Ухвала суду № 24409107, 31.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" травня 2012 р. м. Київ К/9991/23450/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.-головуючий, судді Степашко О.І., Острович С.Е.,

при секретарі Сватко А.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу акціонерного товариства закритого типу "АТ Тютюнова компанія" (далі -Товариство)

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2011

у справі № 2-а-5412/10/2570

за позовом Прилуцького міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області (далі -Прилуцька ОДПІ)

до Товариства

про стягнення суми.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - Кобця О.В., Ухань В.П.,

відповідача -Данилевича О.Й.,

Генеральної прокуратури України -Чубенка В.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Прилуцький міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Прилуцької ОДПІ звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з відповідача відрахувань від суми коштів, витрачених на рекламу тютюнових виробів, у розмірі 516 839,32 грн.

Постановою названого суду від 24.11.2010 у позові відмовлено з тих мотивів, що зазначені відрахування за своєю природою не є податковим платежем та обов'язковість сплати рекламодавцями тютюнових виробів цих відрахувань не передбачена жодним законом з питань оподаткування.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2011 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено. У прийнятті цієї постанови апеляційний суд виходив з того, що спірні відрахування мають обов'язковий характер, контроль за сплатою яких належить до повноважень органів державної податкової служби.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Товариство просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Чернігівського окружного адміністративного суду як скасовану помилково.

У запереченні на касаційну скаргу Прилуцька ОДПІ зазначає про правильність та обґрунтованість висновків апеляційного суду та просить залишити оскаржувану постанову без змін, а скаргу -без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що Прилуцькою ОДПІ було проведено виїзну планову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 01.04.2010, оформлену актом від 16.08.2010 № 816/23/14333202. В ході цієї перевірки контролюючим органом було виявлено факт нездійснення відповідачем відрахувань коштів на виробництво та розповсюдження соціальної реклами щодо шкоди тютюнопаління, що стало причиною для подання цього позову.

У розглядуваній справі суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про належність відрахувань від суми коштів, витрачених на рекламу тютюнових виробів, до обов'язкових неподаткових платежів, невірно кваліфікував правову природу цих відрахувань.

Так, частиною восьмою статті 22 Закону України «Про рекламу»передбачено, що рекламодавці алкогольних напоїв та тютюнових виробів зобов'язані у порядку, передбаченому законами України, спрямовувати на виробництво та розповсюдження соціальної реклами щодо шкоди тютюнопаління та зловживання алкоголем не менше 5 відсотків коштів, витрачених ними на розповсюдження реклами тютюнових виробів та алкогольних напоїв у межах України. Розпорядники цих коштів щоквартально оприлюднюють звіт щодо їх використання.

За своїм змістом наведена норма Закону є бланкетною, позаяк містить відсилку до інших нормативно-правових актів, а саме -законів України. Однак на момент прийняття Закону України «Про рекламу»у законодавстві України не існувало нормативних актів, які б регулювали порядок нарахування та сплати вказаних відрахувань. Пунктом 4 Постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про рекламу»від 03.07.1996 № 271/96-ВР було доручено Комісії Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності проаналізувати пропозиції про додаткове оподаткування в галузі реклами і зробити висновки щодо можливості внесення відповідних змін і доповнень до Закону України "Про систему оподаткування".

Разом з тим, в подальшому ані у Законі України «Про систему оподаткування», ані в інших законах України у сфері оподаткування не було закріплено порядок обчислення та сплати відрахувань від суми коштів, витрачених на рекламу тютюнових виробів та/або алкогольних напоїв в межах України. Більш того, Законом України від 18.02.1997 № 77/97-ВР «Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування" було введено в дію норму, згідно з якою джерела сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлюються відповідними законами про податки, збори (обов'язкові платежі). Державні та інші цільові фонди, які не передбачені цим Законом, мають своїм джерелом виключно прибуток підприємств, який залишається після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів), передбачених статтями 14 і 15 цього Закону. Відрахування до цих фондів здійснюються на добровільних засадах (стаття 16 Закону).

За таких обставин апеляційний адміністративний суд у висновку про те, що відрахування від суми коштів, витрачених на рекламу тютюнових виробів та/або алкогольних напоїв в межах України, мають статус обов'язкового платежу, помилково не застосував до спірних правовідносин положення частини другої статті 16 Закону України «Про систему оподаткування», з яких вбачається добровільний характер цих відрахувань з огляду на їх відсутність у переліку обов'язкових платежів, визначених статтями 14 та 15 згаданого Закону.

Суду апеляційної інстанції також слід було керуватися приписами Рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України, у пункті 3 мотивувальної частини якого зазначено, що «конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, суд повинен застосовувати положення закону з урахуванням дії нормативно-правового акту у часі за принципом пріоритетності тієї норми, яка прийнята пізніше.

Посилаючись на приписи Порядку відрахування на виробництво соціальної рекламної інформації про шкоду тютюнопаління та вживання алкогольних напоїв, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.1997 № 997, апеляційний адміністративний суд не врахував, що юридична сила цього підзаконного нормативно-правового акту є нижчою у порівнянні із наведеною нормою статті 16 Закону України «Про систему оподаткування», якою визначено сплату вказаних відрахувань на добровільних засадах.

Визначення ж у додатках № 8 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»та Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»Державну податкову адміністрацію України органом, за яким закріплений контроль за справлянням (стягненням) до бюджету платежів по відрахуванням від суми коштів, витрачених на рекламу тютюнових виробів та/або алкогольних напоїв в межах України, жодним чином не змінює правову природу цих відрахувань як добровільних платежів.

З урахуванням викладеного у апеляційного суду були відсутні підстави для скасування правильного та вмотивованого рішення суду першої інстанції, в зв'язку з чим Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувану постанову Київського апеляційного адміністративного суду та залишити в силі постанову Чернігівського окружного адміністративного суду як скасовану помилково.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу акціонерного товариства закритого типу "АТ Тютюнова компанія" задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2011 у справі № 2-а-5412/10/2570 скасувати.

3. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.04.2010 у справі № 2-а-5412/10/2570 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:О.І. Степашко С.Е. Острович