Ухвала суду № 24439986, 23.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" травня 2012 р. м. Київ К/9991/52056/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

при секретарі Навасардян М.Г.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, дов. від 16.07.20111

від відповідача: не з'явився

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2011 року у справі №2а- 8976/10/1870 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Петро Ойл»до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Петро Ойл»до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0000902311/0 від 19.10.2010, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем по податку на додану вартість в сумі 2352478,50грн. в т.ч. 1568319,00грн. основного платежу, 784159,50грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0000912311/0 від 19.10.2010, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 4891288,00грн., в т.ч. 2445644,00грн. основного платежу та 2445644,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21.04.2011 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного суду від 19.07.2011 року постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.04.2011 року скасовано та прийнято нову, якою позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із судовим рішенням апеляційної інстанції, відповідач 12.08.2011 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 25.08.2011 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2011 року та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.п. 5.2.1, 5.3.9 п. 5.2, 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. ч. 4 та 5 ст. 11, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №413/23-3/32690410 від 08.10.2010, складеного за результатом виїзної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Петро Ойл» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 31.03.2010, податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000902311/0 від 19.10.2010, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем по податку на додану вартість в сумі 2352478,50грн. в т.ч. 1568319,00грн. основного платежу, 784159,50грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0000912311/0 від 19.10.2010, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 4891288,00грн., в т.ч. 2445644,00грн. основного платежу та 2445644,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Фактичною підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.п. 5.2.1, 5.3.9 п. 5.2, 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок формування валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями по придбанню паливно-мастильних матеріалів у ТОВ «Нафтопром-плюс», ПП. ОСОБА_2, ТОВ МГ «Сокіл»ПВКФ «Вертикаль».

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що спірні господарські операції є безтоварними, що підтверджується залученими до матеріалів справи доказами.

Суд апеляційної інстанції з висновком суду не погодився, та задовольняючи позовні вимоги вказав на те, що залучені до матеріалів справи документи кримінальної справи не були отримані відповідачем в офіційному порядку, оцінка судом при розгляді кримінальної справи вказаним документам надана не була, а судовим рішенням, які набрали законної сили дана довільна оцінка.

Разом з тим, суд касаційної інстанції з таким висновком суду апеляційної інстанції не погоджується, оскільки встановлене законодавцем правило, що податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку (частина друга ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») не означає, співпадання правил щодо ведення податкового і бухгалтерського обліків. Дозволяючи платнику податку зменшувати оподатковуваний прибуток на суму валових витрат, законодавець робить наголос на тому, що такими витратами є витрати, що здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (пункт 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

З використанням товарів (послуг) в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку підпункт 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»пов'язує право платника податку на включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг).

При цьому, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Згідно із приписами п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з акту перевірки, податкова інспекція порушення позивачем вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»пов'язувала з віднесенням позивачем до складу валових витрат сум за господарськими операціями, зокрема, з ТОВ «Нафтопром-плюс», приймання та транспортування паливно-мастильних операцій за якими, не відповідало вимогам Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за №805/15496 (далі -Інструкція №281).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було укладено з ТОВ «Нафтопром-плюс»договір №172 від 12.11.2008, відповідно до умов якого позивач зобов'язувався проводити приймання товару по кількості та якості у відповідності до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та і обліку нафти І нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Держнафтогазпрому, Міністерства транспорту, Держкомстандарту та Держкомстату України №81/38/101/235/122 від 02.04.1998 у відповідності до діючого законодавства України, а також на умовах даного Договору та Додатків до нього».

У період вчинення господарських операцій з ТОВ «Нафтопром-плюс»діяла Інструкція №281, відповідно до п.5.4 якої перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 №363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568, та ГОСТ 27352-87 «Автотранспортні засоби для заправки і транспортування нафтопродуктів. Типи, параметри га загальні технічні вимоги».

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою №1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°С відповідно до ГОСТ 3900.

Пунктом 7.5.6 вищевказаної Інструкції №281 визначено, що відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари. Оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий -використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду -залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий -засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду З підприємства -передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

Вимоги Інструкції №281 поширюється є обов'язковими та встановлюють єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів, а тому поширюються на спірні господарські відносини.

Відповідно п.2.7 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Типові форми первинного обліку паливо-мастильних матеріалів, зокрема типова форма товарно-транспортної накладної №1-ТТН (нафтопродукт) наведена в Інструкції №281, пунктом 10.2.4 якої забороняється приймати нафтопродукти на АЗС у разі неналежного оформлення або відсутності ТТН.

Разом з тим, дотримання вищезазначених вимог за спірними господарськими операціями матеріалами справи не підтверджується.

Відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому цим Законом. Податкова накладна є звітним документом щодо операцій продажу і свідчить про виникнення податкових зобов'язань продавця і в зв'язку з цим -права покупця на податковий кредит.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було укладено договір з ПП ОСОБА_2 №1/01 Н/П від 11.01.2010 на поставку паливно-мастильних матеріалів, на підтвердження факту виконання якого до матеріалів справи залучено видаткові та податкові накладні. Проте, матеріалами справи підтверджується факт вчинення підпису на вказаних документах не ПП ОСОБА_2, а іншою особою, а тому вони не можуть бути визнані такими, що посвідчують певні господарські операції, а відповідно, не можуть брати участі у формуванні податкового кредиту позивача.

Матеріалами справи також спростовуються твердження позивача щодо реальності вчинення господарських операцій з ТОВ МГ «Сокіл»та ПВКФ «Вертикаль». Так, дати, назва, кількість отриманого товару не співпадають з даними, які відображені в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС та даними, які містять в виписаних постачальниками накладних, а іноді взагалі відсутня інформація щодо отримання товару, зокрема не відображена деяка поставка паливно-мастильних матеріалів від ПВКФ «Вертикаль»та ПП ОСОБА_2

До того, зі змісту рішення господарського суду Сумської області від 07.04.2011 про визнання недійсними договорів укладених позивачем з ТОВ МГ «Сокіл»та ПВКФ «Вертикаль» вбачається, що як на підставу своїх вимог ТОВ «Петро Ойл»посилається на відсутність у ТОВ МГ «Сокіл»та ПВКФ «Вертикаль» необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також вказує на те, що фактично нафтопродукти не передавались, а тому не створювали реальні правові наслідки.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дав правильну оцінку встановленим обставинам, дійшовши висновку про безтоварність спірних господарських операцій.

Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного суду від 19.07.2011 року скасувати, залишити в силі постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.04.2011 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ________Т.М.Шипуліна Судді: ________Л.І. Бившева ________А.М. Лосєв