Рішення № 24462796, 31.05.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-7/5184-2012 31.05.12

За позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії

до Військового інституту телекомунікації та інформатизації Національного технічного Університету України "Київський політехнічний інститут"

про стягнення 2651,02 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 -довіреність №1463 від 30.12.2011;

від відповідача: не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Київської міської філії звернулося в Господарський суд м. Києва з позовом до Військового інституту телекомунікації та інформатизації Національного технічного Університету України "Київський політехнічний інститут" про стягнення 2651,02 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за найм майна та відшкодування витрат на електроенергію згідно умов Договору № 22-28/843-15 від 24.05.2011.

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 2452,90 грн. -основного боргу, 145,43 грн. -пені, 28,15 грн. - 3% річних, 24,54 грн. -інфляційних втрат, а також 1 609,50 грн. -судового збору.

Ухвалою від 24.04.2012 порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 17.05.2012.

17.05.2012 через канцелярію суду від представника позивача надійшли документи по справі. Представник відповідача у судове засідання 17.05.2012 не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. Через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

У зв'язку із нез'явленням представника відповідача у судове засідання, враховуючи клопотання представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 31.05.2012.

В судове засідання 31.05.2012 представник відповідача повторно не з'явився, відзив на позов не надав, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97р. N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Провадження у справі порушено ухвалою від 24.04.2012, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Представник позивача в судовому засіданні 31.05.2012 підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 31.05.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.05.2011 між позивачем та відповідачем було укладено Договір оренди місць у стійках, U (Юнітів) для встановлення обладнання, устаткування та інших спеціальних пристроїв № 22-28/843-15 (далі-Договір), згідно умов якого позивач зобов'язався передати відповідачеві у тимчасове платне користування частину технологічної стійки розмірами 600x230, висотою 1 Юніт, що розташована в м. Києві в спеціалізованому технологічному приміщенні на 2 поверсі 5-поверхового будинку № 13 по вул. Інститутській (далі - Майно), а відповідач зобов'язався використовувати надане майно відповідно до цільового призначення (для розміщення модемів) та своєчасно здійснювати оплату відповідно до умов Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору майно передається відповідачеві на підставі акту прийому-передачі.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що орендна плата встановлюється позивачем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі внутрішніх нормативних актів позивача, і відповідно до фіксованого розміру місячної орендної плати, за перший місяць оренди за 1 Юніт становить 304 (триста чотири) гривні 00 коп. з ПДВ (20%).

Відповідно до п. 3.3. Договору витрати на утримання майна, плата за комунальні послуги та ін. включені до розміру фіксованої орендної плати.

Водночас п. 3.4. Договору передбачено, що відповідач відшкодовує витрати на електроенергію у порядку, визначеному Правилами користування електричною енергією, та на підставі окремого розрахунку позивача у термін, зазначений у п. 3.6 Договору.

Як слідує з п. 3.6. Договору орендна плата перераховується відповідачем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок позивача не пізніше 27 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються позивачем не пізніше 17 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно з п. 3.7 Договору щомісячна сума, яка підлягає оплаті, визначається у розмірі 100% орендної плати за попередній місяць та збільшується (зменшується) на суму заборгованості (переплати) за фактично надані послуги попереднього місяця, яка утворилась на 1 число розрахункового місяця.

На виконання умов Договору позивачем було надано, а відповідачем прийнято в тимчасове платне користування майно, що підтверджується актом прийому-передачі майна, копія якого міститься у матеріалах справи.

З метою виконання відповідачем обов'язку зі сплати орендної плати та платежів по відшкодуванню витрат на електроенергію позивачем було виставлено відповідачеві відповідні рахунки, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Однак, як слідує з матеріалів справи, внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасності та повноти здійснення оплати відповідно до умов Договору у останнього за період з липня 2011 по грудень 2011 перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 2452,90 грн., на підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Договір, укладений між позивачем та відповідачем, за своєю правовою природою є договором найму (оренди).

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 ЦК України).

Згідно ст. 762 ЦК за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачеві у користування майно на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, посилаючись на п.8.2. Договору, просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 145,43 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.2. Договору сторони погодили, що у разі наявності заборгованості по орендній платі чи іншим витратам за Договором, відповідачеві нараховується пеня від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 28 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 145,43 грн. є обґрунтованими, нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Також позивач, керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь 28,15 грн. - 3% річних та 24,54 грн. -інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК Ураїни, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач не виконав свої договірні зобов'язання щодо повноти та своєчасності оплати користування майном та відшкодування витрат на електроенергію, чим порушив пп. 3.1., 3.4. Договору.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, тому на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, з відповідача підлягають стягненню 28,15 грн. - 3% річних та 24,54 грн. -інфляційних втрат, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75 ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Військового інституту телекомунікації та інформатизації Національного технічного Університету України "Київський політехнічний інститут" (01011, м. Київ, вул. Московська, 45/1, код ЄДРПОУ 24978555) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії (01601, м.Київ, бул. Т.Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766) 2 452 (дві тисячі чотириста п'ятдесят дві) грн. 90 коп. -основного боргу, 145 (сто сорок п'ять) грн. 43 коп. -пені, 28 (двадцять вісім) грн. 15 коп. - 3% річних, 24 (двадцять чотири) грн. 54 коп. -інфляційних втрат, а також 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. -судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення: 05.06.2012