Ухвала суду № 24459818, 24.05.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2012 р. Справа № 41731/12

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Гулида Р.М.,

суддів - Улицького В.З., Каралюса В.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Луцької об»єднаної державної податкової інспекції на постанову Волинської окружного адміністративного суду від 31 січня 2012 року у справі за позовом приватного малого підприємства «Ніна» до Луцької об»єднаної державною податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

28 грудня 2011 року приватне мале підприємство «Ніна» звернулося до суду з позовом до Луцької об»єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень від 24 лютого 2009 року №0001701601/0, №0001711601/0 та №0001721601/0, від 04 лютого 2010 року №0001541601/0, від 02 липня 2010 року №0013951601/0, №0013961601/0 та №0013971601/0.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що позивачем здійснювалась проплата поточних зобов'язань по ПДВ, однак відповідач неправомірно нарахував штрафні санкції, не врахувавши і тієї обставини, що в силу прострочення сплати податкових зобов'язань з ПДВ за травень, липень та серпень 2009 року підприємство самостійно сплатило штраф у визначеному законом розмірі, відтак підприємство просило визнати недійсними вищезазначені податкові повідомлення-рішення.

Постановою Волинської окружного адміністративного суду від 31 січня 2012 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 24 лютого 2009 року №0001701601/0 в частині застосування до Приватного малого підприємства «Ніна» штрафу в сумі 1 306,52 грн. (одна тисяча триста шість грн. 52 коп.).

Визнано протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 24 лютого 2009 року №0001711601/0 та №0001721601/0, від 04 лютого 2010 року №0001541601/0, від 02 липня 2010 року №0013951601/0, №0013961601/0 та №0013971601/0.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Луцька об»єднана державна податкова інспекція подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову якою в задоволенні адміністративного позову ПМП «Ніна» відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також винесена постанова прийнята при неповному з»ясуванні всіх обставин справи, відтак підлягає до скасування.

Враховуючи те, що представники жодної із сторін не прибули в судове засідання, хоч належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд вирішив розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, що передбачено ст.197 КАС України.

Заслухавши доповідача - суддю Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, мотивуючи це наступним.

Судом першої інстанції встановлено, що Луцькою ОДПІ за результатами перевірки позивача по питанню своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов'язань складений акт перевірки №374/15-115/13352976 від 05.02.21)09 року, на підставі якого податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 24 лютого 2009 року №0001701601/0 про застосування до позивача штрафних санкцій за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 50 відсотків у сумі 1959,02 грн.; №0001711601/0 про застосування до підприємства штрафних санкцій за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 20 відсотків у сумі 70,40 грн.; №0001721601/0 про застосування до ПМП «Ніна» штрафних санкцій за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов»язання з ПДВ у розмірі 10 % у сумі 21,23 грн.

Як вбачається із заперечень Луцької ОДПІ, податковим повідомленням-рішенням від 24.02.2009 року №0001701601/0 зобов'язано позивача сплатити штраф в розмірі 50% за несвоєчасну сплату узгоджених сум ПДВ по деклараціях від 15.07.2004 року, від 20.08.2004 року від 19.07.2005 року, від 16.08.2005 року, від 19.09.2005 року, від 20.10.2005 року, від 19.12.2005 року та від 18.01.2006 року, по яких сплив строк давності в 1095 днів для визначення податковим органом сум податкових зобов'язань платнику податків. За таких обставин протиправним є нарахування позивачу штрафних санкцій на суму 125,01 грн. за несвоєчасну сплату сум ПДВ по вказаних деклараціях.

Також податковим повідомленням-рішенням від 24.02.2009 року №0001701601/0 застосовано до ПМП «Ніна» штраф за несвоєчасну сплату узгоджених сум ПДВ по деклараціях, де позивачем вчасно здійснено сплату самостійно визначеного податкового зобов»язання.

У квитанціях позивач як платник податку самостійно визначав призначення платежу як ПДВ за відповідний звітний період.

Однак Луцькою ОДПІ не надано пояснень, у зв'язку з чим самостійно визначені ПМП «Ніна» платежі зараховувались не за призначенням.

Згідно п.п.7.1.1 п.7.1 ст.7 Закону №2181-111 джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом №2181-ІІI, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

У разі недотримання платником податків порядку та строків сплати узгодженого податкового зобов'язання, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Пунктом 7.7. ст.7 Закону №2181-111 визначена рівність бюджетних інтересів. З цією іетою закріплено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Однак вказання стаття Закону не визначає права чи обов'язку органу державної податкової служби змінювати призначення платежу, визначене у платіжному документі платником податків, який є власником коштів і на свій розсуд ними розпоряджається.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Таким чином, прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 24.02.2009 року №0001701601/0 в частині застосування до ПМП «Ніна» штрафних санкцій в сумі 1181,51 грн. за несвоєчасну сплату сум ПДВ по деклараціях, де платником було вчасно сплачено податкове зобов'язання згідно визначеного у квитанціях призначення платежу, є протиправним та підлягає скасуванню.

Разом з тим, правомірним є зазначене рішення в частині зобов'язання позивача сплатити штраф у розмірі 50% сплаченого із затримкою податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 652,50 грн. по деклараціях від 16.02.2006 року, від 17.03.2006 року, від 19.04.2006 року, від 19.05.2006 року, від 20.06.2006 року, від 21.08.2006 року, від 18.09.2006 року, від 13.10.2006 року, від 30.11.2006 року, від 19.12.2006 року, від 16.01.2007 року, від 12.02.2007 року, від 15.03.2007 року та від 11.04.2007 року, оскільки підприємством не надано суду беззаперечних доказів сплати самостійно визначених податкових зобов'язань згідно вказаної звітності.

Що стосується податкових повідомлень-рішень Луцької ОДПІ від 24 лютого 2009 року №0001711601/0 та №0001721601/0, від 04 лютого 2010 року №0001541601/0, від 02 липня 2010 року №0013951601/0, №0013961601/0 та №0013971601/0, то останні підлягають скасуванню як протиправні за тієї обставини, що позивачем вчасно здійснено проплату самостійно визначених податкових зобов'язань по деклараціях, які наведені в розрахунках штрафних санкцій до даних рішень (період з лютого 2008 року по грудень 2009 року), а податковим органом безпідставно не зараховано проведені підприємством платежі в рахунок сплати поточних зобов'язань.

Аналізуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку, що що ПМП «Ніна» здійснювало проплату поточних зобов'язань з ПДВ, самостійно сплачувало штрафні санкції за затримку граничного строку сплати сум ПДВ у визначеному законом розмірі, а тому з врахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги наведену судом у даному рішенні правову позицію, суд дійшов висновку про протиправність прийнятих Луцькою ОДПІ рішень та безпідставного застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату самостійно узгоджених сум ПДВ, оскільки підприємство виконало свій обов'язок щодо сплати податку у відповідності до вимог Закону №2181-111, самостійно визначивши призначення платежу у досліджених судом квитанціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.200 КАС України, правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст..ст.,195,196,197,198,200,205,206,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Луцької об»єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Волинської окружного адміністративного суду від 31 січня 2012 року у справі № 2а-3781/11/0307 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий : Гулид Р.М.

Судді : Улицький В.З

Каралюс В.М.