Ухвала суду № 24408874, 16.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" травня 2012 р. м. Київ К-16234/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Лосєва А.М., Островича С.Е.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Глобо»на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.06.2007 року у справі № 1/170-3298 за позовом Приватного підприємства «Глобо»до Збаразької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 21.12.2006 року позовні вимоги Приватного підприємства «Глобо»до Збаразької міжрайонної державної податкової інспекції задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 24.03.2006 №0000092301/0.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.06.2007 року постанову Господарського суду Тернопільської області від 21.12.2006 року скасовано та прийнято нову про відмову в задоволенні позову.

Не погоджуючись із судовим рішенням апеляційної інстанції, позивач 30.07.2007 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 20.01.2009 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.06.2007 року та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом норм матеріального права, зокрема, ст. 19 Конституції України, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скаргах доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №215/2301/23588970 від 23.03.2006, складеного за результатом позапланової перевірки дотримання Приватним підприємством «Глобо» вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2005 по 30.09.2005, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.03.2006 №0000092301/0 про визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 480495,00грн. у т.ч. 320330,00грн. основного платежу та 160165,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для визначення податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу порушення позивачем п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок віднесення до податкового кредиту сум, які не були задекларовані у складі податкових зобов'язань контрагентами позивача та не сплачені до бюджету, а також сум по операціям з ТОВ «Дарт-Мекс-Нью»та ТОВ «Сантіно-С», при виконанні яких здійснювалась бартерна форма розрахунків, що свідчить про несплату суми податку на додану вартість при придбанні продукції в ціні товару.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що податковий кредит підтверджений належним чином оформленими податковими накладними, а на момент розгляду справи відсутні докази визнання недійсними договорів та господарських зобов'язань на виконання яких отримано податкові накладні.

Суд касаційної інстанції з зазначеним висновком не погодився, та відмовляючи у задоволенні позовних вимог вказав на відсутність доказів сплати ПДВ в ціні товару контрагентами позивача, як за договорами купівлі-продажу так і по бартерним угодам, зазначивши при цьому про прямий зв'язок між сплатою, надходженням до бюджету ПДВ та відшкодуванням цього податку.

Проте, такі висновки судів є передчасними та помилковими, оскільки встановлене законодавцем правило, що податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку (частина друга ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») не означає, співпадання правил щодо ведення податкового і бухгалтерського обліків.

За приписами підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право платника податку на включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг) законодавець пов'язує з використанням товарів (послуг) в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати їх умови, досліджувати первинні бухгалтерські документи.

Разом з тим, судами не було надано оцінки обставинам справи з точки зору товарності спірних операцій, що є порушенням вимог статті 159 КАС України.

Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Глобо» задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Тернопільської області від 21.12.2006 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.06.2007 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ____ А.М. Лосєв

____ С.Е. Острович

.