Ухвала суду № 24486024, 22.05.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2012 р.Справа № 2-а-7295/09/1470

Категорія: 8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В. судді - Потапчук В.О. судді - Коваль М.П.при секретаріКапустинська А.М.

за участю сторін: представника позивача ОСОБА_5 (довіреність)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою приватного підприємця ОСОБА_6 на Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 травня 2010 року по справі за позовом приватного підприємця ОСОБА_6 до державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановиЛА:

Позивач, приватний підприємець ОСОБА_6, звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 травня 2010 року в задоволені позову відмовлено.

Позивач не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 травня 2010 року та винести нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції незаконне, необґрунтоване та прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, органи податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право:

здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів, додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, а також фізичними особами (п.Іч.І ст.І І Закону);

при проведені перевірок вилучати у підприємств, установ та організацій копії фінансово-господарських та бухгалтерських документів, які свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків та зборів (п.9 ч.І ст.11Закону);

застосовувати до платників податків фінансові санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України(п. 11 ч. І ет. 11 Закону).

Згідно зі ст.2 (пп.2.3.1) Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу є виключно податкові органи.

Відповідно до пп.3.1.1. ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю);

Статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку (пп.7.3.1).

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст.7 Законом України «Про податок на додану вартість»визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: ;

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари(послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною піною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання, виготовлення, будівництва, спорудження.

Відповідно до п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Законом України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 ст. 7 цього Закону. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби гуми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом пунктом документами.

При розгляді справи встановлено, що суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_6, який здійснює торгівельно-закупівельну діяльність продовольчою групою товарів та алкогольними напоями, зареєстрований виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 13.10.1998р.

Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва і здійснює торгівельно-закупівельну діяльність продовольчою групою товарів та алкогольними напоями.

Оподаткування одержаних доходів від здійснення господарської діяльності в період з 01.01.2007 по 30.09.2009 суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_6 здійснював на загальній системі оподаткування та був платником податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб з підприємницької діяльності, податку з доходів фізичних осіб з найманих працівників, орендної плати з фізичних осіб, збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства, податку з власників транспортних засобів, збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики.

В період з 16.11.2009 по 27.11.2009 ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва було проведено планову документальну виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 30.09.2009.

Вказану перевірку було проведено на підставі направлення про проведення документальної планової перевірки. Перевірку проведено з відома та в присутності суб'єкта підприємницької діяльності - ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1.

За наслідками перевірки відповідачем 02.12.2009 складено акт про результати документальної планової виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_6 за №5836/17-200/НОМЕР_1 за період з 01.01.2007 по 30.09.2009 (надалі по тексту Акт перевірки).

Відповідно до Акта перевірки контролюючим органом встановлені порушення податкового законодавства, зокрема: пп.3.1.1 п 3.1 ст.3, пп.7.3.1п 7.3, пп.7.2.4 п.7.2., пп. 7.4.1, пп.7.4.4., пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997року № 168/97-ВР в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у періоді що перевірявся в тому числі: за січень 2007 року в сумі 783,00грн., лютий 2007 року в сумі 835,00 грн., квітень 2007 року в сумі 1067 00 грн., березень 2008 року 4313,00 грн., травень 2008 року 2464,00 грн., травень 2009 року в сумі 25 грн., червень 2009 року в сумі 19,00 грн., липень 2009 року в сумі 800,00 грн., серпень 2009 року в сумі 17,00 грн.

Із Акта перевірки слідує, що за період з 01.01.2007 по 30.09.2009 суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_6 задекларовано податкових зобов'язань по податку на додану вартість у сумі 707211,00 грн..

Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 01.01.2007 по 30.09.2009 встановлено їх заниження всього в сумі 2041,00 грн., у тому числі: за січень 2007 року на суму ПДВ 139 грн., яке виникло за рахунок не включення до податкового зобов'язання розрахункових операції, які були проведені через реєстратор розрахункових операцій за період з 01.01.2007 по 31.01.2007 на загальну суму 835,00 грн. (в т.ч. ПДВ 139грн.), про що свідчить звіт про використання реєстраторів розрахункових операцій №1144 від 13.02.2007 року та фіскальний звітний чек за період з 01.01.2007 по 31.01.2007, чим порушено п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.3.1 п 7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР; за лютий 2007 року на суму ПДВ 835,00грн, яке виникло за рахунок не включення до податкового зобов'язання сум ПДВ, які були які були проведені через реєстратор розрахункових операцій за період з 01.02.2007 по 28.02.2007 на загальну суму 5007,55 грн.( в т.ч. ПДВ 835,00 грн.), про що свідчить звіт про використання реєстраторів розрахункових операцій №3326 від 12.03.07 року та фіскальний звітний чек за період з 01.02.2007 по 28.02.2007, чим порушено п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.3.1 п 7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР; за квітень 2007 року, на суму ПДВ 1067,00 грн., яке виникло за рахунок не включення до податкового зобов'язання сум ПДВ, які були проведені через реєстратор розрахункових операцій за період з 01.04.2007 по 30.04.2007 на загальну суму 6400,00 грн. (в т.ч. ПДВ 1067,00 грн.), про що свідчить звіт про використання реєстраторів розрахункових операцій №18048 від 14.05.2007 року та фіскальний звітний чек за період з 01.04.2007 по 30.04.2007.

За період з 01.01.2007 по 30.09.2009 СПД - фізичною особою ОСОБА_6 задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 700840,00грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2007 по 30.09.2009 встановлено його завищення у сумі 8282,00грн., в тому числі: за січень 2007 року відхилення в сумі ПДВ в розмірі 644,00 грн. (позитивне значення), яке підлягає нарахуванню, виникло за рахунок придбання матеріальних активів, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності а саме: придбання перфоратора згідно п/н №271 від 29.01.2007 на суму 2400,00 грн. в том числі ПДВ 400,00грн.), придбання пилососа згідно п/н №262 від 29.01.2007 на суму загальну суму 1465,00 грн., (в т. числі ПДВ 244,17грн), чим порушено п.п.7.4.1, п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР; за березень 2008 року відхилення в сумі ПДВ в розмірі 4313,00 грн. (позитивне значення), яке підлягає нарахуванню, виникло за рахунок придбання матеріальних активів, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності а саме: придбання кранів радіаторних, труб, кріплень та ін. згідно п/н №77 від 16.11.2006 на суму 5000 грн. (в том числі ПДВ 833,33грн), придбання кранів радіаторних, труб, кріплень тощо згідно п/н №72 від 18.10.2006 на суму 5 300,00 грн. (в том числі ПДВ 833,33грн), придбання радіаторів, кріплень, муфт, труб згідно п/н № 64 від 29.08.2006 на суму 5000грн. (в том числі ПДВ на суму 833,33грн.), придбання радіаторів, кріплень, муфт, труб згідно п/н №74 від 26.09.2006 на суму 6081,10 грн. (в том числі ПДВ 1013,52грн.), придбання ЭФМ згідно п/н №0000963 від 17.10.2006 на суму 4797,47 грн. (в том числі ПДВ 799,58грн.), чим порушено п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР; за травень 2008 року відхилення в сумі ПДВ в розмірі 2464,00 грн. (позитивне значення), яке підлягає нарахуванню, виникло за рахунок придбання матеріальних активів, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності а саме: придбання клею, саморізів, фарби та ін. згідно п/н №55 від 30.09.2006 на суму 14783,72 грн. (в том числі

ПДВ 2463,95грн), чим порушено п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4. п. 7.4.-ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР; за травень 2009 року відхилення в сумі ПДВ в розмірі 25,00 грн. (позитивне значення), яке підлягає нарахуванню, виникло за рахунок включення до податкового кредиту за травень 2009 року суми ПДВ в розмірі 24,89 грн. за податковою накладною №12127/7 від 22.02.2009 на загальну суму 149,34 грн.(в т.ч. ПДВ на суму 24,89), виписано Філією "Карат" ТОВ "Алкогольна традиція" (код ЄДРПОУ 35394894), в той час коли підприємство не є платником ПДВ (свідоцтво платника ПДВ анульоване 31.12.08), чим порушено пп.7.2.4 п.7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР; за червень 2009 року відхилення в сумі ПДВ в розмірі 19,00 грн. (позитивне значення), яке підлягає нарахуванню, виникло за рахунок включення до податкового кредиту за червень 2009 року суми ПДВ в розмірі 19,45грн. за податковою накладною №12327/7 від 02.06.09 на загальну суму 116,70 грн. (в т.ч.ПДВ на суму 19,45 грн.), виписано Філією "Карат" ТОВ "Алкогольна традиція" (код ЄДРПОУ 35394894), в той час коли підприємство не є платником ПДВ, (свідоцтво платника ПДВ анульоване 31.12.08), чим порушено пп.7.2.4 п.7.2, пп. 7.4.5, п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03 квітня 1997 року зі змінами та доповненнями; за серпень 2009 року відхилення в сумі ПДВ в розмірі 17,00 грн. (позитивне значення), яке підлягає нарахуванню, виникло за рахунок включення до податкового кредиту за серпень 2009 року суми ПДВ в розмірі 16,99грн. за податковою накладною №13833/7 від 11.08.2009 на загальну суму 101,94грн. (в т. ч. ПДВ на суму 16,99грн.), виписано Філією "Карат" ТОВ "Алкогольна традиція" (код ЄДРПОУ 35394894), в той час коли підприємство не є платником ПДВ (свідоцтво платника ПДВ анульоване 31.12.2008), чим порушено пп.7.2.4 п.7.2, пп.7.4.5 п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР.

14.12.2009р. ДПІ у Заводському районі прийнято податкове повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем з податку на додану вартість в сумі 14284,50грн. 9523,00грн. за основним платежем та 4761,50грн. за штрафними санкціями).

Отже, суд приходить до висновку про правомірність дій контролюючого органу щодо проведення перевірки та визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість з підстав вказаних в Акті перевірки.

Доводи позивача про те, що оскільки розбіжності, що існують між звітами РРО та деклараціями з ПДВ: в січні 2007 року на суму 835,00грн., в лютому 2007 року на суму 5007,55грн., в квітні 2007 року на суму 6400,00грн., описані в пояснювальних записках касирів за відповідний період, як помилки, що виникли в результаті неуважної роботи, а тому не можуть служити приводом для нарахування суми податку на додану вартість є безпідставними.

Так, відповідно до п.4.7 Порядку реєстрації, пломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом ДРА України від 01.12.2000 №614, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2001 р. за N 107/5298, реєстрація видачі коштів у разі повернення товару (відмови від послуги, прийняття цінностей під заставу, виплати виграшів у державні лотереї та в інших випадках) або скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку здійснюється шляхом реєстрації від'ємної суми тільки в разі забезпечення алгоритмом роботи РРО окремого накопичення у фіскальній пам'яті від'ємних сум розрахунків. Якщо РРО не забезпечує такого накопичення, то дозволяється реєструвати видачу коштів (скасування помилкової суми) за допомогою операції «службова видача». Забороняється реєструвати через РРО від'ємні суми з використанням операції «сторно».

Згідно п 4.8 Порядку реєстрації, пломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом ДРА України від 01.12.2000 №614, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 р. за N 107/5298, якщо сума коштів, виданих при поверненні товару чи рекомпенсації раніше оплаченої послуги, перевищує 100 гривень, то ма теріально відповідальна особа господарської одиниці або особа, яка безпосередньо здійснює розрахунки, повинна скласти акт про видачу коштів. В акті необхідно зазначити: дані документа, що встановлює особу покупця, який повертає товар або відмовляється від послуги (абзац перший пункту 4.8 розділу 4 із змінами, внесеними згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 28.04.2004 р. № 248); відомості про товар (послугу); суму виданих коштів; номер, дату і час видачі розрахункового документа, який підтверджує купівлю товару (отримання послуги).

Такий самий акт складається при скасуванні помилково проведеної через РРО суми розрахунку, де вказуються дані про помилкову суму та реквізити розрахункового документа. Акти про видачу коштів та акти про скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку передаються до бухгалтерії СПД і зберігаються протягом трьох років. У разі відсутності у СПД бухгалтерії зазначені акти підклеюються на останній сторінці відповідної книги обліку розрахункових операцій.

Таким чином, позивач повинен був провести скасування операції у встановленому порядку та скласти відповідний акт.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем не було збережено книги обліку розрахункових операцій, не збережено контрольні стрічки в період з 01.01.2007 по 01.09.2009 та не надано до перевірки двадцять одну книгу обліку розрахункових операцій, що не відповідає імперативним приписам п.6, п.10 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», якими передбачено друкування на РРО фіскальних звітних чеків і забезпечення їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій, забезпечення друкування контрольних стрічок і забезпечення їх зберігання протягом трьох років. Згідно звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій позивачем не було відображено повернення товару (скасування операцій) та інших документів на спростування існуючих розбіжностей.

Оскільки в порушення Порядку реєстрації, пломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 №614, вказані дії позивачем не були проведені, наявність пояснень продавця про погане самопочуття 27.01.2007, 06.02.2007, 22.04.2007 не є достатньою підставою для задоволення вимог про скасування повідомлення-рішення про визначення податку на додану вартість в частині донарахування в зв'язку з заниженням податкових зобов'язань, що виникли за рахунок не включення до податкового зобов'язання розрахункових операцій, які були проведені через реєстратор розрахункових операцій.

Судження позивача щодо правомірності віднесення до податкового кредиту сум податків від придбання будівельних матеріалів та інших товарів (податкові накладні: № 77 від 16.11.06 на суму 5000,00 грн., в т.ч. ПДВ- 833,33 грн.; № 72 від 18.10.06 на суму 5000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 833,33 грн.; № 64 від 29.08.06 на суму 5000,00 грн., в т.ч. ПДВ- 8333,33 грн.; № 74 від 26.09.06 на суму 6081,10 грн., в т.ч. ПДВ- 1013,52 грн.; № 55 від 03.10.06 на суму 14783,70 грн., у т.ч. ПДВ-2463,95 грн.; № 271 от 29.01.07 на суму 2400,00 грн., в т.ч. ПДВ-400,00 грн.; № 262 от 29.01.07 на суму 1465,00 грн., в т.ч. ПДВ -244,17 грн.), які за твердженням позивача були використані в господарській діяльності при очищенні більярдних столів (пилосос) проведенні будівельних та ремонтних робіт орендованого приміщення, є невмотивованими і не підтвердженні достатніми та допустимими доказами.

Оскільки позивач є суб'єктом підприємницької діяльності, який здійснює торгівельно-закупівельну діяльність продовольчою групою товарів та алкогольними напоями, придбані ним матеріальні активи не призначалися для використання в господарській діяльності. Позивачем в ході проведення перевірки не надано доказів (документів) на підтвердження фактичного проведення будівельних та ремонтних робіт для власної господарської діяльності. До того ж, при складанні Акта перевірки відповідачем роз'яснено право позивача у разі незгоди із висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті перевірки, надати протягом трьох днів від дня отримання примірника Акта перевірки податки до органу державної податкової служби заперечення до Акта перевірки. Проте позивачем не надано заперечення до Акта перевірки щодо недостовірності обставин, даних або фактів, що викладені в Акті перевірки.

Крім того, віднесення позивачем до податкового кредиту у березні 2008 року податкових накладних: № 77 від 16.11.06 на суму 5000,00 грн., в т.ч. ПДВ-833,33 грн.; № 72 від 18.10.06 на суму 5000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 833,33 грн.; № 64 від 29.08.06 на суму 5000,00 грн., в т.ч. ПДВ- 8333,33 грн.; № 74 від 26.09.06 на куму 6081,10 грн., в т.ч. ПДВ- 1013,52 грн.; № 55 від 03.10.06 на суму 14783,70 грн., у т.ч. ПДВ- 2463,95 грн. безґрунтовними також із наступних підстав. Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої В подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплат товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека); або дата отримання податкової накладної. При цьому, приписами пп.7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань у двох примірниках, оригінал якої надається покупцю. Тобто, податкова накладна має бути отримана покупцем у звітному періоді, на який припадає дата виникнення податкових зобов'язань. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до податкового кредиту. До заяви додаються копії розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання товарів (пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»). Недотримання зазначеного порядку позбавляє права платника податку віднесення сплачених сум до податкового кредиту. Якщо платник не скористався наданим правом, вважається що ним прийнято рішення не формувати податковий кредит з використанням зазначених сум податку. Нормативними актами не передбачено можливості для платника податку відстрочення реалізації прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову, оскільки оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем з дотриманням вимог закону.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_6 на Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 травня 2010 року по справі № 2-а-7295/09/1470, - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 травня 2010 року по справі за позовом приватного підприємця ОСОБА_6 до державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва про скасування податкового повідомлення-рішення, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Ухвалу складено у повному обсязі -28 травня 2012 року.

Головуючийсуддя Г.В. Семенюк суддя В.О. Потапчук суддя М.П. Коваль