Ухвала суду № 24486032, 29.05.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2012 р.Справа № 2-а-6210/09/1470

Категорія: 9.2.1Головуючий в 1 інстанції: Зіньковський О.А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В. судді - Потапчук В.О. судді - Коваль М.П.

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства „Миколаївська теплоелектроцентраль" на Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2010 року по справі за позовом відкритого акціонерного товариства „Миколаївська теплоелектроцентраль" до державної податкової адміністрації України у Миколаївські області, третя особа: спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про скасування рішення від 31.03.2008р. № 1, від 21.05.2008 р., -

встановиЛА:

Позивач, відкрите акціонерне товариство „Миколаївська теплоелектроцентраль", звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державної податкової адміністрації України у Миколаївські області, третя особа: спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про скасування рішення від 31.03.2008р. № 1, від 21.05.2008 р.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2010 року в задоволені позову відмовлено.

Позивач не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2010 року та ухвалите нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції незаконне, необґрунтоване та прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Судом першої інстанції встановлено, що 18.05.2006 року ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва прийняла рішення №3/24-019 про списання безнадійного боргу (а.с.7) ВАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" (позивач).

31.03.2008 року зазначене рішення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва було частково скасоване рішенням ДПА України в Миколаївській області №1 від 31.03.08р. «Про скасування рішення про списання безнадійного податкового боргу»(а.с.6). Рішення було прийняте на підставі статті 12 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та пп.9.1.2 пункту 9.1 ст.9 Закону України № 2711 від 23.06.05р. «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Відповідачем було встановлено, що ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва своїм рішенням від 18.05.06р. неправомірно проведено списання безнадійного податкового боргу. А саме пені та фінансових санкцій, які не були нараховані відповідно до законодавства на суми податкових зобов'язань, що входять до складу податкового боргу, зафіксованого на певну дату. Всього неправомірно, на думку відповідача, списано 3374,55грн. штрафних санкцій та пені, у тому числі на суму 2160,18грн., де рахувались штрафні санкції за порушення порядку використання торгових патентів, відсутність патентів на суму 1214,37грн., а також штрафні санкції за порушення порядку використання електронних контрольно-касових апаратів та товарно-касових книг.

Позивач не погодився з вказаним рішенням та оскаржив його в адміністративному порядку, а потім і в судовому порядку (а.с. 10-20).

Відповідно до вимог статті 12 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" державна податкова адміністрація України має право скасовувати рішення інших органів державної податкової служби, а державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції у містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) - рішення нижчестоящих державних податкових інспекцій у разі їх невідповідності актам законодавства.

Підставою для виникнення права вищестоящого органу державної податкової служби на скасування рішень підпорядкованих ДПІ є невідповідність рішень таких ДПІ законодавству.

Оскільки рішенням ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 18.05.06р. №3/24-019 було безпідставно списано суми штрафних санкцій нарахованих не на суми податкового боргу Позивача, то таке рішення не могло ґрунтуватись на вимогах законодавства та завдавало шкоди бюджету.

Згідно пункту 10 статті 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні", яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, органам ДПС надано право приймати рішення про списання безнадійного податкового боргу в порядку, визначеному законом.

Спеціальним законом щодо списання заборгованості Позивача є Закон України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", яким передбачено можливість проведення списання сум заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу нарахованих але не сплачених на суми лише податкового боргу.

Що стосується списання сум заборгованості інших боргів, то законом таке списання не передбачено.

Таким чином, саме з метою належної організації роботи по виконанню поставлених перед податковою службою України завдань та в межах наданої їй компетенції та повноважень, законодавець передбачив можливість вищестоящому органу ДПС здійснювати процедур) скасування рішень органів нижчестоящих рівнів.

Процедуру списання сум податкового боргу визначено наказом ДПА України від 14.03.01р. №103, яким затверджено Порядок списання безнадійного податкового платників податків, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до розділу 5 зазначеного Порядку визначено, що платник податків звертається до контролюючого органу за місцем обліку безнадійного податкового боргу або за місцем своєї реєстрації (якщо контролюючим є податковий орган) з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків, зборів, інших платежів, які необхідно списати.

До заяви обов'язково додається будь-який з документів, який підтверджує, що податковий борг вважається безнадійним.

Слід зазначити, що податковий борг -це податкове зобов'язання самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк.

Тобто, списання сум податкового боргу можливе лише за визнання такого боргу платником податків, який фактично самостійно ініціює проведення процедури списання та лише за наявності відповідного звернення якого надасть можливість податковому органу прийняти рішення та списати суми безнадійного боргу.

Таким чином, в період проведення списання сум податкового боргу позивачу було відомо про суми штрафних санкцій, застосованих до нього за порушення законодавства, з якими він погоджувався але самостійно не сплачував.

Крім того, в період нарахування Позивачеві сум штрафних санкцій був чинним Наказ Головної державної податкової інспекції України від 20.04.95р. №28, затверджений в Мінюсті від 06.05.95р. за №127/663. Цей наказ затвердив Інструкцію про порядок застосування та стягнення фінансових санкцій органами державної податкової служби.

Зазначеною Інструкцією було визначено форму рішення про застосування сум штрафних санкцій, яке одночасно передбачало й стягнення таких сум.

16.08.01р. ДПІ у Заводському районі М.Миколаєва було винесено рішення щодо позивача про застосування та стягнення штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків, зборів (обов'язкових платежів) та пені за порушення податкового та іншого законодавства.

Дане рішення прийнято за результатами проведеної планової виїзної перевірки Позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства та отримано посадовою особою Позивача під розпис.

З урахуванням особливостей форми рішень про застосування штрафних санкцій на той період часу, зазначеним рішенням було застосовано до Позивача штрафні санкції, зокрема за: перевищення ліміту залишку готівки в касі; готівку, видану під звіт при наявності у підзвітних осіб раніше виданих сум; не проведення розрахункових операцій через РРО.

Вказані суми обліковувались в картці особового рахунку платника податків за кодом бюджетної класифікації 16030100, який в подальшому, у зв'язку із внесенням Міністерством фінансів України змін до Бюджетної класифікації, суми боргу із коду 16030100 було перенесено на код 16030100 та 21080000 відповідно. В 2005 році код платежу 21080000 було також змінено на код 21080500.

Також, оскільки ці суми Позивачем не було сплачено, за вказаними кодами, крім загальної суми боргу, рахувалась пеня за несвоєчасну сплату, а саме: по коду 16030100 - 270,92 грн., по коду платежу 21080500 - 131,27 грн.

Зазначені суми штрафних санкцій були визнані як кредиторські вимоги розпорядником майна Позивача при проведенні процедури розпорядження майном останнього, про що ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва отримало відповідний відзив розпорядника майна (а.с.105-111).

Наведені вище обставини свідчать про правомірність визначення відповідачем сум штрафних санкцій позивачеві, їх узгодження та не ставлять під сумнів розмір цих сум.

Закон України від 06.07.95р. №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначає правові засади застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Контроль за сплатою платежів відповідно до наведеного вище Закону та нарахування штрафних (фінансових санкцій) покладено на органи ДПС, але водночас цей закон не є нормативним актом з питань оподаткування.

За порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів ДПС України застосовуються фінансові санкції, визначені ст.ст. 17-24 Закону №265.

Відповідно до ст.25 Закону №265 суми фінансових санкцій, які визначені ст.ст. 17-24 цього Закону, підлягають перерахуванню платником податків до Держбюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами ДПС України рішення про застосування таких фінансових санкцій.

Порядок складання, надсилання (вручення) суб'єктам господарювання податковими органами рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, та їх обліку в податкових органах визначено наказом ДПА України від 21.06.2001р. №253 "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій" зареєстрованим в Мін'юсті України 06.07.2001р. за №567/5758.

Наказом ДПА України від 10.08.2005р. №328, який зареєстровано в Мін'юсті України 25.08.2005р. за №923/11203, затверджено форму рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм Закону №265 (додаток 8 форма "С") та внесено відповідні зміни до наказу ДПА України №253.

Відповідно до п.1.5 ст.1 Закону України від 21.12.2000р. №2181-111 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафна санкція (штраф) це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Штрафні (фінансові) санкції, нараховані органами ДПС за порушення вимог Закону №265, не є податковим зобов'язанням у визначенні Закону № 2181, тому норма Закону № 2181 не поширюється на зазначені штрафні санкції.

У разі несплати, такі штрафні санкції не можуть набувати статусу податкового боргу, а також не може застосовуватися порядок їх стягнення, передбачений Законом № 2181.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що позовні вимоги відкритого акціонерного товариства „Миколаївська теплоелектроцентраль" належним чином не обґрунтовані, не підтверджені наявними у справі матеріалами та задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Миколаївська теплоелектроцентраль" на Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2010 року по справі № 2-а-6210/09/1470, - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2010 року по справі за позовом відкритого акціонерного товариства „Миколаївська теплоелектроцентраль" до державної податкової адміністрації України у Миколаївські області, третя особа: спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про скасування рішення від 31.03.2008р. № 1, від 21.05.2008р., - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючийсуддя Г.В. Семенюк суддя В.О. Потапчук суддя М.П. Коваль