Ухвала суду № 24438427, 31.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

31 травня 2012 року м. Київ К/9991/26796/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.-головуючий, судді Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Українсько-Ізраїльського підприємства з іноземними інвестиціями товариства з обмеженою відповідальністю «Енеко»(далі -Товариство)

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.2008

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2010

у справі № 2а-2498/08

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська (далі -ДПІ)

про визнання дій протиправними.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними дій ДПІ, які полягали у складанні акта від 16.03.2007 № 23/23-426/14354581 про результати виїзної планової перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 30.09.2006.

Постановою названого суду від 19.12.2008, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2010, у позові відмовлено з тих мотивів, що сам по собі акт перевірки як носій доказової інформації не породжує будь-яких правових наслідків для платника, а тому не підлягає оскарженню в адміністративному суді.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Товариство просить скасувати прийняті у справі рішення попередніх інстанцій та задовольнити позов, посилаючись на невідповідність висновків судів нормам матеріального та процесуального права.

Справу розглянуто в письмовому провадженні відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС).

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги Товариства з урахуванням такого.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з визначенням, наведеним у статті 3 КАС, позивач -це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

За змістом статті 104 КАС до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Отже, з наведених процесуальних норм Закону випливає, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів КАС має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Відповідно, дії суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі дії вчинені владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорювані дії є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

В даному разі Товариством не подано будь-яких доказів існування порушення або оспорювання його прав на момент звернення до адміністративного суду з цими позовними вимогами.

Зі змісту пункту 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327 (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), випливає, що складення акта за результатами проведення перевірки платника є службовою діяльністю контролюючого органу на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації стосовно вчинених платником порушень податкової дисципліни. Тому як власне акт перевірки, так і дії посадових осіб контролюючого органу із складення цього акта не створюють будь-яких правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав платника податків.

Отже, такий акт не підпадає під дію пункту 1 частини другої статті 17 КАС, якою передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Однак суди не застосували до вказаних вимог необхідні процесуальні наслідки, позаяк в даному разі провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 157 КАС.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 228, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Українсько-Ізраїльського підприємства з іноземними інвестиціями товариства з обмеженою відповідальністю «Енеко»задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2010 у справі № 2а-2498/08 скасувати.

Провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя М.І. Костенко