Рішення № 24462855, 23.05.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.12 Справа№ 5015/5215/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Олійник Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Експорткредітнемнден, Ради експортно-кредитних гарантій Швеції, Стокгольм, Швеція

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавнича група "Супердрук", м. Львів

про визнання вимог кредитора та стягнення 3 203 271,00 доларів США

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_4 -представник (довіреність б/н від 01.07.2011р.);

від відповідача не з»явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали. Згідно клопотання представника позивача судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Оберіг". В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов подано Експорткредітнемнден, Радою експортно-кредитних гарантій Швеції до Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавнича група "Супердрук" про визнання вимог кредитора та стягнення 3 203 271,00 доларів США.

Хід розгляду спору викладено в ухвалах суду.

Ухвалою суду від 23.11.2011р. провадження у справі №5015/5215/11 було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №5015/4987/11 за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИДАВНИЧА ГРУПА "СУПЕРДРУК" про визнання недійсним рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИДАВНИЧА ГРУПА "СУПЕРДРУК", про припинення товариства, які оформлені протоколом № 05/11 від 14.04.2011р.

Ухвалою суду від 03.05.2012р. провадження у справі поновлено та призначено судове засідання на 23.05.2012р.

Представник позивача подав клопотання (вх.№ 11252/12 від 23.05.2012р.) про припинення провадження у справі в частині позовних вимог про визнання вимог кредитора на суму 3 203 271,00 доларів США. Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 203 271,00 доларів США підтримав, просив позов в цій частині розглянути по суті та задоволити.

Крім того, представник позивача подав клопотання (вх.№11254/12 від 23.05.2012р. та вх.№11253/12 від 23.05.2012р.) про долучення до матеріалів справи витребуваних судом доказів та доказів поданих позивачем за своєї ініціативи.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився. На адресу суду повернувся поштовий конверт з ухвалою суду від 03.05.2012р. без вручення адресату з довідкою поштового зв»язку про те, що за вказаною адресою даної організації немає.

Поштовий конверт надсилався відповідачу на адресу: вул.Свободи, 5, с.Рясне-Руське, Львівська область.

Слід зазначити, що ухвала суду від 03.05.2012р. надсилалась відповідачу й на інші адреси наявні в матеріалах справи, а саме: вул.Водогінна, 2 м.Львів та вул.В.Великого,5а, м.Львів. Факт надсилання ухвал підтверджується реєстром № 618 відправлення рекомендованої кореспонденції з повідомленнями за 04.05.2012р., але станом на 23.05.2012р. повідомлення про їх вручення або поштові конверти без вручення їх адресату на адресу суду не повернулись.

Згідно п.3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 із змінами та доповненнями внесеними 23.03.2012р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відтак, суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Попередньо відповідачем була подана заява про застосування арбітражного застереження та передачу спору на розгляд приватного арбітражу ad hok.

Розглянувши заяву, суд дійшов висновку відмовити у її задоволенні з огляду на наступне.

Відповідач зазначив, що підставою позову в частині стягнення заборгованості є порушення ним своїх зобов'язань згідно договору про відкриття кредитної лінії 16.01.2007р., який було укладено між ТзОВ «Видавнича група «Експрес»(яка з 24.04.2010р. змінила найменування на ТзОВ «Видавнича група «Супердрук») та «Свенска Ханделсбанкен АБ (публ)». В позовній заяві стверджується, що згідно з договором відступлення прав вимоги від 01.02.2011р., укладеним між позивачем та «Свенска Ханделсбанкен АБ (публ)»позивач володіє правом вимоги щодо стягнення непогашеної основної суми оплати за кредитним договором в сумі 3 062 780,00 доларів США та відсотків в сумі 140 491,00 доларів США, всього 3 203 271,00 доларів США. На думку відповідача, з наведеного випливає, що предметом позовної вимоги № 2 є захист порушеного права позивача, яке ґрунтується на договірних відносинах, що випливають з кредитного договору, сторонами якого є позивач та відповідач.

Відповідач посилається на те, що кредитним договором передбачено арбітражне застереження про передачу спорів на розгляд приватного арбітражу ad hok. Відповідач вважає, що арбітражне застереження є чинним, відповідає законодавству України та міжнародним договором, які ратифіковані Україною та оскільки спір виник у зв»язку з виконанням кредитного договору, відповідно він не може розглядатися господарським судом та підлягає передачі на розгляд арбітражу згідно арбітражного застереження.

За загальним правилом, право сторін на передачу спорів на розгляд до міжнародного комерційного арбітражу у якості альтернативи розгляду таких спорів державними судами прямо встановлено Європейською конвенцією про зовнішньоторговельний арбітраж від 21.04.1964р. (ратифікована Україною 18.03.1963р.).

Як передбачено ст.2 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 10.06.1958р., ратифікована Україною 10.10.1960р. надалі - Нью-Йоркська конвенція), кожна договірна держава визнає письмову угоду, за якою сторони зобов'язуються передавати в арбітраж усі або будь-які спори, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими договірними або іншими правовідносинами, об'єкт якого може бути предметом арбітражного розгляду". Як вбачається з вказаної Нью-Йоркської конвенції, термін «письмова угода»означає арбітражне застереження в договорі або арбітражну угоду, підписану сторонами, або яка міститься в обміні листами чи телеграмами. Крім того, відповідно до вказаної конвенції, суд договірної держави, якщо до нього подано позов з питання, щодо якого сторони уклали арбітражне застереження, передбачене даною статтею, повинен на вимогу однієї зі сторін направити сторони до арбітражу, якщо тільки не встановить, що вказана угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Згідно ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Внаслідок наведеного, арбітражна угода, укладена сторонами у вигляді окремого договору про порядок вирішення спорів між такими сторонами, або викладена як арбітражне застереження в зовнішньоекономічному контракті сторін, є окремою незалежною угодою сторін, яка відображає волевиявлення саме тих сторін, які уклали вказану арбітражну угоду щодо вирішення спорів між такими сторонами альтернативним способом шляхом звернення до міжнародного комерційного арбітражу.

Арбітражна угода, як і будь-який інший двосторонній правочин, породжує права та обов'язки лише для сторін, що уклали таку угоду, і не може породжувати будь-які права та обов'язки для третіх осіб, які не є сторонами угоди.

Оскільки арбітражна угода сторін є окремою угодою, уклавши договір відступлення прав за кредитним договором, позивач не став автоматично стороною арбітражної угоди відповідача та «Свенска Ханделсбанкен АБ (публ)».

Відповідно до п. 5 роз'яснення Вищого господарського суду України № 04-5/608 від 31.05.2002р. «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій», сторони зовнішньоекономічного договору мають право передбачити у ньому або шляхом укладення окремої угоди (арбітражна умова, арбітражне застереження) передачу спорів, що виникають з такого договору, на вирішення третейського суду (постійно діючого або створеного для вирішення конкретного спору - аd hос). Ця домовленість повинна чітко визначати, який саме орган вирішення спорів обрали сторони: Міжнародний комерційний арбітражний суд, Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України або інший третейський суд в Україні чи за кордоном.

Згідно ч.1 ст.8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», суд до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

В Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-08/163 від 12.03.2009р. «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», викладено позицію Вищого господарського суду України щодо того, що спір повинен розглядатися господарським судом по суті, якщо буде встановлено неможливість виконання арбітражної угоди між сторонами.

Позивач, всупереч твердженню відповідача, не є стороною арбітражної угоди про передачу спорів між відповідачем та «Свенска Ханделсбанкен АБ (публ.)»за кредитним договором і, відповідно, домовленість відповідача та «Свенска Ханделсбанкен АБ (публ.)» про передачу спорів між цими юридичними особами до арбітражу не поширюється на позивача. Вказана арбітражна угода, укладена між відповідачем та «Свенска Ханделсбанкен АБ (публ)», не може бути виконана у даному спорі між позивачем (який не є стороною арбітражної угоди) та відповідачем.

Внаслідок наведеного, наявний спір між позивачем та відповідачем щодо визнання кредиторських вимог позивача в ліквідаційній процедурі відповідача та стягнення заборгованості з відповідача підлягає розгляду та вирішенню по суті господарськими судами України, а будь-які правові підстави для передачі спору на розгляд до арбітражу у господарського суду відсутні.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача, за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши представника позивача, суд,-

встановив:

01.02.2011р. між Банком «Свенска Ханделсбанкен АБ (публ)»(Svenska Handelsbanken AB (publ), що зареєстрований та діє за законодавством Швеції (надалі - цесіонарій) та «Експорткредітнемнден»(Eksportkreditnamnden), Радою експортно-кредитних гарантій Швеції (надалі - цесіонарій) було укладено договір відступлення, згідно якого цедент та ТзОВ «Видавнича група «Експрес»(з 24.04.2010р. змінило найменування на ТзОВ «Видавнича група «Супердрук»), товариство, що зареєстроване та діє за законодавством України, код ЄДРПОУ 22393603, з місцезнаходженням за адресою: вул.Свободи, с.Рясне-Руське, Львівська область, 81085, Україна (надалі- товариство), уклали договір про відкриття кредитної лінії (надалі -кредитний договір) від 16.01.2007р. з метою фінансування придбання певного обладнання товариства.

Згідно п.В договору відступлення цедент і товариство уклали договір застави рухомого майна № 02-02/48 від 02.02.2007р. (надалі -договір застави) з метою забезпечення виконання товариством своїх зобов»язань за кредитним договором.

Відповідно до п.п. С, D, Е цесіонарій видав платіжну гарантію ( надалі -гарантія) на користь цедента для забезпечення виконання товариством своїх зобов»язань за кредитним договором; внаслідок невиконання товариством своїх зобов»язань за кредитним договором цесіонарій виплатив компенсацію цеденту за гарантією; цедент погодився відступити цесіонарієві всі свої права за кредитним договором застави, а цесіонарій погодився прийняти таке відступлення.

Згідно п.1.1. договору відступлення відповідно до п.5.1.2. загальних положень Ради експортно-кредитних гарантій Швеції цедент цим відступає цесіонарію будь-які та всі свої права та вигоди за кредитним договором та договором застави згідно з умовами цього договору, а цесіонарій цим приймає таке відступлення. Відступлення набирає чинності в дату відступлення.

За умовами п.1.2. договору відступлення починаючи з дати відступлення, цедент не має більше прав та вигод за кредитним договором, а цесіонарій набуває всі права та вигоди цедента, як передбачено в ньому, включаючи, без обмеження, право на отримання від товариства таких сум: непогашена основна сума кредиту за кредитним договором, що станом на дату укладення цього договору дорівнює сумі у розмірі 3 440 144 доларів США; всі відсотки за кредитним договором та будь-які інші суми які можуть час від часу періодично підлягати сплаті за кредитним договором і договором застави.

У Бюлетені державної реєстрації № 180 (15) за 2011рік було розміщено оголошення про перебуванням відповідача у стадії припинення шляхом ліквідації та встановлення строку для пред»явлення кредиторами своїх вимог (до 03.08.2011р.). Адресою на яку кредиторам пропонувалося надсилати свої вимоги у зв»язку з ліквідацією відповідача була вказана юридична адреса: вул.Водогінна, 2 м.Львів.

22.07.2011р. позивач надіслав відповідачеві повідомлення про відступлення прав вимоги від 20.06.2011р., відповідно до якого, позивач повідомив відповідача про заміну кредитора в зобов»язанні, що випливає із кредитного договору та договору застави, а також про суму зобов»язання відповідача перед позивачем як новим кредитором та висунув майнову вимогу про негайну сплату такої суми разом із відсотками.

Крім того, 01.08.2011р. позивач надіслав відповідачу повідомлення про кредиторські вимоги позивача щодо розміру відсотків за кредитним договором на суму 140 491,00 доларів США.

Загальна сума вимог позивача як кредитора відповідача на підставі договору відступлення та кредитного договору складає 3 203 271,00 доларів США з яких основний борг в сумі 3 062 780,00 доларів США та відсотки в сумі 140 491,00 доларів США.

Вказані повідомлення разом із нотаріально засвідченими копіями договору відступлення, нотаріально засвідченим перекладом на українську мову були направлені позивачем цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення на усі відомі позивачу адреси відповідача, а саме: вул.Водогінна, 2 м.Львів (адреса зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; вул.Володимира Великого, 5-а, м.Львів (адреса, що вказана у кредитному договорі, як обов»язкова для надсилання повідомлень, що стосуються цього договору); вул.Свободи, 5, с.Рясне-Руське, Львівська область, (адреса місцезнаходження філії відповідача).

Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення відповідач отримав повідомлення позивача 29.07.2011р. за адресою: вул.Володимира Великого, 5-а, м.Львів. Згідно повідомлень поштових відділень інші листи позивача не були отримані відповідачем.

Службою кур»єрської доставки було доставлено повідомлення про відсотки за адресою: вул.Свободи, 5, с.Рясне-Руське, Львівська область. За іншими адресами співробітникам кур»єрської служби було повідомлено про відсутність відповідача.

Станом на дату подання позову згідно наданого позивачем розрахунку непогашена основна сума кредиту за кредитним договором, яка підлягає до сплати відповідачем на користь позивача складає 3 062 780,00 доларів США; відсотки за кредитним договором становлять 140 491,00 доларів США, всього 3 203 271,00 доларів США.

Станом на дату подання позовної заяви позивач просив визнати вимоги кредитора Експорткредітнемнден, Ради експортно-кредитних гарантій Швеції за договором відступлення прав вимоги від 01.02.2011р. у ліквідаційній процедурі ТзОВ «Видавнича група Супердрук» на суму 3 203 271,00 доларів США та стягнути заборгованість в цій сумі.

Згідно поданої заяви позивач просить припинити провадження у справі в частині позовної вимоги про визнання вимог кредитора. Заява мотивована тим, що припинення відповідача шляхом ліквідації за рішенням власників відповідача від 14.04.2011р., яке слугувало підставою для пред»явлення вказаної позовної вимоги, визнано недійсним у судовому порядку, фактично, на даний час між позивачем та відповідачем відстуній предмет спору щодо визнання кредитором у ліквідаційній процедурі відповідача саме за рішенням власників відповідача від 14.04.2011р.

Позивач долучив до матеріалів справи довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо відповідача з якої вбачається, що станом на 22.05.2012р. рішення власників про припинення відповідача шляхом ліквідації було вилучено з реєстру на підставі рішення суду.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Відповідно до ст.38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Статтею 73 Закону України «Про міжнародне приватне право»встановлено, що іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів".

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст.123 ГПК України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Внаслідок наведеного позивач як юридична особа за законодавством Швеції має право на звернення до українського господарського суду.

Предметом даного спору є вимоги позивача, як кредитора, до відповідача, які виникли при виконанні господарських договорів та, з урахуванням обставин справи, підлягають задоволенню в процедурі припинення відповідача шляхом його ліквідації. Процедура припинення юридичних осіб та порядок задоволення вимог кредиторів в межах такого припинення встановлені положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про господарські товариства»та інших актів українського законодавства.

Порядок ліквідації юридичної особи, порядок пред'явлення та задоволення вимог кредиторів, розрахунків з ними, а також порядок звернення таких кредиторів до суду про визнання їх вимог в межах ліквідаційної процедури встановлені ст.ст. 111, 112 ЦК України, ст.ст.60, 61 ГК України.

Відповідно до ст.105 ЦК України, ліквідаційна комісія господарського товариства, що припиняється, вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи.

Матеріалами справи підтверджуються доводи позивача про те, що попри всі надіслані позивачем повідомлення стосовно кредиторських вимог позивача до відповідача, на дату подання цього позову, позивач не отримав жодного повідомлення відповідача про результати розгляду його вимог як кредитора відповідача та про включення/невключення ліквідаційною комісією відповідача таких вимог до проміжного ліквідаційного балансу відповідача, в тому числі у порядку ст.105 ЦК України.

Відповідно до ст.518 ЦК України, боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Оскільки в матеріалах справи відсутні, представником відповідача не надані, докази про те, що відповідач висував позивачеві заперечення щодо вимог останнього, як нового кредитора згідно ст.518 ЦК України, суд дійшов висновку, що позивач підставно вважає заявлені кредиторські вимоги в сумі 3 203 271,00 доларів США такими, проти яких відповідач не заперечує.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про підставність позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу у розмірі 3 203 271,00 доларів США.

Відповідно до ч. 3 ст.112 ЦК України, у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії.

Враховуючи положення вказаної статті, а також те, що позивач не мав можливості дізнатися дату затвердження ліквідаційного балансу відповідача, суд вважає звернення позивача до господарського суду з вимогами про визнання кредиторських вимог позивача в ліквідаційній процедурі відповідача таким, що є належним способом захисту порушеного цивільного права позивача.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст.112 ЦК України, вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Суд дійшов висновку про необхідність припинення провадження у справі в частині позовної вимоги про визнання вимог кредитора на суму 3 203 271,00 доларів США з огляду на наступне.

На момент порушення провадження у даній справі відповідач перебував у стані припинення підприємницької діяльності, що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 05.09.2011 року, від 06.10.2011 року, від 20.10.2011 року, іншими матеріалами справи та не заперечувалось відповідачем.

Судом встановлено, що 22.07.2011р., тобто в межах встановленого ліквідаційною комісією відповідача строку для пред'явлення вимог кредиторів, позивач надіслав відповідачеві повідомлення про відступлення прав вимоги від 20.06.2011р., відповідно до якого, позивач повідомив відповідача про заміну кредитора в зобов'язанні, що випливає з кредитного договору та договору застави, а також про суму зобов'язання відповідача перед позивачем як новим кредитором, а саме непогашену основну суму оплати за кредитним договором у розмірі 3 062 780,00 доларів США та висунув вимогу про негайну сплату такої суми разом із відсотками до неї.

Також судом встановлено, що 01.08.2011р., в межах встановленого відповідачем строку для пред'явлення вимог кредиторів, позивач надіслав відповідачеві повідомлення про кредиторські вимоги позивача щодо розміру відсотків за кредитним договором на суму 140 491,00 доларів США.

Рішенням господарського суду Львівської області 27.10.2011р. у справі № 5015/4987/11 залишеним без змін Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.12.2011р. задоволено позов учасника ТзОВ «Видавнича група «Супердрук»ОСОБА_5 до ТзОВ «Видавнича група «Супердрук»про визнання недійсним рішень загальних зборів учасників ТзОВ «Видавнича група «Супердрук», якими прийнято рішення про припинення товариства, визнано недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, які оформлені протоколом № 05/11 від 14.04.2011р.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.03.2011р. вищевказане рішення господарського суду Львівської області та постанова Львівського апеляційного господарського суду залишені без змін.

Внаслідок набрання вищевказаним рішенням законної сили, рішення загальних зборів учасників відповідача від 14.04.2011 року, яким було прийнято рішення про припинення товариства, визнано недійсним.

У зв'язку із цим, 23.05.2012р. позивачем подано клопотання про часткове припинення провадження у справі в частині позовної вимоги до відповідача в особі ліквідаційної комісії про визнання вимог кредитора (позивача) в сумі 3 203 271,00 доларів США через відсутність предмету спору по даній вимозі.

Відповідно до п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку підставності до задоволення клопотання позивача та припинення провадження у справі в частині позовної вимоги про визнання вимог кредитора в сумі 3 203 271,00 доларів США відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Позивачем попередньо подавалась заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке є об»єктом обтяження за договором застави рухомого майна № 02-02/48 від 02.02.2007р., укладеного між ТзОВ «Видавнича група «Експрес» та «Свенска Ханделсбанкен АБ (публ.)»; накладення арешту на грошові кошти відповідача; про заборону державним реєстраторам Виконавчого комітету Львівської міської ради (Управління державної реєстрації Виконавчого комітету Львівської міської ради) вчиняти дії з внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про проведення державної реєстрації припинення ТзОВ «Видавнича група «Супердрук»(код ЄДРПОУ 22393603); про заборону ТзОВ «Видавнича група «Супердрук» та ТзОВ «Експрес Медіа Груп»вчиняти будь-які юридичні та фактичні дії щодо майна яке є об»єктом обтяження за договором застави рухомого майна № 02-02/48 від 02.02.2007р., укладеного між ТзОВ «Видавнича група «Експрес» та «Свенска Ханделсбанкен АБ (публ.)».

Згідно ст.66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Одним із способів забезпечення позову згідно ст.67 ГПК України є, зокрема, накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; заборона відповідачу вчиняти певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (п. 1.1. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006р. за № 01-8/2776).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (п.2. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006р. за № 01-8/2776).

В той же ж час, судом встановлено, що позивачем не наведено обґрунтованих підстав до вжиття заходів забезпечення позову, зокрема, не наводиться підстав, які б вказували на те, що у майбутньому виконання рішення суду буде неможливим чи утрудненим, не подано доказів вжиття відповідачем заходів щодо реалізації майна.

Крім того, у зв»язку з відсутністю предмету спору в частині позовних вимог про визнання вимог кредитора, відпали підстави для застосування такого заходу до забезпечення позову, як заборона державним реєстраторам Виконавчого комітету Львівської міської ради (Управління державної реєстрації Виконаввчого комітету Львівської міської ради) вчиняти дії з внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про проведення державної реєстрації припинення ТзОВ «Видавнича група «Супердрук»(код ЄДРПОУ 22393603).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судовий збір слід стягнути з відповідача, згідно вимог ст.49 ГПК України, на користь позивача, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 1, 14, 73 Закону України «Про міжнародне приватне право», ст.38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», ст.ст. 105, 107, 111, 112, 518, ЦК України, ст.ст. 60, 61 ГК України, ст. ст. ст.ст. 33, 34, 43, 49, 66, 67, 75, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст. 82-85, 115, 116, 123 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавнича група «Супердрук», м.Львів, вул.Водогінна, 2 (код ЄДРПОУ 22393603) на користь Експорткредітнемнден, Ради експортно-кредитних гарантій Швеції, Стокгольм, Кунгсгатан 36, 103 61 Стокгольм, Швеція ((код ЄДРПОУ відсутній) Exportkreditnamnden, Swedish Export Credits Guarantee Board (Kungsgatan 36, 103 61 Stockholm, Sweden)) заборгованість в сумі 3 203 271,00 (три мільйони двісті три тисячі двісті сімдесят один) долар США та 3 500,00 (три тисячі п'ятсот) доларів США державного мита.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавнича група «Супердрук», м. Львів, вул. Водогінна, 2 (код ЄДРПОУ 22393603) на користь Експорткредітнемнден, Ради експортно-кредитних гарантій Швеції, Стокгольм, Кунгсгатан 36,103 61 Стокгольм, Швеція ((код ЄДРПОУ відсутній) Exportkreditnamnden, Swedish Export Credits Guarantee Board (Kungsgatan 36, 103 61 Stockholm, Sweden)) 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Припинити провадження у справі в частині визнання вимог кредитора Експорткредітнемнден, Ради експортно-кредитних гарантій Швеції до Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавнича група "Супердрук" (код ЄДРПОУ 22393603) на суму 3 203 271,00 (три мільйони двісті три тисячі двісті сімдесят один) доларів США.

5. Накази видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 28.05.2012р.

Суддя Сухович Ю.О.