Ухвала суду № 24482919, 16.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2012 р.Справа № 2а-1670/10176/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.02.2012р. по справі № 2а-1670/10176/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО "Кременчуцький автоскладальний завод"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби

про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.02.2012 року задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО «Кременчуцький автоскладальний завод" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 28.04.2011 № 0003982301/1479 та № 0003982301/57 .

Визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 28.04.2011 № 0003982301/1479, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 60953,00 грн. і нараховані штрафні санкції в розмірі 15238,00 грн. та № 0003982301/57, яким збільшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 28938,00 грн.

Стягнуто з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький автоскладальний завод" витрати у вигляді судового збору у розмірі 28 гривень 23 копійок.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Кременчуцькою ОДПІ подано апеляційну скаргу, в якій відповідач просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції при прийняті рішення не взято до уваги приписи ст.9, 86,159 КАС України, ст.203, 215, 228 Цивільного кодексу України, ст.1 Закону України "Про оприбуткуванні прибутку підприємств" та ст. 6-8 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до неправильного вирішення справи.

Крім того, відповідач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно на підставі норм Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 та виходячи з обставин, викладених в акті перевірки.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що з 06.04.2011 по 07.04.2011 Кременчуцькою ОДПІ було проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер Транс Лоджістікс" (далі по тексту - ТОВ "Інтер Транс Лоджістікс") в період з 01.12.2010 по 30.01.2011, в ході якої встановлено порушення підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997, в результаті чого було завищено від'ємне значення по податку на додану вартість на загальну суму 28938 грн., в тому числі за грудень 2010 року в сумі 28938,00 грн., а також було занижено податок на додану вартість в сумі 60953,00 грн., в тому числі за грудень 2010 року в сумі 60953,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 07.04.2011 № 2053/23-209/36410382, на підставі якого Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 28.04.2011 № 0003982301/1479, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 76191,00 грн., з яких 60953,00 грн. - за основним платежем, 15238,00 грн. - за штрафними (фінансовими) (а.с. 21-22, т. 1) та № 0003982301/57, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 28938,00 грн. за декларацією від 19.01.2011 № 9006305908.

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями після проходження адміністративного оскарження, позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та недоведеності відповідачем правомірності прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, висновок Кременчуцької ОДПІ про заниження ТОВ "ВО «Кременчуцький автоскладальний завод" за грудень 2010 року податку на додану вартість на загальну суму 60953,00 грн., а також про завищення від'ємного значення по податку на додану вартість за грудень 2010р. на суму 28938,00грн. зроблений за правовідносинами позивача з ТОВ "Інтер Транс Лоджістікс".

Так, між ТОВ "ВО «Кременчуцький автоскладальний завод" та ТОВ "Інтер Транс Лоджістікс" укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування від 12.03.2010 № 14/10-ВО, який регулює взаємовідносини сторін, пов'язані із здійсненням транспортно-експедиторського обслуговування (ТЕО) та організацією перевезень експортно-імпортних та транзитних вантажів, наданням інших послуг, узгоджених у Додатках к даному Договору. Документом, що підтверджує факт виконання робіт та надання послуг по даному договору, є акт виконання робіт, підписаний обома сторонами договору.

Позивачем надано додаткові угоди до вищевказаного договору від 12.03.2010 №1, від 16.04.2010 № 2, від 01.07.2010 № 3, від 29.07.2010 № 4, від 05.08.2010 № 5, від 17.08.2010 № 6, від 20.08.2010 № 7, від 06.09.2010 № 8, від 16.09.2010 № 9, 11.10.2010 № 10, 20.10.2010 № 11, від 01.11.2010 № 12, від 07.12.2010 № 13 (а.с. 70-82, т. 1).

Здійснення перевезень та надання організаційних послуг з транспортно-експедиційного обслуговування ТОВ "Інтер Транс Лоджістікс" належним чином засвідчено наданими позивачем вантажно-митними деклараціями з відмітками митних органів про проходження державного кордону та міжнародними товарно-транспортними накладними (СМR) за період, що перевірявся та які посвідчують здійснення перевезень та їх організації контрагентом на користь ТОВ "ВО «Кременчуцький автоскладальний завод" .

На підтвердження виконання умов, визначених договором від 12.03.2010 № 14/10-ВО представником позивача надано належним чином завірені копії рахунків на оплату за перевіряємий період, а саме: від 29.11.2010 № 632, від 01.12.2010 № 635, від 13.12.2010 № 648, від 13.12.2010 № 649, від 20.12.2010 № 658 з відмітками банківської установи про перерахування коштів .

Також, на підтвердження оплати ТЕО вказаного контрагента надано банківську виписку по рахунку позивача з 01.12.2010 по 31.12.2010. Крім того, долучено копії актів надання послуг від 2.12.2010 № 503, від 07.12.2010 № 509, від 14.12.2010 № 520, від 15.12.2010 № 521, від 21.12.2010 № 532 та оформлені відповідно до вимог законодавства податкові накладні за перевіряємий період, зокрема, від 02.12.2010 № 725, від 07.12.2010 № 732, від 14.12.2010 № 742, від 15.12.2010 № 743, від 21.12.2010 № 755, що посвідчують правомірність нарахування спірних сум податку на додану вартість.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку про реальність виконання господарських операцій, проведених між ТОВ "ВО «Кременчуцький автоскладальний завод" та ТОВ "Інтер Транс Лоджістікс".

Матеріалами справи встановлено, що суми податку на додану вартість сплачені позивачем в ціні отриманих послуг, на підставі виданих ТОВ "Інтер Транс Лоджістікс" податкових накладних, були включені позивачем до складу податкового кредиту в податковій декларації за грудень 2010 року.

Згідно пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку в звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "ВО «Кременчуцький автоскладальний завод" виконало вимоги, передбачені п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР, сплативши податок на додану вартість в ціні придбаного у ТОВ "Інтер Транс Лоджістікс" товару, який, в свою чергу, виконав вимоги п.7.2.3 ст.7 Закону У№ 168/97-ВР -видав позивачу належним чином оформлені податкові накладні на сплачені ним суми податку.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР право платника податку на податковий кредит виникає з дати здійснення першої з подій: або дати списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому податкової накладної і сплата вартості отриманого товару з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції.

Таким чином, судова колегія відмічає, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені позивачем в ціні придбаного у ТОВ "Інтер Транс Лоджістікс" товару.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог та недоведеності правомірності прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги відповідача щодо правомірності збільшення суми податкового зобов'язання ТОВ "ВО «Кременчуцький автоскладальний завод" не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Висновки податкового органу про те, що правочини, укладені та такі, що виконувались, від імені ТОВ "Інтер Транс Лоджістікс"не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави та суспільства, є безпідставними, оскільки в судовому порядку правочини, укладені між ТОВ "ВО «Кременчуцький автоскладальний завод" та ТОВ "Інтер Транс Лоджістікс", визнано недійсними не було. Жодних доказів на підтвердження зазначених обставин позивачем надано не було.

Твердження відповідач про відсутність у контрагента позивача необхідних умови для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів ґрунтується лише на податковій звітності ТОВ "Інтер Транс Лоджістікс" і були спростовані наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, актом перевірки від 27.06.2011 № 7917/23-51 про результати документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ "Інтер Транс Лоджістікс" з питання взаємовідносин з контрагентами за грудень 2010 року, відповідно до якого підтверджено фактичне місцезнаходження юридичної особи за адресою її державної реєстрації, а також використання у власній діяльності наступних офісних, виробничих (торгівельних, складських приміщень тощо): оренда приміщення кабінету м. Одеса вуя. Пушкінська, 32 площею 27,6 кв. м, що посвідчена договором оренди б/н від 01.07.2009 р. з ТОВ "Алекс К Групп". Чисельність працюючих на 2010 рік -7 чоловіка, на момент перевірки 7 чоловік (пункт акту 2.9). Крім того, підтверджено взаємовідносини з позивачем та факт здійснених операцій з ТЕО.

Таким чином, постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.02.2012р. по справі № 2а-1670/10176/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Любчич Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Спаскін О.А.

Повний текст ухвали виготовлений 21.05.2012 р.