Ухвала суду № 24482926, 15.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2012 р.Справа № 2а-1893/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.02.2012р. по справі № 2а-1893/12/2070

за позовом Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області

до Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Ізюмська об'єднана державна податкова інспекція у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства, в якому просить надати дозвіл стягнути на користь бюджету податковий борг відповідача у розмірі 67274,44 грн. з наступних розрахункових рахунків платника у банківських установах: ГУ ДКСУ у Харківській області р/р 37124007003237 МФО 851011, ГУ ДКСУ у Харківській області р/р 35448008003237 МФО 851011, ГУ ДКСУ у Харківській області р/р 35447010003237 МФО851011, ГУ ДКСУ у Харківській області р/р 35447009003237 МФО 851011, Харків. ГРУ ПАТ КБ "ПриватБанк", м. Харків р/р 26054060351764 МФО 351533,АТ "Банк Золоті Ворота" р/р 26046010082419 МФО 351931, ХАРКІВ.ГРУ ПАТ КБ "ПрватБанк", м. Харків р/р 26004060384996 МФО 351533, АТ "Банк Золоті Ворота" р/р 26002010082419 МФО 351931, ГУ ДКСУ у Харківській області р/р 37128003003237 МФО 851011, ГУ ДКСУ у Харківській області р/р 35440006003237 МФО 851011, ГУ ДКСУ у Харківській області р/р 35433002003237 МФО 851011, ФХарківське обласне УАТОЩАД м. Харків р/р 260273011487 МФО 35182.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.02.2012 року адміністративний позов задоволено.

Надано Ізюмській об'єднаній державній податковій інспекції у Харківській області (64300, Харківська область, м. Ізюм, вул. Фрунзе, 32, р/р 35210001000993, код ЄДРПОУ 22706054, МФО 851011 ГУДКУ в Харківській області) дозвіл на стягнення з Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства (64300, Харківська область, м. Ізюм, вул. Калініна, 11, код 24673063, МФО 351492) коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, а саме: ГУ ДКСУ у Харківській області р/р 37124007003237 МФО 851011; ГУ ДКСУ у Харківській області; р/р 35448008003237 МФО 851011; ГУ ДКСУ у Харківській області р/р 35447010003237 МФО 851011; ГУ ДКСУ у Харківській області р/р 35447009003237 МФО 851011; ХАРКІВ.ГРУ ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", м. Харків р/р 26054060351764 МФО 351533; АТ "БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА" р/р 26046010082419 МФО 351931; ХАРКІВ. ГРУ ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", м. Харків р/р 26004060384996 МФО 351533; АТ "БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА" р/р 26002010082419 МФО 351931; ГУ ДКСУ у Харківській області р/р 37128003003237 МФО 851011; ГУ ДКСУ у Харківській області р/р 35440006003237 МФО 851011; ГУ ДКСУ у Харківській області р/р 35433002003237 МФО 851011; ХАРКІВСЬКЕ ОБЛАСНЕ АТ ОЩАД м. Харків р/р 260273011487 МФО 351823 у розмірі 67274.44 грн. (шістдесят сім тисячі двісті сімдесят чотири гривні 44 копійки).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.02.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Ізюмське комунальне виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство зареєстроване 16.04.1997 року, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідачем до податкового органу подано:

- розрахунок земельного податку №9000142547, у якому відповідачем самостійно нарахована сума податку до сплати за 2011 рік у сумі 3730,01 грн. з розбивкою цієї річної суми рівними частками за місяцями 310,83 грн.

- податковий розрахунок земельного податку №1653 від 27.01.2010 року, у якому відповідачем самостійно нарахована сума податку до сплати за 2010 рік у сумі 3273,03 грн. з розбивкою цієї річної суми рівними частками за місяцями 272,75 грн.

- податковий розрахунок земельного податку №827 від 26.01.2009 року, у якому відповідачем самостійно нарахована сума податку до сплати за 2009 рік у сумі 3090,96 грн. з розбивкою цієї річної суми рівними частками за місяцями 257,58 грн.

- податковий розрахунок земельного податку №825 від 26.01.2009 року, у якому відповідачем самостійно нарахована сума податку до сплати за 2009 рік у сумі 14929,93 грн. з розбивкою цієї річної суми рівними частками за місяцями 1244,16 грн.

- податковий розрахунок земельного податку №1655 від 27.01.2010 року, у якому відповідачем самостійно нарахована сума податку до сплати за 2010 рік у сумі 6299,00 грн. з розбивкою цієї річної суми рівними частками за місяцями 524,92 грн.

- податковий розрахунок земельного податку №26512 від 29.12.2010 року, у якому відповідачем самостійно нарахована сума податку до сплати за 2010 рік у сумі 12784,13 грн. з розбивкою цієї річної суми рівними частками за місяцями 1065,34 грн.

- розрахунок земельного податку №9000142544, у якому відповідачем самостійно нарахована сума податку до сплати за 2011 рік у сумі 12259,21 грн. з розбивкою цієї річної суми рівними частками за місяцями 1021,60 грн.

Начальником Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області винесено податкові повідомлення рішення: №0000071540/0 від 05.03.2010 року, згідно якого до Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства застосовано штраф з земельного податку у розмірі 1522,06 грн.; №0001761540/0 від 17.12.2009 року, згідно якого до відповідача застосовано штраф з земельного податку у розмірі 326,15 грн.; №0000251540/0 від 16.03.2009 року про застосування штрафу з земельного податку у розмірі 1050,25 грн.; №0001774540/0 від 17.12.2009 року про застосування штрафу з земельного податку у розмірі 525,13 грн.; №0000081540/0 від 05.03.2010 року, згідно якого до Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства застосовано штраф з земельного податку у розмірі 4201,00 грн.; №0001121540/1 від 16.02.2009 року, згідно якого до Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства застосовано штраф з земельного податку у розмірі 5624,51 грн.

Всі вищевказані податкові повідомлення рішення отримано відповідачем, про що свідчать копії повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідачу направлялися податкові вимоги №1/47 від 16.10.2001 р. на загальну суму 1503,94 грн., з якої за основним платежем становить 1456,98 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 46,96 грн., яка направлена на адресу відповідача та ним отримана 25.10.2001 року, та податкова вимога №2/107 від 21.11.2001 року на загальну суму 75991,84 грн., з якої за основним платежем становить 66462,04 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 9529,80 грн., яка направлена на адресу відповідача та ним отримана 27.11.2001 року, про що свідчать копії повідомлень про вручення поштових відправлень .

18.03.2002 року Начальником податкового органу прийнято рішення №16/24-24673063/2448 про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів.

Згідно Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №18175168 від 17.04.2008 р., все майно платника податків - Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства знаходяться у податковій заставі.

Згідно розрахунків податкового боргу Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства, за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 67274,44 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач має податковий борг перед бюджетом України, який складає 67274,44 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги Ізюмської ОДПІ у Харківській області є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181 від 21.12.2000 р. (далі за текстом Закон № 2181) ( який діяв на час виникнення заборгованості) визначено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Визначаючи терміни, що використовуються в цьому законі, згідно положень п. 1.11 ст. 1 Закону № 2181, законодавець ототожнив поняття податкової декларації та розрахунку.

Вказані норми кореспондуються з п.п. 16.1.4. п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, яким визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктами 49.1, 49.2 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Пунктом 54.1 ст. 54 зазначеного кодексу визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Статтею 57 Податкового кодексу України передбачені строки сплати податкового зобов'язання.

Зокрема, п. 57.1 зазначеної статті визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.56.11 статті 56 Податкового кодексу України, не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про плату за землю» № 2535 від 03.07.1992 року (далі за текстом Закон № 2535) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 14 Закону № 2535 платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Відповідно до ст. 17 Закону № 2535 податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

У встановлений Законом строк для погашення податкового зобов'язання, підприємство не сплатило узгоджену суму податкового зобов'язання у розмірах, визначених в поданих розрахунках.

Приписами п. 88.1. ст. 88 зазначеного Кодексу встановлено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Відповідно до п.п. 89.1.1. п. 89.1 ст. 89 цього Кодексу право податкової застави виникає, зокрема, у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

Згідно п. 95.1 ст.95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п.20.1.18 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції стосовно того, що податковим органом було додержано процедуру визначення суми податкового зобов'язання, здійснено заходи щодо погашення податкового боргу у встановленому законодавством порядку.

Щодо доводів відповідача про те, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, встановлений ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.

Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 99 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними, зокрема, частинами четвертою та п'ятою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, -за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України у разі, якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Отже, наведена законодавча норма встановлює строк примусового стягнення податкового боргу - це 1095 днів з дня виникнення податкового боргу. Відповідно позовні вимоги контролюючого органу, пов'язані зі стягненням податкового боргу з платників податків, повинні пред'являтися протягом 1095 днів з дня виникнення податкового боргу.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що Ізюмським комунальним виробничим водопровідно-каналізаційним підприємством податкові повідомлення-рішення Ізюмської ОДПІ у Харківській області отримані, у встановленому законодавством порядку не оскаржені, сума заборгованості відповідачем не сплачена, тому наявні підстави для стягнення її у судовому порядку.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог Ізюмської ОДПІ у Харківській області.

З огляду на викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.02.2012р. по справі № 2а-1893/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.