Рішення № 24430652, 05.06.2012, Заводський районний суд міста Луганська (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Луганська)

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЛУГАНСЬКА

Справа № 2-195/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2012 року Ленінський районний суд м. Луганська в складі:

головуючого судді: Кравченко Н.О.,

при секретарі: Гусєвій К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ПП «Аделія»про стягнення боргу за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору поруки, СУД,

ВСТАНОВИВ:

03.09.2008р. до Ленінського районного суду м. Луганська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики в сумі 102209,40грн.

В обґрунтування свого позову ОСОБА_1 зазначив, що 05.07.2005р. він позичив відповідачеві ОСОБА_2 60600,00 грн., про що останнім було складено розписку. Відповідач зобов'язався повернути позичені кошти в строк до 05.09.2005р., однак свого зобов'язання не виконав та грошові кошти позивачеві не повернув.

Позивач вважає, що вищевказана розписка в розумінні ст. 207 ЦК України є договором позики.

За виконання зобов'язань ОСОБА_2 перед позивачем поручилася його жінка ОСОБА_4, про що між нею та ОСОБА_1 було складено договір поруки від 05.07.2005р.

Відповідно до п. 1.2. вищевказаного договору поруки ОСОБА_4 добровільно прийняла на себе зобов'язання відповідати за борговими зобов'язаннями ОСОБА_2

Також за виконання зобов'язань ОСОБА_2 перед позивачем поручився його син ОСОБА_3, про що між ним та ОСОБА_1 було складено договір поруки від 05.07.2005р.

Крім того, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір застави від 05.07.05р., відповідно до умов якого відповідач, в забезпечення свого зобов'язання, що визначено розпискою, передав позивачеві у заставу виробниче обладнання, що належить ПП «Аделія», балансовою вартістю 93333,33грн.

Посилаючись на вищевказані обставини та положення ст.ст. 625, 1050 ЦК України позивач просив суд стягнути з відповідачів на його користь суму боргу з врахуванням інфляційних втрат в розмірі 93739,82грн., три відсотки річних за прострочку виконання грошового зобов'язання в сумі 5469,58грн., та судові витрати до яких, окрім державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи, включити витрати на правову допомогу в сумі 3000грн.

В судовому засіданні позивач та його представник заявлений позов підтримали та просили суд задовольнити його у повному обсязі.

Представник відповідачів у судовому засіданні проти позову ОСОБА_1 заперечував та надав суду письмові пояснення, в яких зазначив, що в дійсності позичальником грошових кошів виступив не ОСОБА_2, а ПП «Аделія», що витікає зі змісту розписки та договору застави, в яких зазначено про те, що кошти позичаються на виробничі потреби, в розписці міститься печатка ПП «Аделія», а ОСОБА_2 зазначений як директор вказаного підприємства. В договорі застави зазначено, що виробниче обладнання передано в заставу в якості забезпечення зобов'язань заставодавця, тобто ПП «Аделія».

Також представник відповідачів зазначив, що відповідно до змісту договорів поруки, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідають перед позивачем за зобов'язаннями свого батька -ОСОБА_2, а не за зобов'язаннями ПП «Аделія». Позивачем не надано доказів наявності у ОСОБА_2 боргу перед ОСОБА_1 Позивачем не було висунуто на адресу поручителів вимог щодо погашення боргу ОСОБА_2

Посилаючись на вищевказані обставини та положення 96 ЦК України представник відповідачів просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі за необґрунтованістю.

В ході судового розгляду справи позивач уточнив свої вимоги, зазначивши у якості співвідповідача ПП «Аделія»та пославшись на спливання строку та інфляційні втрати, а також нарахування 3-х відсотків річних за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань просив суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку суму основного боргу в розмірі 60600грн., інфляційні втрати в сумі 54540,00грн., три відсотки річних в сумі 8484,00грн.

Заявлену в первісному позові до стягнення у якості судових витрат суму витрат на правову допомогу в розмірі 3000грн., позивач в своєму уточненому позові виключив.

Ухвалою суду від 24.09.2010р. залучено до участі у справі у якості співвідповідача ПП «Аделія».

27.12.2010р. до суду надійшла позовна заява ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору поруки від 05.07.2005р.

В своєму позові ОСОБА_4 зазначила, що вона не підписувала спірний договір поруки від 05.07.2005р., оскільки на вказану дату знаходилась не в м. Луганську, а за місцем свого проживання та роботи в м. Запоріжжя. Підпис від її імені у спірному договорі не співпадає з її справжнім підписом.

Крім того ОСОБА_4 вказала про відсутність боргових зобов'язань у ОСОБА_2 перед ОСОБА_1, що свідчить про відсутність основного зобов'язання, виконання якого мало бути забезпечено спірним договором поруки, що на думку позивачки є окремою підставою для визнання договору поруки від 05.07.05р. недійсним.

Посилаючись на вказані обставини та положення ст.ст. 203, 215, 317, 319, 546, 548, 626 ЦК України, ОСОБА_4 просила суд визнати недійсним договір поруки від 05.07.2005р.

Ухвалою суду від 04.04.2011р. цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики та цивільна справа за позовом ОСОБА_4 про визнання недійсним договору поруки об'єднані в одне провадження.

Про час, дату та місце судового розгляду справи ПП «Аделія»було повідомлено судом належним чином, однак в порушення вимог ст. 77 ЦПК України підприємство явку свого представника в судове засідання не забезпечило та про причини його неявки суду не повідомило.

Відповідно до відповіді Головного управління статистики у Луганській області від 15.06.2010 року № 13-48/1629 у Єдиному державному реєстрі підприємств по Луганській області значиться Приватне підприємство «АДЕЛІЯ», ІК 21767757, юридична особа, , адреса: м. Луганськ, вул.. Краснодонська, 11б, керівник -ОСОБА_2 (а.с.143).

За вказаних обставин та виходячи з приписів ст. 169 ЦПК України суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника ПП «Аделія», на підставі наявних в матеріалах справи доказів, оскільки відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 є керівником ПП «АДЕЛІЯ»та його представник присутній в судовому засіданні.

Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши свідків, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики підлягають частковому задоволенню, а позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору поруки підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до наявної в матеріалах справи копії розписки, ОСОБА_2 зазначив, що будучи директором ПП «Аделія»він отримав від ОСОБА_1 на виробничі потреби 60600грн., які зобов'язався повернути 05.09.2005р. До розписки додано договір застави від 05.07.2005р. Розписка датована 05.07.2005р., підписана відповідачем та скріплена печаткою ПП «Аделія»(т. 1, а.с. 10).

Відповідно до договору застави від 05.07.2005р., ПП «Аделія»в особі директора ОСОБА_2, як заставодавець, передало в заставу ОСОБА_1, як заставодержателю, у якості забезпечення зобов'язань заставодавця за розпискою б/н від 05.07.2005р. виробниче обладнання вартістю 93333,33грн. (т. 1, а.с. 11-13).

Згідно до свідоцтва про державну реєстрацію ПП «Аделія»зареєстровано державним реєстратором виконавчого комітету Луганської міської ради від 11.01.1994р. (а.с. 32).

Відповідно до довідки статистики № 46983 та розпорядження від 13.07.1998р. ОСОБА_2 є директором ПП «Аделія»(т. 1, а.с. 33-34).

Відповідно до п. 1.1. статуту ПП «Аделія», власником вказаного підприємства є ОСОБА_2

При цьому відповідно до п. 2.3 статуту ПП «Аделія», підприємство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах свого майна, на яке відповідно до законодавства України, може бути спрямовано стягнення. Власник не відповідає за зобов'язаннями підприємства, а підприємство не відповідає за зобов'язаннями власника, крім випадків встановлених законодавством України (т. 1, а.с. 23).

Пунктом 5.1. статуту ПП «Аделія»визначено, що майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Майно належить підприємству на праві повного господарського відання (т. 1, а.с. 27).

Згідно п. 4.14. статуту ПП «Аделія»директор підприємства здійснює дії від імені підприємства без довіреності (т. 1, а.с. 26).

З огляду на вищевказані матеріали суд приходить до висновку, що позичаючи грошові кошти у ОСОБА_1, ОСОБА_2 діяв не в своїх особистих інтересах, а в інтересах ПП «Аделія»як його директор та повноважний представник, що згідно статуту має право вчиняти дії від імені підприємства без довіреності. При цьому суд звертає увагу на те, що в розписці зазначено мету позики -на виробничі нужди, а також ОСОБА_2 вказаний як директор ПП «Аделія», а його підпис скріплений печаткою зазначеного підприємства.

Крім того, вищевказаний висновок суду підтверджується змістом договору застави від 05.07.05р. згідно умов якого ПП «Аделія», як заставодавець передало виробниче обладнання в заставу ОСОБА_1 в забезпечення виконання зобов'язань Заставодавця, тобто ПП «Аделія»за розпискою від 05.07.05р.

Положення п. 2.3 статуту ПП «Аделія»щодо розмежування відповідальності підприємства та його власника відповідає вимогам ч. 3 ст. 96 ЦК України, згідно до якої учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 позичив грошові кошти в сумі 60600грн. не ОСОБА_2, а ПП «Аделія», яке і має відповідати перед позивачем за несвоєчасне повернення вказаних коштів, при цьому засновник вказаного підприємства - ОСОБА_2 згідно до чинного законодавства України не відповідає за зобов'язаннями заснованого ним підприємства.

Відповідно до умов договору поруки від 05.07.2005р. ОСОБА_3 зобов'язався відповідати перед позивачем за зобов'язаннями свого батька -ОСОБА_2, що виникають на підставі розписки від 05.07.2005р. (т. 1, а.с. 14).

Згідно договору поруки від 05.07.2005р. ОСОБА_4 зобов'язався відповідати перед позивачем за зобов'язаннями свого чоловіка -ОСОБА_2, що виникають на підставі розписки від 05.07.2005р. (т. 1, а.с. 18).

Таким чином відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 поручились перед позивачем за виконання грошових зобов'язань не ПП «Аделія», а ОСОБА_2, який, як встановлено судом, не має боргових зобов'язань перед ОСОБА_1 у зв'язку з чим відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 також не мають зобов'язань перед позивачем.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в строк.

Не повернувши позичені кошти ОСОБА_1 в строк до 05.07.05р. ПП «Аделія»порушило взяті на себе грошові зобов'язання, що відповідно до ст. 625 ЦК України є підставою для стягнення суми основного боргу з врахуванням індексу інфляції, що діяв в період прострочки, а також стягнення 3-х відсотків річних від суми боргу за весь період прострочки.

Згідно до розрахунку позивача загальна сума боргу ПП «Аделія»складає 123624,00грн., з яких 60600грн. -сума позичених коштів, 54540,00грн. -сума інфляційних втрат; та 8484,00грн. -три відсотки річних за період прострочки повернення позичених коштів з вересня 2005р. по травень 2010р.

Правильність вищевказаного розрахунку позивача з врахуванням відомостей про індекси інфляції, що діяли в період з 01.09.05р. по 01.06.2010р. згідно інформації управління статистики (т. 1, а.с. 143) судом перевірена та сумнівів не викликає.

З огляду на вказане суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 до ПП «Аделія»про стягнення боргу за договором позики в сумі 123624,00грн.

Одночасно з вказаним суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про стягнення в солідарному порядку боргу за договором позики.

Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_4 про визнання недійсним договору поруки, суд приймає до уваги те, що згідно висновків судово-почеркознавчої експертизи № 5671/02 від 05.03.2012р. підпис від імені ОСОБА_4, що розташовано на зворотній сторінці договору доручення від 05.07.2005р. у графі «Поручитель»виконано не ОСОБА_4, а іншою особою з наслідуванням справжньому підпису. Підпис від імені ОСОБА_3, що розташовано на зворотній сторінці договору доручення від 05.07.05р. у графі «Поручитель»виконано, ймовірно, не ОСОБА_3, а іншою особою з наслідуванням справжнього підпису (т. 2, а.с. 79-83).

Таким чином, вищевказані висновки судової почеркознавчої експертизи надають суду достатні підстави дійти висновку про те, що спірний договір поруки не був підписаний ОСОБА_4 у зв'язку з чим його зміст та умови в порушення вимог ст. 203 ЦК України не відповідають волевиявленню ОСОБА_4, що згідно до ст. 215 ЦК України є підставою для визнання спірного правочину недійсним.

Крім того, суд звертає увагу на те, що спірний договір поруки був складений за відсутності основного зобов'язання, виконання якого він мав забезпечити. За вказаних обставин спірний договір не відповідає вимогам ст. 548 ЦК України та не передбачає будь-яких правових наслідків для його сторін.

З огляду на вказане суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання договору поруки недійсним.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 14, 58-60, 212, 214-215, 218 ЦПК України, СУД,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ПП «Аделія»про стягнення боргу за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Аделія»на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики з врахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних в сумі 123624 (сто двадцять три тисячі шістсот двадцять чотири) гривні 00 коп.

Стягнути з Приватного підприємства «Аделія»на користь ОСОБА_1 судові витрати: держмито в сумі 1022,09 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи в сумі 30,00грн.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики відмовити за необґрунтованістю.

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_1 ,треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору поруки задовольнити.

Визнати недійсним договір поруки від 05.07.2005р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_4.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судові витрати: держмито в сумі 51,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи в сумі 120,00грн.

Вступна та резолютивна частини ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено 29 травня 2012 року.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд м. Луганська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ Н.О. Кравченко