Ухвала суду № 24436693, 25.04.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2012 р. Справа № 7812/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Обрізка І.М., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фермерського господарства «Лан 1999» на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2009 року у справі за позовом державної податкової інспекції у Полонському районі до фермерського господарства «Лан 1999» про стягнення заборгованості ,-

В С Т А Н О В И В :

державна податкова інспекція у Полонському районі звернулась в суд першої інстанції з адміністративним позовом до фермерського господарства «Лан 1999» в якому просила стягнути з відповідача податок з доходів фізичних осіб в сумі 31198,03 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2009 року позовні вимоги задоволено, стягнуто з фермерського господарства «Лан 1999» в дохід державного бюджету заборгованість зі сплати податку з доходів фізичних осіб в сумі 31198 грн. 03 коп.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції фермерське господарство «Лан 1999» оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що судом не в повній мірі з'ясовано обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, хоча суд вважає їх встановленими.

В апеляційній скарзі зазначає, що ФГ «Лан 1999», зареєстроване розпорядженням Полонської районної ради №11-Р від 31 березня 1999 року., перша перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства в ФГ «Лан 1999» проводилась не з початку його господарської діяльності (березень 1999 р.), а за період з 01.04.2006 р. по 31.03.2009 р. і згідно акту перевірки залишок утриманого та несплаченого до бюджету податку з доходів фізичних осіб за обліковими даними платника на початок періоду, що перевірявся 01.04.2006 р. -26099,10 грн.

Так як в Акті перевірки не було вказано конкретно, з яких облікових даних виникла сума 26099,10 грн., то суд зобов'язав сторони подати Акт звірки на підставі даних головної книги ФГ, однак Акт звірки не було подано, а представники сторін пояснили, що в господарстві головна книга не велася, а інших даних про строк і підстави виникнення суми 26099,10 грн. не встановлено. Проте суд прийняв рішення про стягнення вказаної суми.

Крім того суд не зазначив, на підставі якого нормативного акта надано право працівникам ДПІ зараховувати в рахунок погашення заборгованості минулих років ( у даній справі не підтверджено, відповідно до законодавства) уже проведеною сплатою поточних податків, яка проводилась за 2-3 роки до перевірки.

В Акті перевірки зазначено, що залишок утриманого та несплаченого до бюджету податку з доходів фізичних осіб за обліковими даними платника на початок періоду, що перевірявся 01.04.2006 р. - 26099,10 грн. Перевірка проводилась за період з 01.04.2006 р. по 31.03.2009 р., тобто за три роки. Отже, сума 26099, 10 грн. існувала ще до трирічного ( 1095 днів) строку давності, а коли вона виникла взагалі і на підставі чого, як вже вказувалось, в суді не досліджено.

Враховуючи наведене і строк подання позовної заяви, апелянт вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності.

Суд першої інстанції вважав поточну сплату податку податковою заборгованістю, яка йшла (вірніше зараховувалась працівниками ДПІ) на погашення боргу в порядку календарної черговості його виникнення.Отже, суд вважає, що заборгованість повинна погашатись заборгованістю.

Відповідно до п.п.3.1.1 ст. З та п.п.7.2.1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг погашається за рахунок активів боржника. Відповідно до п.1.7 ст. 7 вказаного Закону активи платника податків - кошти, матеріальні і нематеріальні цінності, що належать юридичній чи фізичній особі за правом власності або повного господарського відання». Отже на день погашення заборгованості активи повинні бути у власності платника податків.

Суд вважає, що працівники ДПІ на законних підставах зараховували поточні сплати податків на погашення заборгованості минулих років.

Крім того суд безпідставно вважав, що якщо в платіжному дорученні не вказано строк, за який перераховано податок, то сума перерахованого податку повинна йти на погашення заборгованості.

Суд також вважає, що якщо суми перерахованих за вказаний період коштів не відповідають сумам нарахованого за цей період податку, то ці суми повинні йти на погашення боргу. Такі випадки виникали у зв'язку з тим, що в окремих періодах у ФГ був важкий фінансовий стан, тому суми сплачувалися в меншому розмірі, а в окремих періодах була можливість сплатити податок у більшій сумі (так як в послідуючих періодах все одно потрібно було б сплачувати). В кінці року проводиться уточнення загальної суми сплати податку.

Виходячи з викладеного просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Розглядаючи спір суд першої інстанції вірно врахував, що згідно ст.ст. 9, 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни. Відповідно до п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду. Згідно п.п. 3.2.1 та 3.2.2 п.3.2 ст. З Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податки на доходи фізичних осіб, дивіденди, репатріацію, додану вартість, акцизні збори, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені. На кошти зазначеного бюджетного фонду не може бути накладено стягнення за причинами, відмінними від стягнення такого податку, збору (обов'язкового платежу). Тому, оскільки, відповідач є платником податків, зборів та обов'язкових платежів, то зобов'язаний нараховувати, утримувати та сплачувати податки до бюджету, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам, а також нести відповідальність за порушення норм податкового законодавства України.

Судом першої інстанції, при розгляді справи встановлено, що при проведенні планової виїзної перевірки фермерського господарства «Лан 1999» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 квітня 2006 року по 31 березня 2009 року було виявлено заборгованість ФГ «Лан 1999» з податку на доходи фізичних осіб за вказаний період в сумі 31198 грн. 03 коп., про що складено відповідний акт від 16 червня 2009 року № 622/231- 30156138 згідно якого в порушення вимог п. п. 3.4, 3.5 статті 3, п. 9.10.2, 9.10.3 п. 9.10 статті 9. п. п. 8.1.2 п. 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» підприємство при виплаті заробітної плати в натуральній формі не перерахувало податок на доходи фізичних осіб до бюджету на вищевказану суму, яку слід стягнути з відповідача на користь позивача в дохід державного бюджету. Розмір заборгованості з податку з доходів фізичних осіб, який підлягає стягненню, визначений на підставі поданих відповідачем розрахунків по формі 1 -ДФ та у відповідності з вимогами Законів України «Про податок з доходів фізичних осіб», у п.п. а, б п. 19.2 якого зазначено, що особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобо в'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподаткову ється до або під час такої виплати та за її рахунок; надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування.

В порушення зазначеним нормам відповідачем податок з доходів фізичних осіб до бюджету не перераховувався, внаслідок чого утворилась спірна заборгованість.

Щодо тверджень позивача, які також викладені в апеляційній скарзі, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі не заслуговують на увагу, бо згідно п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.2.2 пункту 4.2. а також пунктом 4.3 цієї статті. Згідно п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 даного Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. Пунктом 5.1 та п.п.5.4.1 п.5.4 ст.5 цього Закону визначено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Оскільки податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за період з 1 квітня 2006 року по 31 березня 2009 року в сумі 31198 грн. 03 коп. було самостійно визначене ФГ «Лан 1999» у податковій декларації, воно визнається сумою податкового боргу платника податків, так як є узгодженим з дня подання такої декларації і не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Крім того суд апеляційної інстанції вважає, що вірним є висновок суду першої інстанції, що безпідставними є посилання відповідача на сплив строків позовної давності, оскільки сплачена підприємством заборгованість з податку на до ходи фізичних осіб відповідно до вимог законодавства йшла на погашення боргу в порядку календарної черговості його виникнення. Основна частина платіжних доручень не містить вказівки на строк, за який перераховано податок, а суми перерахованих за вказаний період коштів не відповідають сумам нарахованого за цей період податку.

Враховуючи вище викладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Фермерського господарства "Лан 1999" - залишити без задоволення, постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2009 року у справі № 2-а-6574/09/2270 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді І.М. Обрізко

Н.М. Судова-Хомюк