Рішення № 24469942, 31.05.2012, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 1490/2217/12 31.05.2012 < Дата розгляду справи > 31.05.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

< Текст >

Справа № 22-ц/1490/1537/12 Суддя першої інстанції Безпрозванний В.В.

Категорія 27 Суддя - доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2012 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Козаченка В.І.,

суддів: Шаманської Н.О., Царюк Л.М.,

при секретарі Бобуйок І.Ф.,

за участю: відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідачки - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 20 лютого 2012 року за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (надалі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») до ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3 про розірвання кредитного договору, договору поруки, стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

13 січня 2010 року відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (надалі - ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»), яке в подальшому змінило свою назву на ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3 про розірвання кредитного договору, договору поруки, стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на майно.

Свій позов обґрунтовувало тим, що 31 січня 2006 року між Банком та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, відповідно до якого остання отримала кредитні кошти у розмірі 14000 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,00 % річних строком до 31 січня 2013 року.

Того ж дня, для забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір поруки, за яким останній відповідає перед кредитором як солідарний боржник.

Крім того, 22 травня 2006 року між позивачем та ОСОБА_2 і ОСОБА_6 було укладено договір іпотеки, відповідно до якого останні передали банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.

Оскільки позивальник не виконує своїх зобов'язань щодо погашення кредиту і станом на 16 жовтня 2009 року у нього утворилася заборгованість на суму 24762,22 дол. США., яку відповідач добровільно відмовляється погасити, то позивач просив достроково розірвати кредитний договір, договір поруки, стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку заборгованість по кредитному договору в сумі 24765,22 дол. США та звернути стягнення на заставлене майно, а саме на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_6

Заочним рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 20 лютого 2012 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено. Достроково розірвано кредитний договір № 014/08-112/27629 від 31 січня 2006 року, укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 Достроково розірвано договір поруки № 014/08-112/27629 П від 31 січня 2006 року, укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість по кредитному договору в сумі 197602,52 грн. Звернуто стягнення у сумі 199422,52 грн. на предмет застави, а саме на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності, шляхом проведення прилюдних торгів. Також розподілено судові витрати.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_2 просила рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити ПАТ «Райффайзен банк Аваль» у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 31 січня 2006 року між Банком та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 014/08-112/27629, відповідно до якого остання отримала кредитні кошти у розмірі 14000 дол. США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 15,00 % річних строком до 31 січня 2013 року.

Того ж дня, для забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 014/08-112/27629П, за яким останній відповідає перед кредитором як солідарний боржник.

Крім того, 22 травня 2006 року між позивачем та ОСОБА_2 і ОСОБА_6 було укладено договір іпотеки, за умовами якого останні передали кредитору в іпотеку нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1, що належить їм на праві власності.

Станом на 16 жовтня 2009 року за розрахунком банківської установи відповідачка має заборгованість у розмірі 24762.22 дол. США (що еквівалентно 197602.52 грн.), яка складається: 10698.12 дол. США (що еквівалентно 85371.00 грн.) - заборгованість за кредитом; 1780.83 дол. США (що еквівалентно 14211.03 грн.) - заборгованість за простроченими процентами; 149.48 дол. США (що еквівалентно 1192.85 грн.) заборгованість за поточними процентами; 12133.79 дол. США ( що еквівалентно 96827.64 грн. ) - пеня (а.с. 31).

Стаття 526 ЦК України зазначає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порука є одним із засобів забезпечення виконання зобов'язання відповідно до ст. 546 ЦК України.

Згідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Правові наслідки порушення зобов'язання забезпеченого порукою встановлено ст. 554 ЦК України, так у разі порушення боржником зобов'язання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 1050 ЦПК України в разі прострочення повернення чергової частини позики позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Оскільки місцевим судом встановлено факт укладання між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 договору про надання кредиту готівкою, а також факт належного виконання банківською установою умов кредитного договору та неналежного виконання ОСОБА_2 і ОСОБА_3 своїх зобов'язань щодо повернення кредитних коштів, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги щодо розірвання договорів і стягнення заборгованості за кредитом та процентами за користування кредитом обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Проте, суд безпідставно поклав на ОСОБА_6 солідарну відповідальність, як на поручителя, за кредитним договором, так як він не укладав договору поруки, а солідарна відповідальність боржника та майнового поручителя нормами цивільного законодавства не передбачена.

Більш того, місцевий суд в порушення вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України вийшов за межі позовних вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», оскільки кредитор просив стягнути заборгованість за кредитним договором в солідарному порядку тільки з ОСОБА_2 і ОСОБА_3

Також заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо зменшення розміру неустойки, які судова колегія розцінює як заяву відповідачки, оскільки вона не приймала участь в розгляді справи в суді першої інстанції.

При цьому колегія суддів враховує неспівмірність нарахованої кредитором пені з розміром основного боргу, а також ті обставини, що ОСОБА_2 намагалася виконувати свої кредитні зобов'язання, проте майновий стан її погіршився, вона втратила роботу та має статус безробітної особи і перебуває на обліку в центрі зайнятості, також має певні захворювання, з приводу яких протягом 2008-2012 року зверталася за медичною допомогою.

Крім того, відповідно до встановлених судом обставин справи відсутні будь-які негативні наслідки для позивача через прострочення ОСОБА_2 виконання своїх кредитних зобов'язань, що підтверджується листом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про розгляд питання про анулювання пені.

Перелічені обставини, на думку, колегії суддів, є істотними обставинами в розуміння ч. 3 ст. 551 ЦК України, у зв'язку з чим розмір пені, що підлягає стягнення слід зменшити до 20 000 грн.

Місцевий суд також не врахував вимоги ч. 3 ст. 533 ЦК України, зі змісту якої вбачається, що у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та позивач просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд в резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті.

На підставі викладеного, з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в солідарному порядку підлягають стягненню на користь позивача: 10698.12 дол. США (що еквівалентно 85371.00 грн.) - заборгованість за кредитом; 1780.83 дол. США (що еквівалентно 14211.03 грн.) - заборгованість за простроченими процентами; 149.48 дол. США (що еквівалентно 1192.85 грн.) заборгованість за поточними процентами; 20 000 грн. пені.

Помилковим також є рішення суду в частині звернення стягнення загальної суми заборгованості за кредитним договором разом з судовими витратами на Ѕ частку нерухомого майна, що належить ОСОБА_6, оскільки такий спосіб звернення стягнення не передбачено умовами договору та Законом України «Про іпотеку».

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості

За договором іпотеки, укладеного між банківською установою та боржником ОСОБА_2 і ОСОБА_6, які разом зобов'язалися забезпечувати вимоги за зазначеним кредитним договором предметом іпотеки - квартирою АДРЕСА_1, в цілому, що належить їм на праві спільної часткової власності. Виділення частки цього нерухомого майна кожному з співвласників не відбувалося.

За умовами цього договору не передбачено, що у випадку невиконання будь-кого з іпотекодавців зобов'язань за цим або за кредитним договором звернення стягнення на частку предмета іпотеки, тому позовні вимоги в цій частині безпідставні.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення кредитної заборгованості і звернення стягнення на нерухоме майно з постановленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог в цій частині.

Доводи апеляційної скарги про неправильність та неповноту розрахунків заборгованості за кредитним договором не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України апелянтом не надано будь-яких достовірних доказів, які б свідчили про інший розмір заборгованості боржника та підтверджували неправильне нарахування складових заборгованості.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309,314-315 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 20 лютого 2012 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на нерухоме майно скасувати та постановити в цій частині нове рішення про часткове задоволення цих позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/08-112/27629 від 31 січня 2006 року, яка складає 10698.12 дол. США (що еквівалентно 85371.00 грн.) - заборгованість за кредитом; 1780.83 дол. США (що еквівалентно 14211.03 грн.) - заборгованість за простроченими процентами; 149.48 дол. США (що еквівалентно 1192.85 грн.) заборгованість за поточними процентами та 20 000 грн. - пені.

В задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_6 про звернення стягнення на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 відмовити.

В іншій частині вказане рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді