Ухвала суду № 24460277, 28.05.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2012 р. Справа № 79324/12

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Ліщинського А.М., Матковської З.М.

при секретарі судового засідання: Міхно І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.03.2012 року у справі № 2а-1970/290/12 за адміністративним позовом Приватного підприємства «Нінкасі» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

30.01.2012 року Приватне підприємство «Нінкасі» звернулося в Тернопільський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення № 0005201602 від 07.10.2011 року, яким позивачу визначено зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 142694 грн. та штрафна санкція в сумі 35673,50 грн..

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.03.2012 року позов Приватного підприємства «Нінкасі» задоволено та скасовано податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ № 0005201602 від 07.10.2011 року.

Суд першої інстанції дійшов переконання, що помилка допущена контрагентом позивача - ВАТ «Опілля» щодо реєстрації податкової накладної в єдиному реєстрі податкових накладних не може впливати на формування ПП «Нінкасі» податкового кредиту .

Не погоджуючись з даною постановою суду, Тернопільська ОДПІ оскаржила її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги податковий орган вказує на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Тернопільською ОДПІ винесене відповідно до норм податкового законодавства, а суд першої інстанції при винесенні постанови не врахував того, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів / послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

В судовому засіданні представник апелянта (відповідача у справі) надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

Представники ПП «Нінкасі» в судовому засіданні заперечили проти апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представників апелянта та позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як слідує з матеріалів справи 19.09.2011 року Тернопільською ОДПІ проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ПП «Нінкасі» у податковій звітності з податку на додану вартість за липень 2011 року.

За результатами перевірки податковим органом складено акт № 6658/16-01/36410780 від 19.09.2011 в якому зафіксовано, що позивач в порушення вимог пункту 198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Розділу V Податкового кодексу України включив до податкового кредиту суму податку, не підтверджену податковою накладною, що вплинуло на розрахунки з бюджетом.

На підставі вищевказаного акту перевірки Тернопільською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005201602 від 07.10.2011 року, яким позивачу визначено зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 142694 гривень та штрафна санкція в сумі 35673,50 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи між ВАТ «Опілля» та ПП «Нінкасі» в липні 2011 року здійснювалися господарські операції щодо поставки товару та проводилися відповідні розрахунки.

Дані операції носили реальний характер, що підтвердили під час апеляційного розгляду представники сторін.

ПП «Нінкасі» віднесло до складу податкового кредиту за липень 2011 року податкову накладну від 31 липня 2011 року № 75 на загальну суму 856 162,62 грн., в тому числі податок на додану вартість у розмірі 142 693,77 грн. виписану ВАТ «Опілля» та не зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до статті 36.1 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначенні цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно абзацу 9 статті 201.10 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Відповідно до статті 198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) послуг.

Згідно статті 198.2 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до абзацу 3 статті 198.6 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право за ним зберігається протягом 365 календарних днів.

Як слідує з матеріалів справи Тернопільська ОДПІ листом № 43003/160 від 29.09.2011 року (а.с. 116) витребовувала від ПП «Нінкасі», для проведення зустрічної звірки з Тернопільським ВАТ «Опілля», первинних документів, що підтверджують факт відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків між даними суб'єктами господарювання. Дану інформацію та її документальне підтвердження слід було надіслати податковому органу до 10.10.2011 року, що ПП «Нінкасі» було і зроблено.

З аналізу абзацу 9 статті 201.10 Податкового кодексу України, вбачається, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю товару на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, а абзац 3 статті 198.6 Податкового кодексу України твердить, що у випадку не включення платником податку у відповідному звітному періоді до податкового кредиту сум ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, таке право за ним зберігається протягом 365 днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до статті 56.21 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таким чином враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного адміністративного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про задоволення позову, оскільки податковим органом при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не враховано вимоги абзацу 3 статті 198.6 Податкового кодексу України, а відтак апеляційну скаргу Тернопільської ОДПІ слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.03.2012 року у справі № 2а-1970/290/12 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 01.06.2012 року.

Головуючий суддя І.І. Запотічний

Судді А.М.Ліщинський

З.М.Матковська