Ухвала суду № 24484044, 24.05.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2012 р. Справа № 79887/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Дяковича В.П.,

суддів Носа С.П., Рибачука А.І.,

з участю секретаря судового засідання Дембіцької Х.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідроген Енерджі» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 липня 2011 року у справі № 2а-1246/11/0970 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідроген Енерджі» до Івано-Франківської митниці про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення, -

В С Т А Н О В И В:

07.04.2011 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідроген Енерджі» звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення рішення №7 від 03.03.2011 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що відповідачем 22.02.2011 року складено акт № 0003/11/206000000/36382041 позапланової перевірки, за наслідками якого винесено податкове повідомлення форми «Р» та протиправно визначено позивачу податкове зобов»язання в сумі 459666, 90 гривень.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 липня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідроген Енерджі» постанову суду першої інстанції оскаржив, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи просить її скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає те, що судом першої інстанції не враховано та не взято до уваги ст.ст.261, 266 Митного кодексу України, що саме ціна контракту є основним методом визначення митної вартості з якої здійснюються усі інші податкові нарахування. Згідно п.10 «свідоцтва про повноваження» які посвідчені 24 лютого 2009 року нотаріусом м. Москви єдиним директором Компанії «Невін Кепіталс Інс» являється ОСОБА_1. Громадянин Російської Федерації ОСОБА_3 ніколи не являвся комерційним директором «Невін Кепіталс». Судом першої інстанції порушено норми матеріального права, оскільки, не взято до уваги ст.7, 9,18, 19 Закону України «Про інвестиційну діяльність». Суд першої інстанції дійшов невірного висновку про правомірні дії Івано-Франківської митниці по проведенню позапланової перевірки.

В судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідроген Енерджі» надав пояснення та просив задоволити їхню апеляційну скаргу.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Суд перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає що апеляційну скаргу слід задоволити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Суд першої інстанції дійшов до хибного висновку про те, що правомірним є винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення №7 від 03.03.2011 року про визначення зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 367 733, 52 гривень та правомірним застосування у відповідності до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 91 933, 38 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з п.п 41.1.2 п.п 41.3 ст.41, п.п. 78.1.1 п. 78.1.4 ст.78 Податкового Кодексу України та у відповідності до Порядку проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2004 року № 1730, згідно посвідчень № 3 від 04.02.2011 року, виданого Івано - Франківською митницею начальнику відділу контрольно-перевірочної роботи Івано - Франківської митниці Мирович Ірині Степанівні (керівник групи з питань проведення перевірки), № 4 від 04.02.2011 року, виданого головному інспектору відділу контрольно - перевірочної роботи Шипко Наталії Василівні було проведено позапланову документальну перевірку стану дотримання ТзОВ „Гідроген Енерджі " (далі - Товариство) законодавства України з питань митної справи за період з 01.02.2008 року до 31.12.2010 року.

22.02.2011 року за наслідками проведеної перевірки складено акт №0003/11/206000000/36382041, підписати який головний бухгалтер Товариства відмовилася, мотивуючи положеннями наказу Держмитслужби №254 від 30.03.2006 року.

Акт перевірки є засобом документування дій контролюючого органу і не встановлює відповідальності для особи, яка допустила недоліки або порушення, встановлені під час проведення перевірки, не тягне відповідних юридичних наслідків, відтак вимоги позивача в цій частині слід провадженням закрити.

Таким чином, оскільки акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, то він не породжує для позивача правових наслідків.

При цьому суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що права позивача можуть бути порушені прийняттям податкового повідомлення на підставі акту або ж інших рішень, чи вчиненням дій щодо самостійного визначення податкових зобов'язань такого платника.

Згідно пунктів 54.3, 54.4 ст.54 Податкового кодексу України оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, митницею визначено суму податкових зобов'язань по податку на додану вартість для Товариства за ВМД №206000002/9/001281 від 30.04.2009 року.

За результатами перевірки встановлені порушення позивачем вимог ст. 267 Митного кодексу України, а саме заниження митної вартості установки для генерування водню НYSТАТ-А-1000Q/50/10, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які підлягали сплаті при її ввезенні на митну територію України 30.04.2009 року в сумі 367733,52 грн.

При дослідженні фактичних обставин справи щодо законності оскаржуваного повідомлення-рішення судом першої інстанції не було враховано наступне.

Ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» передбачає, що всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. Частиною 2 Даної статті передбачено, що інвестор самостійно визначає цілі, напрями та обсяги інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів і торгів.

Згідно ст. 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» основним правовим документом, який регулює взаємовідносини з суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).

Відповідно до п. 16.1. Статуту позивача від 28.04.2009 року № 11201050002001054 та Закону України «Про господарські товариства» до виключної компетенції загальних зборів товариства належить вирішення питань щодо зміни розміру статутного фонду товариства. 28.04.2009 році відбулися збори засновників ТзОВ «Гідроген Енерджі», на яких прийнято рішення про внесення змін до статутного фонду товариства шляхом внесення інвестиції у вигляді модуля генерування водню, вартістю 100 тисяч Євро. Саме в таку суму інвестор оцінив вартість інвестиції. Отже, внесення майна до статутного фонду позивача відбулось у відповідності до діючого законодавства.

Право інвестора визначати вартість інвестованого майна, інвестиції, що здійснюється зокрема внесенням його до статутного фонду товариств, зареєстрованих за законодавством України визначено ст. 9. Закону України «Про інвестиційну діяльність», згідно якої основним правовим документом, який регулює взаємовідносини к суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Саме таким договором є договір поставки № 08100-КТЕ-А від 15.04.2009 року.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що до спірних правовідносин не застосовуються положення ст.ст.7, 9, 18, 19 Закону України «Про інвестиційну діяльність», які закріплюють права та визначають правовий статус іноземних інвестицій в Україні.

Відповідно до ст.ст. 261, 266 Митного кодексу України, саме ціна контракту є основним методом визначення митної вартості з якої здійснюються усі інші податкові нарахування.

Відповідно до ст. 261 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Статтею 266 Митного кодексу передбачено, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, що імпортуються (вартість операції), 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів, 3) за тою договору щодо подібних (аналогічних) товарів, 4) на основі віднімання вартості, 5) на нові додавання вартості (обчислена вартість), 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, що імпортуються (вартість операції).

Згідно п.1.1. договору поставки №08100-КТЕ-А який укладений між «Невін Кепіталс ІНК» ТзОВ «Гідроген Енерджі» поставщик зобов'язується поставить в 2009 році модуль генерування водню НYSТАТ-А-1000Q/50/10.

Відповідно до п. 1.3. договору вартість установки складає 100 000 Євро. Умови поставки: СРТ м. Калуш, Україна. Вид транспорту: грузовий автомобіль.

Таким чином, «Невін Кепіталс ІНК» як власник установки генерування водню НYSТАТ-А-1000Q/50/10 визначила її ринкову вартість та зазначив в договорі поставки.

Ціна договору чи операції є основним методом відповідно до ст. 266 Митного кодексу України.

Суд першої інстанції прийняв до уваги рішення Івано-Франківського міського суду від 27 листопада 2010 року яким притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 як доказ встановлення судом вини останнього.

Проте, судом першої інстанції не взято до уваги ту обставину, що воно було скасоване постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 04.04.2011 року. Тобто в судовому засіданні не здобуто доказів вини ОСОБА_3 та не встановленно обставин приховання дійсної вартості установки.

Судом першої інстанції також не встановлено, а відповідачем не доведено в судовому сіданні, що ТзОВ «Гідроген Енерджі» знала ціну за якою «Невін Кепіталс Інс» придбала установку для генерування водню в Бельгійської компанії.

Судом першої інстанції також не взято до уваги те, що Івано-Франківська митниця не скористалася своїм правом відмовити у митному оформленні товару та винесла податкове повідомлення, яке не вправі була виносити.

Митний орган самостійно класифікує товар, а відповідно і визначає суму мита, збору, податку на додану вартість до сплати.

Апелянтом подано усі необхідні документи для митного оформлення, було виконано усі вимоги Наказу Державної митної служби України №314 від 20.04.2005 року. В свою чергу працівники митниці здійснили необхідні процедури щодо прийняття ВМД до оформлення, перевірку правильності класифікації товару, фактурну вартість товару, перевірку правильності рахування податків і зборів з ВМД.

Своїм правом на відмову у митному оформленні товару, у зв'язку з виявленими відповідностями відповідач (якщо вони мали місце) не скористався.

Таким чином, митниця вправі здійснювати свої контрольні функції по нарахуванню ПДВ в момент розмитнення товару. Після такого розмитнення контроль за правильністю нарахування та пати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом.

Згідно Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року за № 5 (яка діяла на момент виникнення правовідносин) податкова декларація подається до податкового органу, то саме він наділений повноваженнями на проведення позапланової документальної перевірки.

Крім того суд апеляційної інстанції виходить з того, що установка для генерування водню НYSТАТ-А-1000Q/50/10 відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність» та Закону України «Про господарські товариства» за рішенням загальних зборів позивача №2 від 28.04.2009 року та відповідно до договору поставки № 08100-КТЕ-А від 15.04.2009 року внесено до статутного капіталу товариства та зареєстровано згідно законодавства як іноземну інвестицію в Калуській ОДПІ за № 1326-3-2-33 від 22.05.2009 року відповідно до ст. 13 Закону України «Про режим іноземного інвестування». Даний факт також підтверджується редакцією статуту позивача, зареєстровану державним реєстратором 28.04.2009 року за № 11201050002001054.

Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищенаведене, митний орган приймаючи вантажну митну декларацію та пропускаючи товар на митну територію України, погодився з відомостями про товар, а тому відповідно до ст. 17 Закону України «Про Єдиний митний тариф», п.10.1. та 10.3. ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», підпункту 4.2.1. пункту 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» які діяли на момент митного оформлення не мав правових підстав для прийняття податкових повідомлень про нарахування податкових зобов'язань, а саме ПДВ на щу 367 733,52 грн. та 91 933,38 грн. штрафних санкцій.

Таким чином, колегія суддів вважає, що на митну територію України товар у вигляді інвестиції до Статутного Фонду позивача відбулося у відповідності до норм діючого законодавства.

Відповідач під час перевірки неправильно застосував норми законодавства, яке регулює інвестиційну діяльність, а суд першої інстанції не звернув на це увагу, відтак прийняв неправильне рішення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи, виніс постанову з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 157, 160, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2, ст. 203, ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідроген Енерджі» задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 липня 2011 року у справі № 2а-1246/11/0970 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії Івано-Франківської митниці та скасувати податкове повідомлення Івано-Франківської митниці від 03 березня 2011 року № 7, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Гідроген Енерджі» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 459666,90 грн., в тому числі 367733,52 грн. за основним платежем та 91933,38 за штрафними санкціями.

В частині визнання дій Івано-Франківської митниці по складанню акту від 22.02.2011 року №0003/11/206000000/36382041 справу провадженням закрити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 29.05.2012 року.

ГОЛОВУЮЧИЙ В.П. ДЯКОВИЧ

СУДДІ С.П. НОС

А.І. РИБАЧУК