Ухвала суду № 24408970, 23.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" травня 2012 р. м. Київ К-7915/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

при секретарі Навасардян М.Г.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, дов. №03 від 11.01.2012

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Дніпропетровська на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2008 року у справі № А23/262 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплексний науково-інноваційний центр наукоємних та інформаційних технологій «Менс»до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Дніпропетровська, третя особа: Головне управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити дії

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги ТОВ «Комплексний науково-інноваційний центр наукоємних та інформаційних технологій «Менс»до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, третя особа: ГУ Державного казначейства України у Дніпропетровській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000402303/0 від 06.04.2007, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 871369,00грн, та зобов'язання ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська надати Відділенню державного казначейства у Жовтневому районі м.Дніпропетровська висновок щодо підтвердження правомірності бюджетного відшкодування ПДВ на суму 1011644,00грн.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2007 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2008 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0000402303/0 від 06.04.2007 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 871036,00грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що сама по собі несплата податку продавцем (в тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яку він фактично сплатив постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді. При цьому, Закон України «Про податок на додану вартість»не обмежує термін «попередній період»лише тим періодом, який безпосередньо передує звітному періоду. А тому будь-який період, який передує звітному, є попереднім по відношенню до звітного періоду. В частині відмови у задоволенні позовних вимог суди виходили з того, що на день вирішення даного спору у відповідача не виник обов'язок щодо надання органу державного казначейства висновку, на підставі якого здійснюється бюджетне відшкодування.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 16.05.2008 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 13.02.2009 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2008 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального права, зокрема, п. 1.8 ст. 1, пп.. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №375/23-3/13463954 від 28.03.2007, складеного за результатом виїзної позапланової перевірки ТОВ «Комплексний науково-інноваційний центр наукоємних та інформаційних технологій «Менс»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий період -за вересень, жовтень, листопад, грудень 2005 року, січень, березень, квітень 2006 року, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000402303/0 від 06.04.2007, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень-грудень 2005 року та січень, березень, квітень 2006 року на суму 871369,00грн.

Фактичною підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість слугував висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог п.1.8 ст. 1, п.п. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» з посиланням на факт непідтвердження сплати податку до бюджету, оскільки до розрахунку бюджетного відшкодування включено суми, сплачені за товар отриманий від контрагентів, які знаходяться в стадії банкрутства, визнані банкрутами, не знаходяться за юридичною адресою та знаходяться у розшуку, не подають податкової звітності, а також на факт включення до сум бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість сплачені за отримані товари не в попередньому податковому періоді, а які були сплачені в попередніх податкових періодах.

Відповідно до п.1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України регламентований п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), вимоги якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

За виникненням від'ємного значення, визначеного виходячи із вимог п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів пп. 7.4.5 п. 7.4, 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання платником податку вимог п.п. «а»п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 щодо заявлення до бюджетного відшкодування частини від'ємного значення у межах суми податку, фактично сплаченої ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару, та вимог п.п. 7.7.4 п.7.7. ст.7 щодо подання податковому органу податкової декларації, розрахунку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на бюджетне відшкодування.

До того, ж виходячи зі змісту п.п.7.7.2 п.7.7 ст. і 7 Закону України «Про податок на додану вартість»попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному, тому визначення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, може здійснюватися за будь-який попередній податковий період, а не лише за період, який передував звітному.

Правильність зазначеної позиції підтверджує і чинна з 1 січня 2008 року редакція підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону «Про податок на додану вартість», згідно з якою бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Крім того, підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на час виникнення спірних відносин) передбачено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Отже, за встановлених судом обставин щодо виконання позивачем всіх умов, передбачених Законом, висновок судів попередніх інстанцій про підтвердження права позивача на бюджетне відшкодування у розмірі 871036,00грн. є правомірним.

При цьому, слід зазначити, що якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

З огляду на викладене суди першої та апеляційної інстанцій дали правильну оцінку встановленим обставинам справи, дійшовши висновку про відсутність законних підстав для визнання спірного договору недійсним відповідно до заявлених позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права при встановленні фактичних обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Дніпропетровська залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ________Т.М.Шипуліна Судді: ________Л.І. Бившева ________А.М. Лосєв

Суддя Т.М. Шипуліна