Постанова № 24409044, 31.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" травня 2012 р. м. Київ К-23911/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.-головуючий, судді Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

при секретарі Сватко А.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Імперія-С»(правонаступника відкритого акціонерного товариства «Імперія-С», далі -Товариство)

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.03.2009

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2010

у справі № 2а-1451/08/1170

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції у м. Кіровограді (далі -ДПІ)

та Департаменту з контролю за виробництвом і обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України (далі -Департамент)

про визнання нечинним рішення.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - Семененко В.Б.,

відповідача (ДПІ) -не з'явились,

відповідача (Департаменту) -не з'явились.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання недійсним рішення про застосування фінансових санкцій від 29.07.2008 № 000093.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.03.2009, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2010, у позові відмовлено з підстав правомірного застосування до позивача штрафу за здійснення оптової торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії на оптову торгівлю цими напоями.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Товариством просить скасувати прийняті у справі рішення та задовольнити позов. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що ліцензія на виробництво алкогольних напоїв була отримана ним до набрання чинності Законом України від 17.11.2006 № 374-V «Про внесення змін до деяких законів України щодо плати за ліцензії та акцизного збору на виробництво спиртів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а тому запроваджений цим Законом обов'язок придбання ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями не поширюється на позивача. Крім того, за посиланням Товариства, відповідачем було пропущено строк застосування адміністративно-господарських санкцій, установлений статтею 250 Господарського кодексу України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що ДПІ було проведено виїзну планову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 31.03.2008, оформлену актом від 25.06.2008 № 48/23-10/05513862. В ході цієї перевірки податковим органом було виявлено факт здійснення позивачем безліцензійної оптової торгівлі алкогольними напоями у період з 16.012007 по 05.04.2007 на загальну суму 64 329 грн., що стало підставою для застосування до Товариства 128 658 грн. штрафу за оспорюваним рішенням.

Судами також було з'ясовано, що позивач придбав ліцензію на виробництво алкогольних напоїв терміном дії з 17.05.2002 по 17.05.2007.

Згідно з частинами першою, третьою статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»(у редакції, що діяла до 01.01.2007) передбачалося, що імпорт, експорт і оптова торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами можуть здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності за наявності ліцензій.

Ліцензії на право імпорту, експорту алкогольних напоїв та тютюнових виробів видаються терміном на 5 років органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України, плата за них справляється щорічно і зараховується до бюджету згідно з чинним законодавством.

Відповідно до частини п'ятої цієї ж статті Закону (у тій самій редакції) суб'єкти підприємницької діяльності, які отримали ліцензії на виробництво або імпорт алкогольних напоїв або тютюнових виробів, здійснюють поставку цієї продукції підприємствам оптової і роздрібної торгівлі та іншим українським споживачам без ліцензій на оптову торгівлю лише в межах обсягів власного виробництва (імпорту).

Однак з 01.01.2007 набрала чинності нова редакція зазначеної статті Закону, згідно з якою суб'єкти підприємницької діяльності, які отримали ліцензії на виробництво або імпорт алкогольних напоїв або тютюнових виробів, здійснюють поставку цієї продукції підприємствам оптової і роздрібної торгівлі та іншим українським споживачам за наявності ліцензії на оптову торгівлю (частина шоста статті 15).

А відтак законодавче регулювання питання ліцензування обраного позивачем виду діяльності свідчить про те, що факт наявності ліцензії на виробництво алкогольних напоїв не виключав обов'язку Товариства з 01.01.2007 року придбати ліцензію на право здійснення оптової торгівлі такими напоями.

Встановивши факт реалізації позивачем алкогольних виробів у період з 16.01.2007 по 05.04.2007 на загальну суму 64329 грн. без наявності ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, відповідач дійшов обґрунтованого висновку про порушення підприємством вимог статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Водночас фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення правил ліцензування підпадають під визначення адміністративно-господарських санкцій у розумінні статей 238, 239 Господарського кодексу України, які можуть застосовуватися виключно у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу.

Статтею 250 Господарського кодексу України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, з моменту вчинення позивачем зафіксованих в акті перевірки правопорушень (тобто з 05.04.2007) до дати прийняття оспорюваного рішення про застосування до Товариства штрафних санкцій за ці правопорушення (29.07.2008) сплинув річний строк, що виключає законність прийняття вказаного рішення.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати прийняті у справі рішення попередніх інстанцій та задовольнити позов, скасувавши оспорюваний акт індивідуальної дії.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Імперія-С»задовольнити.

2. Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.03.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2010 у справі № 2а-1451/08/1170 скасувати.

Позов задовольнити. Визнати недійсним рішення про застосування фінансових санкцій від 29.07.2008 № 000093.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак Є.А. Усенко