Рішення № 24422434, 21.12.2011, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 2-6995/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2011 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді: Шелестова К.О.

при секретарі: Смоленченко І.Г.

за участю: представника позивача -ОСОБА_1

відповідача -ОСОБА_2

представника відповідача -ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу № 2-6995/2011 за позовом Відкритого акціонерного товариства «УніКредитБанк»до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Відкритого акціонерного товариства «УніКредитБанк»про визнання договору припиненим, -

В С Т А Н О В И В:

ВАТ «УніКредитБанк»звернулось до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а. с. 2-6).

16 травня 2011 року у судовому засіданні було прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Відкритого акціонерного товариства «УніКредитБанк»про визнання договору припиненим (а. с. 76-78).

Представник позивача за первинним позовом у позовній заяві у судовому засіданні посилалась на те, що між Акціонерним комерційним банком «ХФБ Банк «Україна», правонаступником якого є ВАТ «УніКредитБанк»та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 237-РВD від 15 листопада 2006 року, за умовами якого банк надав, а позивач отримав у кредит грошові кошти у розмірі 77 000, 00 дол. США з метою фінансування внутрішнього оздоблення житлового будинку АДРЕСА_2. 23 червня 2009 року було укладено угоду про внесення змін та доповнень № 2 до кредитного договору. Сторони дійшли згоди, що у період з 23 червня 2009 року по 22 грудня 2009 року (включно) погашення основної суми кредиту позичальником здійснюватись не буде та погодились встановити строк остаточного повернення кредиту не пізніше 23.11.2021 року. 26 липня 2010 року укладеною угодою про внесення змін та доповнень № 3 сторони узгодили, що у період з 26.07.2010 року по 25.01.2011 року (включно) процентна ставка за договором складатиме 9 % процентів річних, а після закінчення цього терміну - 11,6%. Також сторони дійшли згоди, що сума кредиту за кредитним договором після підписання цієї угоди складає 77 846, 43 дол. США. Зобов'язання ОСОБА_2 за вказаним договором, забезпечені порукою на підставі договору поруки укладеного між позивачем та ОСОБА_4 У зв'язку з невиконанням зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором у нього виникла заборгованість, яку відповідач добровільно не погашає, тому позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути на його користь солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 237-РВD від 15 листопада 2006 року -79 570, 44 дол. США, а також покласти солідарно на відповідачів судові витрати у розмірі 1 700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120, 00 грн. ( а. с. 2-6).

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 у зустрічній позовній заяві та її представник у судовому засіданні, посилались на те, що 15 листопада 2006 року між Акціонерним комерційним банком «ХФБ Банк «Україна», правонаступником якого є ВАТ «УніКредитБанк»та ОСОБА_4 в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 237-РВD від 15 листопада 2006 року було укладено договір поруки № 237-PBD/SUR. Відповідно до договору поруки обсяг відповідальності позивача обмежується загальним об'ємом зобов'язань ОСОБА_2 перед ВАТ «УніКредитБанк»за кредитним договором, а саме: зобов'язанням повернути кредитні кошти у розмірі 77 000, 00 дол. США протягом 12 років зі сплатою 10,5% річних, комісійних платежів. 23 червня 2009 року між ОСОБА_2 та ВАТ «УніКредитБанк»було укладено додаткову угоду № 2 про внесення змін та доповнень до кредитного договору. Відповідно до вказаної додаткової угоди сторони змінили зміст зобов'язання ОСОБА_2 за кредитним договором. Крім того, 26 липня 2010 року між ОСОБА_2 та ВАТ «УніКредитБанк»знову було укладено додаткову угоду № 3 про внесення змін та доповнень до кредитного договору. Вказаною додатковою угодою сторони знову змінили зміст зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором. Додаткові угоди № 2 від 23 червня 2009 року та № 3 від 26 липня 2010 року до кредитного договору укладалися між ОСОБА_2 та ВАТ «УніКредитБанк»без участі ОСОБА_4 як поручителя. Про зміну умов кредитного договору остання не повідомлялась, згоди на внесення змін до кредитного договору не давала. У зв'язку з чим позивач за зустрічним позовом та її представник у судовому засіданні просили визнати договір поруки № 237-PBD/SUR від 15 листопада 2006 року, укладений між ОСОБА_4, ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним банком «ХФБ Банк «Україна», правонаступником якого є ВАТ «УніКредитБанк»припиненим з 23 червня 2009 року (а. с. 76-78).

У судовому засіданні представник позивача за первинним позовом заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором підтримала у повному обсязі та наполягала на їх задоволенні, проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечувала, посилаючись на те, що при укладанні договору поруки було дотримано всі вимоги чинного законодавства України, отже підстав для визнання його припиненим не існує.

Відповідач -ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги як за первинним, так і за зустрічним позовами визнавав.

У судовому засіданні представник відповідача зустрічну позовну заяву підтримав та наполягав на їх задоволенні, первісний позов визнавав частково, лише в частині пред'явлення позовних вимог до відповідача ОСОБА_2, в частині пред'явлення позовних вимог до ОСОБА_5 позовні вимоги не визнавав, оскільки остання згоди на внесення змін до кредитного договору не давала.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлено, що між Акціонерним банком «ХФБ Банк «Україна»правонаступником якого є ВАТ «УніКредитБанк»та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 237-РВD від 15 листопада 2006 року, за умовами якого банк надав, а позивач отримав у кредит грошові кошти у розмірі 77 000, 00 дол. США з метою фінансування внутрішнього оздоблення житлового будинку АДРЕСА_2 (а. с. 10-20, 21, 22).

Встановлено, що на виконання умов кредитного договору № 237-РВD від 15 листопада 2006 року позивач надав, а ОСОБА_2 отримав грошові кошти у розмірі 77 000, 00 дол. США, що підтверджується письмовими доказами наявними в матеріалах справи (а. с. 9).

Судом також було встановлено, що 15 листопада 2006 року між ОСОБА_5 та Акціонерним банком «ХФБ Банк «Україна»правонаступником якого є ВАТ «УніКредитБанк»був укладений договір поруки № 237-PBD/SUR, за умовами якого остання зобов'язалась солідарно відповідати перед позивачем за виконання відповідачем ОСОБА_2 своїх обов'язків за кредитним договором № 237-РВD від 15 листопада 2006 року, які можуть бути укладені в майбутньому, в тому ж розмірі, що і відповідач, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, пені та інших штрафних санкцій, що підтверджується копією зазначеного договору наявного в матеріалах справи (а. с. 31-35).

Виконання зобов'язань за кредитним договором № 237-РВD від 15 листопада 2006 року забезпечено договором іпотеки від 24 листопада 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого в реєстрі за реєстрованим № 7284 ( а. с. 36-44).

23 червня 2009 року між ВАТ «УніКредитБанк»та ОСОБА_2 було укладено угоду про внесення змін та доповнень № 2 до кредитного договору. Сторони дійшли згоди, що у період з 23 червня 2009 року по 22 грудня 2009 року (включно) погашення основної суми кредиту позичальником здійснюватись не буде та погодились встановити строк остаточного повернення кредиту не пізніше 23.11.2021 року (а. с. 24-25).

26 липня 2010 року між ВАТ «УніКредитБанк» та ОСОБА_2 було укладено угоду про внесення змін та доповнень № 3 до кредитного договору, де сторони узгодили, що у період з 26.07.2010 року по 25.01.2011 року (включно) процентна ставка за договором складатиме 9 % процентів річних, а після закінчення цього терміну - 11,6%. ( а. с. 26-27, 28-30).

У судовому засіданні встановлено, що заборгованість за кредитним договором № 237-РВD від 15 листопада 2006 року, яка виникла у ОСОБА_2 за первісним позовом та яку просить стягнути позивач за первісним позовом станом на 10.12.2010 року становила 79 570,44 дол. США (з яких: заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом з урахуванням підвищеної процентної ставки, яка застосовується з моменту прострочення платежу до його погашення, складає 1 451, 55 дол. США; заборгованість, що стягується достроково складає 78 811, 89дол. США), що за курсом НБУ на дату розрахунку становить 632 696, 40 грн., ці обставини підтверджуються поясненнями представника позивача у судовому засіданні, довідкою від 10.12. 2010 року та розгорнутим розрахунком заборгованості, наявними в матеріалах справи (а. с. 119, 120, 121).

Позивач за первісним позовом звертався до ОСОБА_4 як до поручителя з листом-вимогою про сплату заборгованості у повному обсязі ОСОБА_2 за кредитним договором (а. с. 59).

Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Цивільного кодексу України та умовами укладених між сторонами договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Згідно з п. 6.2 кредитного договору № 237-РВD від 15 листопада 2006 року, відповідач взяв на себе обов'язок належним чином виконувати зобов'язання за кредитним договором, повернути кредит, вчасно сплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати штрафні санкції, у строки та на умовах, визначених кредитним договором.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пункт 7.2 кредитного договору № 237-РВD від 15 листопада 2006 року передбачає, що позивач має право достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані проценти за користуванням кредитом та штрафні санкції, у видку невиконання позичальником умов кредитного договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

В силу ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Вирішуючи вимоги позивача до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором № 237-РВD від 15 листопада 2006 року -79 570, 44 дол. США, та приймаючи до уваги, що у судовому засіданні знайшов підтвердження факт невиконання відповідачем ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором щодо сплати кредиту та процентів за користування кредитом, а також факт наявності у позивача, за умовами укладеного між ним та відповідачем договору, права вимагати дострокового повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, приймаючи до уваги, що у судовому засіданні також знайшов підтвердження факт невиконання поручителем, а саме ОСОБА_4 своїх зобов'язань перед позивачем за відповідним договором поруки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, оскільки знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, а тому суд вважає за можливе стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь ВАТ «УніКредитБанк»у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № 237-РВD від 15 листопада 2006 року -632 696, 40 грн. (79 570, 44*7,9514).

Вирішуючи вимоги позивача ОСОБА_4 за зустрічним позовом до ОСОБА_2, Відкритого акціонерного товариства «УніКредитБанк»про визнання договору припиненим, суд вважає за необхідне відмовити з наступних підстав.

Пунктом 1.1. договору поруки № 237-PBD/SUR від 15 листопада 2006 року сторони визначили, що поручитель, як солідарний боржник зобов'язується перед банком у повному обсязі відповідати за своєчасне виконання боржником усіх його зобов'язань за кредитним договором, безумовно сплатити банку за його першою вимогою, всі необхідні платежі за кредитним договором, зокрема погасити кредит.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до п. 3.8. договору поруки № 237-PBD/SUR від 15 листопада 2006 року укладеного між позивачем та банком він припиняє свою дію тільки після припинення забезпечених порукою зобов'язань, тобто договір поруки діє до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором і відповідальність поручителя припиняється лише після виконання боргових зобов'язань в повному обсязі.

На підставі п. h п. 2.1договору поруки поручителем була надана згода на будь-які нові умови кредитного договору автоматично, з моменту їх внесення в кредитний договір. Зазначена умова договору поруки є результатом домовленості сторін, які вільні у визначенні зобов'язань за кредитним договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, тому посилання позивача на наявність підстав для припинення договору поруки є безпідставними та необґрунтованими, а тому не можуть бути взяті судом до уваги.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, підстави для задоволення позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ВАТ «УніКредитБанк»про визнання договору припиненим -відсутні.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на підставі ст. 88 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, суд вважає за необхідне судові витрати у розмірі 1 700, 00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн. покласти солідарно на відповідачів за первісним позовом, а саме: ОСОБА_2 та ОСОБА_4

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 553, 554, 559, 599, 610, 625, 1054 ЦК України, ст.ст. ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (49000, АДРЕСА_1 ІПН: НОМЕР_1), ОСОБА_4 (49000, АДРЕСА_1 ІПН: НОМЕР_2) на користь Відкритого акціонерного товариства «УніКредитБанк»(43016, Волинська область, м. Луцьк, вул. Данила Галицького, 14, коррахунок № 32005108701 в НБУ по Волинській області, МФО 303536, код ЄДРПОУ 21753123) у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 237-РВD від 15 листопада 2006 року -632 696 (шістсот тридцять дві тисячі шістсот дев'яносто шість ) грн. 40 коп., а також у рахунок повернення судових витрат -1 700 (одну тисячу сімсот) грн. 00 коп. та витрат на інформаційно -технічне забезпечення розгляду справи -120 (сто двадцять грн.) 00 коп., а разом -634 516 (шістсот тридцять чотири тисячі п'ятсот шістнадцять) грн. 40 коп.

ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2, Відкритого акціонерного товариства «УніКредитБанк»про визнання договору припиненим -відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Головуючий суддя: К.О. Шелестов