Ухвала суду № 24438477, 31.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2012 року м. Київ К-34322/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.-головуючий, судді Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі -ДПІ)

на постанову господарського суду Херсонської області від 27.11.2007

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2009

у справі № 8/290-АП-07

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім «Галичина-Херсон»(далі -Товариство)

до ДПІ

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 11.04.2007 № 0002082301/0 та № 0002102301/0.

Постановою господарського суду Херсонської області від 27.11.2007, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2009, позов задоволено частково; визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 11.04.2007 № 0002082301/0 в частині донарахування позивачеві податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 12869,87 грн. за основним платежем та 6508,43 грн. за штрафними санкціями, а також податкове повідомлення-рішення від 11.04.2007 № 0002102301/0 в частині зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування ПДВ на 74,07 грн. із застосуванням 37,04 грн. штрафу. У прийнятті цих рішень попередні судові інстанції послалися на правомірне включення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту в тому податковому періоді, в якому отримані податкові накладні, тоді як факт завищення Товариством суми бюджетного відшкодування у декларації за вересень 2005 року на 6323,82 грн. підтверджується документально.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати прийняті у справі рішення попередніх інстанцій та повністю відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про незаконне відображення позивачем у складі податкового кредиту липня 2005 року податкового кредиту за господарськими операціями, здійсненими у червні 2005 року, а також про завищення суми бюджетного відшкодування у вересні 2005 року внаслідок несвоєчасного декларування податкових зобов'язань з ПДВ у серпні 2005 року.

Справу розглянуто в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що підставою для донарахування позивачеві податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 12869,87 грн. за основним платежем та 6508,43 грн. за штрафними санкціями за податковим повідомленням-рішенням від 11.04.2007 № 0002082301/0 слугував висновок податкового органу, викладений в акті перевірки від 04.02.2007 № 722/23-6/32125913, про безпідставне віднесення позивачем до податкового кредиту липня 2005 року сум ПДВ за податковими накладними, складеними постачальником (товариством з обмеженою відповідальністю «Континуум-Укр-Ресурс») у червні 2005 року за датами фактичного здійснення господарських операцій.

Судами також було з'ясовано, що спірні накладні від названого контрагента було фактично одержано Товариством саме у липні 2005 року.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 названого Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених положень Закону випливає, що законодавчо установлений порядок формування податкового кредиту не передбачає його автоматичне виникнення за наслідками здійснення першої події у розумінні підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 названого Закону. Така перша подія лише визначає виникнення об'єктивного права платника на формування податкового кредиту, реалізація якого є можливою у разі виконання певних умов. Відповідно ж до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»саме податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

А відтак у випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

До того ж, за змістом абзацу другого підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону відповідальність платника податку настає у випадку непідтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника.

Підставою ж для визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання платника податків є, зокрема, заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях (підпункт «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

В даному ж разі, як вбачається з установлених судами обставин справи, включена Товариством сума податку на додану вартість до податкового кредиту підтверджена податковими накладними, які відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а формування позивачем податкового кредиту в оспорюваній сумі у періоді отримання відповідних податкових накладних не потягло за собою заниження зобов'язань платника податків за перевірений період в цілому.

З урахуванням викладеного та з огляду на те, що реальність господарських операцій, за якими було сформовано дані податкового обліку Товариства, податковим органом не оспорюється, слід погодитися з наданою судами правовою оцінкою обставин справи про обґрунтованість позовних вимог в частині оскарження податкового повідомлення-рішення від 11.04.2007 № 0002082301/0 у відповідній сумі.

Правильність наданої судами правової оцінки щодо завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за вересень 2005 року на 6323,82 грн. сторонами не оспорюється, тоді як касаційним судом не виявлено допущеного судами невірного правозастосування в цій частині спору.

Отже, процесуальних підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої і апеляційної інстанцій не вбачається.

Згідно з частиною третьою статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Херсоні відхилити.

2. Постанову господарського суду Херсонської області від 27.11.2007 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2009 у справі № 8/290-АП-07 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак Є.А. Усенко