Ухвала суду № 24436677, 25.04.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2012 р. Справа № 7583/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.,

при секретарі судового засідання Ігнатович Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2009 року у справі за позовом державного підприємства «Луцький спиртогорілчаний комбінат» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

державне підприємство «Луцький спиртогорілчаний комбінат» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача від 26.10.2009 року №0002652399/0

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2009 року позовні вимоги задоволено, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції № 0002652399/0 від 26.10.2009 року про визначення податкового зобов'язання на суму 623794 гривні, з них донарахованих податку на прибуток в сумі 415863 гривні та застосована штрафна(фінансова) санкція в сумі 207931 гривні.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Луцька об'єднана державна податкова інспекція Волинської області оскаржила його в апеляційному порядку, вважає,що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що ДП Луцький СГК були укладені договори позики: № 2126 від 27.05.2005 року, № 1591 від 27.11.2006 року та № 1638/1 від 25.12.2006 року. Згідно умов даних договорів ТзОВ «Континіум-Укр-Ресурс»(позикодавець) були нараховані ДП Луцький СГК (позичальник) відсотки за користування сумою позики. Загальна сума відсотків складала 1 663 453 грн. в тому числі: II кв. 2008 року - 858 523 грн.; III кв. 2008 року - 372 170 грн.; IV кв. 2008 року - 251 882 грн. Зазначені суми відсотків по договорах позики були включені позивачем до складу валових витрат та відображені у рядку 04.13 «Інші витрати, крім визначених у 04.1-04.12» декларації з податку на прибуток підприємства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року.

Згідно п.п. 5.5.1 п. 5.5 ст 5 Закону України «Про оприбуткування підприємств» до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь- якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

В розумінні Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» здійснена операція між ДП Луцький СГК та ТзОВ «Континіум-Укр-Ресурс» за своїм змістом відповідає визначенню «фінансова послуга» та «фінансовий кредит». Відповідно до ч. 3 ст. 1 цього Закону кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент є фінансовим кредитом.

Згідно з п. 1.10 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» проценти - це дохід, який сплачується(нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів включаються: платіж за використання коштів, отриманих у кредит. Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості або фіксованих сум. Кредит відповідно до п. 1.11 ст. 1 вказаного Закону це кошти, які надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним або фізичним особам на визначений строк та під процент. Кредит розподіляється на фінансовий, товарний, інвестиційний та кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики. У пп. 1.11.1 згаданого п. 1.11 ст. 1 зазначено, що фінансовий кредит - кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ згідно з відповідним законодавством, ...у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент.

Таким чином, законодавець виділяє лише двох суб'єктів яким надано право надавати фінансові кредити це банківська фінансова установа та небанківська фінансова установа, але як видно з вище наведеної норми цей суб'єкт в любому випадку повинен мати статус фінансової установи.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг. Згідно п. 4 ст. 5 цього Закону можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції.

Згідно довідки № 189 ПЗ від 22.03.2005 року про взяття на облік юридичної особи ТзОВ «Континуум-Укр-Ресурс» Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України товариству надано право надавати послуги з надання позик фінансовими активами. Рішення про взяття на облік від 22.03.2005 року № 3768.

Порядок надання даної довідки станом на 22.03.2005 року визначений Положенням про надання окремих фінансових послуг юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 22.01.2004 року № 21, затвердженого в Мін'юсті України 16.04.2004 року № 492/9091.

Однак на думку апелянта, згідно вищевказаної довідки ТзОВ «Континіум-Укр-Ресурс» не набуває статусу фінансової установи (як банківської так і небанківської), оскільки: п. 1 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що особа набуває статусу фінансової установи після внесення про неї запису до відповідного державного реєстру фінансових установ. Документом, який засвідчує факт набута юридичною особою статусу фінансової установи та внесення Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг інформації про фінансову установу до Реєстру є свідоцтво, що зазначено у п. 1, п. 8 розділу І Положення про Державний реєстр фінансових установ, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003 року № 41, зареєстрованого в Мін'юсті України 02.02.2007 року № 92/13359; довідка за своїм змістом не є документом, який наділяє певним правом, такими документами є свідоцтво, патент, ліцензія або дозвіл; розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 24.06.2005 року № 4241, зареєстрованого в Мін'юсті України 15.07.2005 року № 761/11041 унесено зміни та доповнення до Положення про надання окремих фінансових послуг згідно якого ТзОВ «Континіум-Укр-Ресурс» було надано довідку. Відповідно до змін Положення було викладено в новій редакції, та на даний час регулює виключно порядок надання послуг з фінансового лізингу юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами. Таким чином, починаючи з моменту внесення змін до вказаного Положення законодавством не передбачений порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами.

Відповідно, в порушення вище вказаних норм Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» ДП Луцький СГК завищено валові витрати за період з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року в сумі 1 663 453 грн. витрат пов'язаних з нарахуванням відсотків за користування сумою позики, які були отримані від ТзОВ «Континіум-Укр-Ресурс» на умовах фінансового кредиту без набуття позикодавцем статусу банківської або небанківської фінансової установи, по договорах позики № 2126 від 27.05.2005 року, № 1591 від 27.11.2006 року та № 1638/1 від 25.12.2006 року.

Окрім того, дані операції по наданню позики містять ознаки сумнівних фінансових операцій.

Враховуючи вище вказане просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що Луцькою ОДПІ проведено планову перевірку ДП «Луцький спиртогорілчаний комбінат» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року, за результатами якої складено акт № 370/2399/05515312 від 13.10.2009 року, згідно якого нарахування відсотків в сумі 1663453 гривні за користування фінансовими позиками, які отримані на умовах фінансового кредиту без набуття позикодавцем статусу небанківської установи, містять ознаки сумнівних угод. За даними позиками підприємством нараховані та сплачені відсотки, які були віднесені до валових витрат, чим порушено п.п.5.5.1 п.5.5. ст.5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток, що перевірявся, на загальну суму 415 863 гривні. На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0002652399/0 від 26.10.2009 року про нарахування позивачу податкового зобов'язання на суму 623794 гривні, із них за основним платежем 415863 гривні та штрафні (фінансові) санкції 207931 гривень.

Крім того судом першої інстанції встановлено, що згідно договорів № 2126 від 27.05.2005 року та № 1638/1 від 25.12.2006 року, укладених між ТзОВ «Континіум-Укр-Ресурс», як позикодавця, та ДП «Луцький СГК», як позичальника, укладались договори позики, якими передбачалось нарахування та сплата відсотків. Кошти по даних договорах отримані та використані в господарській діяльності позивача. Згідно довідки ПЗ № 189 від 27.03.2005 року, виданої Державною комісією з регулювання фінансових послуг України, ТзОВ «Континіум-Укр-Ресурс» взято на облік як юридичну особу, що має право надавати послуги фінансовими активами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вірно врахував, що згідно ч.1. п. п.1.10 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» проценти - це доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів включаються платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит. Згідно п. 5.1 ст. 5 цього Закону валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів(робіт, послуг), які придбаваються(виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 даного Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Статтею 4 ч. 1 п. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансовими вважаються послуги із надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно ч. 8 п. 1.10 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», платежі за іншими цивільно-правовими угодами, незалежно від того, чи встановлюються вони в абсолютних(фіксованих) цінах або у відсотках до суми договору, або до іншої вартості, не є процентами. Фіксований кредит у відповідності до положень п.п. 1.11.1 п. 1.11 ст.1 даного Закону - кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент.

Позивачем укладено договори позики із ТзОВ «Континіум -Укр -Ресурс», якими було передбачено отримання та сплату відсотків. Вказані кошти були використані ДП «Луцький СГК» у власній господарській діяльності.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що якщо грошові кошти отримані не від банку або фінансової установи, то такі відносини є позикою і регламентуються нормами цивільного законодавства, і отримані кошти по цих договорах не можуть визнаватись фінансовими кредитами. Сплата коштів по договорах позики є платою за користування коштами, тому на них не можуть бути поширені особливості визначення валових витрат, які зазначені в п.5.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Обмежень щодо надання позик юридичними особами іншим юридичним особам чинне законодавство не містить, договори позики укладені у відповідності до вимог цивільного законодавства, кошти отримані і тому суд не вбачає в даному випадку ознак фіктивності, на що посилається Луцька ОДПІ, а не внесення до реєстру фінансових установ ТзОВ «Континіум -Укр -Ресурс» не впливає на правовідносини, що виникли між учасниками договору позики і пункти 5.3 - 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містять обмежень щодо віднесення витрат, сплачених за користування коштами, отриманих по договорах позики, до складу валових витрат, тому дії позивача по віднесенню сплачених коштів за користування договорами позики до складу валових витрат є правомірними, відповідають нормам чинного законодавства.

Тому, суд першої інстанції підставно задовольнив позовні вимоги.

Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2009 року у справі № 2а-19211/09/0370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді Р.Й. Коваль

Н.М. Судова-Хомюк

Повний текст ухвали виготовлений 28.04.2012 року