Ухвала суду № 24408951, 23.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" травня 2012 р. м. Київ К-3062/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Свердловську Луганської області на постанову Господарського суду Луганської області від 09.10.2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.02.2008 року у справі №8/517ад за позовом Спільного підприємства з іспанськими інвестором «Інтерсплав»до Головного управління Державного казначейства України в Луганській області, Державної податкової інспекції у місті Свердловську Луганської області про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Луганської області від 09.10.2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.03.2008 року, позовні вимоги Спільного підприємства з іспанськими інвестором «Інтерсплав»до Головного управління Державного казначейства України в Луганській області, Державної податкової інспекції у місті Свердловську Луганської області задоволено у повному обсязі. Стягнуто Державного бюджету України на користь позивача бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у сумі 166557,00грн. згідно декларації за січень 2007 року.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що перевіркою не було встановлено порушення позивачем формування податкового кредиту чи податкових зобов'язань, факт сплати сум податку на додану вартість своїм постачальникам в ціні товару підтверджується матеріалами справи.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Державна податкова інспекція у місті Свердловську Луганської області 26.02.2008 року звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 07.06.2009 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у місті Свердловську Луганської області просить скасувати постанову Господарського суду Луганської області від 09.10.2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.02.2008 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у місті Свердловську Луганської області посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п.7.4 та п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.3 ч. 1 ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що 20.02.2007 позивач подав до Державної податкової інспекції у місті Свердловську Луганської області декларацію з податку на додану вартість за січень 2007 року, в якій заявлено право на бюджетне відшкодування з бюджету на його користь ПДВ в сумі 597261,00грн. та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок позивача.

Державною податковою інспекцією у період з 05.03.2007 по 19.03.2007 було проведено невиїзну перевірку достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, за результатом якої складено довідку №172-15-10-05827201, якою підтверджено право позивача на відшкодування з Державного бюджету України суми ПДВ за січень 2007 року в сумі 597261,00грн.

У період з 30.03.2007 по 12.04.2007 проведено виїзну позапланову перевірку Спільного підприємства з іспанськими інвестором «Інтерсплав» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за період з 01.01.2007 по 31.01.2007, за результатом якої складено довідку №290/23-30/05827201 від 18.04.2007, відповідно до якої підтверджено право позивача на бюджетне відшкодування ПДВ згідно декларації за січень 2007 року в сумі 389886,00грн.

Заявлена до відшкодування позивачем сума за податковою декларацією за січень 2007 року на розрахунковий рахунок позивача повернута частково з огляду на відсутність зустрічних перевірок по ланцюгу. Станом на момент розгляду справи невідшкодованою залишилася сума бюджетного відшкодування у розмірі 166557,00грн.

Відповідно до п.1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України регламентований п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), вимоги якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

За виникненням від'ємного значення, визначеного виходячи із вимог п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів пп. 7.4.5 п. 7.4, 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання платником податку вимог п.п. «а»п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 щодо заявлення до бюджетного відшкодування частини від'ємного значення у межах суми податку, фактично сплаченої ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару, та вимог п.п. 7.7.4 п.7.7. ст.7 щодо подання податковому органу податкової декларації, розрахунку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на бюджетне відшкодування.

За встановлених судом обставин виконання позивачем всіх умов, передбачених Законом, останній має право на отримання бюджетного відшкодування.

При цьому, слід зазначити, що Закон України «Про податок на додану вартість» не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок, та не ставить право платника податку на бюджетне відшкодування в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу.

Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в отриманні бюджетного відшкодування.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України обов'язок щодо доказування фактичної відсутності надмірної сплати податку на додану вартість та ненадходження до Державного бюджету України сум податку на додану вартість покладається саме на суб'єкта владних повноважень.

Податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірних дій, а наведені податковою інспекцією у касаційній скарзі доводи є такими, що не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Свердловську Луганської області залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Луганської області від 09.10.2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.02.2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ________Т.М.Шипуліна Судді: ________Л.І. Бившева ________А.М. Лосєв

Суддя Т.М. Шипуліна