Рішення № 24430648, 05.06.2012, Заводський районний суд міста Луганська (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Луганська)

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЛУГАНСЬКА

Справа № 2-1494/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2012 року Ленінський районний суд м. Луганська в складі:

головуючого судді: Кравченко Н.О.,

при секретарі: Гусєвій К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Імексбанк», треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, СУД,

ВСТАНОВИВ:

07.02.2012р. до Ленінського районного суду м. Луганська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Імексбанк», треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування свого позову ОСОБА_1 зазначив, що 02.08.2010р. приблизно о 16-00год. по вул. Челюскінців у м. Луганську сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілю Ніссан Альмера, держномер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3, мотоциклу Хонда без номеру під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля Кіа Сеrаtо, держномер НОМЕР_2 під керуванням позивача.

Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди автомобілю Кіа Сеrаtо, яким керував позивач, було завдано значні пошкодження та згідно до висновків експертного автотоварознавчого дослідження розмір завданої позивачеві шкоди складає 24016,74грн. Крім того додатково було виявлено пошкодження стойки амортизатору, про яке не зазначено в дослідженні. Вартість заміни вказаної деталі згідно акту виконаних робіт склала 2030грн.

За вказаним фактом СВ з ДТП УМВС України в Луганській області було порушено кримінальну справу у відношенні ОСОБА_3 за ознаками злочину, що передбачений ч. 1 ст. 286 КК України. ОСОБА_1 у зазначеній кримінальній справі було визнано цивільним позивачем.

Постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 20.01.2012р. ОСОБА_3 було звільнено від кримінальної відповідальності з закриттям провадження у справі на підставі ст.ст. 1 п. «в», 6, 8 Закону України «Про амністію», у зв'язку з чим позивач був вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав в порядку цивільного судочинства.

Позивач зазначає, що власником автомобіля, яким керував ОСОБА_3 є ПАТ «Імексбанк», у зв'язку з чим, згідно до приписів ст. 1187 ЦК України за завдану позивачеві шкоду має відповідати вказана установа, як власник джерела підвищеної небезпеки.

Посилаючись на вищевказані обставини, позивач просив суд стягнути з ПАТ «Імексбанк»на його користь суму завданої матеріальної шкоди в розмірі 26046,74грн., а також вартість автотоварознавчого дослідження в сумі 700грн.

Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що протиправними діями відповідача йому було завдано моральну шкоду, розмір якої позивач визначив в сумі 3000грн. та просив суд стягнути її з ПАТ «Імексбанк»на свою користь.

Під час судового розгляду справи ОСОБА_1 уточнив свій позов, зазначивши у якості належного позивача ОСОБА_2, як власницю пошкодженого автомобіля, а себе, як представника ОСОБА_2, що діє в її інтересах на підставі довіреності від 27.03.2012р.

Ухвалою суду від 25.04.2012р. залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_4, як учасника ДТП, якою було завдано шкоди ОСОБА_2

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав заявлений ним позов та просив суд задовольнити його у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову ОСОБА_1 заперечував, посилаючись на відсутність у ОСОБА_1 повноважень щодо подання позову, оскільки власником пошкодженого автомобіля є інша особа, а саме - ОСОБА_2

Також представник відповідача зауважив про порушення позивачем правил підсудності в частині подання позову не за місцем знаходження відповідача, який знаходиться у м. Одеса, а не в м. Луганську.

Проти задоволення позовних вимог про стягнення відшкодування моральної шкоди представник відповідача заперечував, посилаючись на недоведеність обставин існування такої шкоди та необґрунтованість заявленої до стягнення суми.

Крім того, представник відповідача зауважив про те, що автомобіль ОСОБА_2 був пошкоджений спільною дією автомобіля ПАТ «Імексбанк»та мотоциклу ОСОБА_4, який є єдиною особою, винною у скоєному ДТП та саме ОСОБА_4 має одноособово відповідати за завдану ОСОБА_2 шкоду.

Третя особа ОСОБА_3 до суду зявився, заперечував проти задоволення позовних вимог, вважав винним у скоєні ДТП ОСОБА_4, пояснив, що він дійсно звернувся до суду із клопотання про застосуванні до нього Закону України «Про амністію».

За вказаних обставин та з врахуванням приписів ст. 169 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу без участі третіх осіб на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Імексбанк», про стягнення матеріальної та моральної шкоди підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02.08.2010р. приблизно о 16-00год. по вул. Челюскінців у м. Луганську сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілю Ніссан Альмера, держномер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3, мотоциклу Хонда без номеру під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля Кіа Серато, держномер НОМЕР_2 під керуванням позивача.

За вказаним фактом СВ з ДТП УМВС України в Луганській області було порушено кримінальну справу № 39/10/0098 за ознаками злочину, що передбачений ч. 1 ст. 286 КК України.

В ході досудового слідства за вищевказаною кримінальною справою було призначено судову автотехнічну експертизу, за результатами проведення якої отримано висновок № 2609/18 від 15.12.2010р., згідно якого у вищевказаній дорожній обстановці водій ОСОБА_3, за умови належного виконання вимоги п. 10.1 ПДР України та водій ОСОБА_4, за умови належного виконання вимоги п. 12.3 ПДР України, мали технічну можливість попередити пригоду.

В умовах місця пригоди, дії водія мотоцикла Хонда ОСОБА_4 не відповідали вимогам п.п. 12.3, 12.4, 12.9 б) ПДР України та слугували умовою створення аварійної обстановки, та з технічної точки зору знаходились в причинному зв'язку з ДТП.

Також встановлено, що у вказаній дорожній обстановці дії водія ОСОБА_3 не відповідали вимогам п. 10.1 ПДР України та слугували умовою створення аварійної ситуації, та з технічної точки зору знаходились в причинному зв'язку з ДТП.

Під час досудового слідства за кримінальною справою № 39/10/0098 ОСОБА_3 свою вину у скоєному ДТП визнав частково.

Згідно до обвинувального висновку за вказаними обставинами справи дії ОСОБА_3 були кваліфіковані як порушення правил безпеки дорожнього руху, або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом за ч. 1 ст. 286 КК України, а винність ОСОБА_3 була визнана доведеною у повному обсязі.

Під час судового розгляду вищевказаної кримінальної справи ОСОБА_3 скористався своїм право на амністію, що передбачено ст.ст. 1 п. «в», 6, 8 Закону України «Про амністію»та заявив клопотання про застосування до нього вищевказаних положень законодавства України.

Постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 20.01.2012р. клопотання ОСОБА_3 було задоволено, провадження у справі було закрито, а ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності (а.с. 5).

Таким чином, не дивлячись на те, що за вказаною кримінальною справою ОСОБА_3 визнав свою вину не в повному обсязі, в подальшому відповідач відмовився від захисту від висунутого до нього обвинувачення, у зв'язку з чим кримінальна справа у відношенні нього була закрита за нереабілітуючими підставами.

За вказаних обставин суд визнає встановленим та доведеним те, що матеріальна шкода ОСОБА_2 була завдана внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 під час керування автомобілем Ніссан Альмера, держномер НОМЕР_1, що належить ПАТ «Імексбанк».

Одночасно з вказаним суд приймає до уваги те, що вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 15.02.2012р. за обставинами вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, як особу винну в її скоєнні, було засуджено ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 286 КК України (а.с. 56).

З огляду на вказане суд визнає, що матеріальна шкода ОСОБА_2 була завдана спільними винними діями ОСОБА_3 та ОСОБА_4

З показань ОСОБА_4, що містяться в матеріалах кримінальної справи № 1-132/12 та 1-147/12 вбачається, що володільцем мотоцикла Хонда б/н, як джерела підвищеної небезпеки є саме ОСОБА_4

Відповідно до висновків судової авто технічної експертизи № 2609/18 за фактом ДТП дії водія ОСОБА_3 не відповідали вимогам п. 10.1 ПДР та в п. 3 висновку зазначено, що при даних дорожних обставинах водій ОСОБА_3, виконуючи належним чином вимоги п. 10.1 ПДР , мав технічну змогу уникнути пригоди (а.с.160-165 кримінальної справи 1-132/12).

Третя особа -ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що він не був згоден з даними висновками експертизи, клопотання при розгляді кримінальної справи про призначення повторної експертизи ним не було заявлено, висновки не оскаржувались.

Матеріалами справи підтверджено, що власником автомобіля Ніссан Альмера, держномер НОМЕР_1, як джерела підвищеної небезпеки, є ПАТ «Імексбанк».

Відповідно до положень ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки серед іншого є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Виходячи з вказаного, відповідальною особою за відшкодування шкоди, завданої внаслідок дії автомобіля Ніссан Альмера, держномер НОМЕР_1 є його власник -ПАТ «Імексбанк».

Відповідно до ч. 2 ст. 1188 ЦК України, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Виходячи з вказаного та приймаючи до уваги те, що матеріальну шкоду ОСОБА_2 було завдано внаслідок взаємодії автомобіля Ніссан Альмера та мотоциклу Хонда, суд визнає, що ПАТ «Імексбанк»та ОСОБА_4 мають солідарно відповідати за завдану ОСОБА_2 шкоду.

Разом з тим, згідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог та відповідно до ст. 33 ЦПК України залучає іншу особу у якості співвідповідача лише за клопотанням позивача.

З огляду на вказане та приймаючи до уваги те, що позов ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_2 заявлений лише до ПАТ «Імексбанк»та клопотань від позивача про залучення ОСОБА_4 у якості співвідповідача до суду не надходило, суд не має підстав для вирішення питання про відповідальність ОСОБА_4 за завдану ОСОБА_2 шкоду.

Окрім того, судом встановлено, що за кримінальною справою відносно ОСОБА_4, його було визнано винним у скоєні злочину за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, потерпілим було визнано ПАО «Імексбанк»та стягнуто на його корись 55 868 гривень (а.с.56).

Зважаючи на те, що висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 164/27-10 від 09.08.2010р. підтверджено розмір матеріальної шкоди, якої було завдано ОСОБА_2 внаслідок ДТП в сумі 24016,74грн. (а.с. 7-29), суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про стягнення з ПАТ «Імексбанк»вищевказаної суми матеріальної шкоди.

Також підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_2 вартість автотоварознавчого дослідження в сумі 700,00грн., які вона вимушена була понести для захисту своїх майнових прав.

Суд визнає, що вартість стойки амортизатору в сумі 2030грн., що визначена згідно додатку № 1 до акту виконаних робіт від 02.09.2010р. (а.с. 30) заявлена позивачем до стягнення необґрунтовано, оскільки вказаний документ не надає суду можливості встановити причинно-наслідковий зв'язок між виконаною заміною та ДТП, яка сталася 02.08.10р., у зв'язку з чим зазначений додаток до акту виконаних робіт не може розглядатися як достатній та належний доказ спричиненого ДТП ушкодження, що підлягає відшкодуванню відповідачем.

Позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про стягнення відшкодування моральної шкоди суд визнає необґрунтованими з огляду на те, що власником автомобіля є саме ОСОБА_2, а не ОСОБА_1, який в своєму позові зазначив про свої власні душевні страждання, а не душевні страждання ОСОБА_2, як власниці пошкодженого автомобіля. В уточненому позові ОСОБА_1 зазначив про душевні страждання його сім'ї та не вказав про моральну шкоду завдану саме ОСОБА_2, не конкретизував в чому вона полягала саме для власниці пошкодженого автомобіля, не навів обґрунтованого розрахунку заявленої до стягнення суми відшкодування моральної шкоди та не вказав з яких міркувань він чи ОСОБА_2 виходили під час її визначення.

Пленум Верховного Суду України в абз. 2 п. 5 своєї Постанови № 4 від 31.03.95р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»зазначив, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У зв'язку з вищевказаним суд зазначає, що сам по собі факт порушення майнових прав ОСОБА_2 не є підставою для стягнення відшкодування моральної шкоди та за відсутності в матеріалах справи належних доказів існування такої шкоди, які позивач в порушення вимог ст. 60 ЦПК України не надав, суд визнає позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Заперечення представника ПАТ «Імексбанк»проти позову ОСОБА_1 з посиланням на те, що вина ОСОБА_3 не була встановлена вироком суду, визнається судом необґрунтованим, оскільки відповідальність власника джерела підвищеної небезпеки, за шкоду спричинену дією цього джерела, настає незалежно від його вини (п.2 Постанови Пленуму ВСУ № 6 від 27.03.92. «Про практику розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди»).

Зауваження представника ПАТ «Імексбанк»про непідсудність справи Ленінському районному суд м. Луганська у зв'язку із знаходженням установи відповідача в м. Одеса суд визнає необґрунтованими з огляду на те, що відповідно до положень ч.ч. 3, 6, 7 ст. 110 ЦПК України, позивач мав право звернутись за захистом майнових прав за місцем свого знаходження, або за місцем завдання шкоди, внаслідок скоєння злочину, або за місцем філії чи представництва установи відповідача.

Зауваження представника ПАТ «Імексбанк»щодо отримання позивачем відшкодування за страховим полісом судом до уваги не приймаються, оскільки вони були спростовані довідкою ПРАТ СК «ПЗУ Україна»від 20.03.2012р. № 1663-31 про те, що ОСОБА_1 жодних виплат страхового відшкодування за страховим полісом ОСЦВВНТЗ № ВА.2123985 вд 30.04.08р. не отримував (а.с. 50).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 14, 58-60, 212, 214-215, 218 ЦПК України, СУД,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Імексбанк»про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Імексбан»(ідентифікаційний код: 20971504) на користь ОСОБА_2 відшкодування завданої матеріальної шкоди в сумі 24016 (двадцять чотири тисячі шістнадцять) гривень 74 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Імексбан»(ідентифікаційний код: 20971504) на користь ОСОБА_2 витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 700,00грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Імексбан»(ідентифікаційний код: 20971504) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 267,46грн.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Імексбанк»відмовити за необґрунтованістю.

Вступна та резолютивна частини ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено 29 травня 2012 року.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд м. Луганська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ Н.О. Кравченко