Постанова № 24445276, 24.04.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2012 року Справа № 2а/1270/2448/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Коршикова С.К.,

при секретарі: Андріасяні Е.А.,

за участі сторін:

представника позивача : ОСОБА_1 (довіреність № 3 від 02.02.2012)

представника відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 01543/10 від 16.01.2012)

ОСОБА_5 (довіреність № 01514/10 від 10.01.2012)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Фріланс» до Алчевської об'єднаної Державної податкової інспекції Луганської області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.03.2012 за № 0000181600, -

ВСТАНОВИВ:

26 березня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов зазначений адміністративний позов.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач, зазначив, що 19.03.2012 року на юридичну адресу ПП «Фріланс» надійшло податкове повідомлення-рішення № 0000181600 від 15.03.2012 року складене повторно Алчевською ОДПІ на підставі Акту перевірки № 00170/1600/36917518 від 24.01.12 року «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість».

Позивач вважає, що вище зазначене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, оскільки воно винесено з порушенням діючого податкового законодавства України та ґрунтуються на Акті перевірки, висновки якого суперечать законодавству з питань оподаткування.

Відповідно до Акту перевірки головний податковий інспектор відділу адміністрування ПДВ Алчевською ОДПІ ОСОБА_3 зазначає, що проведення камеральної перевірки обумовлено наданням уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень, вересень, жовтень та листопад 2010 року. Крім того, головний податковий інспектор зазначає як порушення податкового законодавства п. 6 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України, а саме: у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Крім того позивач зазначив, що в той же час головний податковий інспектор не прийняв до уваги ту обставину, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникли у 2010 році. Отже спірні правовідносини регулюються Законом України «Про податок на додану вартість», який був чинним на момент виникнення правовідносин та діяв у періоді, за який проведено перевірку Алчевською ОДПІ. У відповідності до п.1 Прикінцевих положень Податкового кодексу України цей Кодекс набирає чинності з 01 січня 2011 року, тобто він може застосовуватися до правовідносин, які виникли з 01 січня 2011 року. Крім того, у податковому повідомленні-рішенні № 0000181600 від 15.03.2012 року сума грошового зобов'язання за штрафними санкціями визначена у розмірі 3314391,25 грн., що повністю співпадає з розміром та підставою застосування штрафної санкції зазначеної у податковому повідомленні-рішенні № 0000091600 від 06.02.2012 р. В свою чергу п. 14.1.265. ст. 14 Податкового кодексу України надає поняття терміну «штрафна санкція (фінансова санкція, штраф)», за змістом якого, це плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Таким чином, має місце подвійне застосування штрафної санкції (відповідальності) за порушення однієї і тієї ж самої норми закону. Даний факт притягнення до відповідальності суперечить правовій нормі викладеній у ст. 61 Конституції України, за приписом якої, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення винесено з порушенням податкового законодавства, а тому є незаконним, у зв'язку з чим просив суд скасувати зазначене рішення відповідача.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсягу, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та просив суд визнати противоправними дії Алчевської ОДПІ при складанні податкового повідомлення рішення №0000181600 від 15.03.2012 року та скасувати зазначене рішення.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, надав суду письмові заперечення, які обґрунтував наступним.

Відповідно до абз. З п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді по податковому кредиту суми ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, таке право за ним зберігається протягом 365 календарних днів з дати виписки податкових накладних. Відповідно до п.2 р. XIX Податкового кодексу Закон України від 03.04.97 № 168 «Про податок на додану вартість» визнаний таким, що втратив чинність з 01.01.11 зі вступом у дію вищевказаного Кодексу, а отже зазначені спірні правовідносини регулюється саме цим Кодексом, а не будь яким іншим законодавством. З огляду на зазначене, позивач мав право на надання уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з самостійно виявленими помилками, згідно яких до складу податкового кредиту включені відповідні суми на протязі серпня - листопад 2011 року, оскільки податкові декларації позивачем надані за період серпень-листопад 2010 року, в той же час позивачем надані уточнюючі розрахунки до вказаних декларацій 23.12.11, з порушенням строку встановленого абз.З п.198.6 ст.198 Кодексу.

Також позивач, обґрунтовуючи свою позицію посилається на ч.1 ст.58 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від 09.02.99 № 1/99-рп «У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення .1 ст.58 Конституції Україні», з аналізу яких вбачає неможливим застосування до спірних правовідносин вищевказаного положення Кодексу. той же час, позивач взагалі не звертає уваги на те, що згідно висновків Конституційного Суду України, які викладені в цьому же рішенні, зворотна сила закону стосується тільки людини та громадянина, а отже не повинна застосовуватися у взаємовідносинах між юридичними особами, або суб'єктами владних повноважень та суб'єктами господарювання.

Крім того, є необґрунтованим посилання на ту обставину, що зазначеним рішенням Конституційний суд України визнав, що дія нормативно-правового акту в часі починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, а отже до спірних правовідносин не можливо застосувати Податковий кодекс, оскільки він вступив у дію після існування цих правовідносин.

Алчевська ОДПІ зазначає, що дійсно Конституційний Суд України зазначає, що ч.і ст.58 Конституції України визначає принцип дії нормативно-правового акту у часі, але оскільки вказана стаття міститься в розділі, який закріплює основні права, свободи, гарантії та обов'язки людини та громадянина, то на думку це лише стосується людини та громадянина.

Виходячи з наведеного, Алчевська ОДПІ вважає необґрунтованими та безпідставними доводи позивача в обґрунтування своєї позиції.

Приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, Алчевська ОДПІ виходила з того, що у даному випадку є повторне протягом 1095 днів визначення контролюючим органом податкового зобов'язання з ПДВ, оскільки податковим повідомленням-рішенням від 19.12.11 № 0000852310, яке було прийнято на підставі акту перевірки від 19.12.11 № 2121/231, складеного за наслідками перевірки позивача додержання податкового законодавства за період серпень-жовтень 2010 року, було визначене податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 4251707,50 грн., яке до речі є узгодженим. А отже, оскільки з дати прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення не пройшло 1095 днів, тому у даному випадку визначення зобов'язання за спірним податковим повідомленням-рішенням є повторним в розумінні ч.2 п. 123.1 ст.123 Кодексу. З огляду на зазначене, у даному випадку повинно бути застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання ПДВ у розмірі 13257565,00 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 06.02.12 № 0000091600.

Оскільки за зазначеним податковим повідомленням застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 25 %, хоча повинно було застосовано у розмірі 50 %, спірним податковим повідомленням - рішенням було визначено додатково ще 25 % штрафних (фінансових) санкцій суми нарахованого податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 13257565,00 грн.

З огляду на зазначене, на думку відповідача, доводи позивача стосовно подвійного застосування податковим органом штрафних ( фінансових) санкцій за порушення однієї і тієї ж самої норми закону є безпідставною. Стосовно порушення з боку податкового органу 10 денного строку для винесення спірного податкового повідомлення-рішення, слід звернути увагу на те, що вказане порушення є формальним порушенням та воно не впливає на саму суть порушення податкового законодавства, виявлені під час проведення перевірки позивача.

Враховуючи вищевикладеним представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі за необґрунтованістю.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд прийшов до такого.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач - Приватне підприємство «Фріланс» зареєстроване виконавчим комітетом Алчевської міської ради Луганської області 20.05.2010 року за № 1 384 102 0000 002530 у якості юридичної особи, на підтвердження чого було видане свідоцтво серії А00 №720589 (а.с.31). Крім того, позивач перебуває на податковому обліку у Алчевській ОДПІ та відповідно до свідоцтва №100288480 є платником податку на додану вартість (а.с.44).

У судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі пункту 200.10 статті 200 та статті 76 Податкового кодексу України 24.01.2012 року було проведено камеральну перевірку уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень, жовтень, листопад 2010 року, за результатами якої було складено акт №170/160-36917518 (а.с.12-30).

У акті зазначено, що при перевірці використано уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2010 року вх. №9012943101 від 23.12.2011 року і додатку №5 вх. №9012943121, за вересень 2010 року вх. №9012943253 від 23.12.2011 і додатку №5 вх. №9012943257, за жовтень 2010 року вх. №9012943322 від 23.12.2010 і додатку №5 вх. №9012943362, за листопад 2010 року вх. №9012943420 від 23.12.2011 і додатку №5 вх. №9012943488.

Згідно висновків акта перевірки № №170/160-36917518 від 24.01.2012 року проведеною перевіркою встановлено, що дані камеральної перевірки свідчать про заниження суми податкового зобов'язань, заявлених у уточнюючих розрахунках, та відповідність платника передбачена пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акту відповідачем було складено податкове повідомлення - рішення №0000181600 від 15 березня 2012 року, згідно якого сума нарахованого грошового зобов'язання яка підлягає сплаті складає 3314391,25 грн. (а.с.7).

Суд сприяв сторонам, які брали участь у справі, у доказуванні шляхом витребування та надання доказів, викликом свідка, уточнення норми матеріального права, яка підлягає застосуванню, та кола фактів, які необхідно доказати.

Згідно із ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює право і обов'язок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Отже, вирішуючи дану справу суд виходить з того, що порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або врахування сум ПДВ до податкового кредиту до 01.01.2011 року регулювались Законом України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року та Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, які діяли до набрання чинності Податковим кодексом України, введеним в дію з 01.01.2011 року Законом України від 02.12.2010 року №2755-VI.

Відповідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на момент виникнення правовідносин), податковий кредит звітного податкового періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

Відповідно пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно пп.15.3.1. п.15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Отже, з набранням чинності Податковим кодексом України з 01.01.2011 року втратили чинність Закон України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року та Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року.

Відповідно до положень п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні та фактичні перевірки.

Статтею 76 ПК України передбачено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 86.1, 86.3, 86.7, 86.8, 86.9 та 86.10 статті 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) посадовими особами органу державної податкової служби складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати виїзної планової чи позапланової документальної перевірки у день його підписання або відмови від підписання вручається або надсилається платнику податків чи його законному представнику.

Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов'язку сплатити визначені органом державної податкової служби за результатами перевірки грошові зобов'язання.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта або довідки про результати перевірки або неможливості його вручення та підписання у зв'язку з відсутністю платника податків або його законних представників за місцезнаходженням такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених у цьому абзаці випадках органом державної податкової служби складається відповідний акт.

У разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

У разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді його заперечень до акта перевірки, орган державної податкової служби зобов'язаний повідомити такого платника податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду.

Участь керівника відповідного органу державної податкової служби (або уповноваженого ним представника) у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов'язковою. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки.

Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником органу державної податкової служби (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

У разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

Таким чином, виходячи з аналізу норм матеріального та процесуального права суд прийшов до висновку, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, відповідач виходив з того, що у даному випадку є повторне протягом 1095 днів визначення контролюючим органом податкового зобов'язання з ПДВ, оскільки податковим повідомленням-рішенням від 19.12.11 № 0000852310, яке було прийнято на підставі акту перевірки від 19.12.11 № 2121/231, складеного за наслідками перевірки позивача додержання податкового законодавства за період серпень-жовтень 2010 року, було визначене податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 4251707,50 грн., яке є узгодженим. А отже, оскільки з дати прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення не пройшло 1095 днів, тому у даному випадку визначення зобов'язання за спірним податковим повідомленням-рішенням є повторним в розумінні ч.2 п. 123.1 ст.123 Податкового кодексу України. З огляду на зазначене, у даному випадку повинно бути застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання ПДВ. Оскільки за зазначеним податковим повідомленням застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 25 %, хоча повинно було застосовано у розмірі 50 %, спірним податковим повідомленням - рішенням було визначено додатково ще 25 % штрафних (фінансових) санкцій суми нарахованого податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 13257565,00 грн.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що доводи позивача щодо протиправності податкового повідомлення-рішення № 0000181600 від 15.03.2012 року у судовому засіданні не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами, тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки рішення суду ухвалено не на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 17, 18, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Фріланс» до Алчевської об'єднаної Державної податкової інспекції Луганської області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.03.2012 за № 0000181600 - відмовити за необґрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 27 квітня 2012 року.

Суддя С.К. Коршиков