Ухвала суду № 24408839, 29.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" березня 2012 р. м. Київ К-16/10

К-16/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.Судді: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкові

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2009

та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2009

у справі № 2а-6722/082070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Дочірнього підприємства «Управління механізації «Південзахіденергобудмеханізація»

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкові

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2009, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2009, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення - рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкові від 12.03.2008: № 0000411520/0 про зобов'язання сплатити штраф у сумі 12968, 97 грн.; № 0000421520/0 про зобов'язання сплатити штраф у сумі 213,60 грн.; № 0000431520/0 про зобов'язання сплатити штраф у сумі 370,10 грн.

Висновок судів умотивований тим, що податковим органом неправомірно застосовано штрафну санкцію поза межами строку, встановленого підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(Закон № 2181-III), тому відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, які передбачені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 вказаного Закону. Крім того, позивачем надано докази вчасного погашення самостійно визначених поточних податкових зобов`язань, які відповідачем неправомірно розподілялись у погашення податкового боргу попередніх періодів.

У касаційній скарзі ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкові просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій з підстав неправильного застосування судами норм пункту 5.1, підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач не скористався своїм правом надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для визначення позивачу штрафних санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки 26.02.2008 р. № 792/15-214/04678727 про порушення норм підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ, а саме: несвоєчасна сплата узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на додану вартість у загальній сумі 13552,67 грн. за 2000 рік (із затримкою на 1906 календарних днів).

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від № 0000411520/0 про зобов'язання сплатити штраф у розмірі 12968,97 грн. за затримку на 1906 календарних днів граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання у сумі 25937,94 грн. за платежем з податку на додану вартість.; № 0000421520/0 про зобов'язання сплатити штраф у розмірі 213,60 грн. за затримку на 81 календарний день граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання у сумі 1068,00 грн. за платежем з податку на додану вартість; № 0000431520/0 про зобов'язання сплатити штраф у розмірі 370,10 грн. за затримку на 1 календарний день граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання у сумі 3701,00 грн. за платежем з податку на додану вартість.

Як свідчать наявні в матеріалах справи докази, оцінку яким судом надано з дотриманням норм ст. 86 КАС України, а саме: податкові декларації з податку на додану вартість (а.с.25-94) та платіжні доручення (а.с.181-190), позивачем вчасно сплачувались поточні податкові зобов`язання з податку на додану вартість, однак сплачені суми в обліку сплачених податкових зобов'язань, що ведеться податковим органом, останнім перерозподілялися для погашення податкового боргу позивача, який виник у 2000 році.

Відповідно до пункту 7.7 ст. 7 Закону № 2181-III податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Однак, зазначена норма не позбавляє платника податків права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону № 2181-III та від обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону. Суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону № 2181-III слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків. Законом № 2181-III не визначено серед заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, зміну призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу..

Згідно з пунктом 17.3 цієї статті сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Це стосується, у тому числі, строків давності застосування штрафних санкцій, оскільки сплата (стягнення) штрафної санкції, про яку йдеться в наведеній нормі, невіддільно пов'язана із її застосуванням, а відтак штрафні санкції можуть бути накладені в межах строку давності, встановленого для визначення суми податкового зобов'язання.

Підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 ст.15 Закону № 2181 -ІІІ встановлено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Суди попередніх інстанцій правильно застосували наведені норми, визнавши неправомірним застосування до позивача штрафних санкцій поза межами зазначеного строку давності.

До того ж у силу підпункту «в»підпункту 18.2.1 пункту 18.2 ст. 18 Закону № 2181-ІІІ податковий борг юридичних та фізичних осіб, стосовно якого минув строк позовної давності, встановлений цим Законом, визнається безнадійним. Отже, станом на дати спрямування ДПІ сум податкових зобов'язань, сплачених позивачем після 1 лютого 2003 року, податковий борг з ПДВ за податкові періоди впродовж 2000 календарного року підлягав списанню як безнадійний.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність вищенаведених висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223,224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкові залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2009 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.А. Усенко