площею 16 877 кв.м., аз 01.01.2010 року - 21 042,5 кв.м., з яких у зоні дії кранів - 11 852 кв.м. (в редакції додаткової угоди від 01.01.2010 року), приміщення охорони - площею 20,40 кв.м. адреса об'єкта: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул.Виробнича, буд. 1.

Майно було передано в оренду 01.02.2009 за актами приймання-передачі об'єктів оренди № 1, 2, 3.

Між ТОВ "Профистар" (суборендодавець) та ТОВ "Профайн Логістік Україна" (суборендар) 15.03.2009 укладено договір оренди (суборенди) нерухомого майна № 15/03-09, відповідно до умов якого суборендодавець передав, а суборендар прийняв в строкове платне користування (суборенду) такі об'єкти нерухомого майна: частину приміщення формувального цеху, літера Ц, площею 2693,0 кв.м., що розташована за адресою: Дніпропетровська обл., смт. Ювілейне, вул. Виробнича, 1. За актом прийому - передачі об'єктів

оренди майно передано в оренду 17.04.2009.

Як зазначено господарськими судами, 05.10.2010 з зв'язку із розірванням договору оренди між суборендодавцем та власником майна, між ТОВ "Профистар" (суборендодавець) та ТОВ "Профайн Логістик Україна" (суборендар) укладено угоди про розірвання вищезазначених договорів оренди нерухомого майна № 5/01-08 від 05.11.2008, № 15/03-09 від 15.03.2009, та складено акти прийому - передачі об'єктів суборенди.

Проте, висновки судів про припинення договірних відносин між власником майна та ТОВ "Профистар", всупереч приписам ст. 43 ГПК України, не підтверджуються наявними матеріалами справи, серед яких містяться лише акти приймання-передачі майна про повернення майна з суборенди, підписані від імені відповідача директором ОСОБА_7

Як вбачається з матеріалів справи, рішеннями господарського суду Дніпропетровської області у справах № 32/362-10 та № 11/5005/9858/2011 визнано недійсними договори суборенди № 10/11-10 від 05.10.2010, та № 02/11-10 від 05.10.2010 у зв'язку з тим, що з боку відповідача вони підписані директором ОСОБА_7, яка не мала необхідного обсягу повноважень і наступного схвалення вказаних правочинів не відбулось.

Разом з цим, статтею 653 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Судами попередніх інстанцій вказаним обставинам не надано жодної правової оцінки, зроблено висновок про припинення правовідносин між відповідачем та ТОВ "Профистар", а також останнім та ТОВ "Дніпропетровський завод теплоізоляційних та базальтових виробів" на підставі недостатніх доказів, при цьому не вирішено питання які правові наслідки мають акти приймання-передачі майна, підписані ОСОБА_7 (як у відносинах між сторонами справи, так і у відносинах між відповідачем та ТОВ "Профистар"), належним чином не досліджено дійсні обставини та суб'єктний склад правовідносин щодо користування майном, не встановлено на підставі достатніх доказів чи має позивач право отримати від відповідача грошові кошти за користування майном, тобто вирішено спір без дотримання приписів ГПК України.

Встановлення наведених обставин є необхідним, оскільки лише у разі достеменного встановлення факту припинення правовідносин між відповідачем та ТОВ "Профистар" щодо користування вказаним майном, правових підстав та з'ясування дійсного періоду користування цим майном відповідачем і наявності у позивача права вимагати від відповідача орендної плати у зазначеному розмірі та за вказаний період, можливо зробити правильні і вичерпні висновки з приводу заявлених позовних вимог.

Враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення, прийняті на підставі передчасних висновків, підлягають скасуванню, а справа -передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду

Під час нового розгляду господарському суду слід врахувати викладене вище, вжити всі передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, вирішити питання щодо повного кола суб'єктів, залучення яких є необхідним для розгляду даної справи, і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Профайн Логістик Україна" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.03.2012 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2011 у справі №5005/1378/2011 скасувати.

Справу №5005/1378/2011 передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий суддяМогил С.К.Судді:Вовк І.В. Кондратова І.Д.